Постанова

Іменем України

15 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 203/3013/19

провадження № 61-1346св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1,

суб'єкт оскарження - відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро),

заінтересована особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ковельсвіт",

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), заінтересована особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ковельсвіт", щодо нескасування записів про обтяження

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Кіровського районного суду м.

Дніпропетровська від 22 травня 2020 року у складі судді Колісніченко О. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Городничої В. С., Лаченкової О. В., Петешенкової М. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст скарги

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, в якій просив визнати неправомірною бездіяльність відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (далі - ВПВР УДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області) щодо не скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів про обтяження: № 2114240 (спеціальний розділ); дата, час державної реєстрації: 14 серпня 2013 року 15:31:09; підстава виникнення обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер ВП 39309594, виданий 13 серпня 2013 року, видавник: головний державний виконавець ВПВР УДВС ГУЮ у Дніпропетровській області Осельський Є. С. ; вид обтяження: арешт на все рухоме майно; відомості про суб'єктів обтяження: обтяжувач: ВПР УДВС ГУЮ у Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 34984907; особа, майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_1; опис предмета обтяження: все нерухоме майно боржника ОСОБА_1,2876204592; № 12256783 (спеціальний розділ); дата, час державної реєстрації: 27 листопада 2015 року 14:47:25; підстава виникнення обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: ВП 49467593, виданий 26 листопада 2015 року, видавник: головний державний виконавець ВПВР УДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області Осельський Є.

С. ; вид обтяження: арешт на все майно; відомості про суб'єктів обтяження: обтяжувач: ВПВР УДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ: 34984907, країна реєстрації: Україна, адреса: Україна, 49005, Дніпропетровська область, м.

Дніпропетровськ, вул. Комсомольська, 56; особа майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_1; опис предмета обтяження: все нерухоме майно боржника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) в межах суми звернення стягнення в розмірі 3 882 567,77 грн; Зобов'язати ВПВР УДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про обтяження: № 2114240 (спеціальний розділ); дата, час державної реєстрації: 14 серпня 2013 року 15:31:09; підстава виникнення обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: ВП 39309594, виданий 13 серпня 2013 року, видавник: головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Дніпропетровській області МУЮ України Осельський Є.

С. ; вид обтяження: арешт на все рухоме майно; відомості про суб'єктів обтяження: обтяжувач: ВПВР УДВС ГУЮ у Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 34984907; особа, майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_1; опис предмета обтяження: все нерухоме майно боржника - ОСОБА_1,2876204592; № 12256783 (спеціальний розділ); дата, час державної реєстрації: 27 листопада 2015 року 14:47:25; підстава виникнення обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: ВП 49467593, виданий 26 листопада 2015 року, видавник: головний державний виконавець ВПВР УДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області Осельський Є. С. ; вид обтяження: арешт на все майно, відомості про суб'єктів обтяження: обтяжувач: Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ: 34984907, країна реєстрації: Україна, адреса: Україна, 49005, Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул.

Комсомольська, 56; особа майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_1; опис предмета обтяження: все нерухоме майно боржника - ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1) в межах суми звернення у розмірі 3 882 256,77 грн.

На обґрунтування скарги ОСОБА_1 вказував на бездіяльність старшого державного виконавця відділу ПВР УДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області Осельського Є. С. з виконання виконавчого листа № 2-3201/11, виданого Кіровським районним судом м.

Дніпропетровська 08 лютого 2013 року, що полягало у незняті арешту, накладеного на все майно боржника ОСОБА_1 постановами від 13 серпня 2013 року у виконавчому провадженні № 39309594 та від 26 листопада 2015 року у виконавчому провадженні №
49467593.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 30 липня 2019 року визнаний таким, що не підлягає виконанню, виконавчий лист № 2-3201/11 від 08 лютого 2013 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "ПУМБ", правонаступником якого є ТОВ "Ковельсвіт", заборгованості за кредитним договором від 14 листопада 2007 року № 5823974, компенсації судових витрат на загальну суму 3 882 567,77
грн.

Однак ужиті у виконавчих провадженнях № 39309594 та № 49467593 обтяження залишилися чинними, про що ОСОБА_1 дізнався 20 серпня 2019 року, після чого звернувся до державного виконавця із заявою про скасування вказаних обтяжень, яка залишилася без реагування.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив скаргу задовольнити.

Справу суди розглядали неодноразово.

Кіровський районний суд м. Дніпропетровська ухвалою від 27 листопада 2019 року в задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовив.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, щона час звернення з цією скаргою немає виконавчих проваджень, які перебували б на виконанні, що свідчить про фактичну втрату стягувачем та боржником відповідного статусу. ОСОБА_1 не позбавлений можливості захистити свої права як власника майна, звернувшись до суду з відповідним позовом про звільнення майна з-під арешту в порядку позовного провадження.

Дніпровський апеляційний суд постановою від 04 березня 2020 року ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 листопада 2019 року скасував, справу направив для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції не витребував та не оглянув у судовому засіданні матеріали виконавчого провадження для належного з'ясування обставин справи, в результаті чого дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні скарги.

Кіровський районний суд м. Дніпропетровська ухвалою від 22 травня 2020 року в задоволенні скарги відмовив.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, щодержавний виконавець, а після його звільнення як суб'єкта оскарження - Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) діяв у межах повноважень, передбачених Законом України "Про виконавче провадження", оскільки державний виконавець не мав за заявою ОСОБА_1, поданою 20 серпня 2019 року, підстав, передбачених Законом України "Про виконавче провадження", для скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів про обтяження за постановами про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 13 серпня 2013 року та від 26 листопада 2015 року.

Дніпровський апеляційний суд постановою від 16 грудня 2020 року ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 22 травня 2020 року залишив без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що Закон України "Про виконавче провадження" передбачає зняття арешту у виконавчому провадженні, що перебуває на виконанні, а не в разі повернення виконавчого документа стягувачу без виконання, тому ОСОБА_1 обрав неправильний спосіб захисту, оскільки не звертався до суду з вимогами скасувати накладені арешти, в тому числі з позовом про захист свого права власності, а оскаржив бездіяльність державного виконавця в порядку судового контролю за виконанням судового рішення, що на час звернення вже виконане.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її узагальнені аргументи

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 23 січня 2021 року, ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 22 травня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 грудня 2020 року, ухвалити рішення, яким задовольнити його скаргу.

Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 658/715/16-ц та постанові Верховного Суду від 23 грудня 2020 року у справі № 554/7908/17-ц.

На обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на те, що суди дійшли помилкового висновку про обрання неправильного способу захисту, з тих підстав, що він не звертався до суду з вимогами скасувати накладені арешти, в тому числі з позовом про захист свого права власності, а оскаржив бездіяльність державного виконавця в порядку судового контролю за виконанням судового рішення, яке на час звернення вже виконане.

З квітня 2016 року він не є власником майна, оскільки право власності у позасудовому порядку перейшло до банку, а тому і подати позов він також не має процесуальної можливості, оскільки майно в нього відсутнє, а оскаржувані арешти накладені не на майно, а на нього як фізичну особу.

На сьогодні є два арешти, накладені виконавчою службою на нього як фізичну особу на забезпечення виконання рішення суду, яке вже не потрібно виконувати.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 березня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

21 квітня 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 07 грудня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Кіровський районний суд м. Дніпропетровська рішенням від 14 листопада 2012 року, ухваленим у справі № 2-3201/11, яке набрало законної сили, позов ПАТ "ПУМБ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнив. Стягнув з ОСОБА_1 на користь ПАТ "ПУМБ" заборгованість за кредитним договором від 14 листопада 2007 року № 5823974 у розмірі 3 880 747,77 грн, яка складається із заборгованості за кредитом - 2 218 825,71 грн, заборгованості за процентами - 27 272,10 грн, простроченої заборгованості за відсотками - 992 116,30 грн, заборгованості за пенею та штрафом - 200 000,00 грн, а також судові витрати в сумі 1 920,00 грн.

На виконання зазначеного судового рішення Кіровський районний суд м.

Дніпропетровська 08 лютого 2013 року видав виконавчий лист № 2-3201/11, який пред'явлений стягувачем ПАТ "ПУМБ" до примусового виконання і на підставі якого головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області Осельський Є. С. постановою від 13 серпня 2013 року відкрив виконавче провадження № 39309594.

Постановою головного державного виконавця Осельського Є. С. від 13 серпня 2013 року накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження в межах суми боргу 3 882 567,77 грн.

На підставі цієї постанови державний реєстратор уніс до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідні записи про обтяження.

За даними витягу з автоматизованої системи виконавчих проваджень "ВП-спецрозділ", сформованого 19 травня 2020 року, щодо виконавчого провадження № 39309594, постановою державного виконавця від 19 листопада 2015 року виконавчий документ повернутий стягувачу на підставі пункту 7 частини 1 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції, що діяла на час винесення постанови, у зв'язку з тим, що боржник чи майно не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку.

23 листопада 2015 року стягувач ПАТ "ПУМБ" повторно пред'явив виконавчий лист № 2-3201/11 до примусового виконання.

Головний державний виконавець Осельський Є. С. постановою від 26 листопада 2015 року відкрив виконавче провадження № 49467593 та цього ж дня, 26 листопада 2015 року, виніс постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

постановою від 11 травня 2017 року головний державний виконавець Осельський Є.

С. на підставі статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий лист № 2-3201/11 повернув стягувачу у зв'язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення.

На підставі вказаної постанови державний реєстратор вніс відповідні записи про обтяження до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

При поверненні виконавчого документа стягувачу 19 листопада 2015 року та 11 травня 2017 року ні постанова державного виконавця від 13 серпня 2013 року про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, ні постанова державного виконавця від 26 листопада 2015 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження не скасовувались (інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єктів від 20 серпня 2019 року).

26 квітня 2016 року ПАТ "ПУМБ" в позасудовому порядку на підставі іпотечного договору від 14 листопада 2017 року № 5824213 набув право власності на предмет іпотеки, а саме будинок АДРЕСА_1.

25 квітня 2016 року між ПАТ "ПУМБ" і ТОВ "Юбіпартнер Факторинг" був укладений договір факторингу № 2016/5823974 за умовами якого ТОВ "Юбіпартнер Факторинг" набуло право вимоги за кредитним договором від 14 листопада 2007 року № 5823974, укладений між ПАТ "ПУМБ" та ОСОБА_1

25 квітня 2016 року між ТОВ "Юбіпартнер Факторинг" і ТОВ "Ковельсвіт" укладений договір № 2016/5823974/1, про відступлення права вимоги, за умовами якого ТОВ "Ковельсвіт" набуло право вимоги за кредитним договором від 14 листопада 2007 року № 5823974, укладеним між ПАТ "ПУМБ" і ОСОБА_1.

Кіровський районний суд м. Дніпропетровська ухвалою від 02 червня 2017 року у справі № 2-3201/11 замінив стягувача у виконавчому провадженні на ТОВ "Ковельсвіт".

Кіровський районний суд м. Дніпропетровська ухвалою від 30 липня 2019 року у справі № 2-3201/11, яка набрала законної сили, виданий судом у цій справі 08 лютого 2013 року виконавчий лист визнано таким, що не підлягає виконанню.

20 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області із заявою про скасування накладених 13 серпня 2013 року та 26 листопада 2015 року арештів його майна та просив скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про обтяження від 14 серпня 2013 року № 2114240 та від 27 листопада 2015 року №
12256783.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною 2 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених Частиною 2 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Відповідно до статті 1 Закону України у № 606-XIV "Про виконавче провадження" у редакції, чинній станом на дату винесення постанови про повернення виконавчого документу стягувачу від 19 листопада 2015 року (далі - ~law19~), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у ~law20~, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених ~law21~, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до ~law22~ та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до ~law23~ підлягають примусовому виконанню.

Аналогічну норму містить стаття 1 Закону України № 1404-VIII "Про виконавче провадження" у редакції, чинній станом на дату винесення постанови про повернення виконавчого документу стягувачу від 11 травня 2017 року (далі - ~law25~).

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до статті 447 ЦПК України, порушено їхні права чи свободи.

У разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем або приватним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України "Про виконавче провадження".

Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2021 року у справі № 712/12136/18 (провадження № 61-4726сво19), у постановах Верховного Суду від 24 червня 2021 року у справі № 127/11276/20 (провадження № 61-882св21), від 08 вересня 2021 року у справі № 369/3757/20 (провадження № 61-3588св21), від 29 вересня 2021 року у справі № 234/18525/19 (провадження № 61-10369св21).

У справі, що є предметом касаційного перегляду, ОСОБА_1 був боржником у виконавчому провадженні, тому він не може пред'являти позов про зняття арешту з майна, оскільки закон у цьому випадку передбачає інший спосіб судового захисту, а саме оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця або приватного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 обрав належний спосіб захисту порушених прав.

Згідно зі ~law27~ державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ~law28~ виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Відповідно до ~law29~ за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Згідно з ~law30~ виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

У разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження (~law31~).

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до ВПВР УДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області із заявою, в якій просив скасувати арешти накладені державним виконавцем постановами від 14 серпня 2013 року та 27 листопада 2015 року у зв'язку з визнанням судом виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню.

Установлено, що ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 30 липня 2019 року, постановленою у справі № 2-3201/11, яка набрала законної сили, визнано виконавчий лист, виданий у справі № 2-3201/11 08 лютого 2013 року, таким, що не підлягає виконанню, адже спір врегульовано у позасудовому порядку.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Застосування арешту майна боржника як обмежувального заходу не повинно призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що свідчить про необхідність його застосування тільки у випадках та за наявності підстав, визначених Законом.

Ураховуючи, що виконавчий лист, виданий у справі № 2-3201/11 08 лютого 2013 року, визнано таким, що не підлягає виконанню, державний виконавець був зобов'язаний за заявою ОСОБА_1 зняти всі арешти накладені на майно заявника у виконавчих провадженнях з виконання рішення суду у справі № 2-3201/11, адже законних підстав для їх збереження немає. Відмова ОСОБА_1 в знятті арешту унеможливлює здійснення заявником будь-яких дій щодо розпорядження своїми майновими правами, що є порушенням статті 1 Першого протоколу до конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За вказаних обставин, доводи касаційної скарги про допущення судами надмірного формалізму при вирішенні цього питання, що не відповідає одному з основних принципів цивільного судочинства - верховенству права (стаття 2 ЦПК України), знайшли своє підтвердження.

Частинами 1 , 3 статті 412 ЦПК України установлено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково й ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зважаючи на те що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, ухвалені у цій справі

рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати і ухвалити нове рішення, яким скаргу задовольнити.

Керуючись статтями 400, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 22 травня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 грудня 2020 року скасувати, скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати неправомірною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області щодо не скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів про обтяження № 2114240 (спеціальний розділ) та № 12256783 (спеціальний розділ).

Зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про обтяження: № 2114240 (спеціальний розділ); дата, час державної реєстрації: 14 серпня 2013 року 15:31:09; підстава виникнення обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: ВП 39309594, виданий 13 серпня 2013 року, видавник: головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Дніпропетровській області МУЮ України Осельський Є.

С. ; вид обтяження: арешт на все рухоме майно; відомості про суб'єктів обтяження: обтяжувач: ВПВР УДВС ГУЮ у Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 34984907; особа, майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_1; опис предмета обтяження: все нерухоме майно боржника - ОСОБА_1,2876204592; № 12256783 (спеціальний розділ); дата, час державної реєстрації: 27 листопада 2015 року 14:47:25; підстава виникнення обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: ВП 49467593, виданий 26 листопада 2015 року, видавник: головний державний виконавець ВПВР УДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області Осельський Є. С. ; вид обтяження: арешт на все майно, відомості про суб'єктів обтяження: обтяжувач: Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ: 34984907, країна реєстрації: Україна, адреса: Україна, 49005, Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул. Комсомольська, 56; особа майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_1; опис предмета обтяження: все нерухоме майно боржника - ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1) в межах суми звернення у розмірі 3 882 256,77 грн.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: С. Ю. Бурлаков

А. Ю. Зайцев

В. М. Коротун

М. Ю. Тітов