Історія справи

Постанова

Іменем України

30 травня 2018 року

м. Київ

справа № 761/16659/17

провадження № 61-11200св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., КратаВ.І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3,

відповідач - ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5,

відповідач - ОСОБА_6,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_6, подану представником ОСОБА_7, на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 13 липня 2017 року про забезпечення позову у складі судді Гуменюк А. І. та постанову Апеляційного суду міста Києва від 21 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Андрієнко А. М., Заришняк Г. М., Мараєвої Н. Є.,

встановив:

У травні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання права власності, витребування транспортного засобу з чужого незаконного володіння, зобов'язання вчинити дії та відшкодування шкоди, завданої злочином.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 13 липня 2017 року накладено арешт на автомобіль марки «Toyota Camry», номер шасі НОМЕР_2, 2016 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Заборонено вчиняти дії щодо володіння, користування та розпорядження автомобілем марки «Toyota Camry», номер шасі НОМЕР_2, 2016 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, до набрання законної сили рішенням у цивільній справі № 761/16659/17.

Ухвалу суду допущено до негайного виконання.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Постановою Апеляційного суду міста Києва від 21 грудня 2017 року ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд виходив із того, що зазначений вище автомобіль є предметом спору і в разі задоволення позову невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 через свого представника ОСОБА_8, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга аргументована тим, що на момент розгляду заяви про забезпечення позову спірний автомобіль марки «Toyota Camry» не знаходився у відповідача, оскільки був вилучений та переданий на спеціальний майданчик на вулиці Набережно-Луговій, 4 у місті Києві.

Крім того, ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 16 листопада 2016 року у справі № 761/40146/16-к (провадження № 1-кс/761/24542/2016) про арешт майна у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15 жовтня 2016 року за № 12016100100013002 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 289 КК України, накладено арешт на майно, у тому чмслі автомобіль марки «Toyota Саmгу», чорного кольору, 2016 року випуску, номер кузова НОМЕР_2, власником якого є ОСОБА_6

Суди попередніх інстанцій, забезпечуючи позов у цій справі, не врахували, що відповідно до частини восьмої статті 152 ЦПК України (у редакції, чинній на час вчинення процесуальної дії) не допускається накладення арешту на майно, на яке накладено арешт відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.

Статтею 388 ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України справу № 340/407/17 передано до Касаційного цивільного суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам оскаржувані судові рішення не відповідають.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Проте повністю з висновком судів погодитись не можна.

Статтею 124 Конституції України визначений принцип обов'язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову

За змістом статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містить, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.

Положеннями статті 152 ЦПК України встановлені види забезпечення позову. Одним із видів такого забезпечення є накладення арешту на майно, заборона вчиняти певні дії, тощо.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. (пункт 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»).

Встановлено, що ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 16 листопада 2016 року у справі № 761/40146/16-к (провадження № 1-кс/761/24542/2016) про арешт майна у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15 жовтня 2016 року за № 12016100100013002 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 289 КК України, задоволено клопотання слідчого Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції в місті Києві МоскальовоїА. О. та накладено арешт на майно, серед якого автомобіль марки «Toyota Саmгу», чорного кольору, 2016 року випуску, номер кузова НОМЕР_2, власником якого є ОСОБА_6, із забороною користуватися та розпоряджатися таким майном.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 19 січня 2017 року скасовано вищевказану ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 16 листопада 2017 року та постановлено нову ухвалу, якою накладено арешт, в тому числі, на автомобіль марки «Toyota Саmгу», чорного кольору, 2016 року випуску, номер кузова НОМЕР_2, власником якого є ОСОБА_6, із забороною їх відчуження.

Також ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 16 листопада 2016 року у справі № 761/38161/16-к (провадження № 1-кс/761/23308/2016) про арешт майна у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15 жовтня 2016 року за № 12016100100013002, задоволено клопотання представника ОСОБА_3 та накладено арешт у вигляді заборони використання та розпорядження транспортними засобами, серед яких автомобіль «Toyota Саmгу», чорного кольору, 2016 року випуску, номер кузова НОМЕР_2, що належить ОСОБА_6

21 березня 2017 року зазначений автомобіль був оглянутий та тимчасово затриманий у зв'язку з дорученням слідчого слідчого відділу Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції в місті Києві в рамках кримінального провадження від 15 жовтня 2016 року № 16100100013002 та доставлений для зберігання на спеціальний майданчик на вулиці Набережно-Луговій, 4 у місті Києві.

Таким чином, на момент розгляду заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову, на автомобіль марки «Toyota Саmгу», номер шасі НОМЕР_2, 2016 року випуску, який належить ОСОБА_6, було накладено два арешти: відповідно до Кримінального процесуального кодексу України на підставі ухвали Апеляційного суду міста Києва від 19 січня 2017 року та на підставі ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 16 листопада 2016 pоку.

Відповідно до частини восьмої статті 152 ЦПК України (в редакції чинній на момент розгляду заяви про забезпечення позову) не допускається накладення арешту на майно, на яке накладено арешт відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.

На зазначену вище норму права суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, задовольняючи заяву про забезпечення позову та накладення арешту на спірний автомобіль, власником якого є ОСОБА_6, уваги не звернув.

За таких обставин, судові рішення не можуть вважатись законними і обґрунтованими та в силу статті 411 ЦПК України підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції, під час розгляду якої суду належить урахувати викладене та ухвалити судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.

Керуючись статтями 402, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_6, подану представником ОСОБА_7, задовольнити.

Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 13 липня 2017 року про забезпечення позову та постанову Апеляційного суду міста Києва від 21 грудня 2017 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська СуддіН. О. Антоненко В. І. Журавель В. М. Коротун В. І. Крат