Історія справи

Постанова

Іменем України

31 жовтня 2018 року

місто Київ

справа № 309/3047/17

провадження № 61-10098св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: ПогрібногоС.О. (суддя-доповідач), СтупакО.В., УсикаГ.І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідачі: ОСОБА_5, ОСОБА_6,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу Хустського районного суду Закарпатської області від 06 жовтня 2017 року у складі судді Кемінь В. Д. та постанову Апеляційного суду Закарпатської області від 18 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Кожух О. А., Кондора Р. Ю., Мацунича М. В.,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, у подальшому уточненим, просив визнати недійсним та скасувати нотаріально посвідчений договір дарування 5/9 часток нежитлової будівлі від 13 серпня 2014 року, згідно з умовами якого ОСОБА_6 подарував, а ОСОБА_7 прийняла дарунок, 5/9 часток будинку садовода профілакторію «Теплі Води», площею 277, 0 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1; виключити зі спадкової маси майна 5/9 часток спірного будинку садовода, що належали ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року; визнати недійсним та скасувати договір дарування 5/9 часток земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Хустського районного нотаріального округу ЯкобН.І. 13 серпня 2014 року, за реєстровим номером 1228, згідно з яким ОСОБА_6 подарував, а ОСОБА_7 прийняла дарунок - 5/9 часток земельної ділянки, площею 1, 4072 га, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1, розташованої за адресою: АДРЕСА_1; виключити зі спадкової маси майна 5/9 часток зазначеної земельної ділянки, що належали ОСОБА_7

З метою забезпечення позову позивач подав заяву, в якій просив накласти арешт на нежитлову будівлю будинку садовода профілакторію «Теплі Води», що розташована за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомості 430530821253; земельну ділянку площею 1, 4072 га, кадастровий номер земельної ділянки: НОМЕР_1, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомості 426362721253.

Заява обґрунтовувалась тим, що між сторонами справи дійсно виник спір щодо переходу права власності на нерухоме майно, яке під час розгляду справи може бути реалізовано третім особам, чи на яке може бути звернуто стягнення, що утруднить або зробить неможливим виконання рішення суду у цій справі.

Ухвалою Хустського районного суду Закарпатської області від 06 жовтня 2017 року вжито заходи забезпечення позову, накладено арешт на нежитлову будівлю будинку садовода профілакторію «Теплі Води», яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомості 430530821253; земельну ділянку, площею 1,4072 га, кадастровий номер земельної ділянки: НОМЕР_1, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомості 426362721253.

Під час постановлення ухвали суд першої інстанції керувався правилами частини третьої статті 151 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року), відповідно до яких забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Постановою Апеляційного суду Закарпатської області від 18 грудня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу Хустського районного суду Закарпатської області від 06 жовтня 2017 року задоволено частково. Ухвалу суду першої інстанції змінено, викладено резолютивну частину судового рішення у новій редакції: «Заяву позивача ОСОБА_4 про забезпечення позову - задовольнити частково. Накласти арешт на 5/9 частин будинку садовода профілакторію «Теплі Води», що розташований за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомості 430530821253, а також 5/9 частин земельної ділянки, площею 1,4072 га, кадастровий номер земельної ділянки: НОМЕР_1, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомості 426362721253».

Постанова суду апеляційної інстанції обґрунтовувалась тим, що оскільки спір у справі існує щодо правомірності відчуження саме 5/9 частин будинку садовода профілакторію «Теплі Води» та 5/9 частин земельної ділянки, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, інші співвласники цього майна не є відповідачами у справі, тому апеляційний суд вважав, що судом першої інстанції помилково накладено арешт на всю нежитлову будівлю будинку садовода профілакторію «Теплі Води» та земельну ділянку за зазначеною адресою. Арешт необхідно накласти на 5/9 частин будівлі та земельної ділянки, що є співмірним із заявленими вимогами.

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду засобами поштового зв'язку 18 січня 2018 року, ОСОБА_5 просив скасувати ухвалу Хустського районного суду Закарпатської області від 06 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду Закарпатської області від 18 грудня 2017 року, ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову в повному обсязі. Касаційна скарга обґрунтовувалась порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Заявник зазначає про відсутність підстав стверджувати, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у цій справі. Оскаржувані судові рішення, на переконання ОСОБА_5, є необґрунтованими та не містять висновків щодо ухвалення саме таких рішень за результатами розгляду заяви про забезпечення позову. Суд першої інстанції, задовольняючи заяву в повному обсязі, в оскаржуваній ухвалі не зазначив таких мотивів. У зв'язку з наявністю судових проваджень, пов'язаних із спадковими спорами, ОСОБА_5 позбавлений можливості реалізувати свої права як власник спірного майна, а тому відсутні ризики утруднення чи виконання можливого рішення у цій справі. Надані роздруківки оголошень продажу майна не можуть бути належними та допустимими доказами на підтвердження намірів реалізації будинку та земельної ділянки. На момент розгляду заяви про забезпечення позову право власності на спірне майно зареєстровано за померлою ОСОБА_7, а не за відповідачами, що відповідно до правил пункту 1 частини першої статті 152 ЦПК України 2004 року є підставою для відмови у забезпеченні позову. Під час розгляду заяви судом першої інстанції не викликано в судове засідання усіх учасників справи та не залучено усіх спадкоємців, які звернулися із заявою про прийняття спадщини, відкритої після смерті ОСОБА_7 Крім того, накладення арешту на спірне майно може завдати шкоду іншому співвласнику підприємства, Товариству з обмеженою відповідальністю «Сільгосппромрекреація «Теплі Води», яке є балансоутримувачем цього майна.

У відзиві ОСОБА_4 просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, посилаючись на необґрунтованість доводів касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 29 березня 2018 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

За змістом правил частини першої, третьої та четвертої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. Суд касаційної інстанції скасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою обов'язкове скасування судового рішення.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають до застосування правила статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року), відповідно до яких рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вимоги щодо законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень передбачені у статті 263 ЦПК України, за якою судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Верховний Суд вислухав суддю-доповідача, перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи, за результатами чого зробив висновок, що оскаржувані судові рішення відповідають вимогам законності та обґрунтованості, визначеним у статті 213 ЦПК України 2004 року та статті 263 ЦПК України, касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Зі змісту позовної заяви апеляційним судом встановлено, що між сторонами дійсно виник спір щодо правомірності відчуження ОСОБА_6 5/9 часток будинку садовода профілакторію «Теплі Води», розташованого за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомості 430530821253; а також 5/9 часток земельної ділянки площею 1, 4072 га, кадастровий номер земельної ділянки: НОМЕР_1, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомості 426362721253.

ОСОБА_7, на користь якої відчужено спірне майно, померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Заповіт нею складено на користь ОСОБА_5, який у червні 2016 року звернувся до Шостої Київської нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на 4/9 частки земельної ділянки у АДРЕСА_1, зареєстровано за ОСОБА_9, який не є відповідачем у цій справі.

Матеріали справи не містять відомостей щодо реєстрації права власності на 4/9 частки будинку садовода профілакторію «Теплі Води», розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

В оцінці доводів касаційної скарги Верховний Суд врахував таке.

Під час вирішення заяви про забезпечення позову суд першої інстанції керувався ЦПК України 2004 року, а тому Верховний Суд перевіряє оскаржувані судові рішення на предмет їх відповідності вимогам процесуального закону в наведеній редакції.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі.

Забезпечення позову по суті є обмеженням суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

За змістом частин першої та третьої статті 151 ЦПК України 2004 року суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Зокрема, позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб (пункт 1 частини першої статті 152 ЦПК України).

Згідно із частиною третьою зазначеної статті види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до частини третьої статті 153 ЦПК України 2004 року заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Змінюючи ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд встановив, що позивачем оспорюються договори дарування 5/9 частки будинку та 5/9 частки земельної ділянки, а тому зробив обґрунтований висновок про накладення арешту виключно на зазначені частки у праві власності на нерухоме майно.

Апеляційний суд, розглядаючи заяву, усунув порушення норм процесуального права, допущені судом першої інстанції, зокрема щодо ненаведення мотивів задоволення такої заяви. Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, апеляційний суд з'ясував питання наявності реального спору між сторонами, необхідності вжиття заходів забезпечення позову, можливості настання негативних наслідків у разі відмови у задоволенні заяви та ймовірного задоволення позову по суті.

Апеляційний суд також встановив, що ОСОБА_7 заповіла ОСОБА_5 спірне нерухоме майно, заявник звернувся із заявою про прийняття спадщини, а тому доводи про те, що право власності на спірне нерухоме майно зареєстровано за померлою, що є перешкодою для забезпечення позову, відхилені Верховним Судом. ОСОБА_5 залучений до участі у справі як спадкоємець ОСОБА_7, яка була стороною договорів дарування, які оспорюються у судовому порядку, а тому, враховуючи, що йому заповідано спірне нерухоме майно, яке було предметом зазначених договорів, відомості про недійсність заповіту відсутні, наявні підстави для розгляду заяви про забезпечення позову за такого суб'єктного складу у справі. Доводи про наявність незавершених судових процесів щодо спадкових спорів на вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позовів не впливають.

Наведені у касаційній скарзі доводи про завдання шкоди Товариству з обмеженою відповідальністю «Сільгосппромрекреація «Теплі Води», яке є балансоутримувачем цього майна, також відхилені, оскільки накладення арешту на майно не позбавляє права користуватись ним та не перешкоджає здійсненню господарської діяльності підприємству.

Зважаючи на наведене, оскаржувані судові рішення постановлені з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги спрямовані на зміну оцінки доказів й обставин справи, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції за правилами статті 400 ЦПК України, і висновків суду не спростовують.

З огляду на наведене Верховний Суд визнає касаційну скаргу необґрунтованою, оскільки правильне застосовування норми права є беззаперечним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

У частині першій статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Ухвалу Хустського районного суду Закарпатської області від 06 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду Закарпатської області від 18 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді С. О. Погрібний

О.В.Ступак

Г.І.Усик