Постанова

Іменем України

30 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 755/4205/14-ц

провадження № 61-7380св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М.,

суддів: Карпенко С. О., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ділайт-Україна», ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ділайт-Україна», до якої приєднався ОСОБА_1 , на ухвалу Київського апеляційного суду від 29 червня 2022 рокуу складі колегії суддів Яворського М. А., Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2014 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ділайт-Україна» (далі - ТОВ «Ділайт-Україна»), поручителя ОСОБА_1 про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за договором кредиту на загальну суму 1 146 496,87 грн.

Позовні вимоги мотивувало тим, що відповідачі порушили умови кредитного договору від 21 березня 2013 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «Ділайт-Україна» щодо своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків за його користування.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням від 01 вересня 2014 року Дніпровський районний суд м. Києва позов задовольнив.

Стягнув солідарно з ТОВ «Ділайт-Україна», ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 1 146 496,87 грн боргу за кредитним договором.

Рішення суд першої інстанції мотивував тим, що ТОВ «Ділайт-Україна», не сплативши у зазначений у договорі строк кредит, порушило вимоги статті 530 ЦК України.

Відповідно до умов договору поруки ОСОБА_1 зобов`язався перед кредитором відповідати за виконання позичальником усіх його зобов`язань в повному обсязі, що виникли з кредитного договору, зокрема за повернення позики і відсотків за використання кредитних коштів. Відповідальність поручителя і позичальника є солідарною.

Короткий зміст рішень суду апеляційної інстанції

На рішення суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в частині стягнення боргу з поручителя.

Апеляційний суд м. Києва від 06 листопада 2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 01 вересня 2014 року без змін.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що порука не припинилася.

Виходив з того, що оскільки кредитний договір діяв до 20 березня 2014 року, останній платіж за зобов`язанням позичальник здійснив 03 вересня 2013 року, позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів 07 лютого 2014 року, тобто протягом шести місяців із часу настання строку погашення чергового платежу за основним зобов`язанням.

На рішення місцевого суду 15 листопада 2021 року ТОВ «Ділайт-Україна» також подало апеляційну скаргу.

Ухвалою від 23 грудня 2021 року Київський апеляційний суд поновив ТОВ «Ділайт-Україна» процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 01 вересня 2014 року.

Відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Ділайт-Україна» на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 01 вересня 2014 року.

Поновлюючи строк на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції виходив з відсутності у справі доказів належного повідомлення ТОВ «Ділайт-Україна» про розгляд справи в суді першої інстанції. Так, всі конверти, які були направлені на адресу товариства, повертались до місцевого суду не врученими (т. 1, а. с. 61, 108, 171, 201, 215, т. 2, а. с. 2).

Зазначив про відсутність підстав вважати, що відповідач ТОВ «Ділайт-Україна» належним чином повідомлений про розгляд справи судом першої інстанції.

Ухвалою від 29 червня 2022 року Київський апеляційний суд провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Ділайт-Україна» на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 01 вересня 2014 року закрив.

Закриваючи провадження, апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_1 , будучи керівником ТОВ «Ділайт-Україна», був обізнаним про розгляд цієї справи, представник ОСОБА_1 брав активну участь у судовому розгляді справи, що спростовує доводи апелянта про те, що ТОВ «Ділайт-Україна» не знало і не могло знати про судовий розгляд цієї справи унаслідок неналежного повідомлення.

Критично оцінив посилання товариства на те, що керівником ТОВ «Ділайт-Україна» став ОСОБА_2 з 08 травня 2013 року, який не знав про розгляд цієї справи в суді першої інстанції.

За наявними у справі документами під час розгляду в суді першої інстанції керівником товариства був ОСОБА_1 , що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, який сформовано станом на 17 березня 2014 року.

Зазначив, що подані товариством відомості про ТОВ «Ділайт-Україна» з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т. 2, а. с. 24-26) не спростовують висновок суду першої інстанції та заперечення позивача про те, що саме ОСОБА_1 на час розгляду місцевим судом справи був керівником ТОВ «Ділайт-Україна».

Критично оцінив посилання представника на протокол № 1/2013 загальних зборів учасників ТОВ «Ділайт-Україна» від 07 травня 2013 року та наказ по кадрам від 08 травня 2013 року № 3/к (т. 2, а. с. 72, 73) як підставу зміни керівника підприємства, оскільки ці відомості є внутрішніми документами товариства, який є їх видавником та зацікавлений у повторному перегляді цієї справи.

Вважав, що сам лише факт подання апеляційної скарги після спливу близько 7 років особою, повідомленою про розгляд справи, за відсутності інших підстав пропуску строку на апеляційне оскарження, зважаючи на дату ухвалення оскарженого рішення (2014 рік), не може вважатися беззаперечною підставою для поновлення процесуального строку, передбаченого на апеляційне оскарження, оскільки це може впливати на принцип правової визначеності.

Враховуючи обставини справи та норми закону, апеляційний суд встановив, що особа, яка подала апеляційну скаргу (його керівник) був обізнаний про розгляд справи в суді першої інстанції, а тому з метою недопущення порушення принципу правової визначеності, керуючись положеннями статей 354 358 ЦПК України, апеляційний суд дійшов висновку про закриття апеляційного провадження.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2022 року до Верховного Суду, ТОВ «Ділайт-Україна»,посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржене судове рішення.

У вересні 2022 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла заява про приєднання до касаційної скарги.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою касаційного оскарження ТОВ «Ділайт-Україна» зазначило порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права (абзац другий частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційну скаргу мотивувало тим, що директор ТОВ «Ділайт-Україна» ОСОБА_2 кредитний договір між банком та товариством не підписував і не міг підписати, оскільки обіймає посаду директора з 08 травня 2013 року.

Зазначило, що ТОВ «Ділайт-Україна» не брало участі у судовому розгляді цієї справи, судових повісток та рішення суду не отримувало, у зв`язку з чим порушені права товариства на судовий захист своїх прав та законних інтересів.

Вважає, що підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження вже були предметом розгляду Київським апеляційним судом, що підтверджується ухвалою про поновлення строку та відкриття апеляційного провадження від 23 грудня 2021 року у цій справі.

На думку заявника, апеляційний суд безпідставно послався на правові висновки, висловлені у постановах Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 521/2816/15-ц та Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 грудня 2021 року у справі № 592/6701/19, оскільки ці справи не є подібними справі, яка переглядається.

Послався на те, що необізнаність особи про сам факт існування судового провадження щодо неї є поважною підставою для поновлення строків на апеляційне оскарження згідно з практикою Європейського суду з прав людини та правовими позиціями національних судів.

Зазначило, що ОСОБА_1 під час розгляду справи не був директором товариства, а з 08 травня 2013 року посаду директора ТОВ «Ділайт-Україна» обіймає ОСОБА_2 , що підтверджується відповіддю ЦНАП на запит ОСОБА_1 , а саме копією протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Ділайт-Україна» від 07 травня 2013 року та наказом ОСОБА_2 про прийняття обов`язків директора ТОВ «Ділайт-Україна» від 08 травня 2013 року.

У вересні 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду заяву про приєднання до касаційної скарги ТОВ «Ділайт-Україна», в якій зазначив, що оскаржена ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам законності та обґрунтованості.

Відзив на касаційну скаргу

У вересні 2022 року ПАТ КБ «ПриватБанк» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просило суд касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржену ухвалу апеляційного суду залишити без змін.

Зазначило, що рішення від 01 вересня 2014 року місцевий суд ухвалив за участю ОСОБА_1 , який був поручителем за кредитним договором, укладеним між банком та ТОВ «Ділайт-Україна», та одночасно був керівником зазначеного товариства на час виникнення спірних правовідносин, під час розгляду цієї справи та ухвалення судового рішення. Отже, товариство в особі керівника було обізнане щодо розгляду судом цієї справи.

Вважає, що повторний розгляд цієї справи через 8 років призведе до порушення принципів юридичної визначеності.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 10 серпня 2022 року відкрив касаційне провадження, витребував справу з суду першої інстанції, надіслав учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснив їм право подати відзив на касаційну скаргу.

Підставою для відкриття касаційного провадження є абзац другийчастини другої статті 389 ЦПК України.

У серпні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою від 25 листопада 2022рокуВерховний Суд призначив справу до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд першої інстанції встановив, що 21 березня 2013 року ПАТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «Ділайт-Україна» уклали договір про надання овердрафтового кредиту. Договір скріплено електронним цифровим підписом.

За пунктом А.3 договору ПАТ КБ «ПриватБанк» зобов`язався надати відповідачу кредитний ліміт у розмірі 1 051 000 грн до 20 березня 2014 року, а товариство зобов`язалося повернути кредит та сплатити відсотки за користування грошима у строки та порядку, встановлені кредитним договором.

Відповідно до пункту А.4 договору період безперервного користування кредитом має становити не більше 30 днів.

Згідно із пунктом 2.2 договору позичальник зобов`язався, зокрема, здійснювати погашення кредиту, отриманого у межах встановленого ліміту, не пізніше строку закінчення періоду безперервного користування кредитом.

У зв`язку із порушеннями зобов`язань за кредитним договором станом на 23 січня 2014 року утворилась заборгованість 1 146 496,87 грн, яка складається з: 887 480,25 грн заборгованості за кредитом; 158 478,24 грн заборгованості за процентами за користування кредитом; 49 538,38 грн пені за порушення виконання зобов`язань за договором, а також штрафів згідно з пунктом 5.8 кредитного договору: 1 000 грн - фіксована частина; 50 000 грн - відсоток від суми встановленого ліміту.

На забезпечення виконання кредитних зобов`язань боржник за кредитним договором, банк та ОСОБА_1 уклали договір поруки від 21 березня 2013 року.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно із абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Межі розгляду справи судом

Підставою для відкриття касаційного провадження є абзац 2 частини другої статті 389 ЦПК України (неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права).

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою і другою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Закриваючи апеляційне провадження у справі, апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_1 , будучи керівником ТОВ «Ділайт-Україна», був обізнаним про розгляд цієї справи, представник ОСОБА_1 брав активну участь у судовому розгляді справи, що спростовує доводи апелянта про те, що товариство не знало і не могло знати про судовий розгляд цієї справи у зв`язку із неналежним повідомленням.

Критично оцінив посилання апелянта на те, що керівником ТОВ «Ділайт-Україна» з 08 травня 2013 року став ОСОБА_2 й останньому не було відомо про розгляд цієї справи в суді першої інстанції, оскільки за наявними в справі документами в місцевому суді керівником товариства був ОСОБА_1 , що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, який сформовано станом на 17 березня 2014 року.

Зазначив, що подані товариством відомості про ТОВ «Ділайт-Україна» з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т. 2, а. с. 24-26) не спростовують висновок суду першої інстанції та заперечення позивача про те, що саме ОСОБА_1 на час розгляду справи місцевим судом був керівником ТОВ «Ділайт-Україна».

Також критично оцінив посилання товариства на протокол № 1/2013 загальних зборів учасників ТОВ «Ділайт-Україна» від 07 травня 2013 року та наказ по кадрам від 08 травня 2013 року № 3/к (т. 2, а. с. 72, 73) як підставу зміни керівника підприємства, оскільки ці відомості є внутрішніми документами ТОВ, який є їх видавником та зацікавлений у повторному перегляді цієї справи.

Послався на те, що сам лише факт подання апеляційної скарги після спливу близько 7 років особою, повідомленою про розгляд справи, за відсутності інших підстав пропуску строку на апеляційне оскарження, зважаючи на дату ухвалення оскарженого рішення (2014 рік), не може вважатися беззаперечною підставою для поновлення процесуального строку, передбаченого на апеляційне оскарження, оскільки це впливає на принцип правової визначеності.

Апеляційний суд встановив, що апелянт (його керівник) був обізнаний про розгляд справи в суді першої інстанції, а тому з метою недопущення порушення принципу правової визначеності, керуючись положеннями статей 354 358 ЦПК України, апеляційний суд дійшов висновку про закриття апеляційного провадження.

Проте з такими висновками апеляційного суду Верховний Суд не погодився враховуючи наступне.

Частиною першою статті 16 ЦК України, частиною першою статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із статтею 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким Цивільний процесуальний кодекс України викладено у новій редакції.

Судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу (пункт 13 Перехідних положень ЦПК України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року).

Судочинство у судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Отже, судові рішення, що ухвалені до 15 грудня 2017 року, тобто до набрання чинності ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, проте розгляд таких скарг здійснюється за правилами, встановленими ЦПК України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року.

Такий правовий висновок висловлено у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12 листопада 2018 року у справі № 54/239, а також у постановах Верховного Суду, зокрема, від 19 грудня 2018 року у справі № 904/9428/13, від 11 вересня 2019 року у справі № 910/15481/17 та від 25 листопада 2020 року у справі № 2-9436/2007.

Відповідно до положень частини першої статті 294 ЦПК України 2004 року (у редакції чинній на час ухвалення рішення суду першої інстанції) апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

За правилами частини третьої статті 354 та частини другої статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, однак строк на апеляційне оскарження може бути поновлений у разі подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі у ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.

Суд повинен звертати увагу та дослідити усі доводи заявників, врахувати тривалість строку, який пропущено, поведінку заявників протягом цього строку. Суд повинен гарантувати доступ до правосуддя особам, які вважають, що їх право порушене, і діяли добросовісно, але пропустили строк звернення до суду з поважних причин.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та протоколи до неї (далі - Конвенція), а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Статтею 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Право на апеляційне оскарження судового рішення напряму залежить від обізнаності про наявність судового спору та своєчасності отримання судового рішення суду першої інстанції.

Норми ЦПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Із справи вбачається, що 15 листопада 2021 року ТОВ «Ділайт-Україна» оскаржило в апеляційному порядку рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 01 вересня 2014 року.

Ухвалою від 23 грудня 2021 року Київський апеляційний суд поновив ТОВ «Ділайт-Україна» процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 01 вересня 2014 року.

Відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Ділайт-Україна» на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 01 вересня 2014 року.

Після поновлення строку на апеляційне оскарження та відкриття апеляційного провадження у справі апеляційний суд встановив, що ТОВ «Ділайт-Україна», в особі керівника ОСОБА_1, було відомо про розгляд судом цієї справи.

За таких обставин ухвалою від 29 червня 2022 року суд апеляційної інстанції закрив апеляційне провадження у цій справі за апеляційною скаргою ТОВ «Ділайт-Україна» на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 01 вересня 2014 року.

Пункт 4 частини першої статті 358 ЦПК України визначає, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Отже, поважність пропуску строку на апеляційне оскарження перевіряється до відкриття апеляційного провадження.

Разом із цим підстави для закриття апеляційного провадження визначено частиною першою статті 362 ЦПК України, зокрема:

1) після відкриття апеляційного провадження особа, яка подала апеляційну скаргу, заявила клопотання про відмову від скарги, за винятком випадків, коли є заперечення інших осіб, які приєдналися до апеляційної скарги;

2) після відкриття апеляційного провадження виявилося, що апеляційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати;

3) після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Апеляційний суд не зазначив, на підставі якого пункту частини першої статті 362 ЦПК України закрив апеляційне провадження. У цій статті такої процесуальної можливості не передбачено.

При цьому згідно з частиною першої статті 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

З урахуванням наведеного питання поновлення строку на апеляційне оскарження вирішується на стадії його відкриття. Поновивши пропущений процесуальний строк, суд тієї ж інстанції не має повноважень переглядати це рішення або повторно досліджувати питання поновлення строку з інших підстав. Тому такий перегляд не може бути підставою для закриття апеляційного провадження.

Таким чином, суд апеляційної інстанції безпідставно закрив апеляційне провадження у цій справі.

Подібного висновку щодо застосування норм права дійшов Верховний Суд у постановах від 23 лютого 2022 року у справі № 442/589/17 та від 21 жовтня 2020 року у справі № 2-517/07.

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку про те, що ухвала апеляційного суду про закриття апеляційного провадження у справі постановлена без додержання норм процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частинами першою, третьою-четвертою статті 406 ЦПК України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 389 цього Кодексу. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Частиною шостою статті 411 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Щодо судових витрат

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки справа направляється для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400 406 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ділайт-Україна», до якої приєднався ОСОБА_1 ,задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 29 червня 2022 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. М. Фаловська Судді: С. О. Карпенко С. Ю. Мартєв В. В. Сердюк В. А. Стрільчук