Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" червня 2015 р. м. Київ К/800/34319/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів при секретарі судового засідання за участю представника позивача ппредставника відповідачаЗайця В.С. (суддя-доповідач), Голяшкіна О.В., Стрелець Т.Г., Кошелєва С.В. Мельник О.І. Ковтуненко С.А., Щедракової Н.Л., Кваснова П.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2014 року у справі за позовом Державної фінансової інспекції в Житомирській області до управління освіти Житомирської міської ради про зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

05 вересня 2013 року Державна фінансова інспекція в Житомирській області (далі - ДФІ в Житомирській області) пред'явила позов до управління освіти Житомирської міської ради про зобов'язання виконати пункти 2,3,5,7,8,9,10,12 вимоги ДФІ в Житомирській області від 30 квітня 2013 року № 06-03-17/3179 «Про усунення виявлених ревізією фінансово - господарської діяльності управління освіти Житомирської міської ради порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів» за період з 01 січня 2011 року по 01 січня 2013 року, а саме в частині проведення виплат заробітної плати та нарахувань до неї з метою відшкодування зайво виплачених виплат, з осіб, які їх отримали безпідставно, в порядку та розмірах, встановлених законом недоотриманих фінансових ресурсів, а в іншому випадку зобов'язати стягнути з винних осіб шкоду в порядку та розмірі, визначеному статтями 127, 130-136 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), та в частині відображення дебіторської заборгованості за не надані послуги та щодо здійснення безпідставних витрат, а також стягнення безпідставних витрат.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2014 року, позов задоволено частково.

Зобов'язано управління освіти Житомирської міської ради:

стягнути 24822,84 грн. зайво виплачених виплат з осіб, які їх отримали безпідставно в порядку, встановлених статтями 127,136 КЗпП України. У разі пропуску встановленого строку - відшкодувати порушення за рахунок винних осіб, що допустили зайві грошові виплати. Провести перерахунок та відповідні взаємозвірки щодо сум внесків до Фонду та повернути зайво сплачені кошти в сумі 9010,69 грн.;

стягнути 7927,86 грн. зайво виплачених виплат з осіб, які їх отримали безпідставно, в порядку та розмірах, встановлених статтями 127,136 КЗпП України. У разі пропуску встановленого строку - відшкодувати порушення за рахунок винних осіб, що допустили зайві грошові виплати. Провести перерахунок та відповідні взаємозвірки щодо сум внесків до Фонду та повернути зайво сплачені кошти в сумі 2878,14 грн.;

провести відповідну роботу з КП «Агенство з управління майном» з метою забезпечення відшкодування орендарем матеріальної шкоди за орендоване майно в сумі 458708грн.;

відобразити в обліку дебіторську заборгованість за підрядником ТОВ «Компанія Будівельників КуБ» на суму 67641,00 грн., вжити заходів щодо відшкодування вказаним контрагентом зайвих виплат шляхом повернення коштів. В іншому випадку стягнути з осіб, винних у проведенні зайвих виплат, шкоду у порядку та розмірі, встановленому статтями 130-136 КЗпП України;

відобразити дебіторську заборгованість за юридичною особою щодо якої здійснено безпідставні витрати. Провести відповідну роботу щодо стягнення коштів з контрагентів. В іншому випадку стягнути з осіб, винних у безпідставному покритті за рахунок бюджетних коштів витрат сторонніх юридичних та фізичних осіб на суму 27585,16 грн., шкоду у порядку та розмірі, встановленому статтями 130-136 КЗпП України.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій скаржник оскаржив їх.

У касаційній скарзі ДФІ в Житомирській області, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, дослідивши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судами встановлено, що на виконання плану контрольно-ревізійної роботи ДФІ в Житомирській області на IV квартал 2012 року та на підставі направлення на проведення ревізії від 20 грудня 2012 року, від 04 лютого 2013 року проведено ревізію фінансово-господарської діяльності в управлінні освіти Житомирської міської ради за період з 01 січня 2011 року по завершений звітний період 2012 року, якою встановлено порушення законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів. За результатами ревізії складено акт ревізії фінансово-господарської діяльності від 25 березня 2013 року.

З метою усунення встановлених ревізією порушень ДФІ в Житомирській області було надіслано до управління освіти Житомирської міської ради вимогу № 06-03-17/3179 від 30 квітня 2013 року, відповідно до якої позивач вимагає від відповідача:

стягнути 24822,84 грн. зайво виплачених виплат з осіб, які їх отримали безпідставно, в порядку та розмірах, встановлених статтями 127, 136 КЗпП України. У разі пропуску встановленого строку - відшкодувати порушення за рахунок осіб, що допустили зайві грошові виплати (стаття 133 КЗпП України); провести перерахунок та відповідні взаємозвірки щодо сум внесків до Фонду та повернути зайво сплачені кошти в сумі 9010,69 грн. (пункт 2);

стягнути 7927,86 грн. зайво виплачених виплат з осіб, які їх отримали безпідставно, в порядку та розмірах, встановлених статтями 127, 136 КЗпП України. У разі пропуску встановленого строку - відшкодувати порушення за рахунок осіб, що допустили зайві грошові виплати (стаття 133 КЗпП України); провести перерахунок та відповідні взаємозвірки щодо сум внесків до Фонду та повернути зайво сплачені кошти в сумі 2878,14 грн. (пункт 3);

стягнути 89661,43 грн. зайво виплачених виплат з осіб, які їх отримали безпідставно, в порядку та розмірах, встановлених статтями 127, 136 КЗпП України. У разі пропуску встановленого строку - відшкодувати порушення за рахунок осіб, що допустили зайві грошові виплати (стаття 133 КЗпП України); провести перерахунок та відповідні взаємозвірки щодо сум внесків до Фонду та повернути зайво сплачені кошти в сумі 37308,84 грн. (пункт 5);

вжити заходів, щодо відшкодування матеріальної шкоди в сумі 3432001,0 грн., яка допущена членами комітету з конкурсних торгів (пункт 7);

відобразити в обліку дебіторську заборгованість за не надані послуги (різницю у вартості виконаних робіт, послуг). Вжити заходи щодо відшкодування контрагентами шляхом повернення коштів або виконання відповідного обсягу робіт чи надання послуг. В іншому випадку стягнути з осіб, винних у проведенні зайвих виплат, шкоду у порядку та розмірі, встановленому статтями 130-136 КЗпП України (пункт 8);

провести відповідну роботу з КП «Агенство з управління майном» з метою забезпечення відшкодування орендарем матеріальної шкоди за орендоване майно (пункт 9);

враховуючи, що в період ревізії відшкодовано 667,01 грн., відобразити в обліку дебіторську заборгованість за підрядниками в сумі 73631,93 грн., а саме ФОП Єременко В.П. на суму 1867,27 грн., ТОВ «Рем Буд Експрес» на суму 2685,00 грн., ТОВ «Компанія Будівельників КуБ» на суму 67641,0 грн., ТОВ «Артхаус» на суму 906,00 грн., ТОВ «Виробнича компанія «Марк»» на суму 532,66 грн. Вжити заходів щодо відшкодування вказаними контрагентами зайвих виплат шляхом повернення коштів. В іншому випадку стягнути з осіб, винних у проведенні зайвих виплат, шкоду у порядку та розмірі, встановленому статтями 130-136 КЗпП України (пункт 10);

відобразити дебіторську заборгованість за юридичною особою щодо якої здійснено безпідставні витрати. Провести відповідну роботу щодо стягнення коштів з контрагентів. В іншому випадку стягнути з осіб, винних у безпідставному покритті за рахунок бюджетних коштів витрат сторонніх юридичних та фізичних осіб на суму 27585,16 грн., шкоду у порядку та розмірі, встановленому статтями 130-136 КЗпП України (пункт 12).

Судами також встановлено, що вимога ДФІ в Житомирській області № 06-03-17/3179 від 30 квітня 2013 року відповідачем не оскаржувалась.

Задовольняючи позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача виконати пункти 2, 3, 9, 10, 12 вимоги ДФІ в Житомирській області № 06-03-17/3179 від 30 квітня 2013 року, суд першої інстанції вважав, що вони є обґрунтованими, оскільки доказів про їх виконання або оскарження в передбаченому законом порядку не було надано.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині виконання пунктів 5, 7, 8 зазначеної вимоги суд першої інстанції виходив з того, що під час розгляду справи було встановлено, що рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 16 жовтня 2013 року визнано незаконними та скасовано пункти 5, 7, 8 оскаржуваної вимоги. У зв'язку із цим суд першої інстанції прийшов до висновку, що вимога про виконання цих пунктів є безпідставною.

Суд апеляційної інстанції із рішенням суду першої інстанції погодився та залишив постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2013 року без змін.

Розглядаючи справу за апеляційною скаргою Державної фінансової інспекції в Житомирській області, яка оскаржила в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову, апеляційний суд, пославшись на частину 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, зазначив, що рішення суду першої інстанції переглядається в межах апеляційної скарги.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про виконання пунктів 5,7,8 вимоги, суд апеляційної інстанції зазначив, що на момент ухвалення рішення судом першої інстанції рішення Корольовського районного суду Житомирської області від 16 жовтня 2013 року не набрало законної сили та в подальшому було скасовано.

Проаналізувавши вимоги ДФІ, про зобов'язання виконання яких було відмовлено судом першої інстанції, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про їх необґрунтованість та прийнятих з порушенням вимог законодавства.

Крім цього суд апеляційної інстанції зазначив, що вимога органу державного фінансового контролю спрямована на коригування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України із висновками судів першої та апеляційної інстанцій не погоджується із огляду на наступне.

Згідно з Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 23 квітня 2011 № 499/2011 (далі - Положення) Державна фінансова інспекція України (Держфінінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (підпункт 4 пункту 4 Положення).

Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Також Положенням установлено, що у разі, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів Держфінінспекція України має право звернутися до суду в інтересах держави.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», згідно з якими державній контрольно-ревізійній службі надано право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та, у разі виявлення порушень законодавства, пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на коригування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

На підставі наведеного колегія суддів дійшла висновку про наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

У справі, яка розглядається, ДФІ в Житомирській області пред'явила вимогу про усунення порушень, виявлених під час ревізії. При цьому оскаржувана вимога вказує на виявлені збитки, їхній розмір та їх стягнення.

Зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряється судом, який розглядає такий позов, тому рішення судів першої та апеляційної інстанції слід скасувати, у задоволенні позову відмовити із зазначених вище підстав.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 28 жовтня 2014 року у справі № 21-462а14, постанові від 17 лютого 2015 року у справі № 21-4а15, постанові від 21 квітня 2015 року у справі № 21-96а15.

Згідно з частиною 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

При розгляді касаційної скарги колегією суддів встановлено порушення судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи норм матеріального права, на які не було посилання в касаційній скарзі і які зазначено вище, що є підставою для скасування судових рішень.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Оскільки судами були повно і правильно встановлені обставини справи однак при ухваленні рішень судами першої та апеляційної інстанцій було допущено порушення норм матеріального права, ухвалені рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 220, 221, 229, 230, 232 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Житомирській області задовольнити частково.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2014 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову Державної фінансової інспекції в Житомирській області до управління освіти Житомирської міської ради про зобов'язання вчинити дії відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 235- 244-2 КАС України.

Судді: