Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 23.10.2018 року у справі №361/4928/17

Постанова

Іменем України

30 січня 2019 року

м. Київ

справа № 361/4928/17

провадження № 61-45384ск18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3

відповідач - ОСОБА_4,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - орган опіки та піклування Броварської районної державної адміністрації Київської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області, у складі судді Петришин Н. М., від 30 травня 2018 року та постанову Апеляційного суду Київської області, у складі колегії суддів: Приходька К. П., Голуб С. А., Сліпченка О. І., від 05 вересня 2018 року.

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2017 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до

ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - орган опіки та піклування Броварської районної державної адміністрації Київської області, про позбавлення батьківських прав.

Позовна заява мотивована тим, що відповідач ОСОБА_4 є батьком її малолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Спільний із відповідачем син проживає разом із нею, а відповідач увагу дитині не приділяє, не допомагає ні в матеріальному, ні в моральному аспектах. Аліменти на дитину не сплачує. На думку позивача, ухилення відповідача як батька від виконання своїх обов'язків проявляється в тому, що він не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, його навчання, зокрема: не забезпечує необхідним харчуванням, медичним доглядом, лікуванням, взагалі не спілкується із дитиною. Останні вісім місяців до сина він не приїжджав, інтересу до його внутрішнього світу не виявляє, умов для отримання дитиною освіти не створював. Позивач вважає, що відповідач злісно ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків по відношенню до свого сина.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просила суд позбавити ОСОБА_4 батьківських прав відносно ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області

від 30 травня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не надала суду належних та допустимих доказів на підтвердження винної поведінки ОСОБА_4 чи свідомого нехтування останнім своїх батьківських обов'язків, жорстокого поводження з дитиною, чи зловживання відповідачем алкоголем або наркотиками, вдавання до будь-яких видів експлуатації дитини, примушувань її до жебракування та бродяжництва. Між сторонами склались неприязні та напружені стосунки.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Апеляційного суду Київської області від 05 вересня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши при цьому, що суд першої інстанції повно і всебічно з'ясував обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на норми закону, які регулюють спірні відносини, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову. Поведінка ОСОБА_4 визнана такою, що не може бути підставою для позбавлення його батьківських прав.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати оскаржені судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, не піклується про здоров'я дитини, про його духовний та фізичний розвиток, що, зокрема, підтверджено висновком органу опіки і піклування та показами свідків. Апеляційний суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання позивача про виклик дитини та заслуховування її думки.

Доводи позивача, викладені у відзиві на касаційну скаргу

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_4 просить залишити касаційну скаргу ОСОБА_3 без задоволення, а оскаржені судові

рішення - без змін, посилаючись на те, що позивач не довела умисне невиконання ним своїх батьківських обов'язків. Позивач перешкоджає йому бачитись з сином, у зв'язку з чим на даний час органом опіки та піклування вирішується питання щодо встановлення годин спілкування батька з сином. Апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що висловлення думки малолітнього ОСОБА_6 може зашкодити його психічному здоров'ю.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Під час розгляду справи суди встановили, що з 21 квітня 2007 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, під час якого ІНФОРМАЦІЯ_4 у них народився син ОСОБА_5

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області

від 23 жовтня 2008 року у справі № 2-4241/08 шлюб між ОСОБА_7 і ОСОБА_8 розірвано. 28 листопада 2008 року відділом реєстрації актів цивільного стану Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області видано свідоцтво про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області

від 16 жовтня 2008 року у справі № 2-4233/2008 стягнуто з ОСОБА_4 на користь позивача на утримання дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, аліменти у розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 03 жовтня 2008 року і до досягнення дитиною повноліття.

Згідно із довідкою-розрахунком № 170, виданою 18 січня 2018 року Броварським міськрайонним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, заборгованість ОСОБА_4 по сплаті аліментів станом на 01 січня

2018 року складає 95 947,14 грн. Відповідач пояснює наявність заборгованості з аліментів тим, що дитина тривалий час не проживала з матір'ю.

У зв'язку із реєстрацією шлюбу із ОСОБА_9, прізвище позивача з «ОСОБА_12» змінено на «ОСОБА_13», про що свідчить копія свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 24 вересня 2015 року.

Відповідно до актів обстеження житлово-побутових умов від 31 березня 2016 року та 19 липня 2016 року малолітній ОСОБА_10 проживає разом зі своєю матір'ю ОСОБА_3 у квартирі АДРЕСА_1. Квартира містить всі умови для розвитку та проживання дитини.

Зі змісту характеристики на учня ІНФОРМАЦІЯ_3, що ОСОБА_5 навчається у школі № 217 з січня 2017 року. Приділяють увагу навчанню та вихованню його матір ОСОБА_3 та вітчим ОСОБА_9 Рідний батько досягненнями хлопчика не цікавиться, жодного разу у школі не з'являвся.

Відповідно до висновку органу опіки та піклування Броварської районної державної адміністрації Київської області від 20 липня 2017 року

№ 1066/01-12 визнано за доцільне позбавити батьківських прав

ОСОБА_4 стосовно сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1я.

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.

Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини

(стаття 166 СК України).

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Суди встановили, що між сторонами склалися неприязні та напружені стосунки, що в деякій мірі перешкоджало відповідачу здійснювати з грудня 2016 року свої батьківські обов'язки.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого

2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України»

від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року зазначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. При цьому основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.

Ураховуючи викладене, суди попередніх інстанцій на підставі належним чином оцінених доказів дійшли правильного висновку про те, що позбавлення ОСОБА_4, який не використав всіх, передбачених законом засобів для того, щоб брати участь у вихованні сина, батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого за обставин цієї справи позивачем не доведено.

Встановивши відсутність свідомого нехтування відповідачем своїми батьківськими обов'язками, а також наявність конфлікту між колишнім подружжям, які не можуть дійти порозуміння у питаннях виховання спільної дитини, а також те, що батько дитини проти позбавлення батьківських прав активно заперечує, суди дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні позову.

У силу частини шостої статті 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Не погоджуючись із висновком органу опіки та піклування Броварської районної державної адміністрації Київської області від 20 липня 2017 року

№ 1066/01-12, суд першої інстанції вірно виходив із того, що такий висновок (складений без участі відповідача) є необґрунтованим.

Аргументи касаційної скарги про те, що апеляційний суд під час розгляду справи у порушення статті 171 СК України не заслухав думку дитини є необґрунтованими, оскільки у даному випадку, ураховуючи наявність конфлікту між батьками, постійне проживання дитини з матір'ю, а також інші встановлені апеляційним судом обставини, думка дитини щодо позбавлення батьківських прав її батька фактично визнана апеляційним судом такою, що не буде мати вирішального значення для правильного вирішення спору. Колегія суддів вважає, що за обставин цієї справи не заслуховування думки дитини не може бути підставою для скасування постанови апеляційного суду, оскільки за змістом частини другої

статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, значною мірою спрямовані на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 402, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 травня 2018 року та постанову Апеляційного суду Київської області від 05 вересня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта

Ю. В. Черняк