Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 06.06.2021 року у справі №931/652/20

Постанова

Іменем України

24 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 931/652/20

провадження № 61-8072св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - Селянське (фермерське) господарство "Сім'ї Янчинських",

відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Волинській області, ОСОБА_1,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, подану адвокатом Сидун Оленою Степанівною, на рішення Локачинського районного суду Волинської області від 15 січня 2021 року у складі судді Кідиби Т. О. та постанову Волинського апеляційного суду від 13 квітня 2021 року у складі колегії суддів: Шевчук Л. Я., Данилюк В. А., Киці С. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2020 року Селянське (фермерське) господарство "Сім'ї Янчинських" (далі - СФГ "Сім'ї Янчинських") звернулось до суду з вищевказаним позовом, в якому просило визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру (далі - ГУ Держгеокадастру) у Волинській області від 01 червня 2020 року та скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за ОСОБА_1.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 01 червня 2020 року № 3-4930/15-20 - СГ "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення" державним реєстратором Затурцівської сільської ради Локачинського району Волинської області 19 червня 2020 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0722485200:04:000:1135.

Вважає, що видача наказу про затвердження документації із землеустрою та реєстрація за ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку здійснені з порушенням норм чинного законодавства, що призвело до порушення прав та інтересів СФГ "Сім'ї Янчинських".

Зазначав, що 02 листопада 1992 року фермерське господарство зареєстровано як юридичну особу і для здійснення своєї діяльності господарство з 1994 року на праві постійного користування володіє земельною ділянкою площею 50,04 га, яка на підставі рішення Локачинської районної ради від 22 березня 1994 року № 15/11 була надана ОСОБА_2, як учаснику (засновнику) СФГ "Сім'ї Янчинських", у постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства. На підставі цього рішення видано державний акт на право постійного користування від 30 травня 1994 року серії ВЛ № 20, який зареєстрований у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 17 та є чинним.

Після державної реєстрації фермерського господарства права й обов'язки землекористувача земельної ділянки перейшли до СФГ "Сім'ї Янчинських".

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, проте СФГ "Сім'ї Янчинських" продовжувало користуватися земельною ділянкою площею 50,04 га, розташованою на території Старозагорівської сільської ради Локачинського району Волинської області, сплачуючи плату за землю.

Однак, незважаючи на це, без припинення права користування СФГ "Сім'ї Янчинських" зазначеною земельною ділянкою та без погодження з ним, ГУ Держгеокадастру у Волинській області був проведений її частковий поділ на земельні ділянки з кадастровими номерами: 0722485200:04:000:0941 - 14,5793 га, 0722485200:04:000:0940 - 25,4208 га, 0722485200:04:000:0935 - 6,2874 га, в частині земельної ділянки площею 14,5793 га з кадастровим номером 0722485200:04:000:0941 - на земельні ділянки з кадастровими номерами: 0722485200:04:000:1129 - 2 га, 0722485200:04:000:1135 - 2 га, 0722485200:04:000:1132 - 2 га, 0722485200:04:000:1136 - 2 га, 0722485200:04:000:1130 - 2 га, 0722485200:04:000:1133 - 2 га, 0722485200:04:000:1134 - 2 га, 0722485200:04:000:1131 - 0,579 га.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Волинській області "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення" земельна ділянка площею 2 га з кадастровим номером 0722485200:04:000:1135 надана у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства.

19 червня 2020 року на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області ОСОБА_1 зареєструвала за собою право власності на земельну ділянку площею 2 га кадастровий номер 0722485200:04:000:1135 для ведення особистого селянського господарства.

Посилаючись на те, що вищезазначений наказ ГУ Держгеокадастру у Волинській області та реєстрація на його підставі права власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_1 суперечать вимогам чинного законодавства та порушують права й інтереси СФГ "Сім'ї Янчинських", як постійного користувача цієї земельної ділянки, позивач просив суд:

- визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 01 червня 2020 року № 3-4930/15-20-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення ОСОБА_1";

- скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, кадастровий номер 0722485200:04:000:1135, площею 2 га, для ведення особистого селянського господарства, розташовану за межами населених пунктів Старозагорівської сільської ради Локачинського району Волинської області, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2105321507224, індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) 52763716 від 22 червня 2020 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Локачинського районного суду Волинської області від 15 січня 2021 року позовні вимоги СФГ "Сім'ї Янчинських" задоволено.

Визнано недійсним наказ Головного управління у Волинській області від 01 червня 2020 року про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення ОСОБА_1.

Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку кадастровий номер 0722485200:04:00:1135, площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населених пунктів Старозагорівської сільської ради Локачинського району Волинської області, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2105321507224.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 набула право власності на земельну ділянку площею 2 га із земель, які перебувають у постійному користуванні СФГ "Сім'ї Янчинських", на підставі державного акту на право постійного користування землею, що суперечить вимогам закону. Видача ГУ Держгеокадастру у Волинській області наказу про надання ОСОБА_1 у власність земельної ділянки площею 2 га, яка входить у межі земельної ділянки площею 50,04 га, що перебуває у постійному користуванні СФГ "Сім'ї Янчинських" та знаходиться на території Старозагорівської сільської ради Локачинського району Волинської області, порушує права позивача, а саме його право на постійне користування цією земельною ділянкою, яке виникло на підставі державного акта від 30 травня 1994 року.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Волинського апеляційного суду від 13 квітня 2021 року рішення Локачинського районного суду Волинської області від 15 січня 2021 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з рішенням суду першої інстанції та вважав його таким, що ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідає вимогам закону, ґрунтується на засадах верховенства права, підстави для його скасування відсутні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

11 травня 2021 року ОСОБА_3 через представника - адвоката Сидун О. С., звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення, ухвалити нове рішення про відмову у позові.

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду: від 20 червня 2018 року в справі № 802/307/17-а, від 18 квітня 2018 року в справі № 802/950/17-а; постанові Верховного Суду України: від 06 жовтня 2015 року в справі № 21-1306а15, від 30 вересня 2015 року в справі № 911/3396/14 (пункт 1 частини 2 статті 389 ЦПК України).

Крім того зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини 2 статті 389 ЦПК України).

Також заявник вказує на порушення судами норм процесуального права, а саме суди необґрунтовано відхилили клопотання про витребування оригіналу державного акту (пункт 4 частини 2 статті 389, пункт 3 частини 3 статті 411 ЦПК України).

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні спору.

Суди встановили факт постійного користування СФГ "Сім'ї Янчинських" земельною ділянкою площею 50,04 га з 1994 року лише на підставі податкової декларації за 2020 рік та звіту про площі й валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду, на підставі яких підприємством розраховано суму земельного податку.

Однак такі висновки не доводять факт користування цією земельною ділянкою СФГ "Сім'ї Янчинських" у період з 1994 року до теперішнього часу. У матеріалах справи відсутні будь-які докази сплати земельного податку за період із 1994 року до теперішнього часу. Позивачем не доведено факту порушення прав та законних інтересів СФГ "Сім'ї Янчинських" з боку ОСОБА_1.

Позивач не довів тієї обставини, що передана на підставі оспорюваного наказу ГУ Держгеокадастру у Волинській області у власність ОСОБА_1 земельна ділянка площею 2,0 га входить у межі земельної ділянки, яка знаходиться у постійному користуванні СФГ "Сім'ї Янчинських".

Доводи інших учасників справи

Головне управління Держгеокадастру у Волинській області надало пояснення, в яких підтримує доводи, викладені в касаційній скарзі, та просить її задовольнити, скасувавши оскаржені судові рішення.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у даній справі.

Витребувано з Локачинського районного суду Волинської області цивільну справу № 931/652/20 за позовом Селянського (фермерського) господарства Сім'ї Янчинських до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, ОСОБА_1 про визнання недійсним наказу, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку.

Ухвалою Верховного Суду від 15 листопада 2021 року справу № 931/652/20 призначено до розгляду в складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Обставини справи

Суди встановили, що 02 листопада 1992 року СФГ "Сім'ї Янчинських" зареєстровано як юридичну особу за місцезнаходженням у смт. Локачі Локачинського району Волинської області на вул. Колгоспна, 10, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи СФГ "Сім'ї Янчинських" серії НОМЕР_1.

Засновником і головою СФГ "Янчинських" був ОСОБА_2, а з 07 червня 2011 року до 24 жовтня 2014 року зазначену посаду у СФГ займав ОСОБА_4, який є членом цього господарства. Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Статутом СФГ "Сім'ї Янчинських", зареєстрованим 28 жовтня 2014 року, головою СФГ "Сім'ї Янчинських" із 26 жовтня 2014 року є ОСОБА_5.

Відповідно до пункту 6.1.1 розділу 6 Статуту СФГ "Сім'ї Янчинських" до земель господарства належать, зокрема, землі, передані господарству у приватну власність, у користування, що посвідчено відповідно державними актами на право приватної власності на землю та постійного користування землею, виданими на ім'я голови господарства.

Також установлено, що для здійснення своєї діяльності СФГ "Сім'ї Янчинських" із 1994 року використовує на праві постійного користування земельну ділянку площею 50,04 га, яка рішенням Локачинської районної ради від 22 березня 1994 року № 15/11 була надана учаснику (засновнику) СФГ "Сім'ї Янчинських" - ОСОБА_2 у постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства, на підставі якого був виданий державний акт на право постійного користування серії ВЛ № 20 й зареєстрований у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею у Локачинській районній раді 30 травня 1994 року за № 17.

Розпорядженням Локачинської районної державної адміністрації від 20 серпня 2008 року № 214 на підставі клопотання голови СФГ "Сім'ї Янчинських" ОСОБА_2 від 14 серпня 2008 року припинено право користування СФГ "Сім'ї Янчинських" частиною земельної ділянки площею 23,7 га пасовищ. Цю земельну ділянку передано до земель запасу Старозагорівської сільської ради. Доручено Управлінню земельних ресурсів у Локачинському районі внести відповідні зміни до земельно-облікової документації.

14 жовтня 2009 року ОСОБА_2 (голова СФГ "Сім'ї Янчинських"), на ім'я якого було видано державний акт на право постійного користування землею, помер.

Розпорядженнями голови Локачинської районної державної адміністрації від 05 лютого 2010 року № 43 та від 02 липня 2010 року № 211 ФГ "Надія" надано дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення у оренду земельної ділянки площею 23,7 га ріллі терміном на 15 років, для розширення фермерського господарства.

Рішенням Локачинського районного суду Волинської області від 15 вересня 2014 року у справі № 160/575/14-ц позов ОСОБА_4 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, Старозагорівської сільської ради, Локачинської районної державної адміністрації про визнання права на спадкове майно задоволено.

Визнано за ОСОБА_4 право на постійне користування земельною ділянкою для ведення селянського (фермерського) господарства площею 50,04 га, що розташована на території Старозагорівської сільської ради, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2.

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта станом на 09 квітня 2020 року у встановленому законом порядку на підставі зазначеного вище рішення суду право власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_4 не було зареєстровано.

Постановою Волинського апеляційного суду Волинської області від 18 серпня 2020 року у справі № 160/575/14-ц рішення Локачинського районного суду Волинської області від 15 вересня 2014 року скасоване та ухвалене нове рішення про відмову в позові ОСОБА_4.

Згідно із інформацією відділу Держземагенства у Локачинському районі в 2015 році в користуванні СФГ "Сім'ї Янчинських" знаходилося 50 га ріллі на території Старозагорівської сільської ради; станом на 01 січня 2016 року, 01 січня 2017 року в постійному користуванні "СФГ "Сім'ї Янчинських" знаходилася земельна ділянка розміром 50,04 га на території Старозагорівської сільської ради.

Відповідно до податкової декларації за 2020 рік і звіту про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду, у власності та користуванні СФГ "Сім'ї Янчинських" знаходяться сільськогосподарські угіддя площею 50 га, у тому числі 50 га ріллі, СФГ "Сім'ї Янчинських" за користування земельною ділянкою загальною площею 50,04 га у 2020 році розраховано суму земельного податку у сумі 21 823,44 грн.

У відповіді ГУ Держгеокадастру у Волинській області від 24 червня 2020 року на клопотання СФГ "Сім'ї Янчинських" про надання дозволу СФГ "Сім'ї Янчинських" на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок державної власності сільськогосподарського призначення в натурі площею 50,04 га, розташованих за межами населених пунктів Старозагорівської сільської ради Локачинського району, зазначено, що для наповнення Державного земельного кадастру земельну ділянку орієнтовною площею 50,04 га під час проведення робіт з інвентаризації земель державної власності сільськогосподарського призначення було сформовано земельні ділянки з кадастровими номерами: 0722485200:04:000:0941 - 14,5793 га, undefined - 25,4208 га, undefined - 6,2874 га, які внесені до Державного земельного кадастру на підставі технічної документації з інвентаризації земель, проведеної у 2013 році. За зверненнями громадян на вищезазначені земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення ГУ Держгеокадастру в області надані дозволи на розроблення проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства. В частині земельної ділянки площею 14,5793 га з кадастровим номером 0722485200:04:000:0941 проведено поділ на земельні ділянки з кадастровими номерами: undefined - 2,0 га, 0722485200:04:000:1135 - 2,0 га, undefined - 2,0 га, undefined - 2,0 га, undefined - 2,0 га, undefined - 2,0 га, undefined - 2,0 га, undefined - 0,579 га.

За схемою поділу земельної ділянки земельну ділянку з кадастровим номером undefined площею 14,5793 га поділено на кілька земельних ділянок, з яких земельну ділянку площею 2 га виділено ОСОБА_1.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 01 червня 2020 року № 3-4930/15-20-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та надано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 0722485200:04:000:1135, в тому числі, ріллі площею 2 га, із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану за межами населених пунктів Старозагорівської сільської ради Локачинського району, без зміни цільового призначення.

На підставі зазначеного наказу 19 червня 2020 року державним реєстратором Затурцівської сільської ради Адамчуком Р. Є. зареєстровано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером undefined.

Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилався на те, що надання земельної ділянки, яка перебуває у постійному користуванні фермерського господарства, у власність фізичної особи без припинення права постійного користування земельною ділянкою фермерським господарством суперечить вимогам закону, у зв'язку з чим просив визнати недійсним оспорюваний наказ Головного управління Держгеокадастру у Волинській області та скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за відповідачкою.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина 1 статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина 8 статті 394 ЦПК України).

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частина 8 статті 394 ЦПК України (пункт 4 частини 2 статті 389 ЦПК України).

Підставами касаційного оскарження у цій справі за касаційною скаргою ОСОБА_1, поданою адвокатом Сидун О. С. на рішення Локачинського районного суду Волинської області від 15 січня 2021 року та постанову Волинського апеляційного суду від 13 квітня 2021 року є посилання на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду: від 20 червня 2018 року в справі № 802/307/17-а, від 18 квітня 2018 року в справі № 802/950/17-а; постанові Верховного Суду України: від 06 жовтня 2015 року в справі № 21-1306а15, від 30 вересня 2015 року в справі № 911/3396/14 (пункт 1 частини 2 статті 389 ЦПК України); відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини 2 статті 389 ЦПК України); порушення судами норм процесуального права, а саме суди необґрунтовано відхилили клопотання про витребування оригіналу державного акту (пункт 4 частини 2 статті 389, пункт 3 частини 3 статті 411 ЦПК України).

Відповідно до статті 400 ЦПК України, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції діє в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Позиція Верховного Суду

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України, частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Порядок надання громадянам земельних ділянок у користування, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство, на час створення СФГ "Сім'ї Янчинських" (листопад 1992 року) регулювалось положеннями статей 50, 51 ЗК України від 18 грудня 1990 року № 561-ХІІ та Законом України "Про селянське (фермерське) господарство" від 20 грудня 1991 року № 2009-XII.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" (тут і надалі у редакції, чинній на момент створення СФГ "Сім'ї Янчинських") селянське (фермерське) господарство визнавалось формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією. Селянське (фермерське) господарство може бути створено однією особою. Головою селянського (фермерського) господарства є його засновник або особа, яка є його правонаступником.

Згідно із частиною 1 статті 51 ЗК України (у редакції Закону від 13 березня 1992 року, який був чинним на момент створення СФГ "Сім'ї Янчинських") громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи й тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування подають до сільської, селищної, міської, районної ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, яку підписує голова створюваного селянського (фермерського) господарства.

Відповідно до положень статті 7 ЗК України (у редакції Закону від 13 березня 1992 року) користування землею може бути постійним або тимчасовим. У постійне користування земля надається радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

Згідно з частиною 1 статті 22, частиною 1 статті 23 ЗК України (у редакції Закону від 13 березня 1992 року) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними радами народних депутатів.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" після одержання державного акта на право приватної власності або довічного успадковуваного володіння землею чи укладення договору на оренду селянське (фермерське) господарство підлягає державній реєстрації в районній, міській раді народних депутатів, що надала земельну ділянку у довічне успадковуване володіння, приватну власність або користування.

Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право постійного користування або укладання договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи, одержує печатку із своїм найменуванням і адресою, відкриває поточні та вкладні (депозитні) рахунки в установах банку і вступає у відносини з підприємствами, установами та організаціями, визнається державними органами та органами місцевого самоврядування як самостійний товаровиробник при плануванні економічного і соціального розвитку регіону.

Сільська, селищна, міська рада народних депутатів заносить до спеціальної погосподарської книги дані про склад господарства, передану у власність та надану у користування господарству земельну ділянку.

Передбачені законом особливості надання фізичній особі земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства підтверджують те, що таку ділянку можна було безоплатно отримати лише для створення відповідного господарства, після чого її використання можливе було тільки для ведення селянського (фермерського) господарства. Таку діяльність здійснює саме селянське (фермерське) господарство, а не його засновник.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 червня 2020 року у справі № 922/989/18 зазначила, що з моменту створення селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) до фермерського господарства переходять правомочності володіння і користування та юридичні обов'язки щодо використання земельної ділянки його засновника. У разі смерті громадянина - засновника селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) право постійного користування земельною ділянкою, наданою для ведення фермерського господарства його засновнику, не припиняється зі смертю цієї особи, а зберігається за фермерським господарством, до якого воно перейшло після створення фермерського господарства. Право постійного користування земельною ділянкою саме через перехід його до селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) не входить до складу спадщини. Спадкувати можна права померлого засновника (члена) щодо селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства), а не земельну ділянку, яка перебуває в користуванні такого господарства.

У справі, яка переглядається, встановлено, що у користуванні СФГ "Сім'ї Янчинських" перебувала земельна ділянка, площею 50,04 га, виділена на підставі рішення Локачинської районної ради від 22 березня 1994 року № 15/11. Крім того, на підставі рішення Локачинської районної ради народних депутатів від 25 квітня 1991 року № 5/17 виділено земельну ділянку загальною площею 10,00 га.

Право користування земельною ділянкою може бути припинено лише з підстав, закріплених у законі.

Відповідно до приписів частини 1 статті 27 ЗК України (у редакції від 13 березня 1992 року, яка діяла до 01 січня 2002 року) право користування земельною ділянкою або її частиною припиняється, зокрема у разі: добровільної відмови від земельної ділянки.

Стаття 141 ЗК України (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) передбачала, що добровільна відмова від права користування земельною ділянкою є підставою для припинення цього права.

Статтею 141 ЗК України (в редакції, чинній на момент надання земельної ділянки у власність відповідачки) визначено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.

У пункті 7.27 постанови від 05 листопада 2019 року у справі № 906/392/18 (провадження № 12-57гс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених у статті 141 ЗК України, перелік яких є вичерпним.

При задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов висновку про те, що надання земельної ділянки площею 2 га у власність ОСОБА_1 без її вилучення у СФГ "Сім'ї Янчинських", яке користується нею на підставі державного акта на право постійного користування землею, порушує право фермерського господарства на користування цією землею.

При цьому, суди не звернули увагу на те, що підставою припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою для ведення фермерського господарства, як на момент створення СФГ "Сім'ї Янчинських", так і на час вирішення спору, є добровільна відмова від земельної ділянки.

Аналіз матеріалів справи свідчить про те, що розпорядженням Локачинської районної державної адміністрації № 214 від 20 серпня 2008 року, винесеним за результатами розгляду клопотання голови СФГ "Сім'ї Янчинських" ОСОБА_2 від 14 серпня 2008 року, припинено право користування частиною земельної ділянки площею 23,7 га (з 50,4 га) пасовищ СФГ "Сім'ї Янчинських". Цю земельну ділянку передано до земель запасу Старозагорівської сільської ради. Доручено управлінню земельних ресурсів у Локачинському районі внести відповідні зміни в земельно-облікову документацію.

Фактичне припинення позивачем права користування цією частиною земельної ділянки встановлено й розпорядженнями голови Локачинської районної державної адміністрації від 05 лютого 2010 року № 43 та від 02 липня 2010 року № 211, якими надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для розширення фермерського господарства "Надія".

Також фактичне припинення права позивача на користування частиною земельної ділянки підтверджують обставини, встановлені рішенням господарського суду Волинської області від 15 серпня 2011 року у справі № 02/151-53, яке набрало законної сили, за позовом Волинського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Головного управління Держкомзему у Волинській області до фермерського господарства "Надія", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Локачинська районна державна адміністрація, про стягнення заподіяної шкоди внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки.

Зокрема, судовим рішенням установлено, що постановою слідчого Волинської міжрайонної природоохоронної прокуратури від 24 грудня 2010 року закрито кримінальну справу, порушену за фактом самовільного зайняття земельної ділянки та перевищення службового становища посадовими особами.

31 березня 2011 року начальником слідчого відділу Локачинського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області також винесена постанова про закриття кримінальної справи.

Як зазначено в цих постановах земельна ділянка площею 50,04 га на території Старозагорівської сільської ради була надана в користування ОСОБА_2 згідно з рішенням Локачинської районної ради від 22 вересня 1994 року № 15/11; за клопотанням ОСОБА_2 згідно з розпорядженням Локачинської райдержадміністрації від 20 серпня 2008 року № 214 земельну ділянку площею 23,7 га передано до земель запасу Старозагорівської сільської ради. Передана земельна ділянка та земельна ділянка, що залишилась у постійному користуванні СФГ "Сім'ї Янчинських", більше 10 років не оброблялась, земельний податок за неї не сплачувався. Згідно з висновком судово-земельної експертизи від 28 жовтня 2010 року № 0865 службові особи СФГ "Надія" самовільно зайняли земельну ділянку площею 48,52 га, з якої 20,77 га - відносяться до земель запасу Старозагорівської сільської ради, чим заподіяли збитки у сумі 18 802,82 грн, та землі площею 27,75 га, які перебувають в постійному користуванні СФГ "Сім'ї Янчинських".

Водночас, матеріали справи не містять даних і судами не встановлено, що після припинення права користування частиною земельної ділянки площею 23,7 га СФГ "Сім'ї Янчинських" (з серпня 2008 року) вчинило належних дій щодо оформлення відповідних документів (виготовлення технічної документації), визначення площі та меж земельної ділянки, яка залишилася у постійному користуванні СФГ "Сім'ї Янчинських".

З урахуванням наведеного та з огляду на встановлені обставини, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що передана на підставі оспорюваного наказу ГУ Держгеокадастру у Волинській області у власність ОСОБА_1 земельна ділянка площею 2,0 га входить у межі земельної ділянки, яка знаходиться у постійному користуванні СФГ "Сім'ї Янчинських", відповідно про порушення прав позивача як користувача земельної ділянки.

Таким чином, колегія суддів погоджується із доводами касаційної скарги про те, що оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права та вважає на необхідне оскаржені судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частинами 1 , 3 статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених частинами 1 , 3 статті 412 ЦПК України межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення постановлені без додержання норм матеріального та процесуального права.

У зв'язку з наведеним, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення касаційної скарги, скасування судових рішень судів попередніх інстанцій на підставі статті 412 ЦПК України з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову СФГ "Сім'ї Янчинських".

Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України, сплачений відповідачкою за подання апеляційної скарги та касаційної скарг судовий збір підлягає відшкодуванню позивачем.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1, подану адвокатом Сидун Оленою Степанівною, задовольнити.

Рішення Локачинського районного суду Волинської області від 15 січня 2021 року та постанову Волинського апеляційного суду від 13 квітня 2021 року скасувати.

У задоволенні позову Селянського (фермерського) господарства "Сім'ї Янчинських" до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, ОСОБА_1 про визнання недійсним наказу, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку відмовити.

Стягнути з Селянського (фермерського) господарства "Сім'ї Янчинських" на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 6 306,00 гривень, за подання касаційної скарги - 8 408,00 гривень.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев В. М. Коротун М. Ю.

Тітов