Історія справи

Постанова ВАСУ від 01.04.2026 року у справі №280/6785/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2026 року

м. Київ

справа № 280/6785/25

адміністративне провадження № К/990/8242/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Шевцової Н.В.,

суддів Стеценка С.Г., Тацій Л.В.

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу №280/6785/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУ ПФУ у Львівській області, відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - ГУ ПФУ в Запорізькій області, третя особа), про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22.01.2026 (головуючий суддя Головко О.В., судді Ясенова Т.І., Суховаров А.В.)

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування, позиція інших учасників справи

1. ОСОБА_1 звернулася до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ГУ ПФУ у Львівській області, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ у Львівській області від 23.07.2025 №083950007673 про відмову в проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 (далі - спірне рішення);

- зобов`язати ГУ ПФУ у Львівській області призначити їй з 16.07.2025 пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-XII «Про державну службу» (далі - Закону №3723-ХІІ) в розмірі 60 відсотків від заробітку, вказаного в довідках Департаменту соціального захисту населення Запорізької міської ради від 04.07.2025 №02.03-24/37, №02.03-24/38, №02.03-24/39.

2. На обґрунтування позовних вимог представник позивачки доводив, що відповідач протиправно відмовив їй у призначенні пенсії державного службовця на тій підставі, що з 04.07.2001 її посада віднесена до категорії посадових осіб місцевого самоврядування, а не до відповідних категорій посад державних службовців, хоча згідно із Законом №3723-ХІІ час роботи на посадах в органах місцевого самоврядування зараховується до стажу державної служби, що дає право на призначення пенсії.

3. Ухвалою від 11.08.2025 суд першої інстанції відкрив провадження у справі, призначив її до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, а також залучив до участі у справі третю особу, від якої витребував докази по справі.

4. 19.08.2025 третя особа надала суду витребувані докази та пояснення, в яких заперечила проти задоволення позовних вимог та зазначила, зокрема, що позивачка не набула права на отримання пенсії відповідно до Закону №3723-ХІІ, оскільки станом на 01.05.2016 не обіймала посади державного службовця та мала 6 років 2 місяці 21 день стажу роботи, віднесеного до категорій посад державної служби, якого недостатньо для отримання такої пенсії.

5. У відзиві, який надійшов до суду першої інстанції 26.08.2025, представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову. На обґрунтування відзиву, зокрема, наполягав, що позивачка не має необхідного стажу для призначення їй пенсії відповідно до Закону №3723-ХІІ, оскільки з 04.07.2001 посада спеціаліста І категорії відділу житлових субсидій Ленінської районної адміністрації Запорізької області, на якій вона працювала, віднесена до категорій посадових осіб місцевого самоврядування, а не до відповідних категорій посад державних службовців. Водночас стаж її роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, становить 06 років 02 місяці 21 день і його недостатньо для отримання пенсії державного службовця.

Обставини справи

6. ОСОБА_1 перебуває на обліку в пенсійному органі та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).

7. За записами у трудовій книжці позивачки від 20.07.1978 серія НОМЕР_1 суди попередніх інстанцій встановили, що вона працювала на таких посадах:

- 13.04.1995 прийнята на посаду спеціаліста ІІ категорії відділу субсидій Ленінського райвиконкому Запорізької області;

- 14.09.1995 у зв`язку із ліквідацією звільнена за переведенням до Ленінської районної адміністрації Запорізької області;

- 15.09.1995 прийнята за переведенням на посаду спеціаліста І категорії відділу житлових субсидій Ленінської районної адміністрації Запорізької області;

- 04.11.1997 звільнена за переведенням до Ленінської районної ради Запорізької області;

- 05.11.1997 прийнята на посаду спеціаліста І категорії відділу житлових субсидій Ленінської районної ради Запорізької області;

- 30.06.1998 звільнена за переведенням до Ленінської районної адміністрації Запорізької області;

- 01.07.1998 прийнята на посаду спеціаліста І категорії відділу житлових субсидій Ленінської районної адміністрації Запорізької області;

- 09.08.2002 звільнена з посади за переведенням до управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної адміністрації Запорізької міської ради;

- 10.08.2002 призначена на посаду спеціаліста І категорії підвідділу розрахунків відділу житлових субсидій Управління соціального захисту населення Ленінської районної адміністрації м. Запоріжжя;

- 05.04.2011 звільнена за переведенням до Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради;

- з 06.04.2011 до 01.05.2016 працювала на посаді спеціаліста І категорії відділу прийняття рішень Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради;

- з 17.03.2021 розпорядженням міського голови від 12.03.2021 призначена на вакантну посаду головного спеціаліста відділу прийняття рішень.

8. У трудовій книжці позивачки також зазначено, що 13.07.1995 вона прийняла присягу державного службовця, а 01.08.2001 - присягу посадової особи місцевого самоврядування.

9. 04.07.2025 Департамент соціального захисту населення Запорізької міської ради склав за формою, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 №1-3 (далі - Постанова №1-3), і видав довідки про складові заробітної плати для державного службовця та про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд) №02.03-24/37, №02.03-24/39 та №02.03-24/38. У цих довідках наведено складові заробітної плати, а саме посадовий оклад, надбавка за ранг (11 ранг), надбавка за вислугу років (40 відсотків за стаж державної служби 30 років), а також надбавки, премії та інші виплати за періоди: з 01.06.2020 до 31.05.2023; з 01.07.2023 до 30.06.2025. Згідно із цими довідками на усі зазначені складові заробітної плати нараховано єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

10. 16.07.2025 позивачка звернулася до ГУ ПФУ в Запорізькій області із заявою про переведення її з пенсії, призначеної відповідно до Закону №1058-IV, на пенсію за віком відповідно до Закону України від 10.12.2015 №889-ХІІ «Про державну службу» (далі - Закон №889-ХІІ) з урахуванням статті 37 Закону №3723-ХІІ.

11. На підставі положень Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зазначену заяву позивачки в порядку екстериторіальності розглянуло ГУ ПФУ у Львівській області та оспорюваним у цій справі рішенням відмовило їй у переведенні на пенсію державного службовця.

За змістом цього рішення, відповідач виходив з того, що стажу роботи позивачки на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, який становить 06 років 02 місяці 21 день, недостатньо для проведення перерахунку відповідно до Закону №3723-ХІІ.

Так, відповідач зазначив, що згідно із пунктами 10, 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VІІІ позивачці зараховано періоди її роботи: з 13.04.1995 до 14.09.1995 на посаді спеціаліста відділу субсидій Ленінського райвиконкому Запорізької області; з 15.09.1995 до 04.11.1997 на посаді спеціаліста І категорії відділу житлових субсидій Ленінської районної адміністрації Запорізької області; з 05.11.1997 до 30.06.1998 на посаді спеціаліста відділу житлових субсидій Ленінської районної адміністрації Запорізької області; з 01.07.1998 до 03.07.2001 на посаді спеціаліста І категорії відділу житлових субсидій Ленінської районної адміністрації Запорізької області [до набрання чинності Законом України 07.06.2001 №2493-III «Про службу в органах місцевого самоврядування» (далі - Закон №2493-ІІ)]. Водночас з 04.07.2001 посада спеціаліста І категорії відділу житлових субсидій Ленінської районної адміністрації Запорізької області віднесена до категорії посадових осіб місцевого самоврядування, а не до відповідних категорій посад державних службовців.

12. Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанції

13. Запорізький окружний адміністративний суд рішенням від 09.10.2025 позов задовольнив. Визнав протиправним та скасував рішення ГУ ПФУ у Львівській області від 23.07.2025 №083950007673 про відмову ОСОБА_1 у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону №3723-ХІІ. Зобов`язав ГУ ПФУ у Львівській області з 16.07.2025 перевести ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ з урахуванням пункту 12 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VІІІ, в розмірі 60 відсотків від заробітку, вказаного у довідках Департаменту соціального захисту населення Запорізької міської ради від 04.07.2025 №02.03-24/37, №02.03-24/38, №02.03-24/39.

14. Ухвалюючи це рішення, суд першої інстанції виходив з того, що після набрання чинності Законом №889-ХІІ положення законодавства в частині механізму обрахунку стажу державної служби не змінилися. Так, із покликанням на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 10.05.2018 у справі №351/1792/17, від 22.11.2018 у справі №500/6640/16 та від 10.02.2021 у справі №825/1453/18, суд першої інстанції зазначив, що відповідно до положень статті 46 Закону №889-ХІІ та пункту 4 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 №229, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом №2493-III, зараховується до стажу державної служби.

15. З огляду на зазначене та з урахуванням того, що віку та страхового стажу позивачки відповідно до частини першої статті 37 Закону №3723-ХІІ та пункту 12 розділу«Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VІІІ достатньо для набуття права на одержання пенсії державного службовця, суд першої інстанції визнав спірне рішення протиправним і таким, що підлягає скасуванню через його невідповідність критеріям, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

16. Визначаючись із належним способом захисту порушеного права позивачки, суд першої інстанції урахував правову позицію Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладену у постановах від 27.01.2023 у справі №340/4184/21 та від 28.01.2025 у справі №560/2123/24, яка полягає у тому, що для належного захисту прав позивача слід зобов`язати відповідача призначити і здійснити нарахування та виплату пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ у розмірі 60 відсотків від заробітку, вказаного в довідках.

17. Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 22.01.2026 скасував рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 09.10.2025 в частині зобов`язання ГУ ПФУ у Львівській області здійснити ОСОБА_1 розрахунок пенсії, виходячи з 60 відсотків від заробітку, зазначеного в довідках Департаменту соціального захисту населення Запорізької міської ради від 04.07.2025 №02.03-24/37, №02.03-24/38, №02.03-24/39, з урахуванням виплачених сум та ухвалив у цій частині нове рішення, яким відмовив у задоволенні позову.

18. Своє рішення суд апеляційної інстанції обґрунтував тим, що позовні вимоги у цій частині є передчасними, оскільки звернення позивачки і відмова відповідача стосувалися права на пенсію державного службовця і відповідач не вирішував питання розміру пенсії із врахуванням відповідних довідок. У цьому контексті суд апеляційної інстанції наголосив на неприпустимості втручання суду в дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень.

Короткий зміст та обґрунтування наведених у касаційній скарзі вимог

19. Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивачка звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

20. На обґрунтування касаційної скарги представниця позивачки доводить, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував статтю 37 Закону №3723-ХІІ та пункт 12 розділу«Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VІІІ без урахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 12.02.2025 у справі №580/6600/24, від 28.01.2025 у справі №560/2123/24 та від 27.01.2023 у справі №340/4184/21, у наслідок чого із порушенням частини другої статті 2 КАС України обрав неефективний спосіб захисту порушених прав позивачки.

21. Так, скаржниця наполягає, що за встановлених у цій справі обставин безпосереднє зобов`язання відповідача призначити позивачці пенсію у встановленому законом розмірі повною мірою сприятиме захисту інтересів позивачки в поновленні порушених прав, а також інтересів держави в належному здійсненні пенсійним органом його функцій. Натомість спосіб захисту порушених прав позивачки, який обрав суд апеляційної інстанції, створює невиправдані перешкоди для досягнення цих цілей, порушує необхідний баланс між правами заявника та функціями пенсійного органу і не є необхідним заходом для досягнення легітимної мети належного здійснення пенсійним органом своїх повноважень.

Позиція інших учасників справи

22. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити в її задоволенні.

23. Викладені у відзиві на касаційну скаргу доводи відтворюють позицію відповідача в судах попередніх інстанції. Додатково представник відповідача зазначає, що за позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 12.09.2023 у справі №560/8328/22, вимоги позивача щодо застосування довідок про складові заробітної плати при переведенні на пенсію за віком за нормами Закону №3723-ХІІ є передчасними, оскільки стосуються розміру пенсійних виплат, який ще не обрахував суб`єкт владних повноважень, наділений такою дискрецією, а отже, така вимога спрямована на майбутнє.

Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

24. Касаційна скарга позивача надійшла до Верховного Суду 24.02.2026.

25. Верховний Суд ухвалою від 10.03.2026 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою та витребував із Запорізького окружного адміністративного суду справу №280/6785/25.

26. Справа №280/6785/25 надійшла до Верховного Суду 26.03.2026.

27. Ухвалою Верховного Суду від 31.03.2026 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів.

28. Під час касаційного розгляду цієї справи учасники справи клопотань не заявили.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи

29. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

30. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

31. Оскільки у цій справі касаційне провадження відкрито за касаційною скаргою позивачки на постанову суду апеляційної інстанцій, якою відмовлено в задоволенні позовних вимог в частині, то за правилами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції здійснює перегляд оскаржуваного судового рішення виключно в частині відмови в задоволення позовних вимог у межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

32. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з визначених у статті 341 КАС України меж касаційного перегляду, а також надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального права у спірних правовідносинах та дотримання процесуальних норм, виходить із такого.

33. Частинами першою та другою статті 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

34. Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

35. Поряд із цим частинами першою, другою та четвертою статті 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

36. Суди попередніх інстанцій установили і учасники справи не заперечують, що на час виникнення спірних правовідносин ОСОБА_1 перебувала на обліку в пенсійному органі та отримувала пенсію за віком, призначену відповідно до Закону №1058-IV.

37. ОСОБА_1 звернувся до суду із цим позовом, уважаючи протиправним прийняте ГУ ПФУ у Львівській області рішення про відмову в переведенні її на пенсію за віком відповідно до Закону №889-ХІІ з урахуванням статті 37 Закону №3723-ХІІ.

38. 01.05.2016 набрав чинності Закон №889-ХІІ, який визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців.

39. Відтак згідно з пунктом 2 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону з 01.05.2016 втратив чинність Закон №3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

40. Так, пунктом 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII передбачено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

41. За змістом частини першої статті 37 Закону №3723-ХІІ пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

42. З огляду на межі касаційного перегляду цієї справи, визначені відповідно до статті 341 КАС України, не підлягають перевірці висновки судів попередніх інстанцій про наявності правових підстав для переведення позивачки з пенсії, призначеної відповідно до Закону №1058-IV, на пенсію за віком відповідно до Закону №889-ХІІ з урахуванням статті 37 Закону №3723-ХІІ, а отже і про задоволення позовних вимог у частині визнання протиправним і скасування спірного рішення із зобов`язанням відповідача перевести позивачку на цей вид пенсії.

43. Що ж до позовної вимоги про переведення позивачки на цей вид пенсії в розмірі 60 відсотків від заробітку, вказаного в довідках Департаменту соціального захисту населення Запорізької міської ради, Верховний Суд зазначає таке.

44. У спірному випадку нарахування позивачці пенсії державного службовця має здійснюватися з урахуванням приписів Порядку призначення пенсії деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622 (далі - Порядок №622).

45. Так, за змістом пункту 5 цього Порядку для призначення згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII видаються довідки про заробітну плату державних службовців, визначені за формами згідно з додатками 1- 6.

46. У таких довідках (додатки 1- 6 до Порядку №622) зазначаються складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця.

47. Крім того, Постановою № 1-3 встановлені вимоги до форми довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям.

48. Суд першої інстанції встановив і учасники справи не заперечують, що довідки Департаменту соціального захисту населення Запорізької міської ради від 04.07.2025 №02.03-24/37, №02.03-24/38 та №02.03-24/39 містять дані про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця і відповідають встановленій для таких довідок формі.

49. Верховний Суд у подібних правовідносинах неодноразово вирішував питання про належний спосіб захисту порушених прав позивачів, зазначаючи, що у таких випадках слід зобов`язати відповідача (пенсійний орган) з дати звернення позивача із заявою про переведення на пенсію державного службовця призначити та здійснити нарахування й виплату йому пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-XII у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного в довідках.

50. Такі висновки Верховний Суд викладав, зокрема у постановах від 12.02.2025 у справі №580/6600/24, від 28.01.2025 у справі №560/2123/24 та від 27.01.2023 у справі №340/4184/21, на які покликається представниця позивачки у касаційній скарзі, і вони узгоджуються з висновками, які сформулювала Велика Палата Верховного Суду у подібних правовідносинах у постанові від 13.02.2019 у зразковій справі №822/524/18.

51. Підстав для відступу від такої усталеної правової позиції під час розгляду цієї справи Верховний Суд не знаходить.

52. Щодо доводів відповідача про дискреційність його повноважень у межах спірних правовідносин слід зазначити таке.

53. Верховний Суд послідовно дотримується підходу, що повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

54. У постанові від 08.11.2019 у справі №227/3208/16-а, правовідносини у якій є близькими до тих, що склалися у розглядуваній справі, Верховний Суд висловив правову позицію, згідно із якою повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки цього органу - призначити пенсію, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

55. За наведеного правового регулювання та обставин розглядуваної справи Верховний Суд уважає, що в цьому випадку немає підстав розуміти повноваження відповідача як дискреційні, тобто такі, що передбачають наявність у нього вибору рішення чи дії серед кількох варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі.

56. В світлі викладеного, з урахуванням змісту спірних правовідносин, які склалися за участі ОСОБА_1 та ГУ ПФУ у Львівській області Верховний Суд уважає правильним висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог у зобов`язальній частині в повному обсязі. А отже, суд апеляційної інстанції помилково скасував законне рішення суду першої інстанції в цій частині.

57. Інші доводи касаційної скарги, зважаючи на наведені мотиви, в контексті обставин цієї справи визначального значення не мають, а тому їх докладний аналіз не є доцільним.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

58. Частиною першою статті 352 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

59. Оскільки суд апеляційної інстанції скасував у частині рішення суду першої інстанції, яке відповідало закону, то Верховний Суд уважає за необхідне апеляційну скаргу позивачки задовольнити, постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 11.01.2026 в частині відмови в задоволенні позову про зобов`язання відповідача здійснити позивачці розрахунок пенсії, виходячи з 60 відсотків від заробітку, зазначеного в довідках Департаменту соціального захисту населення Запорізької міської ради від 04.07.2025 №02.03-24/37, №02.03-24/38, №02.03-24/39, з урахуванням виплачених сум, скасувати, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 09.10.2025 в цій частині залишити в силі.

Судові витрати

60. Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

61. За правилами частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

62. Матеріалами справи підтверджено, що позивачка сплатила за подання касаційної скарги 1937,92 грн, що підтверджується квитанцією від 23.02.2026 №3394-1744-6619-9189.

63. Таким чином, за рахунок відповідача на користь позивачки підлягають відшкодуванню документально підтверджені витрати на сплату судового збору за подання касаційної скарги до суду в розмірі 1937,92 грн.

Керуючись статтями 139 341 345 349 352 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22.01.2026 в частині відмови в задоволенні позову про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити ОСОБА_1 розрахунок пенсії, виходячи з 60 відсотків від заробітку, зазначеного в довідках Департаменту соціального захисту населення Запорізької міської ради від 04.07.2025 №02.03-24/37, №02.03-24/38, №02.03-24/39, з урахуванням виплачених сум, скасувати.

3. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 09.10.2025 у справі №280/6785/25 в цій частині залишити в силі.

4. В іншій частині постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22.01.2026 залишити без змін.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 13814885) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) витрати на сплату судового збору в розмірі 1937,92 грн (одна тисяча дев`ятсот тридцять сім гривень 92 копійки).

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: Н.В. Шевцова

Судді: С.Г. Стеценко

Л.В. Тацій