Історія справи

Постанова ВАСУ від 02.06.2016 року у справі №812/7821/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" червня 2016 р. м. Київ К/800/5773/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Донця О.Є.,

суддів: Мороза В.Ф.,

Чалого С.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Луганській області на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 09.01.2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» до Державної фінансової інспекції в Луганській області про визнання дій протиправними та скасування акту ревізії та вимоги,

в с т а н о в и л а:

У вересні 2013 року Публічне акціонерне товариство «Лисичанськвугілля» звернулося до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Державної фінансової інспекції в Луганській області про визнання дій протиправними та скасування акту ревізії та вимоги, в якому, з урахуванням уточнень, просило:

- визнати протиправними дії Державної фінансової інспекції в Луганській області щодо проведення ревізії фінансово-господарської діяльності Публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» та його відокремлених підрозділів за період з 01.04.2010 року по 31.03.2013 року;

- визнати протиправним та скасувати акт ревізії фінансово-господарської діяльності Публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» та його відокремлених підрозділів за період з 01.04.2010 року по 31.03.2013 року від 05.08.2013 року № 05-21/008;

- визнати протиправною та скасувати вимогу Державної фінансової інспекції в Луганській області «Про усунення порушень, виявлених в результаті ревізії» від 17.09.2013 року № 12-05-14-14/8354.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 07.11.2013 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» було задоволено частково.

Визнано протиправними дії Державної фінансової інспекції в Луганській області щодо проведення ревізії фінансово-господарської діяльності Публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» та його відокремлених підрозділів за період з 01.04.2010 року по 31.03.2013 року.

Визнано протиправними дії по складанню акту ревізії фінансово-господарської діяльності Публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» та його відокремлених підрозділів за період з 01.04.2010 року по 31.03.2013 року № 05-21/008 від 05.08.2013 року.

Визнано протиправною та скасовано вимогу Державної фінансової інспекції в Луганській області «Про усунення порушень, виявлених в результаті ревізії»» від 17.09.2013 року № 12-05-14-14/8354.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 09.01.2014 року апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції в Луганській області - задоволено частково. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 07.11.2013 року - скасовано та ухвалено нову постанову, якою позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» - задоволено частково. Скасовано пункти 2, 3, 8 вимоги Державної фінансової інспекції в Луганській області від 17.09.2013 року № 12.05-14.14/8354. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

У касаційній скарзі Державна фінансова інспекція в Луганській області, не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на допущені судоми порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 09.01.2014 року в частині скасування пунктів 2, З, 8 вимог Держфінінспекції в Луганській області від 17.09.2013 року № 12-05-14-14/8354 та прийняти в цій частині нову постанову, якою відмовити Публічному акціонерному товариству «Лисичанськвугілля» у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В іншій частині постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 09.01.2014 року - залишити без змін.

Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи, рішення судів щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною фінансовою інспекцією в Луганській області було здійснено ревізію фінансово-господарської діяльності Публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» за період з 01.04.2010 року по 31.03.2013 року. За наслідками ревізії було складено акт від 05.08.2013 року № 05-21/008 та винесено вимогу «Про усунення порушень, виявлених в результаті ревізії» від 17.09.2013 року № 12-05-14-14/8354.

Вимогою Державної фінансової інспекції в Луганській області «Про усунення порушень, виявлених в результаті ревізії» від 17.09.2013 року № 12-05-14-14/8354 від Публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» приписувалося:

1. Опрацювати матеріали ревізії та вжити заходів щодо усунення виявлених порушень.

2. Ревізією правильності списання дебіторської заборгованості встановлено, що в порушення вимог підпунктів 8, 9 пункту 11 Загального положення про юридичну службу Міністерства, іншого органу виконавчої влади, державного підприємства, установи та організації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2008 рок № 1040 та пункту 5 Положення (стандарту бухгалтерського обліку 10 «Дебеторська заборгованість», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 08.10.1999 року №237, структурними підрозділами ПАТ «Лиеичанськвугілля» претензійно-позовна робота з боку посадових осіб щодо своєчасного стягнення дебіторської заборгованості у загальній сумі 936952,33 грн., вжито не було, внаслідок чого втрачено боржника у зобов'язаннях, на відповідну суму та здійснено списання дебіторської заборгованості, термін позовної давності якої минув, а саме: ВП «Шахта ш. Д.Ф. Мельникова» - 150527,91 гри., ВП «Шахта Привільнянська» - 42516,70 грн., ВП «Шахта Новодружеська» - 26749,93 грн., ВП «Автобаза» - 33688,91 грн., ВП «Інформаційно-обчислювальний центр» - 659486,77 грн., ВП «Управління по забезпечення та збуту продукції» - 23982,11 грн., у зв'язку з чим,

- стягнути з осіб, винних у не проведенні претензійно-позовної роботи щодо своєчасного стягнення дебіторської заборгованості у загальній сумі 936952,33 гри., шкоду у порядку та розмірах встановлених статтями 130-136 Кодексу законів про працю України.

3. В порушення вимог статті 75 Господарського кодексу України, статті 49 Бюджетного Кодексу України, ПАТ «Лиеичанськвугілля» безпідставно перерахувало кошти Державного бюджет України у сумі 6392875,00 грн. ТОВ «Лромтехпоставка ЛТД» (договір від 29.10.2012 року № 06-243) за нездійснені роботи по капітальному ремонту 125 одиниць секції механізованого кріплення ЗКД-90ТЛ, у зв'язку з чим,

- повернути грошові кошти шляхом стягнення (повернення) з ТОВ «Промтехпоставка ЛТД» до ПАТ «Лиеичанськвугілля» у сумі 6392875,00 грн., або виконання відповідного обсягу робіт з капітальному ремонту 125 одиниць секції механізованого кріпчення ЗКД-90ТЛ на відповідну суму.

4. Ревізією правильності встановлення посадових окладів, тарифних

ставок працівникам ВП «Шахта Привільнянська» встановлено, незаконних витрат на суму 2593,01 гри. {відшкодовано в ході ревізії - 368,67 грн.) та як наслідок зайво нараховано та перераховано внесків до державних цільових фондів на суму 1288,73 грн. (відшкодовано в ході ревізії - 1288,73 грн.) внаслідок встановлення провідному інженеру з охорони праці, техніці безпеки, обліку та аналізу травматизму коефіцієнту співвідношення розмірів посадових окладів керівників, професіоналів, фахівців вугільної пролшеловості, що установлюються незалежно від груп з оплати праці підприємств і мінімального місячного окладу у розмірі, більшому ніж встановленого Галузевою угодою, що є порушенням вимог статті 15 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 року №108/95-ВР та суперечить вимогам статті 97 Кодексу законів про працю України, у зв'язку з чим

- повернути (стягнути) зайво виплачені кошти у сумі 2224,34 грн.;

- в іншому випадку відшкодувати за рахунок винної особи, що допустила зайві грошові виплати на суму 2224,34 грн.

5. Ревізією дотримання законодавства при встановленні, нарахуванні та виплаті працівникам відокремленим підрозділам ПАТ «Лисичанськвугілля» надбавок та доплат встановлено зайве нарахування працівникам доплат за роботу у шкідливих умовах праці у розмірах більших ніж встановлено атестацією робочих місць за умовами праці та інших виплат у загальній сумі 22911,70 грн. (відшкодовано в ході ревізії - 5395,50 грн.) та як наслідок зайво

нараховано та перераховано внесків до державних цільових фондів на загальну суму 11290,19 грн. (відшкодовано в ході ревізії - 2681,53 грн.), що є порушенням вимог пункту 3 Додатку 24 «Положення про встановлення доплат та надбавок до тарифних ставок (окладів), посадових окладів працівників підприємств вугільної промисловості» Галузевої угоди, пункту 5 Додатку 5 до Колективного договору на 2010-2012 роки (зі змінами та доповненнями),

статті 15 Закону України «Про оплату праці», у зв'язку з чим

- повернути (стягнути) зайво виплачені кошти у сумі 17516,20 грн. В іншому випадку відшкодувати за рахунок винної особи, що допустила зайві грошові виплати на суму 17516,20 грн., з них ВП «Шахта ім. Д.Ф Мельникова» на суму 12342,21 грн., ВП «Шахта ім. Г.Г Капу стіна» на суму 5173,99 грн;.

- провести коригування та відповідні взаємозвірки в бік зменшення заборгованості перед державним фондом на загальну суму 8608,66 грн. з них ВП «Шахта ім. Д.Ф Мельникова» на суму 6037,18 грн., ВП «Шахта ім. Г.Г Капуст і на» на суму 2571,48 грн.

6. Ревізією правильності нарахування премій та інших заохочувальних виплат працівникам відокремленим підрозділам ПАТ «Лисичанськвугілля» встановлено, що окремим працівникам нараховувалась премія за багаторічну та добросовісну працю у випадку ювілейних та пам'ятних дат при недотриманні умов, встановлених у колективних договорах для виплати вищезазначеної премії, а саме: наявність у працівників стажу роботи у вугільній промисловості не менше 20 років та на підприємствах ВАТ «Лисичанськвугілля» не менше 10 років. Внаслідок вищезазначеного, працівникам відокремленим підрозділам ПАТ «Лисичанськвугілля» зайво нараховано та виплачено премії за багаторічну та добросовісну працю на загальну суму 16034,83грн. (відшкодовано в ході ревізії - 2960,00 грн.) та зайво нараховано та перераховано внесків до державних цільових фондів (єдиного соціального внеску) на загальну суму 7969,05 грн. (відшкодовано в ході ревізії - 365,62 грн.), що є порушенням вимог пункту 5.6.17 розділу 5.6 «Гарантії з оплати» Колективного договору на 2010-2012 роки, Колективного договору на 2012 -2014 роки та статті 15 Закону України «Про оплату праці», у зв'язку з чим,

- повернути (стягнути) зайво виплачені кошти у сумі 13074,83 грн. В іншому випадку відшкодувати за рахунок винної особи, що допустила зайві грошові виплати на загальну суму 13074,83 грн, з них ВП «Шахта ім. Д.Ф. Мельникова» на суму 1251,50 грн., ВП «Шахта Привільнянська» на суму 11823,33 грн.;

- провести коригування та відповідні взаємозвірки в бік зменшення заборгованості перед державним фондом на загальну суму 8608,66 грн. з них ВП «Шахта ім. Д.Ф Мельникова» на суму 6037,18 грн., ВП «Шахта ім. Г.Г Капу стіна» на суму 2571,48 грн.

7. Внаслідок встановлення порушення проведено зайве нарахування основних та додаткових відпускних на загальну суму 2746,07 грн. (відшкодовано в ході ревізії - 297,66 грн.) та зайво нараховано та перераховано внесків до державних цільових фондів (єдиного соціального внеску) на загальну суму 1364,80 грн. (відшкодовано в ході ревізії - 147,94 гри.), що є порушенням вимог ст. 15 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 року № 108/95-ВР.

Повернути (стягнути) зайво виплачені кошти у сумі 2448,41 грн. В іншому випадку відшкодувати за рахунок винної особи, що допустила зайві грошові виплати по ВП «Шахта ім. Д. Ф Мельникова» на суму 248,41 грн., у зв'язку із чим,

- провести коригування та відповідні взаємозвірки в бік зменшення заборгованості перед державним фондом по ВП «Шахта ім. Д.Ф Мельникова» на суму 1216,86 грн.

8. В порушення вимог пункту 1 статті 10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пунктів 7, 1.1.4

«Інструкції з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків», затвердженої наказом Міністерства фінансів України, в ході коні рольної інвентаризації на ВП «Шахта ім. Д.Ф. Мельникова» встановлено нестачу товарно-матеріальних цінностей по дільниці № 4, а саме стійок СУГ-8 у кількості 40 од. на загальну суму 43800,00 грн. та втрачена активи Товариства на відповідну суму у зв'язку з чим:

- провести незалежну оцінку для визначення розміру збитків від нестачі товарно-матеріальних цінностей відповідно до національних стандартів оцінки у відповідності до вимог пункту 2 Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 року № 11;

- вжити заходи щодо встановлення винних осіб та стягнути з них збитки від нестачі товарно-матеріальних цінностей, визначені шляхом проведення незалежної оцінки, в порядку, встановленому пунктом 10 Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей на відшкодування збитків, завданих Тотщєщву з урахуванням фактичних витрат Товариства на відновлення пошкоджених або придбаних нових матеріальних цінностей та вартості робіт з їх відновлення. Залишок коштів перерахувати до Державного бюджету України.

Не погоджуючись з даними вимогами Публічне акціонерне товариство «Лисичанськвугілля» звернулося до суду з даним позовом.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні», головними завданнями органу державного фінансового контролю є здійснення державного контролю за витрачанням коштів і матеріальних цінностей, їх збереженням, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і звітності в міністерствах, відомствах, державних комітетах, державних фондах, бюджетних установах, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів та державних валютних фондів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.

Відповідно до пункту 7 статті 10 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні», органу державного фінансового контролю надається право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Пунктом 46 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою

інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 року № 550 визначено, що, якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, контролюючим органом у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

Отже, відповідачу надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю, спрямована на коригування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства, у цій частині є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

При цьому, в порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

Виходячи з наведеного, у органу державного фінансового контролю наявне право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

Отже, такі збитки не можуть бути примусово стягнуті з підконтрольної установи шляхом вимоги, вони відшкодовуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю і правильність їх обчислення, як і наявність підстав для відшкодування, перевіряє суд, який розглядає відповідний позов, а не позов підконтрольної установи про визнання протиправною вимоги про відшкодування збитків, яка не породжує безпосередньо права чи обов'язки для цієї установи, оскільки обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

Даний висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 21.04.2015 року у справі № 21-69а15.

Відповідно до статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Відповідно до частини 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно із вищевказаними нормами права, особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

В розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Отже, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.

Враховуючи вимоги Кодексу адміністративного судочинства України, особа повинна довести факт порушення її прав чи охоронюваних законом інтересів оскаржуваним рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.

Враховуючи, що в оскаржуваній вимозі Державної фінансової інспекції в Луганській області від 17.09.2013 року № 12.05-14.14/8354, які Публічне акціонерне товариство «Лисичанськвугілля» просить скасувати, йдеться про стягнення збитків, а в силу вищезначених приписів такі збитки не можуть бути примусово стягнуті з підконтрольної установи шляхом вимоги, вони відшкодовуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю і правильність їх обчислення, як і наявність підстав для відшкодування, перевіряє суд, який розглядає відповідний позов, а не позов підконтрольної установи про визнання протиправною вимоги про відшкодування збитків, отже дані вимоги не породжують безпосередньо права чи обов'язки для цієї установи.

З огляду на вищенаведене, вимоги Державної фінансової інспекції в Луганській області від 17.09.2013 року № 12.05-14.14/8354 не порушують прав та охоронюваних законом інтересів позивача, внаслідок чого підстави для звернення до суду із даним позовом - відсутні, а позов - задоволенню не підлягає.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки доказів, але судами допущено помилку в застосуванні норм матеріального та процесуального права, що призвело до постановлення незаконного рішення, судові рішення першої та апеляційної інстанції в частині оскарження вимог Державної фінансової інспекції в Луганській області від 17.09.2013 року № 12.05-14.14/8354 підлягають скасуванню з постановленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки доказів, але судами допущено помилку в застосуванні норм матеріального та процесуального права, що призвело до постановлення незаконного рішення, судові рішення першої та апеляційної інстанції підлягають скасуванню з постановленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» - задовольнити частково.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 07.11.2013 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 09.01.2014 року - скасувати.

Ухвалити нову постанову.

Відмовити Публічному акціонерному товариству «Лисичанськвугілля» у задоволенні позовних вимог.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому статтями 235 - 244 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: О.Є. Донець

В.Ф. Мороз

С.Я. Чалий