Постанова

Іменем України

31 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 552/5234/16-ц

провадження № 61-30903 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф., Черняк Ю.В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

представник позивача - ОСОБА_5,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Мейд Фо Трейд»,

представник відповідача - Галушко Анна Олексіївна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Мейд Фо Трейд» на рішення апеляційного суду Полтавської області від 25 липня 2017 року у складі колегії суддів: Мартєва С. Ю.,Лобова О. А., Хіль Л. М.,

ВСТАНОВИВ :

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У вересні 2016 року ОСОБА_4. звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Мейд Фо Трейд» (далі - ТОВ «Мейд Фо Трейд») про визнання цивільно-правового договору недійсним, зобов'язання вчинити певні дії.

Позовна заява мотивована тим, що з 23 листопада 2015 року він за домовленістю з ОСОБА_7 та за його дорученням на території ТОВ «Мейд Фо Трейд» виконував різні роботи, направлені на облаштування цеху та території, налагодження виробництва, а у подальшому працював на деревообробних верстатах підприємства, трудові відносини належним чином оформлені не були. 01 березня 2016 року між ним та ТОВ «Мейд Фо Трейд» було укладено цивільно-правовий договір, за умовами якого він зобов'язався провести пусконалагоджувальні роботи на деревообробних верстатах, проте він не усвідомлював, який саме договір підписав.

26 березня 2016 року під час виконання ним трудових обов'язків у відповідача, з ним стався нещасний випадок, унаслідок чого він отримав травму, а саме ампутацію лівого передпліччя на рівні середньої третини. Лише під час проведення розслідування вказаного нещасного випадку він дізнався, що підписав з відповідачем не трудовий договір, а цивільно-правовий договір, що є невірним, так як вважав, що його прийняли на постійну роботу, з ним праводився інструктаж, тобто він виконував трудові обов'язки.

З урахуванням викладеного ОСОБА_4 просив суд визнати цивільно-правовий договір від 01 березня 2016 року, укладений між ним та ТОВ «Мейд Фо Трейд», недійсним, зобов'язати відповідача: видати наказ про прийняття його на роботу з 23 листопада 2015 року, не пізніше наступного дня після набрання законної сили рішенням суду; протягом десяти днів після набрання рішенням суду законної сили сплатити за нього соціальні внески за період з 23 листопада 2015 року по 05 липня 2016 року.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 14 квітня 2017 року у складі судді Самсонової О. А. у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що на час виникнення правовідносин між позивачем та ОСОБА_7, останній у трудових відносинах з ТОВ «Мейд Фо Трейд» не перебував до 03 грудня 2015 року. Подальше прийняття ОСОБА_7 на посаду директора ТОВ «Мейд Фо Трейд» не потягло зміни правовідносин з ОСОБА_4 При цьому позивач виконував зобов'язання за цивільно-правовим договором, який відповідає вимогам закону.

Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 25 липня 2017 року апеляційна скарга ОСОБА_4 задоволена частково, рішення суду першої інстанції скасовано. Позов ОСОБА_4 задоволено частково. Зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю «Мейд Фо Трейд» не пізніше наступного дня після набрання законної сили рішенням суду видати наказ про прийняття ОСОБА_4 на роботу з 23 листопада 2015 року. Зобов'язано ТОВ «Мейд Фо Трейд» протягом десяти днів після набрання рішенням суду законної сили виплатити соціальні внески щодо ОСОБА_4, починаючи з 23 листопада 2015 року з урахуванням середньої номінальної заробітної плати одного штатного працівника за видом економічної діяльності «Оброблення деревини та виготовлення виробів з деревини та корка, крім меблів; виготовлення виробів із соломки та рослинних матеріалів для плетіння» по Полтавській області. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що договір підряду між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 на виконання певного обсягу робіт відсутній. Сторонами не заперечувалося, що роботи позивачем виконувалися на території ТОВ «Мейд Фо Трейд» за рахунок матеріалів товариства та на його користь. Відповідачем підтверджено, що після лікування позивач повертався на роботу у товариство, травма ОСОБА_4 отримана не під час виконання пусконалагоджувальних робіт, а під час обробки деревини разом з іншими працівниками на багатопильному верстаті. Отже, такі обставини є характерними не для цивільно-правових відносин підряду, а для трудових правовідносин і свідчать про те, що ОСОБА_4 перебував у трудових відносинах не з ОСОБА_7, а з ТОВ «Мейд Фо Трейд». Тому відповідача слід зобов'язати видати наказ про прийняття позивача з 23 листопада 2015 року на роботу до ТОВ «Мейд Фо Трейд». При цьому підстав, передбачених статтею 230 ЦК України, для визнання цивільно-правової угоди недійсною немає.

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ТОВ «Мейд Фо Трейд» просить оскаржуване рішення апеляційного суду скасувати й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовити, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом безпідставно встановлено, що роботи позивачем виконувались на території товариства та за рахунок матеріалів ТОВ «Мейд Фо Трейд», оскільки належність будівельних матеріалів саме товариству не було предметом судового розгляду, докази по цьому факту не надавались. За виконані роботи позивач отримував оплату саме від ОСОБА_7, а не від товариства. Крім того, актами комісії з розслідування нещасного випадку за формою Н-1 та Н-5 встановлено, що ОСОБА_4 виконував пусконалагоджувальні роботи, під час яких отримав травму. Позивач визнав, що 01 березня 2016 року підписав цивільно-правову угоду. Крім того, ОСОБА_4 було підписано акти виконаних робіт, на підставі яких оплачувались пусконалагоджувальні роботи.

У жовтні 2017 року ОСОБА_4 подав заперечення на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржуване рішення апеляційного суду є законним і обґрунтованим, він працював в інтересах ТОВ «Мейд Фо Трейд», за що від товариства отримував заробітну плату, тобто між ним та відповідачем існували трудові правовідносини навіть до підписання 01 березня 2016 року цивільно-правового договору, значення якого він не розумів.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду не відповідає.

Судом установлено, що з 23 листопада 2015 року ОСОБА_4 за домовленістю з ОСОБА_7 та за його дорученням виконував різні роботи, направлені на облаштування цеху та території, налагодження виробництва, трудові відносини належним чином оформлені не були.

01 березня 2016 року між ОСОБА_4 та ТОВ «Мейд Фо Трейд» в особі директора - ОСОБА_7 - було укладено цивільно-правовий договір, за умовами якого він зобов'язався провести пусконалагоджувальні роботи на деревообробних верстатах (а.с. 8).

Проте ОСОБА_4 зазначав про те, що він не усвідомлював, який саме договір він підписав.

Відповідно до частини першої статті 21 КЗпП України, трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно з частиною першою статті 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі.

Стаття 626 ЦК України визначає загальне поняття цивільно-правового договору. Відповідно, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Виконавець робіт, на відміну від найманого працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку. Наказ (розпорядження) про прийом на роботу не видається.

Сторони цивільно-правової угоди укладають договір в письмовій формі згідно з вимогами статті 208 ЦК України. Такі угоди застосовуються для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів праці, і у разі досягнення зазначеної мети вважаються виконаними і дія їх припиняється

Відповідно до статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (частина 1 статті 843 ЦК України).

Основною ознакою, що відрізняє підрядні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Підрядник, який працює згідно з цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Трудовий договір це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання, трудова діяльність не припиняється.

Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Апеляційний суд у порушення вищевказаних положень закону та вимог статей 212-214, 303, 316 ЦПК України 2004 року, встановлюючи, що роботи позивачем виконувались саме на території товариства і за рахунок матеріалів ТОВ «Мейд Фо Трейд», не звернув уваги на те, що належність будівельних матеріалів товариству не було предметом судового розгляду, докази по цьому факту сторонами не надавались.

Крім того, апеляційний суд належним чином не оцінив доводів відповідача про те, що за виконані роботи на території, належній іншій особі, а не ТОВ «Мейд Фо Трейд», позивач отримував оплату саме від ОСОБА_7, а не від товариства.

У частині першій статті 212 ЦПК України 2004 року передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Ураховуючи викладене, апеляційний суд у порушення вищевказаних положень закону не звернув уваги на цивільно-правовий договір від 01 березня 2016 року, укладений між ОСОБА_4 та ТОВ «Мейд Фо Трейд», умовами якого визначено, що ОСОБА_4 зобов'язався провести пусконалагоджувальні роботи на деревообробних верстатах. При цьому договір укладено з 01 березня 2016 року по 31 березня 2016 року.

Крім того, судом не було досліджено доводів відповідача щодо актів комісії з розслідування нещасного випадку за формою Н-1 та Н-5, якими встановлено, що ОСОБА_4 виконував саме пусконалагоджувальні роботи, під час виконання цих робіт і отримав травму. ОСОБА_4 було підписано акти виконаних робіт, на підставі яких оплачувались саме пусконалагоджувальні роботи.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справина новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Мейд Фо Трейд» задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Полтавської області від 25 липня 2017 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: Б. І. Гулько

Є.В. Синельников

С.Ф. Хопта

Ю.В. Черняк