Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" березня 2016 р. м. Київ К/800/20147/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Олексієнка М.М. (доповідач), Швеця В.В., Штульман І.В.,

здійснивши в письмовому провадженні касаційний розгляд справи за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУ ПФ) до Головного управління юстиції у Львівській області, Відділу державної виконавчої служби головного управління юстиції у Львівській області, третя особа - підрозділ примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про скасування постанови про накладення штрафу за касаційною скаргою представника позивача на судові рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 березня 2012 року, Львівського апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2015 року, -

в с т а н о в и л а :

У грудні 2011 року представник ГУ ПФ звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати неправомірними дії державного виконавця ДВС, допущені при винесенні постанови про накладення штрафу від 17 листопада 2011 року, та скасувати зазначену постанову.

Посилався на те, що судове рішення, на підставі якого видано виконавчий лист, не набрало законної сили та не виконується з поважних причин, а саме за відсутності державного фінансування на соціальні виплати, тому накладення штрафу є незаконним.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14 березня 2012 року, залишеною без змін Львівським апеляційним адміністративним судом від 2 квітня 2015 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі представник позивача, з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, допущені судами, просить попередні рішення скасувати і ухвалити нове про задоволення позову. Зазначає, що ГУ ПФ вчинило всі можливі заходи направлені на виконання рішення суду.

Враховуючи відсутність клопотань усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження.

З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновку про задоволення касаційної скарги з урахуванням наступного.

Згідно із частиною п'ятою статті 254 КАС України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

У матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про належне виконання вище згаданих норм процесуального права, зокрема направлення судового рішення Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2011 року на адресу ГУ ПФ в порядку, передбаченому статтею 254 КАС України.

Окрім того, умови і порядок виконання на території України судових рішень визначається Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-ХІV).

Згідно із частинами першою та другою статті 75 цього Закону після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Відповідно до частини першої статті 89 Закону № 606-ХІV у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу - від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Враховуючи викладене, постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише при умові, що судове рішення не виконано без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість, у тому числі і фінансову, виконати судове рішення, проте не зробив цього.

За правилами підпункту 3 пункту 2.1, підпункту 2 пункту 2.2 Положення основним завданням Управління, крім іншого, є забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством. Управління відповідно до покладених на нього завдань планує у відповідному регіоні доходи та видатки коштів Фонду, у межах своєї компетенції забезпечує виконання бюджету Фонду.

Аналізуючи вище згадані норми, Верховний Суд України в постанові від 24 березня 2015 року (справа № 21-66а15) прийшов до висновку, що невиконання судового рішення ПФУ в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Відповідно до статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнування та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.

Оскільки у позивача були поважні причини невиконання судового рішення, то постанова про накладення штрафу у розмірі 2040 грн. є передчасною.

З урахуванням зазначених обставин та норм права, суди попередніх інстанцій порушили норми матеріального і процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, тому згідно із статтею 229 КАС України рішення судів першої та апеляційної інстанції підлягають скасуванню з постановленням нового про задоволення позову. Визнати неправомірними дії державного виконавця, допущені при винесенні постанови про накладення штрафу від 17 листопада 2011 року, та скасувати зазначену постанову.

На підставі наведеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області задовольнити.

Скасувати судові рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 березня 2012 року, Львівського апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2015 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Скасувати постанову головного державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області від 17 листопада 2011 року ВП №27597644 про накладення штрафу на Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області в розмірі 2040 грн., визнавши неправомірними дії державного виконавця, допущені при винесенні зазначеної постанови.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: М.М.Олексієнко

В.В. Швець

І.В. Штульман