Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 01.11.2018 року у справі №641/7049/17

Постанова

Іменем України

22 травня 2019 року

м. Київ

справа № 641/7049/17

провадження № 61-43827св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Штелик С. П. (суддя-доповідач), Лесько А. О., Мартєва С. Ю.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Харківська міська рада,

третя особа - дільниця № 25 комунального підприємства "Жилкомсервіс",

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 02 квітня 2018 року у складі судді Боговського Д. Є. та постанову Апеляційного суду Харківської області від 15 серпня 2018 року у складі суддів:

Овсяннікової А. І., Коваленко І. П., Дашковської Н. К.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Харківської міської ради, третя особа - дільниця № 25 Комунального підприємства "Жилкомсервіс" (далі - КП "Жилкомсервіс"), про визнання наймачем за договором найму житлового приміщення.

Позов мотивовано тим, що її чоловікові ОСОБА_2 на підставі службового ордеру № 267 від 04 квітня 1991 року була надана квартира АДРЕСА_1. Рішенням виконавчого комітету Комінтернівської районної ради в місті Харкові від 19 грудня 2006 року № 342-30 вказану квартиру виключено із числа службових житлових приміщень.

Вказувала, що з 2000 року вона постійно проживала однією сім'єю із ОСОБА_2 та користувалася даною квартирою, проте шлюб між ними було укладено у лютому 2008 року. На даний час будинок знаходиться на балансі КП "Жилкомсервіс" дільниця №
25. Наймачем спірної квартири був її чоловік, вона не була зареєстрована в квартирі, однак постійно там проживала та користувалася нею. ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, після смерті чоловіка вона продовжила проживати у спірній квартирі та вчасно сплачує комунальні послуги, квартира є її постійним місцем проживання і вона має намір її приватизувати. Однак, на звернення щодо визнання позивача наймачем житлового приміщення та взяття на облік для поліпшення житлових умов їй було відмовлено.

Посилаючись на викладені обставини просила зобов'язати Харківську міську раду укласти договір найму житлового приміщення та визнати її наймачем квартири АДРЕСА_1.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 02 квітня 2018 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення суду мотивовано тим, що підстави для визнання ОСОБА_1 наймачем квартири АДРЕСА_1 відсутні, оскільки вказане житлове приміщення загальною площею 17,62 кв. м було надано для вселення лише одній особі ОСОБА_2, позивач лише згодом стала членом його сім'ї, однак жодних письмових заяв, які б підтверджували наміри чи бажання наймача ОСОБА_2 на вселення до спірного житлового приміщення його дружини суду не надано. Позивач має у встановленому законом порядку зареєстроване місце проживання у місті Люботин Харківської області, належних та допустимих доказів спільного постійного проживання ОСОБА_1 із ОСОБА_2 у спірному житловому приміщенні не надано.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Харківської області від 15 серпня 2018 року рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 02 квітня 2018 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що питання про визнання позивача наймачем житла передбачає наявність у неї права користування цією квартирою, проте такі вимоги ОСОБА_1 не заявляла та право користування спірною квартирою за нею не визнавалося.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у вересні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1. просить скасувати рішення суду першої інстанції, постанову апеляційного суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інтанцій не звернули уваги на те, що факт спільного проживання позивача із ОСОБА_2 є доведеним, зокрема рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 23 серпня 2017 року встановлений факт спільного проживання, тому не потребує доказуванню у даній справі. Після смерті чоловіка позивач залишилась проживати у квартирі, що також підтверджено належними доказами, зокрема квитанціями про сплату комунальних послуг, проходження медичного огляду за місцем фактичного проживання. Статтею 106 ЖК Української РСР прямо передбачено, що позивач має право визнати за нею статус наймача у разі смерті первісного наймача, при статтями 401, 416 ЦПК України не вимагає заявляти окрему вимогу про визнання права користування жилим приміщенням для визнання статусу наймача приміщення.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

Згідно частини 3 статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Суди установили, що на підставі рішення виконавчого комітету Комінтернівської Ради депутатів трудящих м. Харкова від 02 квітня 1991 року за № 118-22 ОСОБА_2, сім'я якого складається з однієї особи, видано службовий ордер № 267 на право зайняття однокімнатної квартири АДРЕСА_1.

Рішенням виконавчого комітету Комінтернівської районної у м. Харкові ради від 19 грудня 2006 року за № 342-30 однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 виключено із числа службових житлових приміщень ДП "Завод ім. В. О. Малишева".

Згідно довідки дільниці № 25 КП "Жилкомсервіс" від 01 вересня 2017 за № 3295 в неприватизованій квартирі АДРЕСА_1 був зареєстрований та мешкав ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, з 01 жовтня 1991 року, знятий з реєстраційного обліку 28 лютого 2017 року у зв'язку зі смертю.

09 лютого 2008 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали шлюб.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, про що Люботинським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області 01 березня 2017 року складено відповідний актовий запис №
69.

Листом Департаменту житлового господарства виконавчого комітету Харківської міської ради від 05 квітня 2017 року повідомлено ОСОБА_1, що для визнання громадян наймачем займаної житлової площі необхідно через Центр надання адміністративних послуг подати заяву встановленого зразка та відповідні документи. При цьому, юридичною підставою для визнання особи наймачем жилого приміщення є ордер. Наймач, в свою чергу вправі в установленому порядку вселити у займане ним жиле приміщення своє подружжя, дітей, батьків, а також інших осіб.

Під вселенням в установлено порядку слід розуміти вселення у жиле приміщення з дотриманням положень про прописку.

Листом Управління обліку та розподілу житлової площі Департаменту житлового господарства Харківської міської ради від 29 вересня 2017 року ОСОБА_1 надано відповідь про те, що на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, беруться громадяни з членами сім'ї, які мають родинні відносини та постійно проживають і зареєстровані у місті не менше ніж п'ять років. Однак, у паспорті громадянина України є відмітка про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 у м.

Люботин Харківського району Харківської області, що унеможливлює взяття такої особи на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов. Також відсутні документи, що підтверджують спільне проживання заявника із наймачем, що надає право члену сім'ї наймача в разі його смерті вимагати визнання його новим наймачем жилого приміщення.

Установлено, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 64 ЖК Української РСРчлени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. У такому випадку особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням (стаття 65 ЖК Української РСР).

Згідно із пунктом 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України", судам роз'яснено, що вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з'ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім'ї наймача, чи приписані вони в даному жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім'ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням.

Отже, у осіб, які вселилися до наймача, виникають усі права й обов'язки за договором найму жилого приміщення, якщо особи постійно проживали разом із наймачем і вели з ним спільне господарство та були визнані членами сім'ї наймача (частини 1 та 2 статті 64 ЖК УРСР). Крім того, особи, які вселилися до наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо особи вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача та якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням (стаття 65 ЖК УРСР). Під час вирішення спору про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з'ясувати, крім обставин щодо реєстрації цих осіб у спірному приміщенні, дотримання встановленого порядку при їх вселенні та наявності згоди на це всіх членів сім'ї наймача та обумовлення угодою між указаними особами, наймачем і членами сім'ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням, й інші обставини справи, що мають значення для справи, а саме: чи було це приміщення постійним місцем проживання цих осіб, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 11 липня 2012 року у справі № 6-60цс12 і підстав для відступлення від цієї правової позиції немає.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, належним чином з'ясувавши усі обставини справи та дослідивши надані сторонами докази, обґрунтовано виходив із того, що позивач не довела факту набуття права на користування спірним жилим приміщенням, вселення до спільного житлового приміщення саме на умовах постійного проживання однією сім'єю з наймачем, і обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.

Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що вона була членом сім'ї померлого наймача квартири, так як під час розгляду зазначеної справи судами встановлено, що спірне житлове приміщення надавалося одноосібному його наймачеві, а саме померлому ОСОБА_2 Судами установлено, що ОСОБА_1, у спірній квартирі зареєстрована не була, на час смерті наймача ОСОБА_2, була зареєстрована за іншою адресою і належних доказів на отримання письмової згоди наймача на її вселення до житлового приміщення не надала.

Таким чином, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають, фактично стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судових рішень виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв'язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції, відповідно до вимог статті 400 ЦПК України.

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 02 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Харківської області від 15 серпня 2018 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. П. Штелик

А. О. Лесько

С. Ю. Мартєв