Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 07.11.2019 року у справі №426/5306/17
Постанова КЦС ВП від 31.01.2022 року у справі №426/5306/17

Постанова

Іменем України

31 січня 2022 року

м. Київ

справа № 426/5306/17

провадження № 61-8141св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - « Файзер Ейч. Сі . Пі. Корпорейшн» в особі представництва «Файзер Ейч. Сі. Пі. Корпорейшн» в Україні,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Луганського апеляційного суду від 25 березня 2021 року у складі колегії суддів: Лозко Ю. П., Карташова О. Ю., Коновалової В. А.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до «Файзер Ейч. Сі.Пі. Корпорейшн» в особі представництва «Файзер Ейч. Сі. Пі. Корпорейшн» в Україні, в якому (з урахуванням уточнених позовних вимог) просив стягнути з « Файзер Ейч. Сі . Пі. Корпорейшн» в особі представництва «Файзер Ейч. Сі. Пі. Корпорейшн» в Україні на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 11 серпня 2012 року по 17 серпня 2012 року в розмірі 6 630, 25 грн; середній заробіток за час затримки виконання рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 17 серпня 2012 року з 18 серпня 2012 року по 28 січня 2014 року в розмірі 482 682,20 грн; визнати незаконним і скасувати наказ від 19 жовтня 2012 року № 107/2012-к «Про поновлення на роботі».

На обґрунтування позовних вимог зазначив, що з 19 січня 1998 року по 27 червня 2011 року він працював у представництві фірми «Файзер Ейс. Сі. Пі. Корпорейшн» в Україні.

27 червня 2011 року його звільнили з роботи відповідно до наказу від 27 червня 2011 року № 76/2011-к у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

17 серпня 2012 року Ленінським районним судом м. Луганська визнано незаконним наказ «Файзер Ейч. Сі. Пі. Корпорейшн» в особі представництва «Файзер Ейч. Сі. Пі. Корпорейшн» в Україні від 27 червня 2011 року № 76/2011-к; поновлено ОСОБА_1 на роботі в представництві «Файзер Ейч. Сі. Пі. Корпорейшн» в Україні на раніше займаній посаді регіонального менеджера Східного регіону представництва «Файзер Ейч. Сі. Пі. Корпорейшн» в Україні, стягнуто з «Файзер Ейч. Сі. Пі. Корпорейшн» в особі представництва «Файзер Ейч. Сі. Пі. Корпорейшн» в Україні на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 28 червня 2011 року по 27 червня 2012 року в розмірі 326 209, 08 грн.

29 жовтня 2012 року Апеляційним судом Луганської області рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 17 серпня 2012 року змінено в частині визначення періоду стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Стягнуто з «Файзер Ейч. Сі. Пі. Корпорейшн» в особі представництва «Файзер Ейч. Сі. Пі. Корпорейшн» в Україні на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 28 червня 2011 року по 10 серпня 2012 року в розмірі 373 946,10 грн. В іншій частині рішення Ленінського районного суду м. Луганська залишено без змін.

14 вересня 2012 року за заявою ОСОБА_1 та на підставі виконавчого листа, виданого Ленінським районним судом м. Луганська 17 серпня 2012 року у цивільній справі № 2-620/12, головним державним виконавцем ВДВС Солом`янського РУЮ у м. Києві Штойка Л. Р. відкрито виконавче провадження № 34275017.

24 жовтня 2012 року головним державним виконавцем ВДВС Солом`янського РУЮ у м. Києві Штойка Л. Р. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 34275017.

28 січня 2013 року начальником відділу державної виконавчої служби Солом`янського районного управління юстиції Костенко Л. І. винесено постанову про проведення перевірки виконавчого провадження № 34275017, відповідно до якої постановлено: 1) визнати дії головного державного виконавця Штойки Л. Р. такими, що не відповідають вимогам пункту 8 частини першої статті 49, статті 76 Закону України «Про виконавче провадження» в частині закінчення виконавчого провадження; 2) скасувати документ «Постанова про закінчення виконавчого провадження (пункт 8 частини першої статті 49)» від 24 жовтня 2012 року, що видала Штойка Л. Р. при примусовому виконанні: назва документу - виконавчий лист № 2-620, виданий 17 серпня 2012 року, документ видав: Ленінський районний суд м. Луганська, про: поновлення ОСОБА_1 на роботі представництва «Файзер Ейч. Сі. Пі. Корпорейшн» в Україні на раніше займаній посаді регіонального менеджера Східного регіону представництва «Файзер Ейч. Сі. Пі. Корпорейшн» в Україні; 3) головному державному виконавцю Штойці Л. Р. протягом трьох робочих днів відновити виконавче провадження та вчинити подальші дії примусового характеру у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження».

28 січня 2013 року головним державним виконавцем ВДВС Солом`янського РУЮ у м. Києві Штойка Л. Р. винесено постанову про відновлення виконавчого провадження № 34275017.

Відповідно до наказу представництва «Файзер Ейч. Сі. Пі. Корпорейшн» в Україні «Про поновлення на роботі» від 19 жовтня 2012 року № 107/2012-к ОСОБА_1 поновлено на роботі на посаді регіонального менеджера по Східному регіону з 19 жовтня 2012 року з окладом згідно зі штатним розкладом. Наказ підписано Генеральним директором представництва «Файзер Ейч. Сі. Пі. Корпорейшн» в Україні ОСОБА_4 не живим підписом, а «підписом печаткою».

Позивач вказує, що ОСОБА_4 з 01 вересня 2012 року призначена генеральним директором представництва «Файзер Ейч. Сі. Пі. Корпорейшн» в Аргентині.

17 серпня 2012 року був останній робочий день ОСОБА_4 в представництві «Файзер Ейч. Сі. Пі. Корпорейшн» в Україні, а тому на думку позивача вказаний наказ не міг бути підписаний ОСОБА_4 , бо вона 19 жовтня 2012 року не знаходилася на території України, що підтверджується відповіддю Адміністрації Державної прикордонної служби України від 27 грудня 2016 року.

Вказане на думку позивача тягне за собою визнання наказу представництва «Файзер Ейч. Сі. Пі. Корпорейшн» в Україні «Про поновлення на роботі» від 19 жовтня 2012 року № 107/2012-к недійсним і не підтверджує виконання рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 17 серпня 2012 року в цивільній справі № 2-620/2012.

Таким чином, на думку позивача, для належного виконання рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на роботі представництво «Файзер Ейч. Сі. Пі. Корпорейшн» в Україні повинно було видати наказ про поновлення працівника з 28 червня 2011 року, оформлений відповідно до вимог чинного законодавства України та підписаний повноважною особою відповідача.

Також позивач зазначає, що жодних записів до трудової книжки внесено не було.

Крім того, зазначає, що з відповідача на його користь підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу з 11 серпня 2012 року по 17 серпня 2012 року в розмірі 6 630, 25 грн; середній заробіток за час затримки виконання рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 17 серпня 2012 року з 18 серпня 2012 року по 28 січня 2014 року в розмірі 482 682,20 грн

Короткий зміст судових рішень у справі

Рішенням Троїцького районного суду Луганської області від 03 червня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та за період затримки виконання рішення суду, визнання незаконним і скасування наказу про поновлення на роботі відмовлено за необґрунтованістю.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із його безпідставності, оскільки відповідачем вчасно та у повній відповідності до вимог діючого законодавства було виконано рішення Ленінського районного суду Луганської області від 17 серпня 2012 року по справі № 2-620/2012.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

Постановою Луганського апеляційного суду від 10 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Троїцького районного суду Луганської області від 03 червня 2019 року в частині відмови ОСОБА_1 у задоволенні позову про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 11 серпня 2012 року по 17 серпня 2012 року скасовано, провадження у справі в частині цих позовних вимог закрито.

Рішення Троїцького районного суду Луганської області від 03 червня 2019 року в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду з 18 серпня 2012 року по 19 жовтня 2012 року скасовано та у цій частині ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині задоволено, стягнуто з « Файзер Ейч. Сі . Пі. Корпорейшн» в особі представництва «Файзер Ейч. Сі. Пі. Корпорейшн» в Україніна користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду з 18 серпня 2012 року по 19 жовтня 2012 року у розмірі 58 346,20 грн.

В іншій оскаржуваній частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Вирішено питання щодо судових витрат.

Закриваючи провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 11 серпня 2012 року по 17 серпня 2012 року, апеляційний суд виходив з того, що такі вимоги вже були предметом судового розгляду в іншій цивільній справі.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду з 18 серпня 2012 року по 19 жовтня 2012 року та ухвалюючи нове про задоволення позову в цій частині, апеляційний суд виходив з того, що не може бути взято до уваги виконання рішення суду в межах виконавчого провадження, яке було відкрите 14 вересня 2012 року, оскільки рішення суду в частині поновлення працівника на роботі підлягає негайному виконанню і має виконуватися як в добровільному, так і у примусовому порядку у разі його невиконання добровільно.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в іншій оскаржуваній частині, суд апеляційної інстанції виходив із його законності та обґрунтованості.

Не погодившись з такою постановою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу.

Постановою Верховного Суду від 27 січня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Постанову Луганського апеляційного суду від 10 вересня 2019 року про закриття провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 до «ФайзерЕйч. Сі. Пі. Корпорейшн» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 11 серпня 2012 року по 17 серпня 2012 року скасовано та справу в частині цих позовних вимог передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Рішення Троїцького районного суду Луганської області від 03 червня 2019 року та постанову Луганського апеляційного суду від 10 вересня 2019 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду за період з 20 жовтня 2012 року по 28 січня 2014 року, визнання незаконним і скасування наказу про поновлення на роботі залишено без змін.

Скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції про закриття провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 до «ФайзерЕйч. Сі. Пі. Корпорейшн» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 11 серпня 2012 року по 17 серпня 2012 року та ухвалюючи нове про передачу справи в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, Верховний Суд виходив з того, що суд апеляційної інстанції зробив помилковий висновок про закриття провадження у справі, оскільки у справі, на яку посилався апеляційний суд, інший предмет позову.

В іншій частині суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, оскільки такі є законними та обґрунтованими.

Короткий зміст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Луганського апеляційного суду від 25 березня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Троїцького районного суду Луганської області від 03 червня 2019 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до «Файзер Ейч. Сі. Пі. Корпорейшн» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 11 серпня 2012 року по 17 серпня 2012 року змінено, викладено мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Апеляційний суд визнав правомірною відмову в задоволенні позову у вказаній частині, разом з тим зазначив про помилковість мотивів з яких виходив суд першої інстанції.

При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується нарахування та виплата представництвом «Файзер Ейч. Сі. Пі. Корпорейшн» в Україні ОСОБА_1 заробітної плати за період з 11 серпня 2012 року по 17 серпня 2012 року.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

14 травня 2021 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 подав до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Луганського апеляційного суду від 25 березня 2021 року у вказаній цивільній справі.

З урахуванням уточненої касаційної скарги від 03 серпня 2021 року заявник просив суд скасувати оскаржувану постанову в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до «ФайзерЕйч. Сі. Пі. Корпорейшн» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 11 серпня 2012 року по 17 серпня 2012 року в розмірі 6 630,25 грн, в указаній частині ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції вказане судове рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 06 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

16 серпня 2021 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 19 січня 1998 року перебував з відповідачем у трудових відносинах, працював в представництві фірми «Файзер Ейч. Сі. Пі. Корпорейшн» в Україні.

Наказом від 27 червня 2011 року № 76/2011-к ОСОБА_1 звільнено на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Рішенням Ленінського районного суду м. Луганська від 17 серпня 2012 року у справі № 2-620/2012 визнано незаконним наказ від 27 червня 2011 року № 76/2011-к про звільнення ОСОБА_1 з роботи. Поновлено ОСОБА_1 на роботі на раніше займаній посаді регіонального менеджера Східного регіону представництва «Файзер Ейч. Сі. Пі. Корпорейшн» в Україні та стягнуто з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 28 червня 2011 року по 27 червня 2012 року в розмірі 326 209,08 грн.

14 вересня 2012 року на підставі виконавчого листа, виданого Ленінським районним судом м. Луганська 17 серпня 2012 року у цивільній справі № 2-620/12, державним виконавцем ВДВС Солом`янського РУЮ у м. Києві відкрито виконавче провадження № 34275017.

Наказом «Файзер Ейч. Сі. Пі. Корпорейшн» від 19 жовтня 2012 року № 107/2012-к ОСОБА_1 поновлено на роботі з 19 жовтня 2012 року.

24 жовтня 2012 року державним виконавцем ВДВС Солом`янського РУЮ у м. Києві винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 34275017.

Рішенням Апеляційного суду Луганської області від 29 жовтня 2012 року у справі № 22ц-5469/12 рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 17 серпня 2012 року змінено в частині визначення періоду стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Стягнуто з «ФайзерЕйч. Сі. Пі. Корпорейшн» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 28 червня 2011 року по 10 серпня 2012 року в розмірі 373 946,10 грн. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

За результатами перевірки виконавчого провадження ВП № 34275017, проведеної 28 січня 2013 року начальником відділу державної виконавчої служби Солом`янського районного управління юстиції у м. Києві, 28 січня 2013 року державним виконавцем ВДВС Солом`янського РУЮ у м. Києві винесено постанову про відновлення виконавчого провадження ВП № 34275017.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Луганська від 10 жовтня 2013 року у справі № 437/8841/13-ц, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Луганської області від 29 січня 2014 року, роз`яснено рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 17 серпня 2012 року в частині дати поновлення на роботі, а саме - що позивач ОСОБА_1 повинен бути поновлений на роботі з 28 червня 2011 року.

Наказом «Файзер Ейч. Сі. Пі. Корпорейшн» від 22 липня 2014 року внесено зміни до наказу від 19 жовтня 2012 року № 107/2012-к, а саме - змінено слова та цифри «19 жовтня 2012 року» словами та цифрами «28 червня 2011 року», в решті наказ від 19 жовтня 2012 року залишено без змін.

06 жовтня 2014 року постановою державного виконавця закінчено виконавче провадження № 34275017.

Ухвалою Сватівського районного суду Луганської області від 07 вересня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 11 жовтня 2017 року та постановою Верховного Суду від 25 квітня 2018 року, у задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову державного виконавця від 06 жовтня 2014 року про закінчення виконавчого провадження відмовлено.

Згідно листа ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» від 06 вересня 2017 року відповідач нарахував та перерахував позивачу заробітну плату, починаючи з 01 липня 2011 року по 02 жовтня 2014 року.

Відповідно до листа Державної фіскальної служби України від 05 вересня 2017 року щодо відомостей з інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб - платників податків станом на 05 вересня 2017 року, ОСОБА_1 з другого кварталу 2011 року по четвертий квартал 2014 року отримував від відповідача заробітну плату.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною четвертою статті 43 Конституції України передбачено право

на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про оплату праці», частиною першою статті 94 Кодексу законів про працю України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Відповідно до частини другої статті 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

У випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року.

Встановлено, що наказом «Файзер Ейч. Сі. Пі. Корпорейшн» від 19 жовтня 2012 року № 107/2012-к (з урахуванням змін, внесених наказом «Файзер Ейч. Сі. Пі. Корпорейшн» від 22 липня 2014 року) ОСОБА_1 поновлено на роботі з 28 червня 2011 року.

Апеляційний суд, прийнявши до уваги довідки «Файзер Ейч. Сі. Пі. Корпорейшн» про нараховану та виплачену заробітну плату, лист ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» від 06 вересня 2017 року, лист Державної фіскальної служби України від 05 вересня 2017 року, встановив, що відповідачем «Файзер Ейч. Сі. Пі. Корпорейшн» в особі представництва «Файзер Ейч. Сі. Пі. Корпорейшн» в Україні за період з 11 серпня 2012 року по 17 серпня 2012 року заробітна плата ОСОБА_1 нараховувалася та виплачувалася.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).

При таких обставинах, встановивши, що відповідач нарахував та перерахував позивачу заробітну плату за період з 11 серпня 2012 року по 17 серпня 2012 року, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до «Файзер Ейч. Сі. Пі. Корпорейшн» в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у вказаний період.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Верховний Суд встановив, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з додержанням норм матеріального права та процесуального права, а доводи касаційної скарги її висновків не спростовують, на законність ухваленого судового рішенння не впливають.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки підстави для її скасування відсутні.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Луганського апеляційного суду від 25 березня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Коротенко

А. Ю. Зайцев

М. Ю. Тітов