Історія справи

Постанова КЦС ВП від 29.10.2025 року у справі №611/478/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2025 року

м. Київ

справа № 611/478/21

провадження № 61-11391св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду (далі - Верховний Суд):головуючого - Крата В. І., суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. (суддя-доповідач),

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Зайцев Владислав Валерійович,

на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області

від 16 квітня 2024 року у складі судді Озерянської Ж. М. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 липня 2024 року у складі колегії суддів: Демченко Е. Л., Барильської А. П., Макарова М. О.

у цивільній справі

за позовом ОСОБА_1 (далі - позивачка)

до відповідачів Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (далі - ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області),

Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Полтавській області),

Головного управління Держгеокадастру у Київській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Київській області),

Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (далі - ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області),

Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області),

Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області),

Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (далі - ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області),

Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області (далі - ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області),

треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

про скасування державної реєстрації земельних ділянок та зобов`язання вчинити певні дії,

ухвалив постанову про таке:

I. Вступ

1. У липні 2021 року позивачка звернулася до суду з позовом до відповідачів про скасування державної реєстрації земельних ділянок та зобов`язання вчинити певні дії.

2. Відповідачі позовні вимоги не визнали.

3. Суд першої інстанції у позові відмовив, і його позицію підтримала апеляційна інстанція.

4. Позивачка оскаржила рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку. Підставою оскарження вказала те, що суди не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду, перелік яких навела у касаційній скарзі.

5. Оскаржувані судові рішення переглядаються в межах, передбачених статтею 400 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК),

у зв`язку з чим Верховний Суд вирішує питання права, а не факту.

ІІ. Короткий зміст позовних вимог

6. Позов обґрунтований так:

- позивачка має право на земельну частку (пай), що перебуває у колективній власності КСП «Барвінківський», розміром 12,91 умовних кадастрових гектарів без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) (далі - спірна земельна ділянка) на підставі сертифіката (зі змінами) від 07 серпня 2002 року № 0275997, виданого на ім`я її баби ОСОБА_5 відповідно до рішення Барвінківської районної державної адміністрації від 18 січня 2002 року № 7, після смерті якої вказане право спочатку успадкував її батько ОСОБА_6 , а потім вона;

- 18 жовтня 2017 року вона подала заяву з пакетом документів до

ГУ Держгеокадастру у Харківській області про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки членам КСП «Барвінківський»;

- рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19 червня 2019 року зобов`язано ГУ Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути її заяву від 18 жовтня 2017 року;

- 24 липня 2019 року ГУ Держгеокадастру у Харківській області видало наказ № 6016-СГ, яким повторно розглянуто її заяву про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва спірної земельної ділянки, та надано їй дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення

у власність земельної ділянки, розташованої за межами населених пунктів на території Іванівської сільської ради Барвінківського району Харківської області. Орієнтованим розміром земельної ділянки 12,91 умовних кадастрових гектарів із цільовим призначенням - ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

- 20 грудня 2019 року Іванківською сільською радою Барвінківського району Харківської області видано рішення про надання їй дозволу на розроблення проєктної документації із землеустрою щодо відведення

у власність земельної ділянки;

- 29 червня 2021 року їй видано лист-відмову у розробленні проєкту документації землеустрою, оскільки, земельна ділянка, на яку вона претендує, перетинається з вже сформованими земельними ділянками;

- у неї першої виникло право на земельну ділянку, тому дії

ГУ Держгеокадастру ряду областей щодо реєстрації земельних ділянок

з присвоєнням кадастрових номерів та передачі їх іншим особам порушують її права.

7. Враховуючи викладене, позивачка просила:

- скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6320483500:03:000:0533;

- зобов`язати ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області закрити Поземельну книгу, яка була відкрита у зв`язку зі здійсненням державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6320483500:03:000:0533;

- скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6320483500:03:000:0534;

- зобов`язати ГУ Держгеокадастру у Полтавській області закрити Поземельну книгу, яка була відкрита у зв`язку зі здійсненням державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6320483500:03:000:0534;

- скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6320483500:03:000:0535;

- зобов`язати ГУ Держгеокадастру у Київській області закрити Поземельну книгу, яка була відкрита у зв`язку зі здійсненням державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6320483500:03:000:0535;

- скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6320483500:03:000:0536;

- зобов`язати ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області закрити Поземельну книгу, яка була відкрита у зв`язку зі здійсненням державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6320483500:03:000:0536;

- скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6320483500:03:000:0537;

- зобов`язати ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області закрити Поземельну книгу, яка була відкрита у зв`язку зі здійсненням державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6320483500:03:000:0537;

- скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6320483500:03:000:0538;

- зобов`язати ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області закрити Поземельну книгу, яка була відкрита у зв`язку зі здійсненням державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6320483500:03:000:0538;

- скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6320483500:03:000:0539;

- зобов`язати ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області закрити Поземельну книгу, яка була відкрита у зв`язку зі здійсненням державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6320483500:03:000:0539;

- скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6320483500:03:000:0540;

- зобов`язати ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області закрити Поземельну книгу, яка була відкрита у зв`язку зі здійсненням державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6320483500:03:000:0540;

- скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6320483500:03:000:0541;

- зобов`язати ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області закрити Поземельну книгу, яка була відкрита у зв`язку зі здійсненням державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6320483500:03:000:0541.

ІII. Короткий зміст судових рішень

8. Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 16 квітня 2024 року, яке залишене без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 30 липня 2024 року, у позові відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

9. Відмовляючи у позові, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивачка не довела неможливість реалізації нею дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, наданого ГУ Держгеокадастру згідно наказу № 6016-СГ від 24 липня 2019 року, а також рішенням Іванківської сільської ради Барвінківського району Харківської області № 443-УІІ

від 20 грудня 2019 року.

Перевірку статусу земель, на які претендувала позивачка, здійснено

в 2021 році, тобто після рекомендованого тридцятиденного строку, визначеного рішенням Іванківської сільської ради Барвінківського району Харківської області №443-УІІ від 20 грудня 2019 року, тобто більше ніж через рік після отримання відповідного дозволу.

Надання дозволів на розробку проєкту землеустрою щодо відведення

у власність земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва третім особам територіальними Управліннями Держгеокадастру з подальшими відкриттями Поземельних книг, які були відкриті у зв`язку зі здійсненням державної реєстрації земельної ділянки та здійсненням реєстрації, відповідають нормам законодавства та скасуванню не підлягають.

IV. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

10. У касаційній скарзі позивачка просить оскаржувані судове рішення скасувати, ухвалити нове про задоволення позову.

11. Касаційна скарга мотивована таким:

- суди дійшли помилкового висновку, що позивачка після надання дозволу на розробку проєкту землеустрою не вчиняла дій, направленихна його розроблення, оскільки вона зверталася до судів для отримання дозволу на розроблення проєкту землеустрою, потім до інженера-землевпорядника

з метою розроблення проєкту документації із землеустрою, отже мала законні сподівання та правомірні очікування на закінчення процедури отримання у власність земельної ділянки, яка залежить від правомірної поведінки уповноваженого державного органу;

- з урахуванням того, що Харківський окружний адміністративний суд

у справах № 820/1461/18, № 520/562/19 встановивбездіяльність

ГУ Держгеокадастру у Харківській області, а відмову у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою безпідставною та протиправною, зобов`язавши прийняти рішення щодо надання дозволу на розробку проєкту землеустрою, дійшов висновку про недобросовісність поведінки органів Держгеокажастру, оскільки ГУДержгеокадастру у Харківській області, починаючи з 2017 року,безпідставно зволікав та відмовляв позивачці

у прийнятті рішення щодо надання їй дозволу на розробку проєкту землеустрою;

- дії відповідачів з формування земельних ділянок та їх подальша державна реєстрація за третіми особами призвели до порушення права позивачки на мирне володіння своїм майном;

- суди застосували статті 118 123 Земельного кодексу України

(далі - ЗК) без урахування висновків щодо застосування норм права

у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц, Верховного Суду від 09 грудня 2020 року у справі № 617/763/16-ц та

від 04 грудня 2019 року у справі № 206/4713/17-ц.

V. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

12. 11 вересня 2024 року ГУ Держгеокадастру у Закарпатській областіподало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, просило відмовити

у її задоволенні, вказавши, що дії щодо реєстрації земельної ділянки

є законними, позивачка не реалізувала своє право на розроблення проєкту землеустрою з подальшою реєстрацією права власності на земельну ділянку.

13. 13 вересня 2024 року ГУ Держгеокадастру у Полтавській області подалодо Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, просило відмовити

у її задоволенні, вказавши, що не було підстав для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки. До повноважень Головного управління не входить скасування державної реєстрації земельних ділянок, такими повноваженнями наділені лише Державні кадастрові реєстратори.

14. 16 вересня 2024 року ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу,просило відмовити

у її задоволенні, вказавши, що Державним кадастровим реєстратором проведено перевірку документів на відповідність вимогам законодавства

і здійснено державну реєстрацію оспорюваної земельної ділянки. Законодавством не передбачено, що згідно орієнтовного місця розташування земельної ділянки, з приводу якої заявники звертаються про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою у порядку статті 118 ЗК України, може бути прийнятий лише один наказ про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою. Оскільки проєкт на спірну земельну ділянку не розроблявся, тому державний кадастровий реєстратор Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області діяв виключно відповідно до вимог чинного законодавства.

15. 30 вересня 2024 року ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, просило відмовити

у її задоволенні, вказавши, що законодавством не передбачено, що відповідним уповноваженим органом може бути прийняте лише одне рішення про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою. Державний реєстратор Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області діяв з дотриманням вимог законодавства, тому відмова у позові є обґрунтованою.

VІІ. Рух справи в суді касаційної інстанції

16. 08 серпня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Зайцев В. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду.

17. Ухвалою Верховного Суду від 26 серпня 2024 року відкрито касаційне провадження.

18. Ухвалою Верховного Суду від 04 вересня 2024 року повернуто без розгляду відзив ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області.

19. Ухвалою Верховного Суду від 26 вересня 2024 року повернуто без розгляду відзив ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області.

20. Ухвалою Верховного Суду від 31 жовтня 2024 року продовжено

ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області строк на подання відзиву на касаційну скаргу.

21. 20 вересня 2024 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

22. Ухвалою Верховного Суду від 20 жовтня 2025 року справу призначено до судового розгляду.

23. Інші особи не скористалися своїм правом на подання відзивів на касаційну скаргу.

VІІI. Фактичні обставини, встановлені судами

24. Відповідно до сертифіката на право на земельну частку (пай)

від 07 серпня 2002 року серії ХР № 0275997 ОСОБА_5 на підставі рішення Барвінківської районної державної адміністрації від 18 січня

2002 року № 7 належить право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Барвінківський», розміром 12,91 умовних кадастрових гектарів без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості).

25. Згідно з відмітками у цьому сертифікаті від 25 червня 2003 року право на земельну частку (пай) передано ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право на спадщину ВАК № 536837 р. № 878 від 16 травня 2003 року.

26. Розпорядженням Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області від 18 лютого 2006 року № 56 дозволено

ОСОБА_6 виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право власності на земельну ділянку на землях державного резервного фонду, контур № 770 на території колишнього КСП «Барвінківський» Іванівської сільської ради, зі змінами, внесеними розпорядженням Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області від 13 січня 2010 року № 11.

27. ОСОБА_6 за життя не здійснив реєстрацію земельної ділянки

у встановленому законом порядку.

28. Згідно з додатком до сертифіката на право на земельну частку (пай), серії ХР № 0275997 від 07 серпня 2002 року внесено зміни до цього сертифіката шляхом передачі права на земельну частку (пай) позивачці на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 05 квітня 2016 року, спадкова справа № 17/2015, зареєстрована в реєстрі за № 284.

29. На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2019 року, залишеного без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2019 року, Головним управлінням Держгеокадастру видано наказ № 6016-СГ від 24 липня

2019 року, повторно розглянуто заяву позивачки про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельної ділянки, орієнтовним розміром 12,91 умовних кадастрових гектарів, та надано дозвіл позивачці на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої за межами населених пунктів на території Іванівської сільської ради Барвінківського району Харківської області. Орієнтованим розміром земельної ділянки 12,91 умовних кадастрових гектарів із цільовим призначенням ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

30. Позивачкою не було реалізовано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою, у зв`язку з чим вона повторно звернулася до Іванківської сільської ради Барвінківського району Харківської області з заявою про надання дозволу на розробку документації із землеустрою.

31. Рішенням Іванківської сільської ради Барвінківського району Харківської області від 20 грудня 2019 року № 443-УІІ надано позивачці дозвіл на розроблення проекту документації із землеустрою щодо відведення

у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельної ділянки, орієнтовним розміром 12,91 умовних кадастрових гектарів, розташованої за межами населених пунктів на території Іванківської сільської ради Барвінківського району Харківської області, з метою реєстрації права власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у встановленому законом порядку. Рекомендовано в місячний термінзамовити виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки.

32. 01 березня 2021 року треті особи у справі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до ГУ Держгеокадастру у Харківській області з заявами про надання дозволів на розробку проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, орієнтовними площами 2,000 га (кожний), які розташовані за межами населеного пункту на території Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області та згідно схеми розташувань земельної ділянки не мали кадастрових номерів.

33. Після отримання дозволу на розроблення проєкту документації із землеустрою позивачка звернулася до фізичної особи-підприємця

ОСОБА_7 зі зверненням про виготовлення проєкту документації

із землеустрою, яка листом від 29 червня 2021 року № 29/09/2021 повідомила позивачку про відсутність можливості розробити проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки, на вказаному нею місце розташуванні виявлено зареєстровані земельні ділянки з кадастровими номерами. Форма власності не зареєстровано, власник відсутній.

34. Після отримання відповіді від фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 , позивачка повторно звернулася до Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області з клопотанням про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

35. Рішенням Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області від 27 квітня 2021 року № 546-VIII відмовлено позивачці у наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої за межами населених пунктів на території Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області (територія колишньої Іванківської сільської ради).

IХ. Позиція Верховного Суду

36. Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах розгляду справи судом касаційної інстанції (див. пункт 5), Верховний Суд зазначає таке.

37. Цей спір виник у зв`язку із колізією дозволів на розроблення документації із землеустрою на земельну ділянку.

Він стосується ситуації, коли дозвіл на розроблення проєкту землеустрою на земельну ділянку надається кільком особам щодо однієї і тієї ж самої земельної ділянки.

38. Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до статті 14Конституції України та частини другої статті 1 ЗК право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

39. Згідно з пунктом «б»частини першої статті 81 ЗК громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

40. Згідно з частиною шостою статті 118 ЗК громадяни, зацікавлені

в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

41. Частиною сьомою цієї статті передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою

і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

42. За змістом статті 79-1 ЗК формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації

у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах

шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

43. Відповідно до частини восьмої статті 118 ЗК проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

44. Згідно з частиною першою статті 186-1 ЗК проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

45. Велика ПалатаВерховного Суду наголошувала, що рішення про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою не є правовстановлюючим актом

і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 380/624/16).

46. Разом з тим Верховний Суд виробив підхід про те, що рішення про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Інтерес,

у випадку формування земельної ділянки за заявою такої особи та поданими документами, підлягає правовому захисту. Погодження та затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, яка раніше сформована на підставі проєкту землеустрою іншої особи, порушує законний інтерес такої особи щодо можливості завершити розпочату ним відповідно до вимог чинного законодавства процедуру приватизації земельної ділянки. За наявності двох або більше бажаючих отримати земельну ділянку державної чи комунальної власності у власність при безоплатній передачі земельних ділянок в межах встановлених норм (стаття 121 ЗК), першочергове право на таке отримання має особа, на підставі проекту землеустрою якої сформована відповідна ділянка, якщо для цього відсутні законні перешкоди (див. постанови Верховного Суду від 26 січня

2022 року у справі № 700/317/20, від 08 листопада 2021 року у справі

№ 712/8720/20).

47. В своїй практиці верховний Суд наголошує, що за змістом статті 118 ЗК завершальним етапом процедури безоплатної приватизації земельних ділянок є саме затвердження проекту землеустрою та передача (надання) земельної ділянки у власність. Таким чином, реальні законні сподівання на оформлення права власності на земельну ділянку виникають не після отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою, чи погодження проекту у порядку статті 186-1 ЗК, а саме з моменту звернення до відповідного органу виконавчої влади, чи органу місцевого самоврядування із проханням затвердити погоджений проєкт землеустрою та передання земельної ділянки у власність, оскільки до цього моменту особа повинна усвідомлювати, що земельна ділянка може бути надана у власність іншій особі (див. постанови Верховного Суду від 27 березня 2024 року у справі № 695/1038/22, від 11 квітня 2024 року усправі № 607/10862/22).

48. В такому спорі важливим є вирішення питання про те, на підставі проєкту землеустрою якої особи сформована спірна земельна ділянка, оскільки саме ця особа, за наявності двох або більше бажаючих отримати спірну земельну ділянку, має першочергове право на отримання земельної ділянки у власність при її безоплатній передачі.

49. У спірних правовідносинахслід враховувати, що подати позов до суду про захист свого законного інтересу може будь яка особа, яка звернулася до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з метою отримання земельної ділянки, залежно від істотних ознак кожної конкретної правової ситуації (зокрема, від добросовісності поведінки усіх зацікавлених осіб, обізнаності їх про інтереси інших осіб щодо цієї земельної ділянки тощо).

50. Добросовісність та розумність належать до фундаментальних засад цивільного права (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України). Отже, і на переддоговірній стадії сторони повинні діяти правомірно, зокрема, поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси одна одної, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності.

51. Обов`язок діяти добросовісно поширюється на обидві сторони.

52. Якщо особа, отримавши дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, сама зволікає з його розробкою та поданням на затвердження, вона цілком може очікувати, що земельна ділянка буде надана іншій особі (див. пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц).

53. Відмовляючи у позові, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивачка не надала належних доказів неможливості реалізації нею дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення у власність спірної земельної ділянки

в рекомендований тридцятиденний строк, визначений рішенням Іванківської сільської ради Барвінківського району Харківської області № 443-УІІ

від 20 грудня 2019 року. Надання дозволів на розробку проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва третім особам територіальними Управліннями Держгеокадастру з подальшими відкриттями Поземельних книг, які були відкриті у зв`язку зі здійсненням державної реєстрації земельної ділянки та здійсненням реєстрації, відповідають нормам законодавства та скасуванню не підлягають.

54. Колегія суддів з такими висновками погоджується, оскільки судами обґрунтовано встановлено, що позивачка після надання дозволу на розробку проєкту землеустрою протягом тривалого часу не вчиняла значущих дій, направлених на його розроблення, що виключає наявність порушеного її права.

55. З цих підстав, у позивачки відсутнє право на захист її очікувань щодо оформлення права власності саме на спірну земельну ділянку, оскільки треті особи раніше за позивачку вчинили юридично значущі дії щодо вирішення питання про отримання у майбутньому права власності на це майно: раніше закінчили розробку проєкту землеустрою спірної земельної ділянки, за їх заявами раніше сформовано земельні ділянки.

56. Отже, отримання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність, а тому не створює правових наслідків, крім тих, що пов`язані з неправомірністю його прийняття, що узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 28 листопада

2018 року у справі № 826/5735/16, від 17 жовтня 2018 року у справі

№ 380/624/16-ц.

57. У зв`язку з чим доводи касаційної скарги про те, що дії відповідачів

з формування земельних ділянок та їх подальша державна реєстрація за третіми особами призвели до порушення права позивачки на мирне володіння своїм майном є безпідставними.

58. Посилання в касаційній скарзі на те, що вона зверталася до судів для отримання дозволу на розроблення проєкту землеустрою, потім до інженера-землевпорядника з метою розроблення проєкта документації із землеустрою, тому помилковим є висновок судів, що вона після надання дозволу на розробку проєкту землеустрою не вчиняла дій, направлених на його розроблення, колегія суддів відхиляє, оскільки судові рішення, якими фактично позивачці надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою ухвалено у 2019 році, а позивачка, звернулась лише у 2021 році із заявою про виготовлення проєкта документації із землеустрою.

59. Враховуючи характер спірних правовідносин та застосованих судами норм права, наведена в касаційній скарзі практика Верховного Суду

(див. пункт 11) не свідчить про застосування норм права у цій справі без урахування висновків, що містяться у перелічених позивачкою постановах.

60. Водночас колегія суддів наголошує, що розробка проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та його затвердження хоча й здійснюється заявником з метою отримання земельної ділянки

в користування, однак вчиняється саме в інтересах територіальної громади чи держави з метою формування такої земельної ділянки. Тому в разі неотримання в користування такої земельної ділянки особа, яка понесла витрати на розробку та погодження проєкту землеустрою, за умови формування земельної ділянки, може претендувати на відшкодування здійснених витрат (див. пункт 67 постанови Великої Палати Верховного Суду

від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц).

61. Так само позивачка не позбавлена права реалізувати свої спадкові права на земельну частку (пай) шляхом звернення до уповноважених органів.

Х. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

62. Доводи касаційної скарги не дають підстави для висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального

і процесуального права.

63. Незгода позивачки із судовими рішеннями, висновками щодо встановлених обставин та оцінкою доказів не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК).

64. Суди належним чином з дотриманням норм статті 89 ЦПК щодо оцінки доказів і статті 263 ЦПК щодо законності та обґрунтованості рішення суду повно і всебічно встановили обставини справи та правильно вирішили спір.

65. За результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд вважає, що немає підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, що відповідатиме статті 410 ЦПК.

66. Оскільки оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, судовий збір покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Із цих підстав,

керуючись статтями 400 402 409 410 415 416 419 ЦПК, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Зайцев Владислав Валерійович, залишити без задоволення.

2. Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області

від 16 квітня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду

від 30 липня 2024 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: В. І. Крат Д. А. Гудима І. О. Дундар Є. В. Краснощоков П. І. Пархоменко