Історія справи

Постанова КЦС ВП від 31.05.2023 року у справі №359/1185/20
Постанова КЦС ВП від 31.05.2023 року у справі №359/1185/20

Постанова

Іменем України

31 травня 2023 року

м. Київ

справа № 359/1185/20

провадження № 61-2965 св 23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шипович В. В.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ;

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ;

третя особа - виконавчий комітет Пристоличної сільської ради Бориспільського району Київської області;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на постанову Київського апеляційного суду від 18 січня 2023 року у складі колегії суддів: Невідомої Т. О., Вербової І. М., Нежури В. А.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - виконавчий комітет Пристоличної сільської ради Бориспільського району Київської області, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі батька в її вихованні.

Позовна заява обґрунтована тим, що 20 липня 2012 року він уклав шлюб з ОСОБА_2 , у якому ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_4 . Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 квітня 2019 року шлюб між ним та ОСОБА_2 розірвано.

Після розірвання шлюбу дитина залишилась проживати з відповідачкою, яка чинить йому перешкоди у спілкуватись з сином. Згоди щодо способу його участі у вихованні дитини вони не дійшли.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд зобов`язати ОСОБА_2 не чинити йому перешкоди у спілкуванні з сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та визначити такий спосіб участі батька у вихованні дитини: побачення кожної першої та третьої суботи та неділі місяця з 09 год. 00 хв. суботи до 20 год. 00 хв. неділі за місцем його проживання без присутності ОСОБА_2 ; побачення кожної другої та четвертої п`ятниці та суботи місяця з 16 год. 00 хв. п`ятниці до 20 год. 00 хв. суботи за місцем його проживання без присутності ОСОБА_2 ; побачення у будні дні тривалістю не менше 4 годин за попередньою домовленістю з ОСОБА_2 , з урахуванням навчально-виховного процесу, медичних протипоказань та режиму дня дитини (часу, передбаченого дня її сну), без присутності ОСОБА_2 ; проживання з дитиною під час його відпустки або у вільний від роботи час протягом шкільних канікул сина без присутності ОСОБА_2 щорічно протягом 60 днів з розподілом цих днів протягом року; побачення на Різдво, Пасху, Трійцю та день його народження з 09 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв. за місцем його проживання або іншим визначеним ним місцем без присутності ОСОБА_2 ; проживання з дитиною протягом 5 днів, узгоджених з відповідачем, під час шкільних зимових канікул, з урахуванням режиму дня та стану здоров`я дитини, за місцем його проживання без присутності ОСОБА_2 ; побачення в день народження дитини з 09 год. 00 хв. ІНФОРМАЦІЯ_1 до 20 год. 00 хв. 11 серпня кожний парний рік за місцем його проживання без присутності ОСОБА_2 ; побачення під час хвороби дитини з 09 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв. за місцем знаходження дитини, з дотриманням режиму дня; вільне спілкування з дитиною в дошкільних, шкільних та інших навчальних закладах у час, вільний від навчального процесу; безперешкодне спілкування з дитиною без обмеження у часі за допомогою телефонного та інших засобів зв`язку, з урахуванням режиму дня і стану здоров`я дитини; виїзд з дитиною за кордон (з метою відпочинку та оздоровлення) у період часу, узгоджений з ОСОБА_2 , без відриву дитини від навчального та виховного процесу без присутності ОСОБА_2 .

У червні 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , третя особа - виконавчий комітет Пристоличної сільської ради Бориспільського району Київської області, про позбавлення батьківських прав.

Зустрічна позовна заява обґрунтована тим, що з 20 липня 2012 року вона перебувала з ОСОБА_1 у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 квітня 2019 року розірвано (справа № 359/334/19). У шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_4 , який проживає разом з нею.

ОСОБА_1 не приймає участі у вихованні сина, не сплачує аліменти на утримання дитини, призначені рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05 березня 2020 року, що свідчить про те, що він систематично ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_2 просила суд позбавити ОСОБА_1 батьківських прав відносно сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Бориспільський міськрайонний суд Київської області від 21 липня 2022 року у складі судді Борця Є. О. первісний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкоди у спілкуванні з сином ОСОБА_4 .

Визначено такий спосіб участі ОСОБА_1 у вихованні його сина ОСОБА_4 : побачення кожної першої та третьої суботи місяця з 10 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв. в громадських місцях в присутності матері ОСОБА_2 ; побачення кожної другої та четвертої неділі місяця з 10 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв. в громадських місцях в присутності матері ОСОБА_2 .

У задоволенні первісного позову в частині вимоги про визначення іншого способу участі батька у вихованні дитини відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що між сторонами склались вкрай конфліктні відносини, внаслідок яких ОСОБА_1 позбавлений можливості спілкуватись з сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та брати участь в його вихованні, а тому для відновлення порушеного права позивача належить зобов`язати ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкоди у спілкуванні з сином ОСОБА_4 .

Визначаючи спосіб участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з дитиною, суд першої інстанції виходив із висновку органу опіки та піклування Пристоличної сільської ради Бориспільського району Київської області від 16 червня 2022 року № 94, а також психоемоційного стану дитини, особливостей сприйняття ним сімейної ситуації, відносин з батьком, які актуалізують негативні асоціації та ймовірно вимагають від дитини знаходити способи захисту, в першу чергу значущих для себе осіб - матері, а тому встановив графік зустрічей батька з сином за присутності матері ОСОБА_2 . При цьому, суд вважав, що потреба у додатковій присутності інших осіб (психолога або соціального працівника) відсутня.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 18 січня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 липня 2022 року в частині вирішення позовних вимог про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі батька у вихованні дитини змінено, викладено абзац третій резолютивної частини рішення в такій редакції: «Визначити спосіб участі ОСОБА_1 у спілкуванні із сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та його вихованні можливістю зустрічей: кожної першої та третьої суботи місяця з 12 год. 00 хв. до 14 год. 00 хв. в громадських місцях в присутності психолога, забезпечення участі якого покласти на батька дитини; кожної другої та четвертої неділі місяця з 12 год. 00 хв. до 14 год. 00 хв. в громадських місцях в присутності психолога, забезпечення участі якого покласти на батька дитини».

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції суд першої інстанції щодо необхідності визначення способу участі батька у вихованні сина шляхом встановлення графіка його систематичних побачень із сином, оскільки між сторонами склалися стосунки, які позбавляють ОСОБА_1 можливості регулярно спілкуватися з дитиною. Разом з тим, апеляційний суд зазначив, що визначаючи порядок зустрічей батька із сином у присутності матері з 10 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв., тобто 8 годин поспіль, суд першої інстанції не взяв до уваги інтереси матері в контексті існуючих між нею та колишнім чоловіком відносин, та не урахував, що такий проміжок часу покладе як на матір, так і на дитину додатковий психоемоційний тягар. Крім того, суд не звернув уваги на рекомендації судово-психіатричного експерта, який у висновку зазначив, що конфліктні відносини між батьками, агресивна поведінка батьків у присутності дитини, в тому числі взаємні образи та претензії, негативно впливають на почуття дитини, формуючи такі негативні переживання як страх, безпорадність, неможливість зміни ситуації, потребу в захисті, дистанціювання від конфліктів. Присутність матері на зустрічах батька з сином, тим паче, у такий довгий проміжок часу, імовірніше призведе до виникнення або продовження між сторонами сварок, суперечок, образ, претензій тощо, що може призвести до формування у дитини психосоматичних розладів, агресії та аутоагресії. З урахуванням вказаних обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що з метою запобігання втраті емоційного контакту батька з малолітньою дитиною, погіршенню психоемоційного зв`язку між ними, зустрічі між батьком та дитиною мають відбуватись в громадських місцях в присутності психолога та без присутності матері.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У лютому 2023 року представник ОСОБА_2 - адвокат Коновал О. В. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 18 січня 2023 року та ухвалити нове судове рішення, яким визначити спосіб участі ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні його сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виключно в присутності матері дитини ОСОБА_2 та психолога - кожної першої та третьої суботи місяця та кожної другої та четвертої неділі місяця з 12 год. 00 хв. до 14 год. 00 хв. в громадських місцях, забезпечення участі психолога покласти на батька дитини.

Підставами касаційного оскарження указаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального і порушення норм процесуального права (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України, пункт 5 частини першої статті 411 ЦПК України).

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 квітня 2023 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 359/1185/20 із Бориспільський міськрайонний суд Київської області.

У травні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 травня 2023 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, вирішуючи спір, взяв до уваги висновок органу опіки та піклування Пристоличної сільської ради Бориспільського району Київської області від 16 червня 2022 року № 94, який на думку заявника, є таким, що містить неправдиві факти, зокрема, про оцінку житлово-побутових умов дитини у квартирі, у якій вона не проживає з 2020 року. При цьому зазначає, що в частині визначення зустрічей батька з сином лише в присутності матері ОСОБА_2 та спеціаліста-психолога в громадських містах висновок органу опіки та піклування є правомірним.

Крім того, апеляційний суд залишив поза увагою висновок судово-психіатричної експерта № 311 від 12 травня 2021 року, у якому вказано, що дитина виявляє позитивне емоційне ставлення до матері, сприймає її як об`єкт надійної стійкої прив`язаності. До батька дитина має амбівалентні почуття: з одного боку сприймає його як рідного, з іншого - у теперішній час актуальним є емоційне відторгнення батька; зустрічі з батьком повинні відбуватись поступово та систематично, в безпечних умовах та нейтральній території, в присутності осіб, яким дитина довіряє, почувається безпечно із залученням психолога (соціального працівника) для допомоги налагоджування контакту з дитиною.

Звертає увагу на те, що ОСОБА_2 ніколи не чинила ОСОБА_1 перешкод у спілкуванні з дитиною, та вважає, що єдиним способом налагодження ситуації, яка склалася, є визначення зустрічей батька з дитиною в присутності матері дитини та психолога.

Також зазначала, що суд першої інстанції у порушення норм процесуального права розглянув справу за відсутності ОСОБА_2 та її представника.

Відзив на касаційну с4каргу не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

20 липня 2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено шлюб.

У шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народився син ОСОБА_4 .

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду київської області від 23 квітня 2019 року у справі № 359/334/19 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду від 05 березня 2020 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_4 в розмірі 2 000 грн, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 05 серпня 2019 року до досягнення дитиною повноліття.

29 квітня 2021 року відкрито кримінальне провадження за фактом вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого статтею 126-1 КК України.

В рамках даного кримінального провадження були проведені судово-психіатричні експертизи.

Згідно висновку судово-психіатричної експерта № 311 від 12 травня 2021 року, ОСОБА_2 виявляє сприятливі характерологічні особливості та відповідальне батьківське ставлення до дитини, педагогічно-адекватні настанови виховної поведінки, які обумовлюють відчуття благополуччя дитини та у перспективі - адекватний розвиток дитини та гармонійне становлення особистості. Наявна актуальна сімейна ситуація (конфліктні відносини між батьками, агресивна поведінка батьків у присутності дитини, в тому числі взаємні образи та претензії тощо) негативно впливає на почуття дитини, формуючи такі негативні переживання як страх, безпорадність, неможливість зміни ситуації, актуалізує потребу в захисті, дистанціювання від конфліктів. Тривале спостереження таких сімейних відносин та поведінки з боку батьків може призвести до формування у дитини психосоматичних розладів, агресії та ауто агресії. ОСОБА_4 виявляє позитивне емоційне ставлення до матері, сприймає її як об`єкт надійної стійкої прив`язаності. До батька дитина має амбівалентні почуття: з одного боку сприймає його як рідного, з іншого - у теперішній час актуальним є емоційне відторгнення батька. Зміна актуальних умов проживання дитини та його найближчого соціального оточення негативно вплине на психоемоційний стан та відчуття благополуччя дитини. На теперішній час рекомендовано: не змінювати умови проживання дитини (а саме проживання з матір`ю) та його найближче соціальне оточення; зустрічі з батьком повинні відбуватись поступово та систематично, в безпечних умовах на нейтральній території, в присутності осіб, яким дитина довіряє, почувається безпечно із залученням психолога (соціального працівника) для допомоги налагоджування контакту з дитиною.

Згідно висновку судово-психіатричного експерта № 310 від 12 травня 2021 року, ОСОБА_2 під час скоєння інкримінованих відносно неї дій могла розуміти їх характер значення, а також чинити опір. Внаслідок вчиненого насильства з боку ОСОБА_1 у ОСОБА_2 виникли зміни в психоемоційному стані у вигляді лабільності емоційних переживань, накопичення емоційних переживань, образливості, приниженої гідності та розгубленості почуттів, які перешкоджають її активній самореалізації як особистості. Негативний емоційний стан є психологічною домінантою у свідомості ОСОБА_2 . Ситуація, що досліджується у даному кримінальному провадженні, є психотравмувальною для ОСОБА_2 внаслідок чого їй завдані психологічні (моральні) страждання. Негативні зміни у емоційному стані ОСОБА_2 можуть зникнути після нормалізації ситуації, яка досліджується в кримінальному провадженні.

Згідно висновку служби у справах дітей Пристоличної сільської ради Бориспільського району Київської області від 16 червня 2022 року, рекомендовано визначити порядок спілкування та участі ОСОБА_1 у вихованні сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 наступним чином: кожну першу та третю суботу місяця з 10 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв.; кожну другу та четверту неділю місяця з 10 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв., за умови, що такі зустрічі будуть відбуватись в громадських місцях та в присутності матері дитини ОСОБА_2 також у висновку рекомендовано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залучати до таких зустрічей соціального фахівця або психолога.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення апеляційної інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства»).

Жінка та чоловік мають рівні права й обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини (частини шоста-восьма статті 7 СК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Згідно із частиною третьою статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (стаття 18 Конвенції про права дитини).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини (частини перша - третя статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).

Стаття 1 Закону України «Про охорону дитинства» визначає контакт з дитиною як реалізацію матір`ю, батьком, іншими членами сім`ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання ним інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини.

Згідно із статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Згідно зі статтею 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша статті 155 СК України).

Відповідно до частин першої-третьої статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод (частина перша статті 159 СК України).

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами (частина друга статті 159 СК України).

Системний аналіз наведених міжнародних правових норм та норм національного законодавства України вказує на те, що питання виховання дитини вирішуються батьками спільно.

Батько, який проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має беззаперечне право на особисте спілкування з дитиною, враховуючи його ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків, прихильність дитини до батька, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Мати, яка проживає разом з дитиною, не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі № 189/68/20 (провадження № 61-16244св21).

Визначальним принципом регулювання сімейних відносин за участю дитини є максимально можливе урахування інтересів дитини (частина восьма статті 7 СК України, стаття 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до частини другої статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Питання справедливої рівноваги між інтересами батьків та інтересами дитини неодноразово аналізувалося ЄСПЛ, практика якого відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» і частини четвертої статті 10 ЦПК України застосовується судом як джерело права.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення ЄСПЛ у справі «JOHANSEN v. NORWAY» від 07 серпня 1996 року).

Отже, положення про рівність прав та обов`язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини.

Право на безперешкодне спілкування батьків з дитиною, крім випадків, коли таке право обмежене законом, передбачене статтею 153 СК України. За заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов`язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини (стаття 158 СК України).

Отже, системний аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що батько, який проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.

З матеріалів справи відомо, що малолітній ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає разом з матір`ю, між сторонами існують неприязні стосунки, які позбавляють відповідача можливості регулярно спілкуватися з дитиною, тому суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку про визначення способу участі батька у вихованні сина шляхом встановлення графіка його систематичних побачень із сином.

Визначаючи спосіб участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з дитиною, суд першої інстанції, врахувавши висновок органу опіки та піклування Пристоличної сільської ради Бориспільського району Київської області від 16 червня 2022 року № 94, психоемоційний стан дитини, особливості сприйняття нею сімейної ситуації, відносини з батьком, які актуалізують негативні асоціації, встановив графік зустрічей батька з сином у присутності матері ОСОБА_2 .

Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині способу участі ОСОБА_1 у спілкуванні із сином, апеляційний суд виходив із того, що між сторонами існує конфлікт, наслідком якого стало внесення до ЄРДР відомостей про вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого статтею 126-1 КК України, що негативно вплинуло на психоемоційний стан як дитини ОСОБА_4 , так і його матері ОСОБА_2 , а тому дійшов висновку, що визначений судом першої інстанції спосіб участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною у присутності матері в період часу з 10 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв., тобто, 8 годин поспіль, в контексті існуючих між сторонами відносин, покладе як на матір, так і на дитину додатковий психоемоційний тягар.

Врахувавши ситуацією, яка склалася між сторонами, для запобігання можливим конфліктам у присутності дитини, оскільки особисті конфлікти між сторонами не повинні порушувати інтереси дитини, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що найбільш сприятливим буде проведення систематичних побачень дитини з батьком протягом двох годин з 12 год. 00 хв. до 14 год. 00 хв. кожної першої та третьої суботи місяця та кожної другої та четвертої неділі місяця в громадських місцях в присутності психолога.

Верховний Суд наголошує, що, визначаючи способи участі батька у спілкуванні та вихованні дитини, потрібно надавати системну оцінку фактам та обставинам, які впливають на ухвалення певного рішення, зокрема, суд має враховувати, насамперед, інтереси дитини, які не завжди можуть відповідати її бажанням, з урахуванням віку, стану здоров`я, психоемоційного стану.

Суд апеляційної інстанції, врахувавши інтереси дитини, які переважають над інтересами батьків, зробив обґрунтований висновок, що визначений порядок зустрічей батька з дитиною в присутності психолога відповідатиме законним інтересам як матері, так і дитини.

Дитина є найбільш вразливою стороною під час будь-яких сімейних конфліктів, оскільки на її долю випадає найбільше страждань та втрат. Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини.

За таких фактичних обставин, коли між батьками існують конфлікти щодо участі у вихованні дитини одного з батьків, побачення дитини з батьком без присутності матері є доцільним та обґрунтованим, оскільки особисті конфліктні відносини між сторонами не повинні порушувати інтереси дитини, заподіювати негативного впливу на неї.

Отже, у справі, яка переглядається, оскаржуване судове рішення ухвалено з урахуванням принципу рівності прав батьків у вихованні дитини та передусім інтересів самої дитини з урахування конкретних обставин справи.

Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 26 вересня 2022 року у справі № 766/781/20 (провадження № 61-320св22).

Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Доводи касаційної скарги про необхідність проведення зустрічей сина з батьком виключно у присутності матері ОСОБА_2 , є необґрунтованими, оскільки за встановлених обставин справи наявні між сторонами неприязні відносини та конфлікти негативно впливатимуть на ставлення сина до батька, а тому проведення зустрічей батька з дитиною у присутності матері не сприятиме налагодженню відносин між ними, про що також зазначив суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Також апеляційний суд не взяв до уваги висновок психологічного обстеження дитини, складений 03 грудня 2020 року фахівцем у галузі судово-психологічної експертизи Радзевіловою О. В. , згідно якого дитина боїться батька та не хоче його бачити, а тому зустрічі дитини з батьком повинні проходити виключно у присутності матері і психолога, обґрунтувавши підстави відмови у прийнятті його як доказу тим, що висновок спеціаліста або фахівця не міститься у вичерпному переліку засобів доказування, передбаченому частиною другою статті 76 ЦПК України. На відміну від висновку експерта, який має статус процесуальної дії, висновок спеціаліста не є процесуальним документом і носить консультаційний (інформаційний) характер, крім того, спеціаліст при наданні вказаного висновку не попереджається про кримінальну відповідальність, а тому цей висновок не може вважатись належним, допустимим та достатнім доказом у цій справі.

Верховний Суд звертає увагу на те, що небажання дитини спілкуватися з батьком (якщо таке і має місце), не може бути наслідком відсторонення батька від участі у спілкуванні та вихованні дитини, і, в будь-якому випадку, оцінюється судом у сукупності з іншими зібраними у справі доказами при вирішенні спору.

Посилання касаційної скарги на неналежність як доказу висновку органу опіки та піклування Пристоличної сільської ради Бориспільського району Київської області від 16 червня 2022 року № 94, є безпідставним, оскільки вказаний висновок складений на виконання ухвали суду, і при його складенні працівниками служби у справах дітей було ураховано той факт, що ОСОБА_2 разом з сином виїхала за межі України у зв`язку з воєнними діями на території України.

Рекомендуючи відповідний порядок спілкування та участі ОСОБА_1 у вихованні сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , працівниками служби у справах дітей були ураховані висновки судово-психіатричного експерта від 12 травня 2021 року № 311 та фахівця у галузі судово-психологічної експертизи від 03 грудня 2020 року, на які посилається ОСОБА_2 . При цьому обстеження умов проживання або неможливість такого обстеження з урахуванням конкретних обставин даної справи не було і не є визначальним при встановленні порядку спілкування та участі ОСОБА_1 у вихованні сина, про що правильно вказав суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Доводи касаційної скарги про те, що суд першої інстанції розглянув справу за відсутності ОСОБА_2 та її представника, - були предметом перегляду в суді апеляційної інстанції, який не встановив порушень норм процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції.

Таким чином, оскаржуване судове апеляційного суду у межах доводів касаційної скарги ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна правова оцінка, правильно застосовано норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини; суд під час розгляду справи не допустив порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції вирішує питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, відсутні.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 18 січня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович