Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" червня 2015 р. м. Київ К/800/42582/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: суддів: Стрелець Т.Г., Голяшкіна О.В., Зайця В.С.,

розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Херсонській області

на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2014 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2014 року

у справі №821/305/14

за позовом Державного підприємства "Херсонський науково-дослідний та проектний

інститут землеустрою"

до Державної фінансової інспекції в Херсонській області

про зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИЛА:

Державне підприємство "Херсонський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" звернулось до суду з позовом до Державної фінансової інспекції в Херсонській області, яким просило визнати незаконними дії відповідача щодо визнання встановлених фактів порушеннями фінансової дисципліни, визнання незаконними п. 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 вимоги № 21-07-16-14/3067 від 17 червня 2010 року.

Контрольно-ревізійне управління в Херсонській області звернулось до суду з позовом до Державного підприємства "Херсонський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою", в яким просило зобов'язати керівництво ДП "Херсонський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" виконати п. 3-9 вимог Контрольно - ревізійного управління (правонаступником якого є ДФІ в Херсонській області) №21-07-16-14/3067 від 17 червня 2010 року.

Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 04 березня 2011 року справи об'єднані в одне провадження.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2014 року у справі № 821/305/14, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2014 року, позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Державна фінансова інспекція в Херсонській області звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить вищезазначені судові рішення скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, встановленого пунктом 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, наданої ними правової оцінки обставин у справі, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Контрольно-ревізійним управлінням в Херсонській області проведена ревізія окремих питань фінансово-господарської діяльності Державного підприємства "Херсонський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" в тому числі використання коштів Стабілізаційного фонду для здійснення заходів з безоплатних оформлення та видачі громадянам України державних актів на право власності на земельні ділянки за 2009 рік та І квартал 2010 року за період з 01 січня 2009року по 01 квітня 2010 року.

В ході проведення перевірки виявлені порушення позивачем фінансової дисципліни та складений акт № 07-18/017 від 27 травня 2010 року.

Згідно вказаного акту встановлені окремі фінансові порушення та встановлені недоліки, допущені позивачем під час здійснення господарської діяльності, що призвело до заподіяння збитків підприємству.

Відповідачем прийнята вимога № 21-07-16-14/3067 від 17 червня 2010 року про усунення виявлених порушень:

- п.3 вимоги щодо повернення коштів до Стабілізаційного фонду в сумі 63509 грн. 90коп.;

- п. 4 вимоги щодо повернення коштів до Стабілізаційного фонду в сумі 110635 грн. 07 коп.;

- п. 5 вимоги щодо повернення коштів до Стабілізаційного фонду в сумі 24617 грн. 32 коп.;

- п. 6,7,8,9 вимоги щодо повернення коштів до Стабілізаційного фонду 104672 грн. 14 коп. за розроблену технічну документацію.

Переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням доводів касаційної скарги, колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України від 26.01.1993 № 2939-XII "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 2939-XII) головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно < … >, виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Відповідно до змісту пунктів 1, 7, 10 статті 10 Закону № 2939-XII контрольно-ревізійним управлінням в областях надається право перевіряти у підконтрольних установах грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (грошових сум, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо); пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Відповідно до підпункту 3.1.12 пункту 3.1 Положення про Контрольно-ревізійні управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, затвердженого наказом Головного контрольно-ревізійного управління України від 09.01.2001 № 111 (чинного на час виникнення спірних відносин), управління, відповідно до покладених на нього завдань, а також через підпорядковані йому контрольно-ревізійні підрозділи, має право, зокрема, звертатись до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на приведення роботи підконтрольної організації у відповідність із вимогами законодавства у майбутньому і є обов'язковою до виконання. Що ж стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово відшкодовані шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення органу державного фінансового контролю до суду з відповідним позовом.

Зазначена правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду України від 13 травня 2014 року у справі №21-89а14 та від 15 квітня 2014 року у справі № 21-40а14.

У відповідності до частини 1 статті 244-2 КАС України, Висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Із матеріалів справи вбачається, що вимогою Інспекції зобов'язано ДП "Херсонський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" вжити заходи для відшкодування завданих збитків.

Вирішуючи спір в даній справі суди дослідили правомірність проведення ревізії фінансово-господарської діяльності ДП "Херсонський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" використання коштів Стабілізаційного фонду для здійснення заходів з безоплатних оформлення та видачі громадянам України державних актів на право власності на земельні ділянки за 2009 рік та І квартал 2010 року за період з01 січня 2009року по 01 квітня 2010 року.

Враховуючи правову позицію Верховного Суду України, судова колегія касаційної інстанції дійшла висновку, що аналіз правильності обчислення та нарахування збитків повинен перевіряти суд, який розглядає позов органу державного фінансового контролю до підконтрольної установи про відшкодування збитків.

Приймаючи до увагу те, що судами попередніх інстанцій зібрані всі необхідні докази у справі і вони не потребують додаткової перевірки, однак рішення першої та апеляційної інстанції є помилковим, прийнятими з неправильним застосуванням норм матеріального права, судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає на необхідне скасувати рішення судів та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Згідно статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Херсонській області - задовольнити частково.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2014 року у справі № 821/305/14 - скасувати.

Ухвалити нове рішення.

В задоволені позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: