Історія справи

Постанова ВАСУ від 02.03.2015 року у справі №2а-1715/11/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2015 року м. Київ К/9991/8946/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.05.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.01.2012

у справі №2а-1715/11/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аудиторська компанія «Аналітсинтез»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 17.05.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.01.2012, позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва щодо невизнання поданих ТОВ «Аудиторська компанія «Аналітсинтез» податкових декларацій з податку на додану вартість за липень-листопад 2010 року та декларації з податку на прибуток підприємства за 3 квартали 2010 року. Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва щодо відмови у прийнятті поданих ТОВ «Аудиторська компанія «Аналітсинтез» податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року та декларації з податку на прибуток підприємства за звітний 2010 рік. В решті позовних вимог відмовлено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові повністю, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання вимог пункту 4.1 статті 4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов?язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» та Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09 липня 1997 року за № 250/2054 (у редакції наказу від 15 червня 2005 року № 213, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 червня 2005 року за № 702/10982) позивачем подано до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва: податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2010 року - 17 серпня 2010 року; податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2010 року 20 вересня 2010 року; податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2010 року - 20 жовтня 2010 року; податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2010 року - 22 листопада 2010 року; податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2010 року - 17 грудня 2010 року; податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2010 року - 18 січня 2010 року; декларацію з податку на прибуток підприємства за 3 квартали 2010 року в жовтні 2010року; декларацію з податку на прибуток підприємства за звітний 2010 рік 18 січня 2011 року.

Прийняття зазначених податкових декларацій податкових органом підтверджується відповідною відміткою на податкових деклараціях.

Листом від 20 серпня 2010 року №6165/10/28-321 ДПІ у Шевченківському районі м.Києва повідомила позивача про невизнання податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2010 року, оскільки «не заповнені всі необхідні поля в рядку 6 вступної частини розрахунку».

Листом від 21 вересня 2010 року №2333/10/27-321 ДПІ у Шевченківському районі м.Києва повідомила позивача про невизнання податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2010 року, оскільки «не заповнені всі необхідні поля в рядку 6 вступної частини розрахунку».

Листом від 20 жовтня 2010 року №7746/10/28-321 ДПІ у Шевченківському районі м.Києва повідомила позивача про невизнання податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2010 року, оскільки «не заповнені всі необхідні поля в рядку 6 вступної частини розрахунку».

Листом від 24 листопада 2010 року №8650/10/28-321 ДПІ у Шевченківському районі м.Києва повідомила позивача про невизнання податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2010 року через те, що «в порушення вимог пункту 1.6 Порядку в податковій декларації не прокреслені рядки, які не заповнюються через відсутність операції».

Листом від 17 грудня 2010 року №10383/10/28-321 ДПІ у Шевченківському районі м.Києва повідомила позивача про невизнання податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2010 року через те, що «в порушення вимог пункту 1.6 Порядку в податковій декларації не прокреслені рядки, які не заповнюються через відсутність операції».

Відповідно до листа ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 18 січня 2011 року №474 позивачу відмовлено в прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року, оскільки «вона заповнена всупереч правилам, зазначеним в р. ІІ гл. 2 затвердженого Кодекса, а саме ст. 48 п. 48.3 (не повне найменування платника податків згідно з реєстраційними документами)».

Декларація з податку на прибуток підприємства за 3 квартали 2010 року невизнана відповідачем як податковий звіт, оскільки «звіт заповнено всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку: не заповнені всі необхідні поля в рядку 5 вступної частини декларації», про що зазначено у листі від 11 листопада 2010 року №8181/10/28-321.

В прийнятті декларації з податку на прибуток підприємства за звітний 2010 рік відмовлено, з тих підстав, що вона складена з порушенням норм пункту 48.3 статті 48 податкового кодексу України, а саме: відсутній підпис, а також ініціали, прізвище та реєстраційний номер облікової картки особи, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що підпунктом 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено виключний перелік підстав, за яких податкова звітність може бути не визнана контролюючим органом як податкова декларація.

Абзацом 1 підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Відповідно до абзацу 3 підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платник податків може також оскаржити дії службової (посадової) особи контролюючого органу з відмови у прийнятті податкової декларації у судовому порядку.

Згідно абзацу 5 підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Наказом ДПА України від 30 травня 1997 року № 166 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) був затверджений Порядок заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, абзацом 3 пункту 5.2 якого передбачено, що рядки, які не повинні заповнюватися платником, оскільки мають інформаційний характер, позначені знаком «Х»; колонки, у яких сума обороту чи податку не повинна проставлятися, позначені знаком « 0»; у рядках, де платник не має даних для заповнення, проставляється знак «-».

З метою запровадження централізованої системи приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків та реєстрів отриманих та виданих податкових накладних із урахуванням різних способів надходження документів до органів державної податкової служби України, у тому числі в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, та відповідно до статті 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», наказом ДПА України від 31 грудня 2008 року № 827 були затверджені Методичні рекомендації щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України.

Відповідно до пункту 4.4 Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затверджених наказом ДПА України від 31 грудня 2008 року № 827 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) під обов'язковими реквізитами розуміються: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період; назва платника податків; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року № 118 «Про створення Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України» або реєстраційний (обліковий) номер з ТРДПАУ; ідентифікаційний номер згідно з ДРФО або, у разі відмови від нього - серія та номер паспорта для фізичної особи; місцезнаходження платника податків; назва ОДПС, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); підписи посадових осіб, засвідчені печаткою. Для звітів, у яких це передбачено формою: звітний (податковий) період, що уточнюється, у разі надання платником податків уточнюючого розрахунку; ініціали, прізвища та ідентифікаційні номери посадових осіб; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер та номер свідоцтва про реєстрацію для платників ПДВ.

Пунктом 4.5 Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затверджених наказом ДПА України від 31 грудня 2008 року № 827 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що якщо податкова звітність, надана органу ДПС платником податків, заповнена всупереч правилам, визначеним у затвердженому порядку її заповнення, то вона може бути не визнана органом ДПС як податкова звітність. Підставою про невизнання податкової звітності є: відсутність підпису відповідних посадових осіб (факсиміле не дозволяється); відсутність скріплення печаткою підписів платника податків; відсутність обов'язкових реквізитів податкового документа; відсутність обов'язкових додатків до податкової звітності, передбачених порядком заповнення відповідної звітності; неможливість прочитати текст або цифри внаслідок пошкодження (наприклад, документи, залиті чорнилом або іншою рідиною, потерті); наявність порваних аркушів, підчищень, помарок, виправлень, дописок і закреслювань; подання ксерокопії звітних документів; порушення загальних вимог оформлення документів податкової звітності.

Аналіз наведених правових норм свідчить, що підставою для відмови податкового органу визнати податкову звітність як податкову декларацію є такі дефекти її заповнення, що впливають на адміністрування податку органом державної податкової служби.

Щодо податкових декларацій, які подані після набрання чинності Податковим кодексом України, суди дійшли правильно зазначили, що його положення передбачають право контролюючого органу відмовити у прийнятті податкових декларацій лише за умови коли їх форма не містить необхідних обов??язкових реквізитів, не відповідає нормам та змісту відповідних податку та збору.

Однак у ході вирішення спору відповідних недоліків у спірних деклараціях судами виявлено не було.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що подані позивачем декларації за вищевказані податкові періоди відповідають наведеним вимогам та містять обов'язкові реквізити, підписані посадовою особою позивача та скріплені печаткою.

Зважаючи на встановлене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що позовні вимоги позивача щодо визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва щодо невизнання та відмови у прийнятті поданих ТОВ «Аудиторська компанія «Аналітсинтез» податкових декларацій з податку на додану вартість за липень-листопад 2010 року та декларації з податку на прибуток підприємства за 3 квартали 2010 року, а також відмови у прийнятті поданих ТОВ «Аудиторська компанія «Аналітсинтез» податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року та декларації з податку на прибуток підприємства за звітний 2010 рік підлягають задоволенню.

Водночас слід зазначити, що задоволення судом позовних вимог про визнання протиправними дій податкового органу щодо невизнання податкової декларації означає, що відповідне рішення відповідача не створило жодних правових наслідків для позивача, а спірна податкова декларація є поданою. Таке рішення суду сприяє належному відновленню порушених прав платника.

Однак, при цьому необхідним заходом для належного захисту прав платника є зазначення у резолютивній частині постанови адміністративного суду дати, з якої податкова декларація вважається поданою платником до органу державної податкової служби.

Відповідно до статті 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Керуючись ст. ст. 222, 223, 225, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.05.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.01.2012 змінити, доповнивши її резолютивну частину абзацом такого змісту: «Визнати податкові декларації Товариства з обмеженою відповідальністю «Аудиторська компанія «Аналітсинтез» такими, що подані у день їх фактичного отримання Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м.Києва, а саме: податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2010 року - 17 серпня 2010 року; податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2010 року 20 вересня 2010 року; податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2010 року - 20 жовтня 2010 року; податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2010 року - 22 листопада 2010 року; податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2010 року - 17 грудня 2010 року; податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2010 року - 18 січня 2010 року; декларацію з податку на прибуток підприємства за 3 квартали 2010 року в жовтні 2010року; декларацію з податку на прибуток підприємства за звітний 2010 рік -18 січня 2011 року».

В іншій частині рішення суду першої та апеляційної інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун