Історія справи

Постанова

Іменем України

31 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 127/20052/17

провадження № 61-2639св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Крата В. І., Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідачі: прокуратура Вінницької області, Державна казначейська служба України,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14 листопада 2017 року у складі судді Луценко Л. В та на ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 14 грудня 2017 року у складі суддів: Матківської М. В., Медяного В. М., Сопруна В. В.,

ВСТАНОВИВ :

У вересні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до прокуратури Вінницької області, Державної казначейської служби України про відшкодування майнової та моральної шкоди, в якому просив стягнути з Державної казначейської служби України 595,35 грн майнової шкоди та 5000 грн моральної шкоди за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання в безспірному порядку на його користь з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України у Вінницькій області.

В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_4 посилався на те, що внаслідок бездіяльності прокуратури Вінницької області, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР за його заявою, йому завдано майнову шкоду, що складається з витрат на поштові відправлення, транспортні витрати на поїздки до прокуратури Вінницької області та до Вінницького міського суду Вінницької області, та витрат на відрядження. Враховуючи бездіяльність прокуратури Вінницької області у вирішенні питання за його заявою він змушений був звернутися до суду за захистом своїх прав, витрачати свій особистий час і кошти, порушувати свій звичний ритм життя, чим йому завдано моральну шкоду, яка полягає в моральних стражданнях.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 14 листопада 2017 року в задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано недоведеністю позовних вимог.

Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 14 грудня 2017 року рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14 листопада 2017 року залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції при розгляді справи не допустив неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.

У лютому 2018 року ОСОБА_4 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14 листопада 2017 року та на ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 14 грудня 2017 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Ухвалою Верховного Суду від 26 січня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14 листопада 2017 року та на ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 14 грудня 2017 року залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 02 березня 2018 року відкрито провадження у даній справі та витребувано з Вінницького міського суду Вінницької області зазначену справу.

16 березня 2018 року вказана справа надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

02 квітня 2018 року від прокуратури Вінницької області до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14 листопада 2017 року та на ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 14 грудня 2017 року, який мотивований тим, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, оскільки ухвалені з дотримання норм матеріального та процесуального права, касаційна скарга є безпідставною, а тому задоволенню не підлягає.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недоведеність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Предметом оскарження є рішення судів першої та апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог про відшкодування майнової та моральної шкоди.

Відповідно до статті 1176 ЦК України шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності умов застосування частини першої статті 1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто за загальними правилами про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України).

Аналогічний висновок про застосування статей 1166, 1167, 1173, 1174, 1176 ЦК України міститься у постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року в справі № 6-440цс16.

За правилами статей 23, 1167 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала.

Обґрунтовуючи позовні вимоги про відшкодування майнової шкоди, ОСОБА_4 указував, що внаслідок бездіяльності прокуратури Вінницької області, що полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР за його заявою, йому завдано майнову шкоду в сумі 595,35 грн, що складається з витрат на поштові відправлення, транспортні витрати на поїздки до прокуратури Вінницької області та до Вінницького міського суду Вінницької області, а також витрати на відрядження.

Суди першої та апеляційної інстанцій, виходячи з того, що транспортні витрати, пов'язані з поїздками до прокуратури та до суду, й витрати на поштові відправлення, що понесені позивачем, як і витрати на відрядження не є майновою шкодою, та враховуючи, що розмір цих витрат не підтверджений належними та допустимими доказами, дійшли обгрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині відшкодування майнової шкоди.

В обґрунтування своїх вимог про відшкодування моральної шкоди позивач посилався на те, що внаслідок бездіяльності прокуратури Вінницької області, що полягає у невнесенні до ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення, за його заявою він змушений був звернутися до суду за захистом своїх прав, витрачати свій особистий час і кошти, порушувати свій звичний ритм життя, чим йому завдано моральну шкоду, яка полягає в моральних стражданнях.

Суди встановили, що ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 24 листопада 2017 року, яка набрала законної сили, задоволено скаргу ОСОБА_4 на бездіяльність прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР за заявою від 09 листопада 2016 року. Зобов'язано уповноважену особу прокуратури Вінницької області внести відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР за заявою ОСОБА_4 від 09 листопада 2016 року.

Оскільки постановою суду, яка набрала чинності, встановлено протиправну бездіяльність посадових осіб прокуратури Вінницької області, ОСОБА_4 має право на відшкодування моральної шкоди, завданої йому неправомірною бездіяльністю.

Відповідно до вимог статті 1174 ЦК України обов'язок відшкодувати завдану потерпілому шкоду покладається не на посадову особу, незаконними рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна, шляхом списання з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України. Моральна шкода має бути компенсована за рахунок коштів Державного бюджету шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України.

Суди першої та апеляційної інстанцій, вирішуючи спір в частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, в порушення норм процесуального права дійшли висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_4 в цій частині не знайшли свого підтвердження, а тому задоволенню не підлягають.

За таких обставин, наявні підстави для скасування рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14 листопада 2017 року та ухвали апеляційного суду Вінницької області від 14 грудня 2017 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди та ухвалення в цій частині нового рішення про їх задоволення, а в іншій частині рішення судів першої та апеляційної інстанцій слід залишити без змін.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України та відповідно до статті 1174 ЦК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14 листопада 2017 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 14 грудня 2017 року в частині позовних вимог ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Стягнути на користь ОСОБА_4 моральну шкоду в розмірі 5 000 грн (п'ять тисяч грн) за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України.

В іншій частині рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття,є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

В.І. Крат

В. П. Курило