ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 174/968/23

провадження № 61-11126св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна»,

третя особа - Національний банк України,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Працевитим Геннадієм Олександровичем, на рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 29 січня 2024 року у складі судді Ілюшик І. А. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 липня 2024 року у складі колегії суддів: Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М., Пищиди М. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2023 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» (далі - ТОВ «ФК «Фінтраст Україна») про захист прав споживачів.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що в листопаді 2021 року, побачивши в інтернеті рекламу безвідсоткових швидких кредитів, які є вигіднішими від кредитів, що надають звичайні банківські установи, та за умовами яких пропонувалося надання кредиту під 0,01% в день, 24 листопада 2021 року уклала з Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» (далі - ТОВ «Авентус Україна») договір про надання споживчого кредиту, за яким отримала кредит у розмірі 20 250,00 грн. За умовами цього договору кредитор має право автоматично продовжувати строк кредитування.

Перед підписанням договору з ТОВ «Авентус Україна» вона ознайомилась із паспортом споживчого кредиту у вигляді таблички та таблицею обрахунку його вартості, виходячи з того, що кредит надається на три дні, а не на 3+90 днів. Загальна вартість кредиту, при цьому, була зазначена в розмірі 21 404,24 грн.

Лише після підписання заяви на її адресу надійшло посилання для ознайомлення з текстом уже підписаного договору.

Вважає, що відповідач порушив її право на достовірну інформацію про умови договору, вона ознайомилась із інформацією, яка містилась на його сайті, але попередньо текст кредитного договору перед підписанням не був наданий для ознайомлення.

Таким чином, вона не мала можливості ознайомитись із пунктом 4.3. «Порядок автопролонгації строку кредиту» попередньо, до підписання одноразовим ідентифікатором, що суперечить положенням цивільного законодавства та, зокрема, Закону України «Про захист прав споживачів». На її думку умова щодо відсоткової ставки з 1,9 % на день підлягає зміні до 1 % на день.

Крім того, згідно з пунктом 1.7.1 договору орієнтовна реальна річна процентна ставка за кредитом становить 84 842,19 % річних, а згідно інформації з сайту Національного банку України - середня вартість кредиту в Україні повинна становити близько 20 % річних.

Зазначала, що 27 листопада 2021 року вона сплатила на рахунок кредитора нараховані проценти за користування кредитом у розмірі 981,11 грн, проте кредитор безпідставно сприйняв це як пролонгацію договору з її боку і, відповідно до пункту 4.2 кредитного договору, продовжив строк кредиту ще на 3 дні (до 30 листопада 2021 року) зі стандартною процентною ставкою 1,90 % в день.

30 листопада 2021 року, 03 грудня 2021 року, 06 грудня 2021 року, 09 грудня 2021 року та13 грудня 2021 року вона знову здійснила оплату на рахунок кредитора в розмірі нарахованих процентів за користування кредитом на суму 1 154,23 грн і ТОВ «Авентус Україна» безпідставно після кожної наступної сплати процентів продовжував строк кредитного договору ще на 3 дні, посилаючись на пункти 4.1 - 4.2 кредитного договору, зі стандартною процентною ставкою 1,90% в день.

16 грудня 2021 року вона не виконала свої зобов`язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів, а також не уклала угоду щодо пролонгації дії кредитного договору, внаслідок чого строк користування кредитом було продовжено на 90 календарних днів поспіль.

Вказувала, що використання кредитором можливості автоматичної пролонгації кредиту, що, відповідно, змінює в односторонньому порядку вартість кредиту - є незаконним, дії кредитора, щодо «автопролонгації» кредиту є недійсними та нікчемними з огляду на статті 13, 18 Закону України «Про споживче кредитування». Пункт 4.3. договору фактично є умовою щодо порушення зобов`язання, а не порядку використання кредиту.

Посилаючись на наведене, просила суд змінити пункт 1.5.1. кредитного договору, змінивши розмір відсоткової ставки за кредитом із 1,90 % в день до 1 % в день, а також визнати недійсним пункт 3.1. в частини права кредитора нараховувати відсотки, включаючи період пролонгації та автопролонгації, та пункти 4.1., 4.2., 4.3., 4.4. договору № 5115917 про надання споживчого кредиту від 24 листопада 2021 року, укладеного між нею та ТОВ «Авентус Україна», правонаступником якого є ТОВ «ФК «Фінтраст Україна».

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 29 січня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції виходив із недоведеності позивачем обставин, на які вона посилалась як на підставу для задоволення позовних вимог, та необґрунтованості цих вимог.

Короткий зміст постанови апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 03 липня 2024 року за наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_3 рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 29 січня 2024 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з рішенням суду першої інстанції як таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, вважав його законним та обґрунтованим і не вбачав підстав для його скасування.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

03 серпня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Працевитий Г. О. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні спору.

Зазначає, що жоден суд України не надав правової оцінки тому факту, що кредитори за споживчими кредитами таким чином викладають умови своїх договорів, що дає їм право нараховувати строкові відсотки навіть після закінчення періоду, на який споживач брав кредит. Указані дії кредитори використовують через підміну понять в умовах договору. Суд, розглядаючи вимоги, в яких зазначається про несправедливість умов договору, повинен надати оцінку таким умовам.

Суди не взяли до уваги той факт, що пункт що «автопролонгації» строку кредиту порушує такі принципи як справедливість, добросовісність та розумність.

Разом із тим, суди попередніх інстанцій не розглянули проблематики використання «автопролонгації» строку кредиту, як міри відповідальності споживача, яка застосовується, по суті, як відповідальність позичальника за порушення умов кредитування.

Доводи інших учасників справи

ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» подало до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що, підписуючи договір, позичальник погодився на укладення договору саме такого змісту, що, фактично, нівелює усі доводи стосовно невідповідності умов договору без достатніх на це доказів, У даному випадку сторони правовідносин погодили у належній формі строк кредитування, а нарахування здійснено відповідно до погодженого строку, нараховані відсотки не носять штрафного характеру, а є процентами за користування кредитом, що нараховані в межах строку кредиту - процентами за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором.

ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відповідь на відзив, в якій фактично підтримує доводи, викладені в касаційній скарзі, та наполягає на їх урахуванні.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 18 вересня 2024 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження на рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 29 січня 2024 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 03 липня 2024 року.

Відкрито касаційне провадження у даній справі.

Витребувано з Вільногірського міського суду Дніпропетровської області цивільну справу № 174/968/23 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна», третя особа - Національний банк України про захист прав споживача.

У жовтні 2024 року матеріали справи № 174/968/23 надійшли до Верховного Суду.

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Суди встановили, що 24 листопада 2021 року між ТОВ «Авентус Україна», правонаступником якого на теперішній час є ТОВ «ФК «Фінтраст Україна», та ОСОБА_2 за допомогою «Веб-сайту», яка є частиною Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна», був укладений електронний договір № 5115917 про надання споживчого кредиту з копією додатка № 1 до договору про надання споживчого кредиту та паспортом споживчого кредиту.

Договір укладено та підписано сторонами в електронній формі, зокрема позивачка підписала його електронним підписом одноразовим ідентифікатором М104099, 24 листопада 2021 року, 12:21:16.

Відповідно до пункту 1.3. вказаного договору сума кредиту складає 20 250,00 грн. Строк кредиту - три дні. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах, визначених у пункті 4 цього договору.

У пункті 1.5. спірного договору сторони погодили, що тип процентної ставки є фіксованим., а пунктом 1.5.1 - стандартну процентну ставку 1,90 % в день, яка застосовується:

- у межах строку кредиту, вказаного в пункті 1.4 цього договору, якщо не виконані умови для застосування зниженої процентної ставки;

- у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація за ініціативою споживача, відповідно до пункту 4.2 договору;

- у межах нового строку кредиту, якщо відбулась автопролонгація, відповідно до пункту 4.3 договору.

Пунктом 3.1 договору від 24 листопада 2021 року визначено, що нарахування процентів здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, протягом строку кредитування (включаючи періоди пролонгації та автопролонгації), виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт».

За положеннями пункту 4.1 договору строк кредиту може бути продовжено за ініціативою споживача на кількість днів, зазначену в пункті 1.4. договору, якщо між сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження у порядку, визначеному підпунктом 4.2. (підпункти 4.2.1.- 4.2.4.) договору; або в порядку автопролонгації, на кількість днів та відповідно до умов, визначених у пункті 4.3 (підпункти 4.3.1.- 4.3.4.) договору.

Відповідно до підпункту 4.3.1 пункту 4.3 кредитного договору сторони домовились, що у випадку, якщо у споживача на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації або автопролонгації) наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжується кожен раз на один наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку, але не більше ніж на 90 (дев`яносто) календарних днів поспіль, крім випадку, якщо в цей день повинна відбутися пролонгація строку кредиту за ініціативою споживача, відповідно до підпунктів 4.2.2 -4.2.4 договору. Тобто в даному випадку кожен день автопролонгації є новою датою повернення кредиту.

Згідно підпункту 4.3.2 пункту 4.3 кредитного договору споживач, дає згоду на автопролонгацію строку кредиту на умовах передбачених в підпункті 4.3.1 договору. Споживач вважається таким, що прострочив повернення кредиту, якщо після закінчення періоду автопролонгації у споживача наявна заборгованість за кредитом та не відбулося продовження строку кредиту за ініціативою споживача, у порядку, передбаченому пунктом 4.2 договору.

Вказаний у цьому розділі порядок внесення змін до договору щодо продовження строку кредиту сторони вважають таким, що вчинений в письмовій формі, оскільки воля сторін, передбачена в пункті 4.2 договору, виражена за допомогою технічного засобу зв`язку, а в пункті 4.3 договору - письмово цим договором, що відповідає вимогам, встановленим статтею 207 ЦК України до письмової форми правочину (підпункт 4.4. договору).

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Частиною першою статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі статтею 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

У частині другій статті 639 ЦК України зазначено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

У справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій установили, що оспорюваний кредитний договірсторони уклали в електронному вигляді з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію». Крім того, позивач не заперечувала, що перед підписанням договору вона була ознайомлена з паспортом споживчого кредиту та таблицею обрахунку його вартості, при цьому вона вважала, що кредит видається на три дні, а не на 3+90 днів.

Також суди встановили, що позивач була повідомлена про суму/ліміт кредиту, що становить 20 250,00 грн; строк кредитування - 3 дні з можливістю пролонгації та автопролонгації відповідно до умов договору; загальні витрати за кредитом за зниженою процентною ставкою 981,11 грн; орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом (у т. ч. тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі) 214 040,25 грн, орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача за зниженою ставкою за весь строк користування кредитом (у т. ч. тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі) 21 231,11 грн, загальну річну процентну ставку за стандартною ставкою, відсотків річних 84 842,19%, загальну річну процентну ставку за зниженою ставкою, відсотки річних 31 520,82 %.

Враховуючи те, що позивач, ознайомившись зі змістом кредитного договору, паспортом споживчого кредиту, додатком № 1 до договору, мала реальну можливість відмовитися від укладення останнього та на момент його підписання щодо спірних умов договору не заявляла, у подальшому виконувала його умови та покладені на неї договірні зобов`язання, сплачуючи кредит, що свідчить про свідоме визнання нею умов договору, та, установивши, що оспорюваний кредитний договір укладений із дотриманням вимог закону й позивач не довела ті обставини, на які вона посилалась як на підставу своїх вимог, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, правильно відмовив у позові.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження судами попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Суди правильно застосували норми матеріального права у спірних правовідносинах та не допустила порушень норм процесуального права, які б давали підстави для скасування оскаржених судових рішень, тому доводи касаційної скарги з цього приводу є безпідставними.

Доводи касаційної скарги щодо неврахування судами попередніх інстанцій відповідних доказів, Верховний Суд не бере до уваги, оскільки вони були предметом дослідження судами із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання у касаційній скарзі на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, оскільки за встановлених у цій справі обставин та досліджених судами доказів, з урахуванням змісту заявлених в суді першої інстанції позовних вимог, суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права до спірних правовідносин, а доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що суди допустили неправильне тлумачення наведених норм або застосували закон, який не підлягав застосуванню чи не застосували закон, який підлягав застосуванню.

Зі змісту підстави оскарження судових рішень у справі, передбаченої пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню судами під час вирішення спору.

Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі вказаної норми крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи (схожі за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 29 жовтня 2020 року у справі № 910/18531/19,від 18 березня 2021 року у справі № 461/2321/20.).

У справі, яка переглядається, колегія суддів, проаналізувавши зміст судових рішень з точки зору застосування норми права, яка стала підставою для розгляду позову та вирішення справи по суті, дійшла висновку, що судами були ухвалені рішення відповідно до встановлених ними обставин на підставі поданих сторонами доказів, які мають індивідуальний характер.

Тобто у цій справі судами досліджено докази та встановлені обставини на підставі яких суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення заявлених позивачем позовних вимог, оскільки ці вимоги є недоведеними.

За своїм змістом усі доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з наданою судами оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, спрямовані на доведення необхідності їх переоцінки, зокрема, надання переваги поданим стороною позивача доказам та відхилення доказів, наданих відповідачем, які за доводами заявника є неналежними і недопустимими.

Вказані доводи не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки в силу вимог статті 400 ЦПК України, суд касаційної інстанції не може вдаватись до встановлення або до оцінки обставин, що не були встановлені в оскаржуваних рішеннях, не вирішує питання про достовірність або недостовірність доказів чи про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржені судові рішення - без змін.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки в цій справі оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 401 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Працевитим Геннадієм Олександровичем, залишити без задоволення.

Рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 29 січня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 липня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: М. Є. Червинська

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун