Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" квітня 2015 р. м. Київ К/800/24435/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :

Пасічник С.С.,

Кочана В.М.,

Ситникова О.Ф.,

за участю секретаря Лопушенко О.В.,

за участю: позивача - ОСОБА_4 та представника відповідача - Ковальчука І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 грудня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

В листопаді 2012 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві про визнання дій відповідача щодо відмови у наданні позивачу довідки про право на пільги незаконними та зобов'язання його надати позивачу таку довідку.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.12.2012р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2013р., позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив рішення судів скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Позивач в письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів попередніх інстанцій, які він просив залишити без змін, - обґрунтованими та законними.

Відповідно до ч.2 ст.220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 на підставі наказу начальника Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в м.Києві від 26.04.2012р. №217 о/с звільнений з органів МВС в запас за ст.64 «ж» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (за власним бажанням).

При звільненні позивачу станом на 30.04.2012р. встановлена вислуга років в календарному обчисленні 20 років 06 місяців 07 днів.

Позивач звернувся до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м.Києві із заявою про видачу довідки про підтвердження права на передбачені ст.22 Закону України «Про міліцію» пільги по оплаті житла та усіх видів комунальних послуг.

Проте, листом від 03.10.2012р. за №19/С-154 Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в м.Києві відмовило позивачу у видачі такої довідки з посиланням на те, що його підстава звільнення зі служби не відповідає визначеним ст.22 Закону України «Про міліцію» підставам звільнення, які дають право на пільги, зокрема, щодо оплати комунальних послуг.

Вважаючи, що такими діями відповідача порушено його права, ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом у даній справі.

Порядок та умови проходження служби в міліції згідно з ч.1 ст.18 Закону України «Про міліцію» 20.12.1990р. №565-XII регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

У пункті 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991р. №114, закріплено перелік підстав для звільнення осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу зі служби в запас.

Частиною шостою статті 22 Закону України «Про міліцію» визначено підстави, звільнення за якими передбачає право на збереження пільг, встановлених цим Законом, а саме за віком, хворобою або вислугою років, які відповідають підпунктам «а», «б» пункту 64 Положення.

Таким чином, виходячи зі змісту наведених норм, незалежно від наявності умов для призначення пенсії за вислугу років, перелік яких міститься у статті 22 Закону України «Про міліцію», право на збереження установлених вказаним Законом пільг має лише працівник міліції, звільнений зі служби з підстав, визначених у ст.22 цього Закону, тобто за віком, хворобою або вислугою років.

Аналогічна правова позиція викладена і в постановах Верховного Суду України від 23.04.2012р. у справі №21-96а13, від 26.06.2012р. у справі №21-170а12 та від 10.02.2015р. у справі №21-626а14.

Як вбачається з матеріалів справи та вже вказувалось в цій ухвалі, ОСОБА_4 був звільнений з органів внутрішніх справ відповідно до підпункту «ж» пункту 64 Положення за власним бажанням в запас, тобто не з підстав, передбачених частиною шостою статті 22 Закону України «Про міліцію».

А тому, враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про відсутність підстав для надання позивачу довідки про право довічного користування пільгами відповідно до вимог Закону України «Про міліцію», а отже й про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини встановлені повно та правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції згідно зі ст.229 КАС України скасовує рішення судів першої та апеляційної інстанцій й ухвалює нове рішення.

Керуючись статтями 210, 220, 221, 223, 229, 230, 232 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Касаційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 грудня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2013 року скасувати.

Прийняти нове рішення.

В задоволенні позову відмовити.

Постанова оскарженню не підлягає.

Судді: Пасічник С.С.

Кочан В.М.

Ситников О.Ф.