Постанова

Іменем України

30 червня 2020 року

м. Київ

справа № 646/1902/18

провадження № 61-19211св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Комунальне некомерційне підприємство «Міська поліклініка № 25» Харківської міської ради,

третя особа - ОСОБА_2

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Червонозаводського районного суду міста Харкова від 10 січня 2019 року в складі судді Єжова В. А. та постанову Харківського апеляційного суду

від 28 серпня 2019 року в складі колегії суддів: Овсяннікової А. І.,

Коваленко І. П., Сащенко І. С.

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 2 розділу II «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Міська поліклініка № 25» Харківської міської ради (далі - КНП «МП № 25» ХМР), третя особа -

ОСОБА_2 , про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 у відповідача працював

з 1985 року на різних посадах, а 01 лютого 1990 року його переведено на посаду лікаря-терапевта ультразвукової діагностики.

Вказував, що 02 березня 2018 року його звільнено з роботи у зв`язку із скороченням штату на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

При звільненні були порушені вимоги пункту 1 частини першої статті 40,

42 КЗпП України. Так, у наказі про звільнення відсутня мотивована частина наказу про причини скорочення штату та звільнення. Ніяких змін в організації праці у відповідача не було, фактично причиною звільнення позивача

була непридатність апарата ультразвукової діагностики (далі - УЗД). Вини позивача у тому, що апарат УЗД, на якому він працював, став несправним, немає.

Вказував, що відповідачем не застосовано положення законодавства про переважне право на залишення на роботі, яке надається працівникам з більш високою кваліфікацією та продуктивністю праці. Звільнення у зв`язку зі скороченням чисельності або штату працівників стосується не тільки позивача, але й інших лікарів, працюючих на апараті УЗД.

Зазначав, що він працював у відповідача понад 32 роки лікарем, а стаж його роботи за фахом лікаря ультразвукової діагностики складає понад 27 років. Свою роботу позивач виконував сумлінно, дисциплінарних стягнень не мав.

На підставі викладеного ОСОБА_1 , з урахуванням уточнених позовних вимог, просив: поновити його на роботі на посаді лікаря з ультразвукової діагностики КНП «МП № 25» ХМР; зобов`язати відповідача скасувати наказ про звільнення від 02 березня 2018 року; стягнути з КНП «МП № 25» ХМР середній заробіток за весь час вимушеного прогулу в розмірі 19 325,04 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Червонозаводського районного суду міста Харкова від 10 січня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що при звільненні позивача дотримано вимоги трудового законодавства, які регулюють спірні правовідносини, а тому підстав для задоволення позову не вбачається.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 28 серпня 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що позивача вчасно попереджено про наступне звільнення за два місяці та запропоновано вакантні посади, від яких він відмовився. Разом з тим, відсутні правові підстави вважати, що ОСОБА_1 має більш високу продуктивність праці та кваліфікацію, ніж інші працівники, оскільки у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження вказаних обставин.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, ухвалити нове судове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що звільнення позивача є незаконним, оскільки проведене з порушенням вимог закону, ніяких змін в організації праці у відповідача не було.

Позивач тривалий час працював у відповідача за фахом лікаря ультразвукової діагностики, свою роботу позивач виконував сумлінно, дисциплінарних стягнень не мав, тому відсутні підстави для його звільнення з роботи.

Судами не застосовано вимоги статті 42 КЗпП України, згідно із якою при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією І продуктивністю праці. Позивач має переважне право на залишення на роботі.

Відповідач не подав до суду доказів відмови позивача від запропонованих посад.

Суди не у повному обсязі встановили фактичні обставини справи, а висновки судів ґрунтуються на припущеннях.

Доводи інших учасників справи

КНП «МП № 25» ХМР подало до суду відзив на касаційну скаргу, зазначивши, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

ОСОБА_2 подала до суду відзив на касаційну скаргу, зазначивши, що звільнення позивача відбулося з дотриманням норм трудового законодавства, останнім не доведено належними та допустимими доказами підстав для його поновлення на роботі.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 12 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.

14 січня 2020 року справу передано до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 06 грудня 1985 року ОСОБА_1 зараховано на посаду лікаря першого терапевтичного відділу стаціонару Міської клінічної лікарні

№ 11 міста Харкова шляхом переведення з 2 міської лікарні.

01 лютого 1990 року ОСОБА_1 переведено на посаду лікаря-терапевта ультразвукової діагностики Комунального закладу охорони здоров`я «Харківська міська клінічна лікарня №11», який перейменовано у Комунальний заклад охорони здоров`я «Харківська поліклініка № 25» (далі - КЗОЗ «ХМП № 25», правонаступником якого є КНП «МП № 25» ХМР.

У зв`язку з фактичною неможливістю (несправністю) використовувати УЗД апарат HAWK 2102 EXL B-K Medical адміністрацією закладу розпочато процедуру скорочення штатних посад лікарів УЗД.

Наказом КЗОЗ «ХМП № 25» від 07 серпня 2017 року визначено проведення скорочення чисельності і штату працівників шляхом скорочення 1 штатної посади з 01 листопада 2017 року.

ОСОБА_1 21 грудня 2017 року надано для ознайомлення наказ про скорочення штатних посад лікарів УЗД від 07 серпня 2017 року, але від ознайомлення та підпису він відмовився, про що складено відповідний акт.

21 грудня 2017 року голові профспілкового комітету КЗОЗ «ХМП № 25» направлено подання про надання згоди на звільнення працівників за ініціативою роботодавця, зокрема ОСОБА_1

Наказом від 26 грудня 2017 року створено комісію для вирішення питання щодо осіб, які підлягають скороченню.

Протоколом комісії від 27 грудня 2017 року визначено переважне право в залишенні на роботі лікарів УЗД ОСОБА_3 та ОСОБА_4

ОСОБА_1 29 грудня 2017 року попереджено про його звільнення

з 02 березня 2018 року відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, запропоновано посади лікаря-терапевта дільничного, лікаря-пульмонолога, однак від ознайомлення та підпису позивач відмовився.

ОСОБА_1 04 січня 2018 року запропоновано посаду лікаря УЗД на апараті RADMIR ULTIMA (друга зміна суботи) з оплатою згідно фактично відпрацьованого часу, на що він відповів відмовою, від підпису також відмовився.

Голові профспілкового комітету КЗОЗ «ХМП № 25» 07 лютого 2018 року направлено подання про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 за ініціативою роботодавця.

Відповідач 21 лютого 2018 року отримав відповідь профспілкового комітету про надання згоди щодо розірвання трудового договору із лікарем УЗД ОСОБА_1

Наказом відповідача від 02 березня 2018 року ОСОБА_1 звільнено з роботи відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, проведено остаточний розрахунок.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації (частини перша, третя статті 49-2 КЗпП України).

При розгляді спорів про звільнення за пунктом 1 частини першої

статті 40 КЗпП України суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Виходячи з системного тлумачення частини першої статті 40, частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Суд при розгляді спору про поновлення працівника на роботі зобов`язаний перевірити наявність підстав для звільнення (чи мало місце скорочення або чисельності працівників), але він не наділений повноваженнями обговорювати питання про доцільність скорочення чисельності або штату працівників.

Встановивши, що у відповідача мало місце скорочення чисельності працівників, внаслідок чого було скорочено посаду, яку обіймав позивач, дотримання ним порядку попередження ОСОБА_1 про наступне вивільнення та обов`язку працевлаштування, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про те, що звільнення позивача з роботи відбулося з дотриманням вимог трудового законодавства.

Доводи касаційної скарги про те, що судами не враховано переважне право позивача на залишення на роботі, не ґрунтуються на відповідних доказах, оскільки під час звільнення ОСОБА_1 відповідачем надано оцінку кваліфікації і продуктивності праці (частина перша статті 42 КЗпП України), що підтверджується протоколом комісії від 27 грудня 2017 року, яким визначено переважне право в залишенні на роботі лікарів УЗД ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Європейський суд з прав людини вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява

№ 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно установлення обставин справи, зводяться до переоцінки доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків місцевого суду та суду апеляційної інстанцій не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Червонозаводського районного суду міста Харкова від 10 січня

2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 28 серпня

2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. М. Фаловська

А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко