Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 215/4618/22

провадження № 61-10963св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Держава України в особі Тернівського відділу державної виконавчої служби м. Кривого Рогу Головного Територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, Державної казначейської служби України,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу в складі судді Камбул М. О. від 07 березня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду в складі колегії суддів: Остапенко В. О., Бондар Я. М., Зубакової В. П. від 04 липня 2023 року,

ВСТАНОВИВ:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Держави України, в особі Тернівського відділу державної виконавчої служби м. Кривого Рогу Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди та шкоди завданої її здоров`ю бездіяльністю відповідача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 12 грудня 2016 року нею була подана скарга до начальника Тернівського відділу державної виконавчої служби м. Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, яка не була розглянута, у зв`язку з чим вона за захистом своїх прав звернулася до суду, та 08 травня 2019 року рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду, визнано протиправною бездіяльність Держави Україна в особі Тернівського відділу державної виконавчої служби м. Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, яка полягає у не розгляді скарги ОСОБА_1 від 12 грудня 2016 року, зобов`язано відповідача розглянути всі вимоги скарги від 12 грудня 2016 року.

Незаконна бездіяльність відповідача завдала їй моральної шкоди та шкоди її здоров`ю, що проявилось у переживаннях пов`язаних із невиконанням судового рішення у передбачені законом строки. Унаслідок чого, вона не отримала у передбачені законом строки належних їй коштів, та була вимушена витрачати час для вирішення питань, пов`язаних із захистом своїх прав, що порушило її звичайний спосіб життя, внаслідок чого втратила душевний спокій.

На підставі наведеного вище, позивачка просила суд стягнути за рахунок державного бюджету на її користь в рахунок відшкодування завданої їй шкоди, яка спричинена бездіяльністю Державою Україна в розмірі 2 080 000 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 07 березня 2023 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачка не довела, що діями відповідача їй завдано моральних чи фізичних страждань.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 04 липня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 березня 2023 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, позивачкою не надано доказів на підтвердження наявності заподіяння їй будь-якої шкоди, причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями відповідача, що на підставі статті 81 ЦПК України, є процесуальним обов`язком позивачки.

Узагальнені доводи вимог касаційної скарги

У липні 2023 року ОСОБА_1 звернулася засобами поштового зв`язку до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 07 березня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 листопада 2023 року, у якій просить скасувати зазначені судові рішення та передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Підставою касаційного оскарження постанови апеляційного суду заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Також заявник посилається на порушення судами норм процесуального права, а саме: справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання; суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі; суд не дослідив зібрані у справі докази; суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що не підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини другої статті 389, пункти 5, 8 частини першої та пункти 1-3 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 03 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу № 215/4618/22 з Тернівського районного суду м. Кривого Рогу.

Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 травня 2019 року, яке набрало законної сили, по справі № 215/73/17, адміністративний позов ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Тернівського відділу державної виконавчої служби м. Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди - задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Держави Україна в особі Тернівського відділу Державної виконавчої служби м. Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції в Дніпропетровській області, яка полягає у нерозгляді скарги ОСОБА_1 від 12 грудня 2016 року; зобов`язано Державу Україна в особі начальника Тернівського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції Поновмаренко Л. В. розглянути усі вимоги скарги від 12 грудня 2016 року, у задоволенні решти вимог відмовлено.

2.Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

За положеннями статті 129-1 Конституції України обов`язковість рішення суду віднесено до основних засад судочинства.

Частинами першою та другою статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 23 ЦК України передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частин другої-п`ятої цієї статті моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

За загальним правилом підставою виникнення зобов`язання з компенсації моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до яких моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно зі статтею 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 750/1591/18-ц (провадження № 14-261цс19) вказано, що згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини право заявника на відшкодування моральної шкоди у випадку надмірно тривалого невиконання остаточного рішення, за що держава несе відповідальність, презюмується.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18) вказала, що необхідною умовою для притягнення Держави до відповідальності за дії, бездіяльність органу державної влади у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.

Наявність цих умов у межах розгляду цивільної справи має довести позивач.

Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду у постановах від 20 березня 2019 року у справі № 918/203/18, від 28 жовтня 2020 року у справі № 904/3667/19 дійшов висновку про те, що у справах про відшкодування шкоди доведення обґрунтованості вимог покладається на позивача, який має надати суду докази наявності шкоди, протиправності поведінки того, хто завдав шкоду, а також причинно-наслідковий зв`язок такої поведінки із завданою шкодою.

При цьому саме лише задоволення скарги щодо неправомірності бездіяльності органу Державної виконавчої служби, яка полягає у нерозгляді скарги ОСОБА_1 не є безумовною підставою для висновку про наявність причинного зв`язку між діями посадових осіб Державної виконавчої служби та завданою шкодою. Причинний зв`язок, як обов`язковий елемент цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди, між протиправною поведінкою та шкодою виражається у тому, що шкода, повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивачкою не доведено факту заподіяння їй моральної шкоди незаконністю дій чи бездіяльністю Держави Україна в особі Тернівського відділу державної виконавчої служби м. Кривого Рогу Головного Територіального управління у Дніпропетровській області.

Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної Інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатись в оцінку доказів, а також витребовувати докази (подібна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

З огляду на викладене, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про недоведеність позовних вимог позивачки, оскільки нею не надано доказів на підтвердження наявності заподіяння їй моральної шкоди, причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями відповідача.

Доводи касаційної скарги про неповідомлення ОСОБА_1 про судове засідання в суді апеляційної інстанції 04 липня 2023 року, в якому постановлено оскаржуване судове рішення, спростовується наявним в матеріалах справи трекінгом відстеження поштового відправлення, відповідно до якого позивачка особисто отримала судову повістку 21 червня 2023 року про виклик у вказане судове засідання.

Посилання у касаційній скарзі на те, що суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження, проте справа підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження, суд касаційної інстанції також відхиляє, оскільки як вбачається з матеріалів справи ухвалою судді Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 22 грудня 2022 року вирішено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування судових рішень, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалили судові рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду без змін.

Щодо клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Підстави для передачі справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду передбачені статтею 403 ЦПК України.

Згідно з частиною першою статті 404 ЦПК України питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.

Враховуючи, що заявник не навів обґрунтованих мотивів для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду і колегія суддів не встановила передбачених статтею 403 ЦПК України підстав для передачі справи, у задоволенні клопотання ОСОБА_1 слід відмовити.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду - відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 07 березня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 липня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Є. Червинська

А. Ю. Зайцев

В. М. Коротун