Історія справи

Постанова КЦС ВП від 01.02.2018 року у справі №736/645/16

Постанова

Іменем України

30 січня 2018 року

м. Київ

справа № 736/645/16-ц

провадження № 61-494 св 17

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого Стрільчука В. А.,

суддів: Карпенко С. О., Погрібного С. О.,

Ступак О. В. (суддя-доповідач), Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач -ОСОБА_3,

відповідач - Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія» в особі Чернігівського обласного управління Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 23 червня 2016 року у складі головуючого судді Корх О. І. та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 1 серпня 2016 року у складі колегії суддів: Шитченко Н. В., Вінгаль В. М., Лазіки Г. П.,

ВСТАНОВИВ :

У червні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» в особі Чернігівського обласного управління Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (далі - ПрАТ «Українська ПСК») про стягнення суми індексації заробітної плати.

Свої позовні вимоги ОСОБА_3 обґрунтовувала тим, що із липня 2004 року вона працювала на посаді страхового агента в Чернігівському обласному управлінні ПрАТ «Українська ПСК», із якої її звільнено в лютому 2015 року. Проте за весь час її роботи на посаді страхового агента їй нараховувалася заробітна плата, але не проводилася індексація заробітної плати у зв'язку зі зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Уточнивши під час розгляду справи вимоги позову, ОСОБА_3 остаточно просила стягнути з відповідача - ПрАТ «Українська ПСК» в особі Чернігівського обласного управління ПрАТ «Українська ПСК» на свою користь суму індексації заробітної плати у зв'язку зі зростанням споживчих цін на товари та послуги за серпень 2014 року за виключенням утриманих податків та зборів у сумі 741 грн 45 коп., а також стягнути з відповідача витрати на юридичні послуги за розгляд справи.

Представник відповідача ПрАТ «Українська ПСК» в особі Чернігівського обласного управління ПрАТ «Українська ПСК» позову не визнав, просив відмовити в задоволенні позову.

Рішенням Корюківського районного суду Чернігівської області від 23 червня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 1 серпня 2016 року, позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «Українська ПСК» в особі Чернігівського обласного управління ПрАТ «Українська ПСК» на користь ОСОБА_3 суму індексації заробітної плати у зв'язку зі зростанням споживчих цін на товари та послуги за серпень 2014 року у розмірі 168 грн 31 коп., з відрахуванням із зазначеної суми податків та інших обов'язкових платежів. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

Судові рішення мотивовано доведеністю та обгрунтованістю позовних вимог у частині грошової суми у розмірі 168 грн 31 коп., із відрахуванням із зазначеної суми податків та інших обов'язкових платежів, та відсутністю передбачених законом підстав для задоволення позовних вимог в іншій частині у зв'язку з їх недоведеністю та необґрунтованістю.

У жовтні 2016 року ОСОБА_3 подано до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на вказані судові рішення, які вона просить змінити, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, та змінити оскаржувані судові рішення, задовольнивши позов у повному обсязі.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 жовтня 2016 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, а ухвалою від 20 лютого 2017 року справу призначено до судового розгляду.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон від 3 жовтня 2017 року), за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У грудні 2017 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано Верховному Судуцивільну справу.

Від ПрАТ «Українська ПСК» надійшли заперечення на касаційну скаргу, яку останнє просить відхилити та залишити без змін судові рішення у справі, посилаючись на їх законність та обґрунтованість, відсутність підстав для їх скасування. Зокрема, зазначено про недоведеність та незаконність доводів касаційної скарги щодо визначення липня 2004 року як базового місяця при обчисленні індексу споживчих цін для проведення індексації заробітної плати за серпень 2014 року, оскільки останнє збільшення відсотків комісійної винагороди відбулося у червні 2009 року. Крім того, зазначено про відсутність належним чином оформленого розрахунку вартості витрат на правову допомогу.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судові рішення відповідають вимогам статей 213, 214, 315 ЦПК України 2004 року (у редакції станом на час ухвалення рішень) щодо законності та обґрунтованості.

Судом установлено, що ОСОБА_3 прийнято на посаду страхового агента в Корюківське відділення Чернігівського обласного управління ПрАТ «Українська ПСК» з 1 березня 2004 року згідно з наказом від 1 березня 2004 року № 46/1; із 1 липня 2004 року її переведено на посаду страхового агента в Чернігівське обласне управління ПрАТ «Українська ПСК». Наказом від 13 лютого 2015 року № 02/2-к ОСОБА_3 звільнено з 13 лютого 2015 року на підставі статті 38 КЗпП України за власним бажанням.

Таким чином, ОСОБА_3 переведено на посаду страхового агента Чернігівського обласного управління ПрАТ «Українська ПСК» 1 липня 2004 року. Заробітну плату за серпень 2014 року у сумі 548 грн 25 коп. вона отримала у вигляді комісійної винагороди за наступними встановленими ставками: страхування будівель громадян - 25 %, страхування від нещасного випадку - 25 %, страхування тварин - 20 % .

22 лютого 2005 року з ОСОБА_3 укладено трудовий договір за № 8, згідно з пунктом 2.1.2 якого за роботу з укладання договорів страхування, приймання страхових платежів і обслуговування страхувальників компанія зобов'язується виплачувати агенту комісійну винагороду в розмірі, встановленому наказом керівника структурного підрозділу ПрАТ «Українська ПСК».

Установлено, що останнє підвищення заробітної плати, а саме: підвищення ставок комісійної винагоди позивачу за всіма видами страхування, що передувало місяцю, в якому слід провести індексацію, відбулося у червні 2009 року, коли ставки комісійної винагороди були встановлені у наступних розмірах: страхування будівель громадян - 30 %, страхування домашнього майна - 30 %, страхування від нещасного випадку - 25 %, страхування тварин - 20 %, страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів - 18 % .

У серпні 2014 року позивачу нараховано заробітну плату у сумі 548 грн 25 коп., проте індексацію заробітної плати не здійснено, що не заперечується стронами у справі.

Згідно з частиною п'ятою статті 95 КЗпП України заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про оплату праці» гарантійні і компенсаційні виплати передбачені чинним законодавством відносяться до додаткової заробітної плати та входять в структуру заробітної плати.

У пункті 4 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), зазначено, що сума індексації грошових доходів громадян, у межах прожиткового мінімуму, визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

У разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації (пункт 5 вищевказаного Порядку).

Відповідно до пункту 2.1 Положення про оплату праці штатних працівників та страхових агентів районних відділень ПрАТ «Українська ПСК» в Чернігівській області на 2004 рік, затвердженого наказом начальника Чернігівського обласного управління ПрАТ «Українська ПСК» від 26 грудня 2003 року № 55, оплата праці страхових агентів складається зі ставок комісійної винагороди в межах розмірів, встановлених даним положенням за видами страхування. Конкретний розмір комісійної винагороди страховим агентам визначається і встановлюється начальником районного відділення, виходячи з фінансових можливостей відділення.

Згідно з пунктом 2.1 Положення про оплату праці штатних працівників та страхових агентів районних відділень ПрАТ «Українська ПСК» в Чернігівській області на 2005 рік, затвердженого наказом начальника Чернігівського обласного управління ПрАТ «Українська ПСК» від 4 січня 2005 року № 23, оплата праці страхових агентів складається зі ставок комісійної винагороди в межах розмірів, встановлених даним положенням за видами страхування. Конкретний розмір комісійної винагороди страховим агентам визначається і встановлюється начальником районного відділення, виходячи з фінансових можливостей відділення.

Правильно встановивши, що червень 2009 року є базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для індексації заробітної плати позивачу за серпень 2014 року, оскільки в цьому місяці відбулося підвищення заробітної плати, суд на підставі вищевказаних норм матеріального права, зокрема пункту 4 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), дійшов обгрунтованого висновку, що сума індексації заробітної плати позивача становить 168 грн 31 коп. (548 грн 25 коп. х 30,7 % / 100). При цьому суд правильно виходив із того, що оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, тому сума заробітної плати, що підлягає стягненню, визначається без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів.

Крім того, правильним, законним та обгрунтованим є висновок суду про відсутність підстав, передбачених статтями 56, 84, 88 ЦПК України 2004 року, для відшкодування позивачу витрат за надані юридичні послуги згідно з укладеним між позивачем та ПП «Юкос ЮА» договором від 11 листопада 2015 року № 1/11/15 про надання послуг у сфері права, оскільки в порядку, передбаченому частиною другою статті 56 ЦПК України 2004 року, жодна особа до участі у справі як особа, яка надавала правову допомогу, допущена не була.

Статтею 212 ЦПК України 2004 року (у редакції станом на час розгляду справи в суді) установлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Оскаржувані судові рішення містять висновки щодо результатів оцінки зібраних у справі доказів, відповідають вимогам статей 213-215, 315 ЦПК України 2004 року щодо законності й обґрунтованості.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд правильно визначився із характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку згідно зі статтями 57-60, 212 ЦПК України 2004 року, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Посилання ОСОБА_3 у касаційній скарзі на порушення судами вимог законодавства, закріплених у статтях 2, 8, 213 ЦПК України, а також неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи, невідповідність у повній мірі висновків судів матеріалам справи та не доведення відповідачем своїх заперечень, є помилковими, спростовуються матеріалами справи та змістом оскаржуваних судових рішень, які є достатньо повними та обґрунтованими, містять установлені судами обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, та відповідні висновки судів по суті вирішеного спору.

Наведені в касаційній скарзі доводи щодо помилковості висновків судів у частині визначення базового місяця при обчисленні індексу споживчих цін для індексації заробітної плати позивачу за серпень 2014 року та відповідно неправильного розрахунку належної до стягнення заробітної плати, виходячи з тих доказів, які надано позивачем, спростовуються вищевказаними нормами матеріального права, на підставі яких суд правильно установив обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема базовий місяць при обчисленні індексу споживчих цін для індексації заробітної плати позивачу за серпень 2014 року, яким, як правильно вважав суд, є червень 2009 року. Указані доводи були предметом детального дослідження й ретельної оцінки судами попередніх інстанцій при вирішення спору по суті заявлених позовних вимог. Таким чином, ці доводи зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку не допускається.

Те саме стосується доводів касаційної скарги щодо витрат за надання правової допомоги.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів та не дають підстав вважати, що судами порушено норми матеріального та процесуального права.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 23 червня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 1 серпня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Стрільчук

Судді: С. О. Карпенко

С.О. Погрібний

О.В. Ступак

Г.І. Усик