Постанова

Іменем України

30 січня 2019 року

м. Київ

справа № 360/1232/16-ц

провадження № 61-24407св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),

Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_2,

представник позивача - ОСОБА_3,

відповідач - ОСОБА_4,

представник відповідача - ОСОБА_5,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, подану представником - ОСОБА_3, на рішення Апеляційного суду Київської області

від 16 лютого 2017 року у складі колегії суддів: Мельника Я. С., Волохова Л. А., Матвієнко Ю. О.,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2016 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні власністю.

Позовна заява мотивована тим, що їй на праві власності належить квартира

АДРЕСА_1, в яку без її згоди вселилась ОСОБА_4 та утримує квартиру у своєму володінні, ключі від вхідних дверей не надає, не дозволяє їй користуватись власною квартирою.

04 липня 2016 року вона письмово звернулась до ОСОБА_4 з вимогою про добровільне звільнення зайнятої квартири, однак відповідачка на її вимогу не відповіла та приміщення не звільнила.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_2 просила суд усунути перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_4 з вказаної квартири.

Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 07 грудня

2016 року у складі судді Міланіч А. М. позов ОСОБА_2 задоволено. Виселено ОСОБА_4 з квартири АДРЕСА_1

у смт Немішаєве Бородянського району Київської області, яка належить на праві власності ОСОБА_2, без надання іншого житлового приміщення. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення районного суду мотивовано тим, що право власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 ніким не оспорено та не скасовано, тому позивачка, як єдиний та повноправний власник, має право не тільки володіти вказаною квартирою, а й користуватись та розпоряджатись нею. Так як ОСОБА_4 ніяких угод з позивачкою щодо користування належною їй квартирою не укладала, а договір переуступки паю на цю квартиру в обслуговуючому кооперативі «Житлово-будівельний кооператив «Бригантина - 2» (далі - ОК «ЖБК

«Бригантина - 2»), укладений між сторонами 18 лютого 2013 року, було скасовано рішенням Апеляційного суду Київської області від 29 липня 2016 року, у зв'язку з чим будь-яких правових підстав для користування відповідачкою вказаною квартироюнемає. За таких обставин, районний суд визнав, що оскільки ОСОБА_4, займаючи спірну квартиру та проживаючи в ній, чинить ОСОБА_2 перешкоди у користуванні та розпорядженні цією квартирою, тому ОСОБА_4 виселено зі спірної квартири без надання іншого житлового приміщення.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 16 лютого 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено. Рішення Бородянського районного суду Київської області від 07 грудня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що при ухваленні судового рішення суд першої інстанції помилково послався виключно на норми ЦК України, які регулюють право власності на майно, та не застосував спеціальні норми, які регулюють порядок виселення осіб з житлових приміщень без надання іншого житлового приміщення, враховуючи, що вселення ОСОБА_4 у 2013 році у спірну квартиру відбулося з дотриманням умов укладених між сторонами договорів та норм Закону. Крім того, між сторонами є спір про право власності на зазначену квартиру, тому висновки районного суду щодо відсутності спору щодо власника цієї квартири є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

У касаційній скарзі, поданій у березні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_2 в особі представника - ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення апеляційного суду є незаконним та необґрунтованим, судом неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи. Посилалась на те, що апеляційним судом не враховано норми статті 116 ЖК Української РСР, згідно якої осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення. Відповідно до обставин справи ОСОБА_4 без згоди власника самоправно вселилась у спірну квартиру, тому має бути виселена без надання іншого жилого приміщення. Враховуючи обставини справи, згідно яких ОСОБА_4 не набула права на пай, на членство в кооперативі, натомість ОСОБА_2 законно набула право власності на квартиру, апеляційний суд позбавив судового захисту порушеного права власника. Апеляційний суд прийняв як доказ довідку Немішаївської селищної ради Бородянського району Київської області, видану поза межами своїх повноважень, про проживання ОСОБА_4 у спірній квартирі, що суперечить місцю її реєстрації, та не прийняв довідку ОК «ЖБК

«Бригантина - 2»від 28 листопада 2016 року, який є утримувачем кооперативного будинку, згідно якої ОСОБА_4 самоправно без згоди власника вселилась та використовує спірну квартиру. Крім того, апеляційний суд не врахував ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 лютого 2017 року у справі № 360/2101/15-ц за позовом

ОСОБА_2, ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про виселення, звільнення квартири та повернення її власнику; за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_6, третя особа - ОК «ЖБК «Бригантина - 2», про визнання договору переуступки паю на квартиру недійсним, якою рішення Апеляційного суду Київської області від 29 липня 2016 року в частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_4 скасовано, а рішення Бородянського районного суду Київської області від 28 квітня 2016 року у цій частині залишено в силі, яка має преюдиціальне значення.

Відзив на касаційну скаргу не подано.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте вказаним вимогам рішення апеляційного суду не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі акта приймання-передачі нерухомого майна від 18 лютого 2013 року, договору про спільну пайову участь у будівництві житлового будинку від 06 березня 2012 року, технічного паспорта

від 06 грудня 2012 року 29 березня 2016 року за ОСОБА_2 було зареєстроване право власності на квартиру АДРЕСА_1, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 5-6).

Відповідно до довідки виконавчого комітету Немішаївської селищної ради Бородянського району Київської області від 15 квітня 2015 року у вказаній квартирі з 2013 року проживає ОСОБА_4 разом зі своєю сім'єю (а.с. 72).

Згідно з частиною першою статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частини першої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У пункті 33 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року№ 5 «Про судову практику про захист права власності та інших речових прав» роз'яснено, що відповідно до положень статей 391, 396 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Відповідно до частини першої статті 60 ЦПК України 2004 року кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Задовольняючи позов ОСОБА_2, суд першої інстанції, врахувавши наведені обставини справи, дійшов правильного висновку про те, що право власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 ніким не оспорено та не скасовано, тому позивачка, як єдиний та повноправний власник, має право не тільки володіти вказаною квартирою, а й користуватись та розпоряджатись нею. За таких обставин, ОСОБА_4, займаючи спірну квартиру та проживаючи в ній, чинить ОСОБА_2 перешкоди у користуванні та розпорядженні цією квартирою, тому ОСОБА_4 виселено зі спірної квартири без надання іншого житлового приміщення. Укладення ОСОБА_4 з ОК «ЖБК «Бригантина - 2» договору про спільну пайову участь в будівництві житлового кооперативу будинку

від 18 лютого 2013 року не спростовує права власності ОСОБА_2 на спірну квартиру. Крім того, сплата відповідачкою коштів у рахунок оплати за вказану квартиру також не надає останній прав на квартиру та не позбавляє позивачку права користуватись та розпоряджатись спірною квартирою. ОСОБА_4 не укладала угод зі ОСОБА_2 щодо користування належною їй квартирою, а договір переуступки паю на спірну квартиру в ОК «ЖБК «Бригантина - 2»

від 18 лютого 2013 року було скасовано рішенням Апеляційного суду Київської області від 29 липня 2016 року, у зв'язку з чим будь-яких правових підстав користування відповідачкою вказаною квартирою не має.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення районного суду, неправильно застосував норми матеріального права та дійшов помилкового висновку про те, що вселення ОСОБА_4 у 2013 році у спірну квартиру відбулося з дотриманням умов укладених між сторонами договорів та норм Закону.

Отже, суд першої інстанції встановив всі обставини справи, додержуючись норм матеріального та процесуального права, зробив законний і обґрунтований висновок по суті спору під час ухвалення рішення у справі, належним чином давши оцінку наданим сторонами доказам, які є належними та достатніми для вирішення зазначеного спору.

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційнускаргу ОСОБА_2, подану представником - ОСОБА_3, задовольнити.

Рішення Апеляційного суду Київської області від 16 лютого 2017 рокускасувати, рішення Бородянського районного суду Київської області від 07 грудня 2016 року залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта

Ю. В. Черняк