Історія справи

Постанова

Іменем України

30 січня 2018 року

м. Київ

справа № 740/2559/15

провадження № 61-788св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О., Коротуна В. М., Крата В. І., Курило В. П. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області у складі судді Ковальової Т. Г. від 17 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області у складі колегії суддів Кузюри Л. В., Онищенко О. І., Позігуна М. І. від 17 березня 2016 року,

ВСТАНОВИВ :

У червні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просила виділити в натурі належну їй на праві власності 1/8 частини житлового будинку АДРЕСА_1, співвласником якого є ОСОБА_2, якій належить 7/8 часток у праві спільної часткової власності вказаного будинку.

Після проведення судово-будівельної експертизи від 29 вересня 2015 року №С-239, згідно з висновком якої виділ в натурі 1/8 частки у праві спільної часткової власності технічно неможливий, у листопаді 2015 року позивач подала до суду клопотання про зміну предмета позову, в якому просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь грошову компенсацію за 1/8 частку житлового будинку у праві спільної часткової власності, що знаходиться по АДРЕСА_1 в сумі 20 567 грн та стягнути витрати із сплати судового збору в сумі 245 грн, витрати за проведення судово-будівельної експертизи в сумі 2 016 грн та витрати за надання правової допомоги в сумі 4 500 грн.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 є власницею 1/8 частки у праві спільної часткової власності вказаного будинку в порядку спадкування після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року батька ОСОБА_3, і оскільки її частка є незначною і згідно висновком експерта не може бути виділена в натурі, що унеможливлює її проживання в даному будинку, а також у зв'язку з неприязними відносинами з відповідачкою і з тим фактом, що вона має інше місце проживання у місті Вишневе Київської області, вважає, що вона має право на отримання грошової компенсації від співвласника спірного житлового будинку - ОСОБА_2

14 листопада 2015 року рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що стягнення з відповідача на користь позивача компенсації вартості 1/8 частини житлового будинку в праві спільної часткової власності в сумі 20 567 грн суперечитиме волі відповідача, є використанням одним співвласником свого права власності на шкоду іншому співвласнику, що є неприпустимим.

17 березня 2016 року ухвалою апеляційного суду Чернігівської області апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення Ніжинського міськрайонного осуду Чернігівської області від 17 листопада 2015 року залишено без змін.

Погоджуючись з висновками суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що висновки суду про відмову у задоволенні позову є законними та обґрунтованими, відповідають правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 19 лютого 2014 року (справа № 6-4цс14).

У квітні 2016 року ОСОБА_1 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 14 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 17 березня 2016 року.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що суди, відмовляючи їй у задоволенні позову, обмежили її право на отримання грошової компенсації вартості частки будинку, яким фактично володіють та користуються лише відповідачі, чим порушили протокол № 1 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини.

У серпні 2016 року ОСОБА_2 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення на касаційну скаргу, в яких зазначила про те, що вона є особою похилого віку, має 90 років, отримує мінімальну пенсію у розмірі 1 474 грн, а тому висновки суду про те, що стягнення з неї компенсації вартості 1/8 частини житлового будинку в праві спільної часткової власності у розмірі 20 567 грн суперечитиме її інтересам та майновому стану є законними та обґрунтованими.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядається спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

05 січня 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 1 статті 409 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи у касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судом установлено, що згідно з рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 20 серпня 2014 року сторони є співвласниками житлового будинку по АДРЕСА_1.

ОСОБА_1 належить 1/8 частка в праві спільної часткової власності вищевказаного житлового будинку, а ОСОБА_2 - 7/8 часток, з яких 1/2 частка належить їй як колишньому члену колгоспного двору, 1/4 частка - в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року та 1/8 частки в порядку спадкування після смерті сина ОСОБА_2 та батька ОСОБА_1 - ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Випадки, коли співвласник майна бажає позбутися належної йому частки в спільному майні шляхом отримання від інших співвласників компенсації вартості належної йому частки та визнання за останніми права власності на все майно, регулюються статтею 364 ЦК України.

Відповідно до частин першої, другої статті 364 ЦК України кожен із співвласників спільної часткової власності має право на виділ у натурі належної йому частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

При цьому слід також враховувати, що в силу положень статей 21, 24, 41 Конституції України, статей 319, 358 ЦК України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, у тому числі щодо захисту права спільної часткової власності.

Правовий режим спільної часткової власності визначається главою 26 ЦК України з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування та розпорядження частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди - спір вирішується судом. Незалежно від розміру часток співвласники при здійсненні зазначених правомочностей мають рівні права.

Виходячи з аналізу вищезазначених норм, з урахуванням закріплених в пункті 6 статті 3 ЦК України засад справедливості, добросовісності та розумності, що спонукають суд до врахування при вирішенні спору інтересів обох сторін, при розгляді справ, у яких заявляються вимоги одного зі співвласників про припинення його права на частку у спільному майні шляхом отримання від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки, виділ якої є неможливим, суди мають встановити наступне: чи дійсно є неможливим виділ належної позивачу частки в натурі або чи не допускається такий виділ згідно із законом; чи користуються спільним майном інші співвласники - відповідачі по справі; чи сплачується іншими співвласниками, які володіють та користуються майном, матеріальна компенсація позивачу за таке володіння та користування відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України; чи спроможні інші співвласники виплатити позивачу компенсацію в рахунок визнання за ними права власності на спільне майно та чи не становитиме це для них надмірний тягар.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13 січня 2016 року (справа № 6-2925 цс15).

Судом встановлено, що згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи Чернігівської регіональної торгово-промислової палати від 29 вересня 2015 року № С-239 дійсна вартість спірного будинку з надвірними спорудами становить 164 536 грн (вартість 1/8 частки - 20 576 грн та 7/8 частки - 143 969 грн) проте, з технічної точки зору, відповідно до вимог нормативно-правових актів у галузі будівництва поділити в натурі будинок АДРЕСА_1 в частках 1/8 та 7/8 частин будинку у праві спільної часткової власності не вбачається можливим.

Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_2 є особою похилого віку, має 90 років, отримує мінімальну пенсію, яку витрачає на ліки та своє утримання та не має коштів на сплату позивачу як співвласнику компенсацію вартості 1/8 частки у праві спільної часткової власності житлового будинку.

За таких обставин висновки судів попередніх інстанцій відповідають встановленим у справі обставинам, зроблені з врахуванням закріплених в пункті 6 статті 3 ЦК України засад справедливості, добросовісності та розумності, з врахуванням інтересів обох сторін. Оскільки стягнення з відповідача компенсації у рахунок вартості 1/8 частини житлового будинку АДРЕСА_1 суперечитиме інтересам ОСОБА_2, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Статтею 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судами повно та всебічно з'ясовано дійсні обставини справи, надано належну оцінку зібраним у ній доказам, постановлено законне і обґрунтоване рішення, подану касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційної цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 17 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 17 березня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: Н. О. Антоненко В. М. Коротун В. І. Крат В. П. Курило