Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 17.01.2019 року у справі №1527/4804/12

Постанова

Іменем України

30 січня 2019 року

м. Київ

справа № 1527/4804/12

провадження № 61-32254св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С. (суддя-доповідач),

суддів: Лесько А. О., Мартєва С. Ю., Пророка В. В., Фаловської І. М.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі прокуратури Одеської області, Державної казначейської служби України, головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про відшкодування моральної шкоди у зв'язку з порушенням розумних строків судового розгляду кримінальної справи в суді, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 13 квітня 2017 року у складі судді Кисельова В. К. та ухвалу апеляційного суду Одеської області

від 15 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Дрішлюка А. І.,

ОСОБА_2, ОСОБА_3,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: держава Україна в особі прокуратури Одеської області, Державної казначейської служби України, головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. У березні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до держави Україна в особі прокуратури Одеської області, Державної казначейської служби України, головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, у якому, з урахуванням неодноразових уточнень, просив стягнути за рахунок державного бюджету 3 000 000 грн на відшкодування моральної шкоди у зв'язку з порушенням розумних строків судового розгляду кримінальної справи в суді.

2. Позовна заява мотивована тим, що з 21 квітня 2008 року позивач перебуває під слідством та судом по кримінальній справі за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених частиною третьою статті 190, частинами другою та третьою статті 358 КК України, за якими він не визнає себе винним. У зв'язку з чим, він тривалий час знаходився під вартою, а також до теперішнього часу розгляд кримінальної справи триває.

3. Позивач вважає, що внаслідок процесуальної несумлінності і штучної процесуальної тяганини з боку прокуратури Одеської області, що підтримує державне обвинувачення у суді, були суттєво порушені розумні строки розгляду кримінальної справи у суді, внаслідок чого йому завдана моральна шкода. Тяганина судового розгляду кримінальної справи у суді на протязі 8 років 6 місяців є процесуальним зловживанням службовим положенням з боку прокуратури Одеської області та тиском на обвинуваченого з метою зізнання у скоєнні злочину, які обвинувачений не вчиняв.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВИХ РІШЕНЬ

4. Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 13 квітня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області

від 15 серпня 2017 року, в задоволенні позову відмовлено

5. Судові рішення мотивовані недоведенням ОСОБА_1 позовних вимог, оскільки судові засідання при розгляді кримінальної справи відкладались за різних причин, неявка прокурора не мала систематичного характеру, а тому і підстави для задоволення позову відсутні.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

6. У касаційній скарзі, поданій у вересні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 просить скасувати ухвалені у справі рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права.

7. Касаційна скарга мотивована тим, що суд вийшов за межі позовних вимог, так як визначивши предметом спору не порушення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практики Європейського суду з прав людини (порушення розумних строків розгляду кримінальної справи у суді), на що посилався позивач, а помилково встановив, що позов поданий на підставі виникнення у позивача права на реабілітацію і відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, внаслідок чого при розгляді даної цивільної справи не застосував Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права, а застосував норми Закону України «Про порядок відшкодування шкоди незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», який не поширюються спірні правовідносини, так як кримінальна справа по суті не вирішена.

8. Касаційна скарга також містить посилання на те, що суд першої інстанції і суд апеляційної інстанції не надали правової оцінки встановленим у судах фактів, які мають відображення у мотивувальній частині окремої ухвали апеляційного суду Одеської області від 12 липня 2012 року, якою встановлено порушення судом розумних строків розгляду кримінальної справи та не надали правової оцінки окремій постанові від 22 грудня 2015 року, що була винесена на адресу прокуратури м. Одеси щодо грубих порушень КПК України ( у редакції 1960 року) за систематичну неявку прокурора, який підтримує державне обвинувачення у суді при розгляді кримінальної справи, у судові засідання.

9. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 вересня 2017 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження судових рішень, відкрито касаційне провадження у справі, справу витребувано із суду першої інстанції.

10. 15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 3 жовтня

2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».

11. Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

12. Відповідно до підпункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення

змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

13. У травні 2018 року справу передано Верховному Суду.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи інших учасників справи

14. Доводи заперечень Прокуратури Одеської області на касаційну скаргу зводяться до того, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права. Посилання ОСОБА_1 на наявність підстав для задоволення його позову є недоведеним та необґрунтованим.

15. Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги до касаційного суду не направили.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

16. Перевіривши наведені у касаційних скаргах доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

16. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.

17. Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

18. Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

19. Суди встановили, що 21 квітня 2008 року ОСОБА_1 був затриманий співробітниками карного розшуку МУ УМВС України в Одеській області. Того ж дня йому було пред'явлено обвинувачення у скоєнні кримінальних правопорушень за частиною третьою статті 190, частинами другою та третьою статті 358 КК України.

20. 22 квітня 2008 року ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді утримання під вартою.

21. 22 червня 2008 року кримінальна справа за обвинуваченням

ОСОБА_1була передана до Суворовського районного суду

м. Одеси.

22. Вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 21лютого

2011 року ОСОБА_1визнано винним у скоєні злочинів,передбачених частиною третьою статті 190, частинами другою та третьою статті 358 КК України та призначено покарання у вигляді 2 років обмеження волі. На підставі статті 72 КК України ОСОБА_1 визнано таким,що відбув покарання повністю.

23.Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 12 липня 2011 року вказаний вирок скасований, кримінальна справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

24. 11 березня 2014 року прокурором змінено обвинувачення шляхом виключення обвинувачення у скоєнні кримінального правопорушення за частиною третьою статті 190 КК України, а 18 липня 2014 року виключено обвинувачення у скоєнні кримінального правопорушення за частиною другою статті 358 КК України

25. ВирокомСуворовського районного суду м. Одеси від 02 жовтня

2014 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєні злочину, передбаченого частиною третьою статті 358 КК України, від кримінальної відповідальності звільнено за спливом давності.

26. Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 28 травня 2015 року вказаний вирок скасовано, кримінальна справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

27. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

28. Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

29. Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

30. За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

31. Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

32. Відповідно до цієї норми обов'язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна.

33. Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 25 травня 2016 року у справі № 6-440цс16.

34. Матеріалами справи підтверджено, що з 21 квітня 2008 року

ОСОБА_1 перебуває під судом та слідством.

35. Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_1 посилається на процесуальну несумлінність, систематичну неявку прокурора, який підтримує державне обвинувачення, у судові засідання, тобто штучну процесуальну тяганину з боку прокуратури, що підтримує державне обвинувачення, що призвело до суттєвого порушення розумних строків розгляду кримінальної справи у суді.

36. Позивач стверджує, що прокурор, який підтримує державне обвинувачення умисно не з'являвся до суду на протязі 8 місяців, чим штучно затягував розгляд справи та питання щодо зміни запобіжного заходу обвинуваченому, який постійно знаходився в лікарняному корпусі слідчого ізолятору.

37. Відповідно до статті 8 Конституції України та частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

38. Право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується із обов'язком цієї особи добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати передбачені процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (§ 35 рішення ЄСПЛ у справі

«Alimentaria Sanders S. A. v. Spain» від 07 липня 1989 року №11681/85).

39. Неможливість суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ

від 08 листопада 2005 року у справі № 36655/02 «Смірнова проти України», рішення ЄСПЛ від 27 квітня 2000 року у справі № 30979/96 «Фрідлендер проти Франції» (Frydlender v. France)). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ

від 30 листопада 2006 року у справі «Красношапка проти України»).

40. Суд установив, що кримінальна справа за обвинуваченням

ОСОБА_1 неодноразово призначалась до судового розгляду.

41. Прокурор не з'явився в наступні дати - 17 лютого 2009 року, 10 квітня 2009 року, 20 травня 2009 року, 26 березня 2010 року, 24 грудня 2010 року,

28 січня 2011 року, 14 березня 2012 року. Більшість перерв у розгляду справи відбувалась за інших підстав.

42. Окремою ухвалою апеляційного суду Одеської області від 12 липня

2012 року встановлено порушення судом розумних строків розгляду кримінальної справи та зазначено що, зокрема, кримінальна справа у порядку кримінального судочинства повинна бути розглянута на протязі 2- х років(а. с. 153-154. т. 1).

43. Крім того, також не з'ясовано, чи сприяв сам ОСОБА_1 збільшенню тривалості кримінального провадження.

44. Європейський суд з прав людини в рішенні «Ігнаткіна про України»

від 21 травня 2015 року зазначав, що «розумність» тривалості провадження має оцінюватися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також важливість предмета спору для заявника (див., серед інших джерел, рішення у справі «Фрідлендер проти Франції» (Frydlender v. France) [ВП], заява № 30979/96, п. 43, ECHR 2000-VII).

45. Аналіз практики Європейського суду щодо тлумачення положення «розумний строк» свідчить: в рішенні у справі «Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства» він роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

46. У розумінні Європейського суду для визначення того, чи була тривалість певного строку розумною, передусім встановлюється початок цього строку та його закінчення. Строк, який слід брати до уваги у зазначеному відношенні, охоплює собою все провадження.

47. Апеляційний суд погодився з висновком місцевого суду про те, що неявки прокурора в судові засідання не носили систематичного характеру.

48. Разом із тим, суд апеляційної інстанції не дав жодної правової оцінки посиланням в апеляційній скарзі на наведені вище судові рішення, якими встановлено порушення розумних строків розгляду кримінальної справи та факт неодноразової неявки належним чином повідомленого про день, час та місце прокурора у судові засідання.

49. Поза увагою суду залишилась та обставина, що на момент вирішення судом цієї справи, судові розгляди кримінальної справи тривали значний строк - 8 рокі 6 місяців за відсутності остаточного вироку.

50.Крім того, також не з'ясовано, чи сприяв сам ОСОБА_1 0. збільшенню тривалості кримінального провадження.

51. Посилання апеляційного суду про право позивача на звернення з позовом про відшкодування шкоди в порядку Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» не можуть бути підставою для відмови в позові, оскільки предметом цього спору є відшкодування шкоди внаслідок порушення розумних строків розгляду кримінальної справи, а дія наведеного закону не розповсюджується на дані правовідносини.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

52 У силу положень статті 400 ЦПК України касаційний суд позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції, та давати оцінку доказам, які судами не досліджено, а відтак, не має можливості вирішити спір по суті за результатами касаційного перегляду.

53. Згідно з пунктами 1, 2 частини третьою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

54. За таких обставин, коли фактичні обставини для правильного вирішення справи апеляційним судом не встановлені, судове рішення апеляційного суду не може вважатись законним і обґрунтованим та в силу статті 411 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Ухвалу апеляційного суду Одеської області від 15 серпня 2017 року скасувати.

3. Справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. О. Лесько

С. Ю. Мартєв

В.В. Пророк

І. М. Фаловська