Історія справи

Постанова ВАСУ від 02.04.2014 року у справі №2а-383/12/1370

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" квітня 2014 р. м. Київ К/9991/66198/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Чумаченко Т.А., Мироненка О.В., Сороки М.О., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_4 до управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Львівській області, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області, про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -в с т а н о в и л а:ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Львівській області, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області, про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2012 року постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2012 року залишено без змін.

Не погоджуючись з постановленими у справі рішеннями судів, ОСОБА_4 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та постановити нове рішення, яким позов задовольнити.

У зв'язку з відсутністю клопотань усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд касаційної скарги проводиться в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Судами встановлено, що 04 липня 2008 року позивачем на ім'я начальника УДДУ ПВП у Львівській області поштою направлений рапорт про надання відпустки по догляду за дитиною

з 14 липня 2008 року.

До наведеного рапорту позивачем додано: довідку управління праці та соціального захисту населення від 12 травня 2008 року № 165 про припинення виплати допомоги по догляду за дитиною дружині позивача ОСОБА_6, копію наказу управління Пенсійного фонду України в Сокальському районі Львівської області від 27 червня 2007 року про вихід на роботу ОСОБА_6, копія свідоцтва про народження доньки ОСОБА_7.

14 липня 2008 року на засіданні кадрової комісії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Львівській області 14 липня 2008 року розглядалось питання про надання відпустки позивачу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, але через відсутність довідки про заробітну плату дружини позивача, рішення прийнято не було.

З 15 липня 2008 року ОСОБА_4 на роботу не виходив.

03 вересня 2008 року позивач звернувся до начальника УДДУ ПВП у Львівській області із заявою про надання йому копії наказу про відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

05 вересня 2008 року листом № 10/1302 УДДУ ПВП у Львівській області повідомило позивача про те, що оскільки з 14 липня 2008 року він не виконує службових обов'язків, кадровою комісією буде розглянуто питання про звільнення позивача за порушення трудової дисципліни.

24 жовтня 2008 року складений та затверджений висновок службового розслідування за фактами порушення дисципліни інспектором Червоноградського міського підрозділу кримінально-виконавчої інспекції управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Львівській області капітаном внутрішньої служби ОСОБА_4, в якому зазначено клопотання перед керівництвом про звільнення позивача за порушення дисципліни.

17 листопада 2008 року начальником управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Львівській області підписано подання про звільнення позивача з органів кримінально - виконавчої служби в запас Збройних сил (з постановкою на військовий облік) за пунктом 64 «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114.

15 грудня 2008 року підписано наказ № 70 о/с по особовому складу, в якому зазначено звільнити з органів кримінально - виконавчої служби в запас (з постановкою на військовий облік) за пунктом 64 «є» (за порушення дисципліни) - ОСОБА_4

Вважаючи таке звільнення незаконним, ОСОБА_4 звернувся з позовом до суду, в якому зазначив, що не допустив порушення дисципліни, а протягом всього часу з

15 липня 2008 року перебував у відпустці по догляду за дитиною.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди входили з того, що звільняючи позивача з органів кримінально-виконавчої служби в запас (з постановкою на військовий облік) за пунктом 64 «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, відповідач діяв відповідно до вимог чинного законодавства.

З таким висновком судів колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з огляду на таке.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Порядок проходження служби в органах внутрішніх справ регулюється Законом України «Про міліцію», Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України, Дисциплінарним Статутом органів внутрішніх справ України.

Згідно з підпунктом «є» пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за порушення дисципліни.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 був звільнений з органів кримінально - виконавчої служби в запас Збройних сил (з постановкою на військовий облік) за пунктом 64 «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ за невихід на службу у зв'язку з доглядом за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Відповідно до частини 3 статті 18 Закону України «Про відпустки» відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку може бути використана повністю або частинами також батьком дитини, бабою, дідом чи іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною, або особою, яка усиновила чи взяла під опіку дитину та одним із прийомних батьків.

Згідно зі статтею 20 Закону України «Про відпустки» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається за заявою жінки або осіб, зазначених у частині третій статті 18 цього закону, повністю або частково в межах установленого періоду та оформляється наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.

Аналіз вищезазначених норм закону свідчить про те, що надання відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку є обов'язком відповідача, а отримання відпустки є правом батька дитини.

Особам, зазначеним у частині 3 статті 18 Закону України «Про відпустки» (крім осіб, які усиновили чи взяли дитину під опіку у встановленому законодавством порядку), відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається на підставі довідки з місця роботи (навчання, служби) матері дитини про те, що вона вийшла на роботу до закінчення терміну цієї відпустки і виплату допомоги по догляду за дитиною їй припинено

(із зазначенням дати).

Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею віку трьох років не надається працівнику, якщо дитина перебуває на державному утриманні.

Перелік документів, які необхідно подати для оформлення відпустки є вичерпним, і особи, яким не надаються такі відпустки, чітко визначені законом.

З матеріалів справ вбачається, що до рапорту про надання відпустки по догляду за дитиною позивачем було додано всі визначені законом документи.

При цьому на підтвердження факту виходу на роботу матері дитини до закінчення терміну відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку позивачем було додано копію наказу управління Пенсійного фонду України в Сокальському районі Львівської області від 27 червня 2007 року про вихід на роботу ОСОБА_6

Отже, позивач подав усі необхідні документи, передбачені чинним законодавством для реалізації свого права на відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Не дивлячись на зазначене правове регулювання отримання відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, позивач був звільнений з органів кримінально - виконавчої служби в запас (з постановкою на військовий облік) за пунктом 64 «є» (за порушення дисципліни) - невихід на службу.

Таке звільнення є протиправним , оскільки отримання відпустки по догляду за дитиною є правом батька дитини, а забезпечення цього права є обов'язком відповідача, тому використання позивачем такого права не може бути підставою для звільнення зі служби за порушення дисципліни.

Згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені правильно і повно, але при цьому суди допустилися порушення норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення.

Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуваний наказ відповідача підлягає скасуванню, а позивач - поновленню на роботі.

Щодо вимог позивача про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити заробіток за час вимушеного прогулу та відшкодувати моральну шкоду слід зазначити наступне.

Відповідно до пункту 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік.

Якщо заява про поновлення на службі розглядається більше одного року не з вини особи рядового, начальницького складу, така особа має право на отримання грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу.

Разом з тим, відповідно до статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, без повного та всебічного з'ясування обставин у справі постановлене судом рішення не є обґрунтованим.

Згідно з частиною 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанції і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про скасування постановлених у справі рішень, прийняття в частині вимог щодо скасування оскаржуваного наказу відповідача та поновлення на роботі позивача нової постанови, а в частині вимог про виплату заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди - повернення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 220, 222, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2012 року у справі - скасувати.

Прийняти нову постанову в частині.

Скасувати наказ управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Львівській області від 15 грудня 2008 року №70 о/с щодо звільнення з органів кримінально - виконавчої служби в запас (з постановкою на військовий облік) за пунктом 64 «є» (за порушення дисципліни) - капітана внутрішньої служби ОСОБА_4 (М-087254), інспектора Червоноградського міського підрозділу Сокальського міжрайонного відділу кримінально - виконавчої інспекції управління Департаменту у Львівській області.

Поновити ОСОБА_4 з 15 грудня 2008 року на посаді інспектора Червоноградського міського підрозділу Сокальського міжрайонного відділу кримінально - виконавчої інспекції управління Департаменту у Львівській області.

Справу за позовом ОСОБА_4 до управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Львівській області, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області в частині позовних вимог про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди - повернути на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова оскарженню не підлягає.

Судді: