Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" березня 2016 р. м. Київ К/800/23996/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддівЗайця В.С. (суддя-доповідач), Голяшкіна О.В., Стрелець Т.Г.,розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова на постанову Комінтернівського районного суду м. Харкова від 18 вересня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова про визнання дій протиправним, -

ВСТАНОВИВ:

01 серпня 2014 року ОСОБА_4 пред'явив позов до Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова про визнання протиправним рішення Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова, яким йому відмовлено у призначенні пенсії в порядку, визначеному пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; зобов'язання відповідача призначити йому пенсію за віком на пільгових умовах в порядку визначеному пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», зарахувавши стаж роботи машиністом електропоїзду (метрополітену) з 05 січня 2004 року по 24 липня 2014 року.

Постановою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 18 вересня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2014 року, позов задоволено.

Визнано рішення Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова від 11 квітня 2014 року про відмову ОСОБА_4 в призначені пенсії за віком на пільгових умовах неправомірним та скасовано.

Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова зарахувати ОСОБА_4 стаж роботи машиністом електропоїзду (метрополітену) з 05 січня 2004 року по 24 липня 2014 року для призначення пенсії за віком на пільгових умовах та призначити пенсію на пільгових умовах.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів скаржник оскаржив їх.

У касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що відповідно до записів в трудовій книжці НОМЕР_1 позивач в період з 05 січня 2004 року по час розгляду справи в суді першої інстанції працює на посаді машиніста електропоїзду метрополітену.

Позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду в Комінтернівському районі м. Харкова із заявою про призначення пенсії в порядку, визначеному пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», проте 28 липня 2014 року відповідачем прийнято рішення, яким в задоволенні заяви позивача було відмовлено.

Дана відмова обґрунтована тим, що робоче місце позивача згідно постанови Кабінету Міністрів України № 276 від 13 березня 2006 року після 2004 року не пройшло атестацію робочого місця.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, прийшов до висновку, що посилання відповідача на не проведення атестації робочих місць на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 276 від 13 березня 2006 року після 2004 року, як на причину відмови у призначенні ОСОБА_4 пенсії за віком на пільгових умовах, є необґрунтованим.

Суд апеляційної інстанції із висновком суду першої інстанції погодився та зазначив, що з довідки Комунального підприємства «Харківський метрополітен» № 656 від 01 листопада 2013 року вбачається, що атестації робочого місця машиністів електропоїздів (метрополітену) були проведені у 1994 року (наказ начальника Харківського метрополітену від 24 листопада 1994 року № 129 «Про затвердження пільг та компенсацій робітникам метрополітену за результатами атестації робочих місць за умовами праці»), у 1999 році (наказ Начальника Харківського метрополітену від 07 грудня 1999 року № 214 «Про затвердження пільг та компенсацій робітникам метрополітену з атестації робочих місць»).

На вказаній посаді, як зазначено у довідці, ОСОБА_4, виконував роботи в умовах постійної зайнятості у тунелі під землею (робоче місце № 32). Умови праці машиністів електропоїздів (метрополітену) не змінювались і відповідають проведеній атестації у 1999 році, діяли до видання 08 квітня 2004 року наказу начальника метрополітену № 124 «Про затвердження пільг і компенсацій машиністам електропоїздів метрополітену за результатами атестації робочих місць, проведеної в 2003 році».

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції, що оскільки атестація робочих місць проведена не була не з вини позивача, то необхідно включити цей період роботи до пільгового стажу.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України із правовою позицією судів першої та апеляційної інстанції не погоджується із огляду на наступне.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком та Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 1 вересня 1992 року № 41 (далі - Методичні рекомендації).

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у сфері реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку та Методичних рекомендацій передбачає установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Відповідно до положень Порядку відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Комплексний аналіз норм Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 1788-ХІІ) та Порядку дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону № 1788-ХІІ є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списку № 1, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.

Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Відсутність підтвердження вищезгаданих обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 10 вересня 2013 року та 25 листопада 2014 року (справи №№ 21-183а13, 21-519а14 відповідно).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що Управління Пенсійного фонду в Комінтернівському районі м. Харкова обґрунтовано відмовило позивачу в призначенні пенсії в порядку, визначеному пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з тих підстав, що робоче місце позивача після 2004 року не пройшло атестацію робочого місця.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Оскільки судами були повно і правильно встановлені обставини справи однак при ухваленні рішень судами першої та апеляційної інстанцій було допущено порушення норм матеріального права при задоволенні позовних вимог, ухвалені рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 220, 222, 229, 230, 232 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова задовольнити.

Постанову Комінтернівського районного суду м. Харкова від 18 вересня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2014 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова про визнання дій протиправним відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: