Постанова

Іменем України

30 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 522/14900/19

провадження № 61-10361св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач), суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , товариство з обмеженою відповідальністю «Тур-Сервіс-Одеса», ОСОБА_5 ,

треті особи: державний реєстратор комунального підприємства «Департамент державної реєстрації» Вальваков Дмитро Гаріальдович, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_5 , яка підписана представником ОСОБА_9 , на заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24 червня 2021 року в складі судді: Бондар В. Я., та постанову Одеського апеляційного суду від 29 вересня 2022 року в складі колегії суддів: Заїкіна А. П., Погорєлової С. О., Таварткіладзе О. М.,

Історія справи

Короткий зміст позову

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ТОВ «Тур-Сервіс-Одеса», ОСОБА_5 , треті особи: державний реєстратор КП «Департамент державної реєстрації» Вальваков Д. Г., ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , про скасування рішень про державну реєстрацію прав, припинення права власності та витребування майна.

Позов мотивований тим, що за укладеним 01 червня 2013 року договором позики ОСОБА_1 передав ОСОБА_10 у позику кошти у розмірі 800 000 дол. США.

05 липня 2013 року ОСОБА_10 придбав у ОСОБА_7 , ОСОБА_6 стояночне місце АДРЕСА_1 (далі - стояночне місце).

31 липня 2013 року ОСОБА_10 придбав у ОСОБА_7 , ОСОБА_6 квартиру АДРЕСА_2 (далі - квартира).

Для забезпечення виконання зобов`язань за вказаним договором позики, за укладеним 21 липня 2017 року договором іпотеки, реєстраційний № 835, ОСОБА_10 передав ОСОБА_1 в іпотеку вказану квартиру, а за укладеним 27 липня 2017 року договором іпотеки, реєстраційний № 850, ОСОБА_10 передав ОСОБА_1 в іпотеку вказане стояночне місце.

18 вересня 2017 року ОСОБА_1 звернув стягнення на спірні квартиру та стояночне місце, зареєструвавши за собою право власності. З цього часу вказане майно позивач нікому не відчужував.

13 серпня 2019 року невідомі позивачу особи увірвалися до належної йому квартири і повідомили, що квартира належить іншій особі, вимагали від нього виселитися з квартири.

На підставі інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 дізнався, що:

1) право власності на належну йому квартиру зареєстровано по Ѕ частці за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підставі актів приймання-передачі нерухомого майна №1266, 1267 від 06 серпня 2019 року та № 1252, 1253 від 05 серпня 2019 року, виданих ОК «Ріал-К», зареєстрованого приватним нотаріусом Дімітровою Т. А.;

2) право власності на належне йому стояночне місце 07 серпня 2019 року зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі акта приймання-передачі нерухомого майна, виданого ОК «Ріал-К», зареєстрованого приватним нотаріусом Дімітровою Т. А.

Позивач не вчиняв жодних дій щодо продажу чи інших дій, спрямованих на відчуження належного йому вказаного нерухомого майна у власність іншим особам, передання його до статутного капіталу ОК «Ріал-К».

Позивач зазначав, що спірна квартира та стояночне місце передавалися до статутного капіталу ОК «Ріал-К» його членами - ОСОБА_8 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на підставі протоколу загальних зборів вказаного кооперативу № 19 від 02 серпня 2019 року. При цьому, квартира начебто належала вказаним особам на підставі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 січня 2018 року про визнання недійсними договору купівлі-продажу спірного стояночного місця, укладеного 05 липня 2013 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_10 , та договору купівлі-продажу спірної квартири, укладеного 31 липня 2013 року між ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_10 . Однак, вказане рішення станом на 02 серпня 2019 року не набрало законної сили, оскільки переглядалося Одеським апеляційним судом, який ухвалив відповідну постанову тільки 17 грудня 2019 року.

У подальшому ОК «Ріал-К» за окремими актами прийому-передачі передав у власність спірну квартиру ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , кожному по Ѕ частині, а спірне стояночне місце - ОСОБА_11 .

Відтак позивач вважав, що реєстрація права власності на квартиру за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по Ѕ частці за кожним та реєстрація права власності на стояночне місце за ОСОБА_3 проведені незаконно та повинні бути скасовані.

31 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до поліції із заявою про вчинення проти нього кримінального правопорушення, яке полягає у протиправних діях із позбавлення його права власності на квартиру та стояночне місце. Були внесені відомості до ЄРДР за № 12019160500004752 від 31 серпня 2029 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першої статті 190 КК України.

16 вересня 2019 року в рамках кримінального провадження за № 12019160500004752 слідчим суддею Приморського районного суду м. Одеси по справі № 522/15203/19, на підставі клопотання СВ Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області Землянова А. І., винесено ухвалу, згідно якої накладено арешт на спірні квартиру та стояночне місце, заборонивши будь-яке відчуження вказаного майна.

04 березня 2020 року слідчим суддею Приморського районного суду м. Одеси винесено ухвалу про скасування арешту зі спірних квартири та стояночного місця, накладеного на підставі ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 16 вересня 2019 року.

Згодом приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Омаровою В. С. були посвідчені договори:

1) купівлі-продажу спірної квартири, укладений між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (як продавцями) та ОСОБА_4 (як покупцем), зареєстрований в реєстрі за № 22074;

2) купівлі-продажу спірного стояночного місця, укладений між ОСОБА_3 (як продавцем) та ОСОБА_4 (як покупцем), зареєстрований в реєстрі за № 2209.

Позивач вважав, що оскільки ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не були законними власниками нерухомого майна, а саме - вказаної квартири та стояночного місця, то вони і не мали права укладати вказані договори купівлі-продажу та відчужувати дане нерухоме майно.

Позивач посилався на те, що зазначений арешт з нерухомого майна 04 березня 2020 року знято на підставі тверджень заявника про закриття кримінального провадження № 12019160500004752, однак, постанова про закриття кримінального провадження № 12019160500004752 від 24 лютого 2020 року, на підставі якої було знято арешт з нерухомого майна, скасована постановою Одеської місцевої прокуратури № 3 від 29 лютого 2020 року, а наступну постанову про закриття кримінального провадження винесено тільки 10 березня 2020 року. Крім того клопотання про скасування арешту майна, накладеного в рамках кримінального провадження №12019160500004752, подано до суду тільки 02 березня 2020 року, тобто, вже після скасування постанови про закриття кримінального провадження. Ці обставини, як на думку позивача, свідчать про незаконність зняття арешту зі спірного майна, саме з метою продажу квартири та стояночного місця. Продавці - ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та покупець - ОСОБА_4 діяли у змові та мали на меті унеможливити повернення нерухомого майна у власність ОСОБА_1 .

У листопаді 2020 року ОСОБА_4 стала засновником ТОВ «ОДЕСА-ТУР-СЕРВІС» та внесла до статутного капіталу вказаного товариства спірну квартиру, не дивлячись на наявність ухвали про арешт майна. 24 грудня 2020 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дімітровою Т. А. було посвідченого акти приймання-передачі нерухомого майна від 23 листопада 2020 року № 2931, 2932 між ОСОБА_4 та ТОВ «ОДЕСА-ТУР-СЕРВІС», та зареєстровано право власності на спірну квартиру за ТОВ «ОДЕСА-ТУР-СЕРВІС».

21 січня 2021 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дімітровою Т. А. було посвідчено, реєстрові № № 6,7, акти приймання-передачі нерухомого майна від 21 січня 2021 року, за яким ТОВ «ОДЕСА-ТУР-СЕРВІС» передала спірну квартиру у власність ОСОБА_5

ОСОБА_1 вважав, що вказані дії свідчать про прямий намір відповідачів уникнути відповідальності, ускладнити або унеможливити поновлення його прав. Реєстрація права власності на квартиру за ОСОБА_5 та реєстрація права власності на стояночне місце за ОСОБА_4 проведені незаконно та повинні бути скасовані з витребуванням спірного майна на користь ОСОБА_1

ОСОБА_1 , з урахуванням уточнення позовних вимог, просив:

скасувати:

рішення державного реєстратора Шевченка М. О. № 47117821 від 30 травня 2019 року, на підставі якого внесено запис про право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 за ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 (номер записів: 31783180, 31783082, 31783165 );

рішення державного реєстратора Вальвакова Д. Г. № 48092413 від 05 серпня 2019 року, на підставі якого внесено запис про право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 (номер запису 32682960);

рішення державного реєстратора Вальвакова Д. Г. № 48121105 від 06 серпня 2019 року, на підставі якого внесено запис про право власності на Ѕ частку квартири за адресою: АДРЕСА_3 за ОСОБА_2 (номер запису 32709411);

рішення державного реєстратора Вальвакова Д. Г. № 48096514 від 05 серпня 2019 року, на підставі якого внесено запис про право власності на Ѕ частку квартири за адресою: АДРЕСА_3 за ОСОБА_3 (номер запису 32686707);

рішення державного реєстратора Вальвакова Д. Г. № 48120333 від 06 серпня 2019 року, на підставі якого внесено запис про право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 (номер запису 32708705);

рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Омарової В. С. № 51519427 від 07 березня 2020 року, на підставі якого внесено запис про право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 за ОСОБА_4 (номер запису: 35846656);

рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Косюк О. П. № 53456331 від 04 серпня 2020 року, на підставі якого внесено запис про поділ об`єкту нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ;

рішення державного реєстратора юридичного департаменту Одеської міської ради Гаврющенко О. В. № 53444313 від 04 серпня 2020 року про погашення права власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , в результаті об`єднання об`єктів нерухомого майна;

рішення державного реєстратора юридичного департаменту Одеської міської ради Коломаченко К. А. № 53445226 від 04 серпня 2020 року про закриття розділу про об`єкт нерухомого майна, а саме - квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ;

рішення державного реєстратора юридичного департаменту Одеської міської ради Коломаченко К. А. № 53444818 від 04 серпня 2020 року про об`єднання об`єктів нерухомого майна;

рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Косюк О. П. № 53456289 від 04 серпня 2020 року, на підставі якого внесено запис про право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 за ОСОБА_4 (номер запису: 37620964);

рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Дімітрової Т. А. № 55933943 від 24 грудня 2021 року, на підставі якого внесено запис про право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 за ТОВ «ТУР-СЕРВІС-ОДЕСА» (номер запису: 39920230);

рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Дімітрової Т. А. № 56298091 від 25 січня 2021 року, на підставі якого внесено запис про право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 за ОСОБА_5 (номер запису: 40254472);

рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Омарової В. С. № 51519132 від 07 березня 2020 року, на підставі якого внесено запис про право власності на стояночне місце № НОМЕР_2 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , за ОСОБА_4 (номер запису: 35846354);

рішення державного реєстратора Вальвакова Д. Г. № 48146695 від 08 серпня 2009 року, на підставі якого внесено запис про право власності на стояночне місце № НОМЕР_2 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , за ОСОБА_3 (номер запису 32733318);

рішення державного реєстратора Вальвакова Д. Г. № 48121514 від 06 серпня 2019 року, на підставі якого внесено запис про право власності на стояночне місце № НОМЕР_2 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , за ОК «РІАЛ-К» (номер запису 32709771);

рішення державного реєстратора Шевченка М. О. № 47117291 від 30 травня 2019 року, на підставі якого внесено запис про право власності на стояночне місце № НОМЕР_2 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , за ОСОБА_7 (номер запису: 31782519);

припинити право власності:

ОСОБА_4 на стояночне місце № НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_4 ;

ОСОБА_5 на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 (раніше - квартира АДРЕСА_5 );

витребувати з незаконного володіння:

ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 стояночне місце АДРЕСА_1 ;

ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 квартиру за адресою: АДРЕСА_3 .

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Заочним рішенням Приморського районного суду від 24 червня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, а саме:

рішення державного реєстратора Шевченка М. О. № 47117821 від 30 травня 2019 року, на підставі якого внесено запис про право власності на квартиру за адресою - АДРЕСА_3 за ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 (номер записів: 31783180, 31783082, 31783165 );

рішення державного реєстратора Вальвакова Д. Г. № 48092413 від 05 серпня 2019 року, на підставі якого внесено запис про право власності на квартиру за адресою - АДРЕСА_3 (номер запису 32682960);

рішення державного реєстратора Вальвакова Д. Г. № 48121105 від 06 серпня 2019 року, на підставі якого внесено запис про право власності на Ѕ частку квартири за адресою - АДРЕСА_3 за ОСОБА_2 (номер запису 32709411);

рішення державного реєстратора Вальвакова Д. Г. № 48096514 від 05 серпня 2019 року, на підставі якого внесено запис про право власності на Ѕ частку квартири за адресою - АДРЕСА_3 за ОСОБА_3 (номер запису 32686707);

рішення державного реєстратора Вальвакова Д. Г. № 48120333 від 06 серпня 2019 року, на підставі якого внесено запис про право власності на квартиру за адресою - АДРЕСА_3 (номер запису 32708705);

рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Омарової В. С. № 51519427 від 07 березня 2020 року на підставі якого внесено запис про право власності на квартиру за адресою - АДРЕСА_3 за ОСОБА_4 (номер запису: 35846656);

рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Косюк О. П. № 53456331 від 04 серпня 2020 року, на підставі якого внесено запис про поділ об`єкту нерухомого майна, що знаходиться за адресою - АДРЕСА_3 ;

рішення державного реєстратора юридичного департаменту Одеської міської ради Гаврющенко О. В. № 53444313 від 04 серпня 2020 року про погашення права власності на квартиру, що знаходиться за адресою - АДРЕСА_3 , в результаті об`єднання об`єктів нерухомого майна;

рішення державного реєстратора юридичного департаменту Одеської міської ради Коломаченко К. А. № 53445226 від 04 серпня 2020 року про закриття розділу про об`єкт нерухомого майна, а саме квартири, що знаходиться за адресою - АДРЕСА_3 ;

рішення державного реєстратора юридичного департаменту Одеської міської ради Коломаченко К. А. № 53444818 від 04 серпня 2020 року про об`єднання об`єктів нерухомого майна;

рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Косюк О. П. № 53456289 від 04 серпня 2020 року, на підставі якого внесено запис про право власності на квартиру за адресою - АДРЕСА_3 за ОСОБА_4 (номер запису: 37620964);

рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Дімітрової Т. А. № 55933943 від 24 грудня 2021 року, на підставі якого внесено запис про право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 за ТОВ «ТУР-СЕРВІС-ОДЕСА» (номер запису: 39920230);

рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Дімітрової Т. А. № 56298091 від 25 січня 2021 року, на підставі якого внесено запис про право власності на квартиру за адресою - АДРЕСА_3 за ОСОБА_5 (номер запису: 40254472);

рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Омарової В. С. № 51519132 від 07 березня 2020 року, на підставі якого внесено запис про право власності на стояночне місце № НОМЕР_2 , що знаходиться за адресою - АДРЕСА_4 , за ОСОБА_4 (номер запису: 35846354);

рішення державного реєстратора Вальвакова Д. Г. № 48146695 від 08 серпня 2009 року, на підставі якого внесено запис про право власності на стояночне місце № НОМЕР_2 , що знаходиться за адресою - АДРЕСА_4 , за ОСОБА_3 (номер запису 32733318);

рішення державного реєстратора Вальвакова Д. Г. № 48121514 від 06 серпня 2019 року, на підставі якого внесено запис про право власності на стояночне місце № НОМЕР_2 , що знаходиться за адресою - АДРЕСА_4 , за ОК «РІАЛ-К» (номер запису 32709771);

рішення державного реєстратора Шевченка М. О. № 47117291 від 30 травня 2019 року, на підставі якого внесено запис про право власності на стояночне місце № НОМЕР_2 , що знаходиться за адресою - АДРЕСА_4 , за ОСОБА_7 (номер запису: 31782519).

Припинено право власності ОСОБА_4 на стояночне місце № НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_4 .

Припинено право власності ОСОБА_5 на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 (раніше - квартира АДРЕСА_5 ).

Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 стояночне місце АДРЕСА_6 .

Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 квартиру за адресою: АДРЕСА_3 .

Заочне рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:

у зв`язку із невиконанням ОСОБА_10 своїх зобов`язань за договором позики, забезпечених іпотекою, ОСОБА_1 18 вересня 2017 року зареєстрував за собою право власності на спірні квартиру та стояночне місце у порядку звернення стягнення на іпотечне майно за іпотечними договорами від 21 липня 2017 року та 27 липня 2017 року;

ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 передали спірне майно до статутного капіталу ОК «Ріал-К» на підставі рішення Приморського районного суду від 15 січня 2018 року про визнання недійсним договорів купівлі-продажу спірних квартири та стояночного місця, за якими ОСОБА_10 набув право власності на вказане майно. Проте вказане рішення суду не могло бути підставою для вчинення вказаних дій, оскільки воно не набуло законної сили та знаходилося на перегляді в апеляційному суді. 17 грудня 2019 року рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 січня 2018 року було скасовано апеляційним судом. Тому, передача ОСОБА_8 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 спірних квартири та стояночного місця до статутного капіталу ОК «Ріал-К» є незаконними;

таким чином, незаконними є і наступні дії з роз`єднання та об`єднання квартири з присвоєнням іншого номеру, відчуження спірних квартири та стояночного місця, оскільки ні ОСОБА_3 , ні ОСОБА_2 , ні ТОВ «ТУР-СЕРВІС-ОДЕСА», ні ОСОБА_4 не були власниками спірного майна;

ОСОБА_5 не є добросовісним набувачем квартири за адресою: АДРЕСА_7 ), а ОСОБА_4 не є добросовісним набувачем стояночного місця АДРЕСА_6 , а тому є всі підстави для витребування від них на користь ОСОБА_1 вказаного нерухомого майна.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 02 серпня 2021 року у складі судді: Бондар В. Я., заяву ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 02 серпня 2021 року у складі судді: Бондар В. Я., заяву ОСОБА_5 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що ОСОБА_5 сповіщалася судом у встановленому законом порядку, втім не отримувала судові повістки та процесуальні документи, адже визнала, що не проживає за адресою зареєстрованого місця проживання. Крім того ОСОБА_5 докази, які б мали істотне значення для вирішення спору, не надала.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 29 вересня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволено частково.

Заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24 червня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Скасовано рішення державних реєстраторів про державну реєстрацію прав:

рішення державного реєстратора Шевченка М. О. № 47117821 від 30 травня 2019 року, на підставі якого внесено запис про право власності на квартиру за адресою - АДРЕСА_3 за ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 (номер записів: 31783180, 31783082, 31783165 );

рішення державного реєстратора Вальвакова Д. Г. № 48092413 від 05 серпня 2019 року, на підставі якого внесено запис про право власності на квартиру за адресою - АДРЕСА_3 (номер запису 32682960);

рішення державного реєстратора Вальвакова Д. Г. № 48121105 від 06 серпня 2019 року, на підставі якого внесено запис про право власності на Ѕ частку квартири за адресою - АДРЕСА_3 за ОСОБА_2 (номер запису 32709411);

рішення державного реєстратора Вальвакова Д. Г. № 48096514 від 05 серпня 2019 року, на підставі якого внесено запис про право власності на Ѕ частку квартири за адресою - АДРЕСА_3 за ОСОБА_3 (номер запису 32686707);

рішення державного реєстратора Вальвакова Д. Г. № 48120333 від 06 серпня 2019 року, на підставі якого внесено запис про право власності на квартиру за адресою - АДРЕСА_3 (номер запису 32708705);

рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Омарової В. С. № 51519427 від 07 березня 2020 року на підставі якого внесено запис про право власності на квартиру за адресою - АДРЕСА_3 за ОСОБА_4 (номер запису: 35846656);

рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Косюк О. П. № 53456331 від 04 серпня 2020 року, на підставі якого внесено запис про поділ об`єкту нерухомого майна, що знаходиться за адресою - АДРЕСА_3 ;

рішення державного реєстратора юридичного департаменту Одеської міської ради Гаврющенко О. В. № 53444313 від 04 серпня 2020 року про погашення права власності на квартиру, що знаходиться за адресою - АДРЕСА_3 , в результаті об`єднання об`єктів нерухомого майна;

рішення державного реєстратора юридичного департаменту Одеської міської ради Коломаченко К. А. № 53445226 від 04 серпня 2020 року про закриття розділу про об`єкт нерухомого майна, а саме квартири, що знаходиться за адресою - АДРЕСА_3 ;

рішення державного реєстратора юридичного департаменту Одеської міської ради Коломаченко К. А. № 53444818 від 04 серпня 2020 року про об`єднання об`єктів нерухомого майна;

рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Косюк О. П. № 53456289 від 04 серпня 2020 року, на підставі якого внесено запис про право власності на квартиру за адресою - АДРЕСА_3 за ОСОБА_4 (номер запису: 37620964);

рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Дімітрової Т. А. № 55933943 від 24 грудня 2021 року, на підставі якого внесено запис про право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 за ТОВ «ТУР-СЕРВІС-ОДЕСА» (номер запису: 39920230);

рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Дімітрової Т. А. № 56298091 від 25 січня 2021 року, на підставі якого внесено запис про право власності на квартиру за адресою - АДРЕСА_3 за ОСОБА_5 (номер запису: 40254472);

рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Омарової В. С. № 51519132 від 07 березня 2020 року, на підставі якого внесено запис про право власності на стояночне місце № НОМЕР_2 , що знаходиться за адресою - АДРЕСА_4 , за ОСОБА_4 (номер запису: 35846354);

рішення державного реєстратора Вальвакова Д. Г. № 48146695 від 08 серпня 2009 року, на підставі якого внесено запис про право власності на стояночне місце № НОМЕР_2 , що знаходиться за адресою - АДРЕСА_4 , за ОСОБА_3 (номер запису 32733318);

рішення державного реєстратора Вальвакова Д. Г. № 48121514 від 06 серпня 2019 року, на підставі якого внесено запис про право власності на стояночне місце № НОМЕР_2 , що знаходиться за адресою - АДРЕСА_4 , за ОК «РІАЛ-К» (номер запису 32709771);

рішення державного реєстратора Шевченка М. О. № 47117291 від 30 травня 2019 року, на підставі якого внесено запис про право власності на стояночне місце № НОМЕР_2 , що знаходиться за адресою - АДРЕСА_4 , за ОСОБА_7 (номер запису: 31782519).

Припинено право власності ОСОБА_4 на стояночне місце № НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_4 .

Припинено право власності ОСОБА_5 на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 (раніше - квартира АДРЕСА_5 ).

Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 стояночне місце АДРЕСА_6 .

Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 квартиру за адресою: АДРЕСА_3 .

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:

судову повістку про судове засідання, призначене на 24 червня 2021 року, ОСОБА_5 отримала 23 червня 2021 року, тобто, з порушенням положень процесуального законодавства, які є підставою для обов`язкового скасування судового рішення і ухвалення нового судового рішення (пункт 3 частини третьої статті 376 ЦПК України);

за наявними у справі доказами встановлено, що ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 звернулися до державного реєстратора для реєстрації за ними спірного майна у той час, коли рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 січня 2018 року, яким були поновлені їх права власності на спірне майно, не набуло законної сили, його дія була зупинена, воно переглядалося Одеським апеляційним судом. Рішення державного реєстратора Шевченка М. О. № 47117821 від 30 травня 2019 року, на підставі якого до державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис про право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 за ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , (номер записів: 31783180, 31783082, 31783165), та № 47117291 від 30 травня 2019 року, на підставі якого до державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності на стояночне місце № НОМЕР_2 , за адресою: АДРЕСА_4 за ОСОБА_7 (номер запису: 31782519), були прийняті у той час, коли рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 січня 2018 року, яким поновлені права власності ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , не набуло законної сили, його дія була зупинена, воно переглядалося Одеським апеляційним судом. 17 грудня 2019 року Одеський апеляційний суд ухвалив постанову, якою скасував рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 січня 2018 року, тому вказане рішення суду першої інстанції не могло бути підставою для реєстрації права власності на спірні квартиру та стояночне місце за будь-якими особами, оскільки судовий акт, який скасовано, не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення (постанова Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 643/17966/14-ц);

державний реєстратор Шевченко М. О., приймаючи 30 травня 2019 року рішення № 47117821 та 47117291, на підставі яких до державного реєстру речових прав на нерухоме майно були внесені запис про право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 за ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 (номер записів: 31783180 , 31783082, 31783165 ), та запис про право власності на стояночне місце № НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_4 , за ОСОБА_7 (номер запису: 31782519), не пересвідчився у набранні законної сили рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 15 січня 2018 року. Надаючи для реєстрації права власності рішення суду першої інстанції, яке не набрало законної сили, ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 фактично позбавили позивача права володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому нерухомим майном, порушили право власності позивача;

у період коли рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 січня 2018 року не набрало законної сили, його дія була зупинена, воно переглядалося Одеським апеляційним судом: 1) ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 передали спірне майно до статутного капіталу ОК «Ріал-К». Загальні збори ОК «Ріал-К» прийняли рішення, оформлене протоколом № 19 від 02 серпня 2019 року, про прийняття в якості пайового внеску від ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 об`єкта нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_2 ; 2) на підставі рішення державного реєстратора Вальвакова Д. Г. № 48092413 від 05 серпня 2019 року до державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис про право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 (номер запису: 32682960). Згідно рішення державного реєстратора Вальвакова Д. Г. № 48120333 від 06 серпня 2019 року до державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис про право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 (номер запису: 32708705). На підставі рішення державного реєстратора Вальвакова Д. Г. № 48121514 від 06 серпня 2019 року до державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис про право власності на стояночне місце № НОМЕР_2 , за адресою: АДРЕСА_4 за ОК «Ріал-К» (номер запису: 31782519); 3) згідно рішення державного реєстратора Вальвакова Д. Г. № 48096514 від 05 серпня 2019 року до державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис про право власності на Ѕ частину квартиру за адресою: АДРЕСА_3 за ОСОБА_3 (номер запису: 32686707); 4) на підставі рішення державного реєстратора Вальвакова Д. Г. № 48121105 від 06 серпня 2019 року до державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис про право власності на Ѕ частину квартири за адресою: АДРЕСА_3 за ОСОБА_2 (номер запису: 32709411); 5) згідно рішення державного реєстратора Вальвакова Д. Г. № 48146695 від 08 серпня 2019 року до державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис про право власності на стояночне місце № НОМЕР_2 , за адресою: АДРЕСА_4 за ОСОБА_12 (номер запису: 32733318);

рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 січня 2018 року не могло бути підставою для реєстрації права власності на спірну квартиру за ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , та реєстрації права власності на спірне стояночне місце за ОСОБА_7 , і для здійснення інших наступних реєстраційних дій;

іпотечні договори, укладені між ОСОБА_1 та ОСОБА_10 21 липня 2017 року та 27 липня 2017 року, в судовому порядку не визнані недійсними. Рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на спірне нерухоме майно, у порядку звернення стягнення на іпотечне майно, не оскаржено у суді;

у постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 761/17142/15-ц зазначено: «відповідно до частини першої статті 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі. При цьому суди повинні мати на увазі, що власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в частині першій статті 388 ЦК. До вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (пункт 3 частини першої статті 388 ЦК) відносяться усі випадки, коли майно вибуло з володіння поза волею власника (або законного володільця). Набувач не може бути визнаний добросовісним, якщо на момент вчинення правочину з набуття майна право власності в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстроване не за відчужувачем або у цьому реєстрі був запис про судовий спір відносно цього майна (обтяження). Водночас запис у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності відчужувача не є безспірним доказом добросовісності набувача. Відповідач може бути визнаний добросовісним набувачем за умови, що правочин, за яким він набув у володіння спірне майно, відповідає усім ознакам дійсності правочину, за винятком того, що він вчинений при відсутності у продавця права на відчуження. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесеннні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно»;

оскільки ОСОБА_1 є власником квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 (раніше квартира АДРЕСА_5 ) та стояночного місця АДРЕСА_6 , відтак він має право на витребування вказаного майна від ОСОБА_5 (квартири АДРЕСА_5 ) та ОСОБА_4 (стояночного місця № 82). Вимоги ОСОБА_1 щодо витребування належного йому майна із власності ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є доведеними та підлягають задоволенню. Тому апеляційний суд вважав за необхідне: 1) скасувати відповідні рішення державних реєстраторів, на підставі яких внесені записи про право власності на спірне майно за іншими особами; 2) припинити право власності ОСОБА_4 на стояночне місце № НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_4 та витребувати це майно з її незаконного володіння на користь ОСОБА_1 ; 3) припинити право власності ОСОБА_5 на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 (раніше - квартира АДРЕСА_5 ) та витребувати це майно з її незаконного володіння на користь ОСОБА_1 ;

доводи ОСОБА_5 про те, що суд прийняв уточнені позовні вимоги без сплати судового збору, не залишивши їх без руху для сплати судового збору не є підставою для зміни, скасування заочного рішення суду першої інстанції;

колегія суддів відхилила доводи ОСОБА_5 про те, що на час передання спірного майна до статутного капіталу ОК «Ріал-К» рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 січня 2018 року не набуло законної сили, оскільки постановою Верховного Суду від 16 червня 2021 року змінено мотивувальну частину постанови Одеського апеляційного суду від 17 грудня 2019 року та зазначено, що ОСОБА_10 не був власником спірного майна, тому не мав права передавати його у заставу ОСОБА_1 , а у останнього не виникло право власності на спірне майно відхиляє, оскільки вказане не відповідає дійсності. У постанові від 16 червня 2021 року Верховний Суд погодився з висновками апеляційного суду про неможливість застосування реституції, оскільки спірне майно не належить ОСОБА_10 . Зокрема Верховний Суд зазначив: «...вимоги ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 про повернення нерухомого майна, а саме паркувального місця, квартири … не підлягають задоволенню, оскільки визнання недійсними договорів, які насправді мали на увазі укласти сторони, не тягне за собою наслідків у вигляді реституції. Застосування наслідків недійсності вказаних правочинів відбувається у інший спосіб захисту. Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 у задоволенні вимог про повернення майна, зокрема паркувального місця та квартири, помилившись в зазначенні підстав відмови, однак, такі підстави відмови в цій частині вимог на правильність результату вирішення позову не вплинули, тому постанову апеляційного суду в частині вирішення цих позовних вимог слід змінити, виклавши мотиви її відмови в цій частині в редакції цієї постанови…». Колегія суддів прийняла до уваги, що відповідне рішення суду, на що звертав увагу Верховний Суд, відсутнє;

апеляційний суд відхилив доводи третьої особи: 1) про те, що на час подання позову у цій справі ОСОБА_1 було відомо, що право власності на спірне стояночне місце повернуто ОСОБА_7 , а право власності на спірну квартиру повернуто ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , оскільки виходячи зі змісту постанови Верховного Суду та встановлених обставин щодо реєстрації права власності за відповідачами у той час, коли рішення суду не набрало законної сили; 2) про незалучення до участі у справі ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , не повідомлення судом першої інстанції останніх про наявність спору про право власності на спірне майно, чим лишив їх права на захист, суттєво порушив норми процесуального права, яке є підставою для скасування рішення суду, колегія суддів відхиляє, оскільки вказані обставини не є обов`язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції, не впливають на остаточне рішення суду про скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на спірне майно за ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та витребування від них спірного майна. Крім того, апеляційним судом вказані особи були залучені третіми особами.

Аргументи учасників справи

20 жовтня 2022 року ОСОБА_5 засобами поштового зв`язку подала касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_9 , на заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24 червня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 29 вересня 2022 року, в якій просила:

скасувати оскаржені заочне рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду;

ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позивних вимог.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

рішення суду про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем. На підставі такого рішення суду для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем, не потрібно окремо скасовувати запис про державну реєстрацію права власності за відповідачем. Отже, пред`явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновленні його права. Ефективність віндикаційного позову забезпечується саме наявністю державної реєстрації права власності за відповідачем, оскільки за відсутності такої реєстрації судове рішення про задоволення віндикаційного позову не є підставою для державної реєстрації права власності за позивачем. Тому позовна вимога про скасування державної реєстрації права власності відповідача суперечить позовній вимозі про витребування нерухомого майна. Виходячи з цього в задоволенні позовних вимог про скасування державної реєстрації права власності слід відмовити. Задоволення позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності суперечить зазначеній імперативній вимозі закону, оскільки виконання судового рішення призведе до виникнення прогалини в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в частині належності права власності на спірне майно. Отже, замість скасування неналежного запису про державну реєстрацію до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно має бути внесений належний запис про державну реєстрацію права власності позивача. Такий запис вноситься на підставі судового рішення про задоволення віндикацій ного позову;

задовольняючи позов у повному обсязі, поза увагою суду апеляційної інстанції залишилось те, що ОСОБА_1 пред`явив позов до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ТОВ «Тур-Сервіс-Одеса», які не є належними відповідачами у справі. Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц);

відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 23 листопада 2021 року в справі № 359/3373/16-ц (провадження 14-2цс21), захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України, за умови, що таке володіння нерухомим майном останнім набувачем посвідчено державного реєстрацією. Законом не передбачено такого способу захисту, як скасування рішення державного реєстратора на підставі якого внесено запис про право власності на нерухоме майно. Крім того, пред`явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права. Отже, висновок суду апеляційної інстанції, що обраний позивачем спосіб захисту права відповідає визначеним ЦК способам захисту порушених прав у спірних правовідносинах, є помилковим;

поза увагою судів залишився той факт, що на момент укладення ОСОБА_10 та ОСОБА_1 договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Савченко С. В., реєстровий № 835, звернення стягнення на предмет іпотеки та реєстрації права власності на спірне майно, з 2016 року у суді на розгляді перебувала справа № 522/7303/17 предметом розгляду якої було визнання недійсними договорів: купівлі-продажу паркувального місця № 82, розташованого на АДРЕСА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дєордієвою І. В., зареєстрований в реєстрі за № 3113, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_10 05 липня 2013 року; купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського нотаріального округу Дєордієвою І. В., зареєстрований в реєстрі за № 3664, укладений між ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_10 31 липня 2013 року;

ОСОБА_5 зазначає, що позивач був обізнаний із наявністю судового спору в справі № 522/7303/17 щодо спірного майна на яке звернув стягнення та зареєстрував право власності, тобто діяв недобросовісно і цій факт взагалі судом не досліджувався;

крім того, ОСОБА_5 звертає увагу, що постановою від 16 червня 2021 року Верховний Суд в справі № 522/7303/17постанову Одеського апеляційного суду від 17 грудня 2019 року залишив без змін у частині вирішення позовних вимог ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 до ОСОБА_10 , третя особа - ОСОБА_13 , про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 05 липня 2013 року, предметом якого є паркувальне місце № 82, розташоване на АДРЕСА_4 , визнання недійсним договору купівлі-продажу від 31 липня 2013 року, предметом якого є квартира АДРЕСА_2 , повернення паркувального місця № 82, розташованого на АДРЕСА_4 , та квартири АДРЕСА_2 у власність ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , рішення державного реєстратора Шевченка М. О. № 47117821 від 30 травня 2019 року, яким внесено запис про право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 за ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 (номер записів: 31783180, 31783082, 31783165 ) та рішення № 47117291 від 30 травня 2019 року, яким внесено запис про право власності на стояночне місце № НОМЕР_2 , за адресою: АДРЕСА_4 за ОСОБА_7 (номер запису: 31782519) є правомірними;

надалі власники спірного майна, з огляду на статтю 319 ЦК України, розпоряджались ним на власний розсуд. Так, 07 березня 2020 року між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (як продавцями) та ОСОБА_4 (як покупцем) укладено договір купівлі-продажу стояночного місця 82, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , який посвідчений та зареєстрований в реєстрі приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Омаровою В. С. за N° 2209 від 06 липня 2020 року. Право власності на квартиру АДРЕСА_2 , зареєстроване за ТОВ «ТУР-СЕРВІС-ОДЕСА» у зв`язку з посвідченням приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округа Дімітровою Т. А. акту приймання-передачі нерухомого майна від 23 листопада 2020 року за № 2931, 2932, підписаним між ОСОБА_4 та ТОВ «ТУР-СЕРВІС-ОДЕСА». Право власності на квартиру АДРЕСА_2 перереєстроване за ОСОБА_5 , у зв`язку з посвідченням приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округа Дімітровою Т.А. акту приймання-передачі нерухомого майна від 21 січня 2021 року за № 6, 7;

позивач не довів порушення його прав ОСОБА_5 та права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 10 листопада 2022 року відкрито касаційне провадження у справі.

24 листопада 2022 року справа надійшла до Верховного Суду та передана судді-доповідачу.

Ухвалою Верховного Суду від 28 листопада 2022 року призначено справу до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 10 листопада 2022 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 22 січня 2019 року у справі № 912/1856/16; від 14 травня 2019 року у справі № 910/11511/18; від 03 вересня 2020 року у справі № 914/1201/19; від 20 серпня 2020 року у справі № 916/2464/19; від 14 липня 2020 року у справі № 910/8387/19; від 23 червня 2020 року у справі № 906/516/19; від 23 червня 2020 року у справі № 905/633/19; від 23 червня 2020 року у справі № 922/2589/19; від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц; 09 листопада 2021 року у справі № 466/8649/16-ц; від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц; від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц; судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Фактичні обставини

Апеляційний суд встановив, що 01 червня 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_10 укладено договір позики, згідно якого позивач передав ОСОБА_10 у власність грошові кошти у сумі 6 394 400 грн, що еквівалентно 800 000 дол. США.

05 липня 2013 року на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу ОСОБА_10 придбав у ОСОБА_7 стояночне місце № НОМЕР_2 , загальною площею 18,0 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 .

31 липня 2013 року згідно нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу ОСОБА_10 придбав у ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 квартиру АДРЕСА_2 .

21 липня 2017 року для забезпечення виконання свого зобов`язання щодо повернення коштів за вказаним договором позики з ОСОБА_1 , між ОСОБА_10 та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Савченко С.В., реєстровий № 835. За умовами цього договору іпотеки для забезпечення виконання зобов`язання за договором позики від 01 червня 2013 року ОСОБА_10 надав в іпотеку нерухоме майно, а саме - квартиру під АДРЕСА_2 .

Згідно пункту 2.1.7.1 договору іпотеки від 21 липня 2017 року для задоволення своїх вимог іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо в момент настання термінів виконання якого-небудь із зобов`язань, передбаченого договором позики, вони не будуть виконані.

27 липня 2017 року для забезпечення виконання ОСОБА_10 свого зобов`язання щодо повернення коштів за договором позики, між ОСОБА_10 та ОСОБА_1 укладено ще один договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Савченко С. В., реєстровий № 850, за умовами якого в іпотеку передано належне ОСОБА_10 стояночне місце № НОМЕР_2 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 .

Відповідно до пункту 2.1.7.1 договору іпотеки № 850 від 27 липня 2017 року для задоволення своїх вимог іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо в момент настання термінів виконання якого-небудь із зобов`язань, передбаченого договором позики, вони не будуть виконані.

18 вересня 2017 року ОСОБА_1 на підставі вказаних договорів іпотеки з ОСОБА_10 зареєстрував право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 (номер запису 22470592) та на стояночне місце № НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_4 (номер запису 22472745) у порядку звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі договору іпотеки від 21 липня 2017 року, реєстровий № 835, та договору іпотеки від 27 липня 2017 року, реєстровий № 850.

Апеляційний суд встановив, що іпотечний договір від 21 липня 2017 року, реєстровий № 835, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_10 у судовому порядку не визнаний недійсним. Рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на спірну квартиру, у порядку звернення стягнення на іпотечне майно, не оскаржено у суді.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 15 січня 2018 року в справі № 522/7303/17 задоволено частково позов ОСОБА_14 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 до ОСОБА_10 , за участю третьої особи - ОСОБА_13 , про визнання договорів недійсними та зобов`язання вчинити певні дії.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу стояночного місця № 82, загальною площею - 18,0 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Деордієвою І. В., зареєстрований в реєстрі за № 3113, укладений між ОСОБА_7 і ОСОБА_10 05 липня 2013 р., та повернуто ОСОБА_7 право власності на стояночне місце № НОМЕР_2 .

Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського нотаріального округу Деордієвою І. В., зареєстрований в реєстрі за № 3664, укладений між ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 і ОСОБА_10 31 липня 2013 року, та повернуто позивачам право власності на вказану квартиру.

Встановлено порядок виконання вказаного рішення суду, згідно з яким це рішення є підставою для реєстрації: стояночного місця № НОМЕР_2 , загальною площею - 18,0 кв. м за адресою: АДРЕСА_4 , за ОСОБА_7 ; квартири АДРЕСА_2 , за ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 .

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 04 квітня 2018 року в справі № 522/7303/17 поновлено ОСОБА_10 строк апеляційного оскарження рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 січня 2018 року. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_10 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 січня 2018 року. Зупинено дію рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 січня 2018 року.

30 травня 2019 року на підставі рішення державного реєстратора Шевченка М. О. № 47117821 (під час зупинення дії рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 січня 2018 року та апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції, до ухвалення апеляційним судом постанови в справі № 522/7303/17 17 грудня 2019 року), до державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис про право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 за ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 (номер записів: 31783180, 31783082, 31783165 ).

30 травня 2019 року на підставі рішення державного реєстратора Шевченка М. О. № 47117291 (під час зупинення дії рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 січня 2018 року та апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції, до ухвалення апеляційним судом постанови в справі № 522/7303/17 17 грудня 2019 року), до державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис про право власності на стояночне місце № НОМЕР_2 , за адресою: АДРЕСА_4 за ОСОБА_7 (номер запису: 31782519).

02 серпня 2019 року (під час зупинення дії рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 січня 2018 року та апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції, до ухвалення апеляційним судом постанови в справі № 522/7303/17 17 грудня 2019 року), загальні збори ОК «Ріал-К» прийняли рішення, оформлене протоколом № 19, про прийняття як пайового внеску від ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 об`єкта нерухомого майна, а саме - квартири АДРЕСА_2 , яка належить їм на праві власності та зареєстрована у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 123011151101.

Після прийняття вказаного рішення ОК «Ріал-К» відбулася реєстрація права власності на спірну квартиру за кооперативом.

05 серпня 2019 року на підставі рішення державного реєстратора Вальвакова Д. Г. № 48092413 (під час зупинення дії рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 січня 2018 року та апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції, до ухвалення апеляційним судом постанови в справі № 522/7303/17 17 грудня 2019 року), до державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 (номер запису: 32682960). Згідно рішення державного реєстратора Вальвакова Д. Г. № 48120333 від 06 серпня 2019 року до державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 (номер запису: 32708705).

06 серпня 2019 року на підставі рішення державного реєстратора Вальвакова Д. Г. № 48121514 (під час зупинення дії рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 січня 2018 року та апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції, до ухвалення апеляційним судом постанови в справі № 522/7303/17 17 грудня 2019 року), до державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис про право власності на стояночне місце № НОМЕР_2 , за адресою: АДРЕСА_4 .

Після реєстрації права власності на спірну квартиру за ОК «Ріал-К», на підставі актів про передачу по Ѕ частці в праві власності на квартиру, відбулася реєстрація права власності на спірну квартиру за ОСОБА_3 та ОСОБА_2

05 серпня 2019 року згідно рішення державного реєстратора Вальвакова Д. Г. №48096514 (під час зупинення дії рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 січня 2018 року та апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції, до ухвалення апеляційним судом постанови в справі № 522/7303/17 17 грудня 2019 року), до державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис про право власності на Ѕ частину квартиру за адресою: АДРЕСА_3 за ОСОБА_3 (номер запису: 32686707). На підставі рішення державного реєстратора Вальвакова Д. Г. № 48121105 від 06 серпня 2019 року до державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис про право власності на Ѕ частину квартири за адресою: АДРЕСА_3 за ОСОБА_2 (номер запису: 32709411).

Після реєстрації права власності на спірне стояночне місце за ОК «Ріал-К», на підставі акту про передачу, відбулася реєстрація права власності на спірне стояночне місце за ОСОБА_3

08 серпня 2019 року на підставі рішення державного реєстратора Вальвакова Д. Г. № 48146695 (під час зупинення дії рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 січня 2018 року та апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції, до ухвалення апеляційним судом постанови в справі № 522/7303/17 17 грудня 2019 року), до державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис про право власності на стояночне місце № НОМЕР_2 , за адресою - АДРЕСА_4 за ОСОБА_12 (номер запису: 32733318).

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до поліції із заявою про вчинення проти нього кримінального правопорушення, яке полягає у протиправних діях із позбавлення його права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 та стояночне місце № НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_4 , у зв`язку з чим за цими фактами було внесено відомості до ЄРДР за №12019160500004752 від 21 серпня 2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першої статті 190 КК України.

16 вересня 2019 року в межах кримінального провадження за № 12019160500004752 слідчим суддею Приморського районного суду м. Одеси у справі № 522/15203/19, за наслідками розгляду клопотання СВ Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області, винесено ухвалу згідно якої накладено арешт на нерухоме майно, а саме: на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 та стояночне місце № НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_4 заборонивши будь-яке відчуження вказаного майна.

04 березня 2020 року слідчим суддею Приморського районного суду м. Одеси, справа № 522/1503/19, винесено ухвалу згідно якої скасовано арешт, накладений на підставі ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 16 вересня 2019 року, на нерухоме майно, а саме: квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 та стояночне місце № НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_4 . За час дії накладеного слідчим суддею арешту будь-яких дій зі спірним майном не відбувалося.

07 березня 2020 року згідно рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Омарової В. С. № 51519427 до державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , за ОСОБА_4 (номер запису: 35846656). Підставою внесення цього запису вказаний договір купівлі-продажу від 06 березня 2020 року.

07 березня 2020 року на підставі рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Омарової В. С. № 51519132 до державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис про право власності на стояночне місце № НОМЕР_2 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , за ОСОБА_4 (номер запису: 35846354). Підставою внесення цього запису вказаний договір купівлі-продажу від 07 березня 2020 року.

08 травня 2020 року в рамках кримінального провадження за № 12019160500004752 слідчим суддею Приморського районного суду м. Одеси у справі № 522/7325/20, за наслідками розгляду клопотання СВ Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області Диженко М. В., винесено ухвалу згідно якої накладено арешт на нерухоме майно, а саме: на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , та стояночне місце № НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_4 , заборонивши будь-яке відчуження вказаного майна. 14 травня 2020 року вказане обтяження (арешт) було зареєстровано в єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна (номер запису про обтяження: 36627139). Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду від 10 червня 2020 року вказаний арешт було скасовано, 11 червня 2020 року до державного реєстру були внесено запис про припинення обтяження. За час дії накладеного слідчим суддею арешту будь-яких дій зі спірним майном не відбувалося.

04 серпня 2020 року на підставі рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Косюк О. П. № 53456331 до державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис про поділ об`єкту нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

04 серпня 2020 року на підставі рішення державного реєстратора юридичного департаменту Одеської міської ради Гаврющенко О. В. № 53444313 до державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис про погашення права власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , в результаті об`єднання об`єктів нерухомого майна.

04 серпня 2020 року відповідно до рішення державного реєстратора юридичного департаменту Одеської міської ради Коломаченко К. А. № 53445226 до державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис про закриття розділу про об`єкт нерухомого майна, а саме квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

04 серпня 2020 року згідно рішення державного реєстратора юридичного департаменту Одеської міської ради Коломаченко К. А. № 53444818 до державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис про об`єднання об`єктів нерухомого майна.

04 серпня 2020 року на підставі рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Косюк О. П. № 53456289 до державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис про право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 за ОСОБА_4 (номер запису: 37620964). Підстава - технічний паспорт, виданий 04 серпня 2020 року ПП «ГЛАВ ІНВЕСТ ГРУП», висновок щодо технічної можливості об`єднання об`єктів нерухомого майна, виданий 04 серпня 2020 року ПП «ГЛАВ ІНВЕСТ ГРУП».

24 грудня 2021 року відповідно до рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Дімітрової Т. А. № 55933943 до державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис про право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , за ТОВ «ТУР-СЕРВІС-ОДЕСА» (номер запису: 39920230). Підстава - акти приймання-передачі нерухомого майна № № 2931, 2932 від 23 листопада 2020 року, протокол від 23 листопада 2020 року.

Право власності на квартиру АДРЕСА_2 зареєстроване за ТОВ «ТУР-СЕРВІС-ОДЕСА» у зв`язку з посвідченням приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округа Дімітровою Т. А. акту приймання-передачі нерухомого майна від 23 листопада 2020 року за № 2931, 2932, підписаним між ОСОБА_4 та ТОВ «ТУР-СЕРВІС-ОДЕСА».

Апеляційний суд встановив, що квартира, яка знаходилася за адресою: АДРЕСА_3 , реєстрація права власності якої за ОСОБА_4 закрита внаслідок об`єднання об`єктів нерухомого майна 04 серпня 2020 року, та зареєстрований за ОСОБА_4 04 серпня 2020 року об`єкт нерухомого майна - квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , є фактично однією і тією ж квартирою.

25 січня 2021 року згідно рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Дімітрової Т. А. № 56298091 до державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис про право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , за ОСОБА_5 (номер запису: 40254472). Підстава - акт приймання-передачі нерухомого майна від 21 січня 2021 року.

Право власності на квартиру АДРЕСА_2 , перереєстроване за ОСОБА_5 , у зв`язку з посвідченням приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округа Дімітровою Т. А. акту приймання-передачі нерухомого майна від 21 січня 2021 року за № 6, 7.

Постановою Одеського апеляційного суду від 17 грудня 2019 року в справі № 522/7303/17:

рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 січня 2018 року скасовано.

позовні вимоги ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 про визнання угод недійсними задоволено частково. Визнано недійсним договір купівлі-продажу стояночного місця № 82 загальною площею 18,0 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Деордієвою І. В., зареєстрований в реєстрі за № 3113, укладений між ОСОБА_7 і ОСОБА_10 05 липня 2013 року. Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 ), посвідчений приватним нотаріусом Одеського нотаріального округу Деордієвою І. В., зареєстрований в реєстрі за № 3664, укладений між ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 і ОСОБА_10 31 липня 2013 року. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено;

позовну заяву ОСОБА_14 , ОСОБА_6 , ОСОБА_15 про визнання недійсними договорів задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки за адресою АДРЕСА_8 , площею 0,1 га, зокрема по угіддях: 0,1000 га-землі змішаного типу, кадастровий номер земельної ділянки 4624555700: 01: 009: 0406, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Деордієвою І. В., зареєстрований в реєстрі за №1733, укладений між ОСОБА_6 і ОСОБА_10 02 вересня 2015 року, та повернуто ділянку у власність ОСОБА_6 . Визнано недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку, що знаходиться за адресою - АДРЕСА_8 ), посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Деордієвою І. В., зареєстрований в реєстрі за № 1731, укладений між ОСОБА_6 і ОСОБА_10 02 вересня 2015 року та повернути будинок у власність ОСОБА_6 . Визнано недійсним договір дарування земельної ділянки, що знаходиться за адресою АДРЕСА_8 , площею 0,0935 га, в тому числі по угіддях 0,0935 га - сіножаті, кадастровий номер земельної ділянки - 4624555700: 01: 009: 0407, посвідчений приватним нотаріусом Одеського нотаріального округу Деордієвою І. В., Зареєстрований в реєстрі за № 910, та повернуто земельну ділянку у власність ОСОБА_6 ;

позовні вимоги ОСОБА_10 задоволено та стягнуто з ОСОБА_7 , ОСОБА_6 на користь ОСОБА_10 274 176 дол. США.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі колегії суддів: Фаловської І. М., Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А., від 16 червня 2021 року в справі № 522/7303/17:

касаційні скарги ОСОБА_10 , в інтересах якого діє адвокат Возіян А. А., ОСОБА_1 та ОСОБА_16 задоволено частково;

постанову Одеського апеляційного суду від 17 грудня 2019 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 до ОСОБА_10 , третя особа - ОСОБА_13 , про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 05 липня 2013 року, предметом якого є паркувальне місце № 82, розташоване на АДРЕСА_4 , визнання недійсним договору купівлі-продажу від 31 липня 2013 року, предметом якого є квартира АДРЕСА_2 , повернення паркувального місця АДРЕСА_6 , та квартири АДРЕСА_2 у власність ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , а також в частині вирішення зустрічних позовних вимог ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 до ОСОБА_10 , третя особа - ОСОБА_13 , про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 02 вересня 2015 року, предметом якого є земельна ділянка площею 0,1 га, кадастровий номер - 4624555700:01:009:0406, розташована на АДРЕСА_8 , визнання недійсним договору купівлі-продажу від 02 вересня 2015 року, предметом якого є житловий будинок на АДРЕСА_8 , та визнання недійсним договору дарування земельної ділянки від 20 квітня 2016 року, предметом якого є земельна ділянка площею 0,0935 га, кадастровий номер - 4624555700:01:009:0407, розташована на АДРЕСА_8 , змінено, виклавши її мотивувальну частину у редакції постанови;

в іншій частині постанову Одеського апеляційного суду від 17 грудня 2019 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 до ОСОБА_10 , третя особа - ОСОБА_13 , про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 05 липня 2013 року, предметом якого є паркувальне місце № 82, розташоване на АДРЕСА_4 , визнання недійсним договору купівлі-продажу від 31 липня 2013 року, предметом якого є квартира АДРЕСА_2 , повернення паркувального місця АДРЕСА_6 , та квартири АДРЕСА_2 у власність ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , а також в частині вирішення зустрічних позовних вимог ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 до ОСОБА_10 , третя особа - ОСОБА_13 , про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 02 вересня 2015 року, предметом якого є земельна ділянка площею 0,1 га, кадастровий номер - 4624555700:01:009:0406, розташована на АДРЕСА_8 , визнання недійсним договору купівлі-продажу від 02 вересня 2015 року, предметом якого є житловий будинок на АДРЕСА_8 , та визнання недійсним договору дарування земельної ділянки від 20 квітня 2016 року, предметом якого є земельна ділянка площею 0,0935 га, кадастровий номер - 4624555700:01:009:0407, розташована на АДРЕСА_8 , залишено без змін;

рішення Приморського районного суду міста Одеси від 15 січня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 17 грудня 2019 року в частині вирішення зустрічних позовних вимог ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 до ОСОБА_10 , третя особа - ОСОБА_13 , про повернення у власність: земельної ділянки площею 0,1 га, кадастровий номер - 4624555700:01:009:0406, розташованої на АДРЕСА_8 , житлового будинку на АДРЕСА_8 , земельної ділянки площею 0,0935 га, кадастровий номер - 4624555700:01:009:0407, розташованої на АДРЕСА_8 , скасовано, прийнято в цій частині нове рішення;

у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 до ОСОБА_10 , третя особа - ОСОБА_13 , про повернення у власність: земельної ділянки площею 0,1 га, кадастровий номер - 4624555700:01:009:0406, розташованої на АДРЕСА_8 , житлового будинку на АДРЕСА_8 , земельної ділянки площею 0,0935 га, кадастровий номер - 4624555700:01:009:0407, розташованої на АДРЕСА_8 , відмовлено.

Позиція Верховного Суду

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 стосовно спірної квартири

Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер, й інші джерела правового регулювання, насамперед, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, виявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першої статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом (стаття 13 ЦК України).

Рішенням Конституційного Суду України від 28 квітня 2021 року № 2-р(II)/2021 у справі № 3-95/2020(193/20) визнано, що частина третя статті 13, частина третя статті 16 ЦК України не суперечать частині другій статті 58 Конституції України та вказано, що «оцінюючи домірність припису частини третьої статті 13 Кодексу, Конституційний Суд України констатує, що заборону недопущення дій, що їх може вчинити учасник цивільних відносин з наміром завдати шкоди іншій особі, сформульовано в ньому на розвиток припису частини першої статті 68 Основного Закону України, згідно з яким кожен зобов`язаний не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Водночас словосполука «а також зловживання правом в інших формах», що також міститься у частині третій статті 13 Кодексу, на думку Конституційного Суду України, за своєю суттю є засобом узагальненого позначення одразу кількох явищ з метою уникнення потреби наведення їх повного або виключного переліку. Здійснюючи право власності, у тому числі шляхом укладення договору або вчинення іншого правочину, особа має враховувати, що реалізація свободи договору як однієї із засад цивільного законодавства перебуває у посутньому взаємозв`язку з установленими Кодексом та іншими законами межами здійснення цивільних прав, у тому числі права власності. Установлення Кодексом або іншим законом меж здійснення права власності та реалізації свободи договору не суперечить вимогам Конституції України, за винятком ситуацій, коли для встановлення таких меж немає правомірної (легітимної) мети або коли використано юридичні засоби, що не є домірними. У зв`язку з тим, що частина третя статті 13 та частина третя статті 16 Кодексу мають на меті стимулювати учасників цивільних відносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав, Конституційний Суд України дійшов висновку, що ця мета є правомірною (легітимною)».

Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу (частина третя статті 16 ЦК України).

Зловживання правом проявляється в тому, що:

особа (особи) «використовувала/використовували право на зло»;

наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які «потерпають» від зловживання нею правом, або не перебувають);

враховується правовий статус особи /осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин).

Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність.

Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).

Для приватного права, з урахуванням принципу розумності, є неприйнятним використання конструкції юридичної особи (зокрема, внесення нерухомості до статутного капіталу юридичної особи, вихід учасника із юридичної особи та отримання при виході), інших правомірних приватно-правових засобів (зокрема, поділ об`єктів нерухомості) з метою створення видимості добросовісного набуття права власності для унеможливлення застосування віндикаційного позову.

Застосування приватно-правових конструкцій з метою створення видимості добросовісного набуття права власності для унеможливлення застосування віндикаційного позову по своїй суті є недобросовісним та свідчить про зловживання учасниками цивільного обороту. До обставин, які можуть свідчити про те, що учасники створюють видимість добросовісного набуття права власності для унеможливлення застосування віндикаційного позову, відноситься, зокрема: момент вчинення правочину чи інших дій; суб`єкти, які вчиняють або з якими вчиняються правочини контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родичі, квазіродичі, пов`язана чи афілійована юридична особа, пов`язані чи афілійовані групи юридичних осіб)

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).

Цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (частина друга статті 328 ЦК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин).

Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання (частина перша статті 37 Закону України «Про іпотеку», у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин).

Право власності припиняється у разі звернення стягнення на майно за зобов`язаннями власника (пункт 8 частини першої статті 346 ЦК України).

Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього (частина перша статті 330 ЦК України).

Виникнення права власності у добросовісного набувача відбувається за таких умов: факт відчуження майна; майно відчужене особою, яка не мала на це права; відчужене майно придбав добросовісний набувач; відповідно до статті 388 ЦК, майно, відчужене особою, яка не мала на це право, не може бути витребуване у добросовісного набувача (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 березня 2019 року в справі № 521/8368/15-ц (провадження № 61-17779св18).

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Віндикаційний позов - це вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння. Тобто позов неволодіючого власника до володіючого невласника. Віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника: (а) фізично - фізичне вибуття майна з володіння власника має місце у випадку, коли воно в нього викрадене, загублене ним тощо; (б) «юридично» - юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли воно хоч і залишається у власника, але право на нього зареєстровано за іншим суб`єктом (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 липня 2020 року в справі № 752/13695/18 (провадження № 61-6415св19).

Правила частини першої статті 388 ЦК України стосуються випадків, коли набувач за відплатним договором придбав майно в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач). У такому випадку власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. У частині третій цієї ж статті передбачено самостійне правило: якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача в усіх випадках. За змістом частини п`ятої статті 12 Цивільного кодексу України добросовісність набувача презюмується, тобто незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі про те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача й є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна (див. пункти 28, 29 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 907/50/16 (провадження № 12-122гс18).

Власник має право витребувати майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України), незалежно від того, чи заволоділа ця особа незаконно спірним майном сама, чи придбала його у особи, яка не мала права відчужувати це майно. При цьому стаття 400 ЦК України вказує на обов`язок недобросовісного володільця негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов`язку заінтересована особа має право пред`явити позов про витребування цього майна. Разом з тим стаття 330 ЦК України передбачає можливість добросовісному набувачеві набути право власності на майно, відчужене особою, яка не мала на це права, як самостійну підставу набуття права власності (та водночас, передбачену законом підставу для припинення права власності попереднього власника відповідно до приписів статті 346 ЦК України). Так, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване в нього. Стаття 388 ЦК України містить сукупність підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Так, відповідно до частини першої вказаної норми якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Тобто можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно) (див.: постанова Великої Палати Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (провадження № 12-35гс21).

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом (див.: постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16 (провадження № 12-128гс19).

Добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень (пункт 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четвертої статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-376цс18) зазначено, що:

«власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника (див. пункт 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16).

Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем (див. пункт 144 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16).

З огляду на приписи статей 387 і 388 ЦК України помилковими є висновки суду першої інстанції щодо неможливості витребування власником земельних ділянок, які були поділені та/або об`єднані. Формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема внаслідок поділу та/або об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 466/8649/16-ц (провадження № 14-93цс20) вказано, що:

«відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права (див., зокрема, пункт 100 постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18).

Велика Палата Верховного Суду також звертає увагу на те, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право власності підлягає державній реєстрації. Задоволення позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності суперечить зазначеній імперативній вимозі закону, оскільки виконання судового рішення призведе до прогалини в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в частині належності права власності на спірне майно. Отже, замість скасування неналежного запису про державну реєстрацію до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно має бути внесений належний запис про державну реєстрацію права власності позивача. Такий запис, як зазначено вище, вноситься на підставі судового рішення про задоволення віндикаційного позову».

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

У справі, що переглядається:

01 червня 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_10 було укладено договір позики, згідно якого позивач передав ОСОБА_10 у власність грошові кошти у сумі 6 394 400 грн, що еквівалентно 800 000 дол. США. Згідно нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 31 липня 2013 року ОСОБА_10 придбав у ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 квартиру АДРЕСА_2 . Для забезпечення виконання свого зобов`язання щодо повернення коштів за договором позики від 01 червня 2013 року з ОСОБА_1 , 21 липня 2017 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Савченко С.В., реєстровий № 835. За умовами цього договору іпотеки для забезпечення виконання зобов`язання за договором позики від 01 червня 2013 року ОСОБА_10 надав в іпотеку нерухоме майно, а саме - квартиру під АДРЕСА_2 . Відповідно до пункту 2.1.7.1 договору іпотеки від 21 липня 2017 року для задоволення своїх вимог іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо в момент настання термінів виконання якого-небудь із зобов`язань, передбаченого договором позики, вони не будуть виконані. 18 вересня 2017 року ОСОБА_1 на підставі договору іпотеки від 21 липня 2017 року зареєстрував право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 (номер запису 22470592) у порядку звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі договору іпотеки від 21 липня 2017 року, реєстровий № 835;

апеляційний суд встановив, що іпотечний договір від 21 липня 2017 року, реєстровий № 835, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_10 у судовому порядку не визнаний недійсним. Рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на спірну квартиру, у порядку звернення стягнення на іпотечне майно, не оскаржено у суді;

апеляційний суд встановив, що квартира за адресою: АДРЕСА_3 , реєстрація права власності якої за ОСОБА_4 закрита внаслідок об`єднання об`єктів нерухомого майна 04 серпня 2020 року, та зареєстрований за ОСОБА_4 04 серпня 2020 року об`єкт нерухомого майна - квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , є фактично однією і тією ж квартирою;

при задоволенні позовних вимог про скасування рішень державних реєстраторів, які стосувалися реєстраційних дій щодо спірної квартири за адресою: АДРЕСА_3 (раніше - квартира АДРЕСА_5 ), а також позовних вимог про припинення права власності ОСОБА_5 , суди не врахували, що власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника;

ОСОБА_1 пред`явив позовну вимогу до ОСОБА_5 про витребування спірної квартири. Тому суди зробили помилковий висновок про задоволення позовних вимог про скасування рішень державних реєстраторів, які стосувалися реєстраційних дій щодо спірної квартири за адресою: АДРЕСА_7 ), а також позовних вимог про припинення права власності ОСОБА_5 , які є неефективними способами захисту. У зв`язку із цим оскаржені рішення у цій частині належить скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні вказаних позовних вимог;

при задоволенні позовної вимоги про витребуванні у ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 спірної квартири, апеляційний суд не врахував, що: можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно);

як свідчить аналіз оскарженої постанови в частині задоволенні позовної вимоги про витребуванні у ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 спірної квартири апеляційний суд: не з`ясував оплатно чи безоплатно ОСОБА_5 набула спірну квартиру, за умови, що в матеріалах справи відсутній нотаріально-посвідчений акт приймання-передачі нерухомого майна від 21 січня 2021 року за № 6, 7 та не встановив чи є ОСОБА_5 добросовісним/недобросовісним набувачем.

За таких обставин, апеляційний судзробив передчасний висновок про задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про витребування із незаконного володіння ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 спірної квартири. Тому в цій частині постанову апеляційного суду належить скасувати та справу в частині позовної вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про витребування із незаконного володіння ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 спірної квартири передати на новий розгляд апеляційного суду.

Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України).

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 стосовно стояночного місця

Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

У справі, що переглядається, інший відповідач ( ОСОБА_4 ) не скористалася своїм правом подачі касаційної скарги, приєднання до касаційної скарги. Така процесуальна поведінка відповідача свідчить про повну згоду з постановою апеляційного суду в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 .

Аналіз аргументів касаційної скарги свідчить, що ОСОБА_5 не навела переконливих доводів, яким чином постанова апеляційного суду в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 щодо скасування рішень про державну реєстрацію прав на стояночне місце АДРЕСА_1 , припинення права власності ОСОБА_4 на цей об`єкт та витребування цього майна, порушують її права та інтереси, за умови, що ОСОБА_4 не оскаржила постанову апеляційного суду в цій частині, тобто, погодилася із цим судовим рішенням.

У зв`язку із цим колегія суддів вважає, що постанову Одеського апеляційного суду від 29 вересня 2022 року у частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 про скасування рішень про державну реєстрацію прав на стояночне місце АДРЕСА_1 , припинення права власності ОСОБА_4 на цей об`єкт та витребування цього майна належить залишити без змін.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржені рішення частково ухвалені без дотримання норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. У зв`язку із наведеним колегія суддів вважає, що:

касаційну скаргу належить задовольнити частково;

заочне рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду від 29 вересня 2022 року у частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 про скасування рішень державних реєстраторів, які стосувалися реєстраційних дій щодо спірної квартири за адресою: АДРЕСА_7 ), а також позовних вимог про припинення права власності ОСОБА_5 , скасувати та ухвалити у цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні вказаних позовних вимог;

постанову апеляційного суду у частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 про скасування рішень державних реєстраторів, які стосувалися реєстраційних дій щодо спірного стояночного місця АДРЕСА_1 ; а також позовних вимог про припинення права власності ОСОБА_4 та витребування з незаконного володіння ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 стояночного місця залишити без змін;

постанову апеляційного суду у частині задоволеної позовної вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про витребування з незаконного володіння ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 квартири за адресою: АДРЕСА_3 , скасувати та передати справу у цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400 409 410 411 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_5 , яка підписана представником ОСОБА_9 , задовольнити частково.

Заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24 червня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 29 вересня 2022 року у частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 про:

скасування:

рішення державного реєстратора Шевченка Максима Олександровича № 47117821 від 30 травня 2019 року, на підставі якого внесено запис про право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 за ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 (номер записів: 31783180, 31783082, 31783165 );

рішення державного реєстратора Вальвакова Дмитра Гаріальдовича № 48092413 від 05 серпня 2019 року, на підставі якого внесено запис про право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 за обслуговуючим кооперативом «Ріал-К» (номер запису 32682960);

рішення державного реєстратора Вальвакова Дмитра Гаріальдовича № 48121105 від 06 серпня 2019 року, на підставі якого внесено запис про право власності на Ѕ частку квартири за адресою: АДРЕСА_3 за ОСОБА_2 (номер запису 32709411);

рішення державного реєстратора Вальвакова Дмитра Гаріальдовича № 48096514 від 05 серпня 2019 року, на підставі якого внесено запис про право власності на Ѕ частку квартири за адресою: АДРЕСА_3 за ОСОБА_3 (номер запису 32686707);

рішення державного реєстратора Вальвакова Дмитра Гаріальдовича № 48120333 від 06 серпня 2019 року, на підставі якого внесено запис про право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 за обслуговуючим кооперативом «Ріал-К» (номер запису 32708705);

рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Омарової Віолетти Султаналіївни № 51519427 від 07 березня 2020 року, на підставі якого внесено запис про право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 за ОСОБА_4 (номер запису: 35846656);

рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Косюк Олени Петрівни № 53456331 від 04 серпня 2020 року, на підставі якого внесено запис про поділ об`єкту нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ;

рішення державного реєстратора юридичного департаменту Одеської міської ради Гаврющенко Ольги Володимирівни № 53444313 від 04 серпня 2020 року про погашення права власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , в результаті об`єднання об`єктів нерухомого майна;

рішення державного реєстратора юридичного департаменту Одеської міської ради Коломаченко Катерини Андріївни № 53445226 від 04 серпня 2020 року про закриття розділу про об`єкт нерухомого майна, а саме - квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ;

рішення державного реєстратора юридичного департаменту Одеської міської ради Коломаченко Катерини Андріївни № 53444818 від 04 серпня 2020 року про об`єднання об`єктів нерухомого майна;

рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Косюк Олени Петрівни № 53456289 від 04 серпня 2020 року, на підставі якого внесено запис про право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 за ОСОБА_4 (номер запису: 37620964);

рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Дімітрової Тетяни Андріївни № 55933943 від 24 грудня 2021 року, на підставі якого внесено запис про право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 за товариством з обмеженою відповідальністю «ТУР-СЕРВІС-ОДЕСА» (номер запису: 39920230);

рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Дімітрової Тетяни Андріївни № 56298091 від 25 січня 2021 року, на підставі якого внесено запис про право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 за ОСОБА_5 (номер запису: 40254472);

припинення права власності ОСОБА_5 на квартиру за адресою: АДРЕСА_7 ),

скасувати та ухвалити у цій частині нове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , товариства з обмеженою відповідальністю «Тур-Сервіс-Одеса», ОСОБА_5 , треті особи: державний реєстратор комунального підприємства «Департамент державної реєстрації» Вальваков Дмитро Гаріальдович, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , про:

скасування:

рішення державного реєстратора Шевченка Максима Олександровича № 47117821 від 30 травня 2019 року, на підставі якого внесено запис про право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 за ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 (номер записів: 31783180, 31783082, 31783165 );

рішення державного реєстратора Вальвакова Дмитра Гаріальдовича № 48092413 від 05 серпня 2019 року, на підставі якого внесено запис про право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 за обслуговуючим кооперативом «Ріал-К» (номер запису 32682960);

рішення державного реєстратора Вальвакова Дмитра Гаріальдовича № 48121105 від 06 серпня 2019 року, на підставі якого внесено запис про право власності на Ѕ частку квартири за адресою: АДРЕСА_3 за ОСОБА_2 (номер запису 32709411);

рішення державного реєстратора Вальвакова Дмитра Гаріальдовича № 48096514 від 05 серпня 2019 року, на підставі якого внесено запис про право власності на Ѕ частку квартири за адресою: АДРЕСА_3 за ОСОБА_3 (номер запису 32686707);

рішення державного реєстратора Вальвакова Дмитра Гаріальдовича № 48120333 від 06 серпня 2019 року, на підставі якого внесено запис про право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 за обслуговуючим кооперативом «Ріал-К» (номер запису 32708705);

рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Омарової Віолетти Султаналіївни № 51519427 від 07 березня 2020 року, на підставі якого внесено запис про право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 за ОСОБА_4 (номер запису: 35846656);

рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Косюк Олени Петрівни № 53456331 від 04 серпня 2020 року, на підставі якого внесено запис про поділ об`єкту нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ;

рішення державного реєстратора юридичного департаменту Одеської міської ради Гаврющенко Ольги Володимирівни № 53444313 від 04 серпня 2020 року про погашення права власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , в результаті об`єднання об`єктів нерухомого майна;

рішення державного реєстратора юридичного департаменту Одеської міської ради Коломаченко Катерини Андріївни № 53445226 від 04 серпня 2020 року про закриття розділу про об`єкт нерухомого майна, а саме - квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ;

рішення державного реєстратора юридичного департаменту Одеської міської ради Коломаченко Катерини Андріївни № 53444818 від 04 серпня 2020 року про об`єднання об`єктів нерухомого майна;

рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Косюк Олени Петрівни № 53456289 від 04 серпня 2020 року, на підставі якого внесено запис про право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 за ОСОБА_4 (номер запису: 37620964);

рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Дімітрової Тетяни Андріївни № 55933943 від 24 грудня 2021 року, на підставі якого внесено запис про право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 за товариством з обмеженою відповідальністю «ТУР-СЕРВІС-ОДЕСА» (номер запису: 39920230);

рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Дімітрової Тетяни Андріївни № 56298091 від 25 січня 2021 року, на підставі якого внесено запис про право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 за ОСОБА_5 (номер запису: 40254472);

припинення права власності ОСОБА_5 на квартиру за адресою: АДРЕСА_7 ),

відмовити.

Постанову Одеського апеляційного суду від 29 вересня 2022 року у частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , товариства з обмеженою відповідальністю «Тур-Сервіс-Одеса», треті особи: державний реєстратор комунального підприємства «Департамент державної реєстрації» Вальваков Дмитро Гаріальдович, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , про:

скасування:

рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Омарової Віолетти Султаналіївни № 51519132 від 07 березня 2020 року, на підставі якого внесено запис про право власності на стояночне місце № НОМЕР_2 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , за ОСОБА_4 (номер запису: 35846354);

рішення державного реєстратора Вальвакова Дмитра Гаріальдовича № 48146695 від 08 серпня 2009 року, на підставі якого внесено запис про право власності на стояночне місце № НОМЕР_2 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , за ОСОБА_3 (номер запису 32733318);

рішення державного реєстратора Вальвакова Дмитра Гаріальдовича № 48121514 від 06 серпня 2019 року, на підставі якого внесено запис про право власності на стояночне місце № НОМЕР_2 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , за обслуговуючим кооперативом «РІАЛ-К» (номер запису 32709771);

рішення державного реєстратора Шевченка Максима Олександровича № 47117291 від 30 травня 2019 року, на підставі якого внесено запис про право власності на стояночне місце № НОМЕР_2 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , за ОСОБА_7 (номер запису: 31782519);

припинення права власності ОСОБА_4 на стояночне місце АДРЕСА_1 ;

витребування з незаконного володіння ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 стояночного місця АДРЕСА_1 ,

залишити без змін.

Постанову Одеського апеляційного суду від 29 вересня 2022 року у частині задоволеної позовної вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про витребування з незаконного володіння ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 квартири за адресою: АДРЕСА_3 , скасувати та передати справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24 червня 2021 року та постанова Одеського апеляційного суду від 29 вересня 2022 року у скасованих частинах втрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук