Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" вересня 2014 р. м. Київ К/9991/30898/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Борщівської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.02.2012

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2012

у справі № 2а-1786/12/2670

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Борщівської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області

про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач, ФОП ОСОБА_2) звернулась до суду з позовом до Борщівської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області (далі по тексту - відповідач, Борщівська МДПІ Тернопільської області) про скасування рішення про відмову у видачі свідоцтва платника єдиного податку від 03.02.2012 №534/17 та зобов'язати відповідача видати позивачу свідоцтво платника єдиного податку згідно поданої заяви про застосування спрощеної системи оподаткування.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.02.2012, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2012, позовні вимоги задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга Борщівської МДПІ Тернопільської області підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 25.01.2012 позивачем подано до Борщівської МДПІ Тернопільської області заяву про застосування спрощеної системи оподаткування, в якій, відповідно до вимог п. 3 Порядку подання заяви про застосування спрощеної системи оподаткування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.12.2011 №1675, поряд з іншими відомостями вказано види господарської діяльності, обрані фізичною особою - підприємцем, згідно з КВЕД ДК 009:2005, а саме: 52.12.0 - роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту; 52.48.2 - роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами; 52.73.2 - ремонт ювелірних виробів.

Проте, рішенням від 03.02.2012 №534/17 Борщівська МДПІ Тернопільської області відмовила позивачу в частині застосування спрощеної системи оподаткування при здійсненні торгівлі ювелірними виробами на підставі підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Глави 1 розділу ХІV Податкового кодексу України.

При цьому, податковий орган виходив з того, що згідно зазначеної правової норми: не можуть бути платниками єдиного податку суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення.

Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що дії відповідача про відмову у видачі свідоцтва платника податку підлягають визнанню неправомірними, оскільки роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами (якою займається позивач за видом діяльності КВЕД ДК 009:2005 - 52.48.2) не є видобутком, виробництвом, реалізацією дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, а тому позивач має право перебувати на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності при здійсненні роздрібної торгівлі ювелірними виробами.

Проте, з такими висновками судів попередніх інстанцій погодитись не можна, з огляду на наступне.

Відповідно до абз. 4 пп. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 Податкового кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) не можуть бути платниками єдиного податку суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють: видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення.

Поняття "видобуток, виробництво, реалізація дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння" у Податковому кодексі України - не визначено.

Згідно з п. 5.3 ст. 5 Податкового кодексу України терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними" дорогоцінними металами є золото, срібло, платина і метали платинової групи (паладій, іридій, родій, осмій, рутеній) у будь-якому вигляді та стані (сировина, сплави, напівфабрикати, промислові продукти, хімічні сполуки, вироби, відходи, брухт тощо).

Поняття виробу з дорогоцінного металу наведе в Інструкції про здійснення державного експертно-пробірного контролю за якістю дорогоцінних металів, вставок дорогоцінного каміння, виробів з них та матеріалів, що містять дорогоцінні метали та вставки дорогоцінного каміння, затвердженій наказом Міністерства фінансів України № 244 від 20.10.1999.

Згідно з п. 1.5 вказаної Інструкції виробом з дорогоцінного металу є будь-який ювелірний (побутовий) виріб, виготовлений із сплавів дорогоцінних металів - золота, срібла, платини, паладію, який використовується як прикраси або предмети побуту.

Таким чином, спеціальний закон у галузі контролю за операціями з цінними металами відносить ювелірні вироби до дорогоцінних металів та, відповідно, торгівлю ювелірними виробами - до торгівлі дорогоцінними металами.

Згідно зі ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Виходячи з вищевикладеного, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій і постановлення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Борщівської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.02.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2012 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров