Постанова

Іменем України

29 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 757/64000/16-ц

провадження № 61-7655св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

треті особи: ОСОБА_3 , приватний нотаріус Насобіна Ганна Олександрівна,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , приватний нотаріус Насобіна Ганна Олександрівна, про визнання недійсними договорів дарування та стягнення частини боргу

за касаційною скаргою адвоката Грушка Олексія Олександровича як представника ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 23 червня 2022 року у складі колегії суддів: Гуля В. В., Матвієнко Ю. О., Мельника Я. С.,

ВСТАНОВИВ:

1.Описова частина

Короткий зміст вимог

У лютому 2016 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом, у якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог та заяви про збільшення позовних вимог просив визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1 від 26 лютого 2015 року № 246 у зв`язку з його фіктивністю; у рахунок погашення частини заборгованості за рішенням Апеляційного суду Київської області від 24 листопада 2017 року № 370/1226/15 звернути стягнення на квартиру АДРЕСА_1 шляхом передання у власність ФОП ОСОБА_1 та визнання за ФОП ОСОБА_1 права власності на квартиру АДРЕСА_1 ; визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_2 від 20 лютого 2015 року № 133 у зв`язку з його фіктивністю; у рахунок погашення частини заборгованості за рішенням Апеляційного суду Київської області від 24 листопада 2014 року № 370/1226/15, що становить 12 542 189 грн, звернути стягнення на квартири: № 4 , загальна площа 330,40 кв. м; № 5, загальна площа 294,0 кв. м; № 16, загальна площа 233,30 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом передання у власність ФОП ОСОБА_1 та визнання за ФОП ОСОБА_4 права власності на ці квартири.

На обґрунтування заявлених вимог ФОП ОСОБА_1 указував, що оспорювані договори дарування квартир є недійсними у зв`язку із їх фіктивністю, оскільки на час їх укладання ОСОБА_2 було відомо про наявність у нього невиконаного договірного грошового зобов`язання перед позивачем, адже тривав судовий розгляд у справі № 370/1226/15-ц за його позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про стягнення грошових коштів.

На підставі рішення суду у справі 370/1226/15-ц, яким з ОСОБА_2 на користь ФОП ОСОБА_1 стягнено борг, Макарівський районний суд Київської області видав виконавчий лист, після чого приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Наконечний І. М. виніс постанову від 14 березня 2018 року про відкриття виконавчого провадження № 55989291 та постанову про арешт майна боржника і звернення стягнення на майно боржника. 15 березня 2018 року ОСОБА_2 внесений до Єдиного реєстру боржників.

Ураховуючи, що ОСОБА_2 не виконує грошове зобов`язання, позивач просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Печерський районний суд м. Києва рішенням від 07 вересня 2021 року в задоволенні позову відмовив.

Рішення суду першої інстанції мотивоване відсутністю на час укладання договору відступлення між ОСОБА_6 і ФОП ОСОБА_1 заборгованості ОСОБА_2 перед ОСОБА_6 за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «ТД «Камілла» від 05 травня 2015 року, адже виконавчі листи, видані Макарівським районним судом Київської області 01 березня 2018 року у справі № 370/1226/15-ц, визнані судом такими, що не підлягають виконанню.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Київський апеляційний суд постановою від 23 червня 2022 року апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1 задовольнив частково. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 07 вересня 2021 року скасував та ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив частково. Визнав недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1 від 26 лютого 2015 року № 246 у зв`язку з його фіктивністю. Визнав недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_2 від 20 лютого 2015 року № 133 у зв`язку з його фіктивністю. В решті позову відмовив. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення керувався скасованими судовими рішеннями, які не мали юридичної сили. ОСОБА_2 укладаючи оспорювані договори дарування, безоплатно відчужив у такий спосіб належне йому на праві власності нерухоме майно на користь третьої особи, коли у нього виникло боргове зобов`язання, яке вже було простроченим. Отже, ці правочини є фіктивними, тому підлягають визнанню недійсними. Цивільне законодавство не передбачає такого способу захисту, як переведення права власності в порядку погашення боргу, це можливо лише на стадії виконання судового рішення щодо погашення заборгованості шляхом реалізації належного боржнику майна.

Короткий зміст вимог касаційної скарги, її узагальнені аргументи

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 08 серпня 2022 року, адвокат Грушко О. О. як представник ОСОБА_2 просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 23 червня 2022 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Як на підставу касаційного оскарження судового рішення заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції в судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 607/15555/17.

Касаційна скарга мотивована порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права і неправильним застосуванням норм матеріального права. Апеляційний суд не з`ясував належним чином фактичних обставин справи щодо заявлених вимог, що має суттєве значення для правильного вирішення спору, не надав належної правової оцінки доводам і доказам сторін, що призвело до неправильного вирішення справи.

Договори дарування були укладені до моменту прийняття остаточного рішення у справі № 370/1226/15-ц та до моменту відкриття виконавчого провадження щодо виконання судових рішень у справі № 370/1226/15-ц. Крім цього, на час укладення оспорюваних правочинів не існувало будь-якої заборони відчуження будь-якого майна, належного ОСОБА_2 , тому він мав право та можливість вільно користуватись правами власника, гарантованими частинами першою та другою статті 319 ЦК України.

Зміст касаційної скарги не містить доводів щодо незгоди з судовим рішенням в частині відмови в задоволенні позову, тому в цій частині постанова апеляційного суду не є предметом касаційного перегляду (стаття 400 ЦПК України).

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 31 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

14 вересня 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Згідно з копією свідоцтва ТОВ «Торговий Дім «Камілла» від 17 грудня 2014 року частка учасника ОСОБА_6 сформована у повному обсязі та дорівнює 40 %, що становить 8 000 000,00 грн.

Відповідно до договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Торговий Дім «Камілла» від 17 грудня 2014 року ОСОБА_6 передав належну йому частку у статутному капіталі ТОВ «Торговий дім «Камілла» у розмірі 40 %, а ОСОБА_2 прийняв указану частку у власність та сплачує за неї грошову суму в розмірі, порядку та на умовах, викладених у договорі.

Згідно з пунктом 6 зазначеного договору продаж частки у статутному капіталі ТОВ «Торговий Дім «Камілла» у розмірі 40 % вчинено за 8 000 000,00 грн, які ОСОБА_2 зобов`язується сплатити ОСОБА_6 протягом 60 календарних днів з моменту укладення та підписання цього договору, а ОСОБА_6 зобов`язується прийняти грошові кошти, про що свідчать підписи на останній сторінці цього договору.

14 січня 2015 року ОСОБА_2 зареєстрував частку у статутному капіталі ТОВ «Торговий дім «Камілла» на своє ім`я.

Відповідно до договору дарування квартири від 12 лютого 2015 року ОСОБА_5 , що діє на підставі довіреності від імені ОСОБА_2 , подарувала ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_2 .

Відповідно до договору дарування квартири від 26 лютого 2015 року ОСОБА_5 , що діє на підставі довіреності від імені ОСОБА_2 , подарувала ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1 .

05 травня 2015 року між ОСОБА_6 і ФОП ОСОБА_1 укладено договір про відступлення права вимоги за договором купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «ТД «Камілла».

У травні 2015 року ФОП ОСОБА_1 звернувся до Макарівського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про стягнення (повернення) грошових коштів у зв`язку з невиконанням ОСОБА_2 умов договору купівлі-продажу частки у статутному фонді ТОВ «ТД «Камілла» (справа № 370/1226/15-ц).

Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 05 вересня 2016 року позов ФОП ОСОБА_1 задоволено. Стягнено з ОСОБА_6 на користь ФОП ОСОБА_1 20 000,00 грн, як невиконання зобов`язання за договором поруки. Стягнуто з ОСОБА_2 і ОСОБА_5 на користь ФОП ОСОБА_1 7 980 000,00 грн як невиконане зобов`язання за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Торговий Дім «Камілла» від 17 грудня 2014 року та договором про відступлення права вимоги за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Торговий Дім «Камілла» від 05 травня 2015 року, зареєстрований в реєстрі за № 330. Стягнено із ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на користь ФОП ОСОБА_1 як відшкодування збитків спливу 60 календарних днів з моменту вчинення правочину за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Торговий дім «Камілла». Стягнено із ОСОБА_2 і ОСОБА_5 на користь ФОП ОСОБА_1 3 % річних від простроченої суми, що становить 370 189,39 грн, за прострочення виконання зобов`язання. Вирішено питання про судові витрати у справі. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , ФОП ОСОБА_1 про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги за договором купівлі-продажу частки у статутному фонді ТОВ «Торговий дім «Камілла», відмовлено. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , ОСОБА_6 про визнання договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі недійсним відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 24 листопада 2017 року рішення Макарівського районного суду Київської області від 05 вересня 2016 року про стягнення грошових коштів скасовано і ухвалено в цій частині нове рішення. Стягнено з ОСОБА_6 на користь СПД ФОП ОСОБА_1 20 000,00 грн як невиконання зобов`язань за договором поруки. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь СПД ФОП ОСОБА_1 7 980 000,00 грн як невиконане зобов`язання за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «ТД «Камілла» від 17 грудня 2014 року та договором про відступлення права вимоги за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Торговий дім «Камілла» від 05 травня 2015 року, зареєстрований в реєстрі за № 330. Стягнено з ОСОБА_2 на користь СПД ФОП ОСОБА_1 4 192 00,00 грн інфляційних збитків за час прострочення виконання зобов`язання. Стягнено з ОСОБА_2 на користь СПД ФОП ОСОБА_1 3 % річних від простроченої суми у розмірі 370 189,39 грн за час прострочення виконання зобов`язання. Вирішено питання про судові витрати у справі. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про стягнення грошових коштів відмовлено. В решті рішення Макарівського районного суду Київської області від 05 вересня 2016 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 370/1226/15-ц рішення Макарівського районного суду Київської області від 05 вересня 2016 року, ухвалу Апеляційного суду Київської області від 11 жовтня 2017 року та рішення Апеляційного суду Київської області від 24 листопада 2017 року залишено без змін. Поновлено виконання рішення Апеляційного суду Київської області від 24 листопада 2017 року.

На підставі рішення Апеляційного суду Київської області від 24 листопада 2017 року у справі № 370/1226/15-ц Макарівський районний суд Київської області 01 березня 2018 року видав три виконавчі листи. Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Наконечний І. М. відкрив виконавчі провадження № 55989291, № 57575997 та № 59353196, які були об`єднані у зведене виконавче провадження № 57576813.

Доказів виконання рішення суду у справі № 370/1226/15-ц немає.

Ухвалою Макарівського районного суду Київської області, залишеною в силі постановою Київського апеляційного суду від 07 жовтня 2020 року, за заявою ОСОБА_2 виконавчі листи від 01 березня 2018 року, видані Макарівським районним судом Київської області у справі № 370/1226/15-ц, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ФОП ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 7 980 000, 00 грн, грошових коштів у розмірі 4 192 00, 00 грн та грошових коштів у розмірі 370 189, 39 грн визнано такими, що не підлягають виконанню.

Постановою Київського апеляційного суду від 01 лютого 2021 року ухвалу Макарівського районного суду Київської області від 30 липня 2020 року про задоволення заяви ОСОБА_2 про визнання виконавчих документів такими, що не підлягають виконанню, - скасовано. Постанову Київського апеляційного суду від 07 жовтня 2020 року, якою апеляційні скарги ФОП ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Макарівського районного суду Київської області від 30 липня 2020 року - без змін, у порядку, передбаченому частиною третьою статті 370 ЦПК України, - скасовано. Прийнято постанову, якою заяву ОСОБА_2 про визнання такими, що не підлягають виконанню, виконавчих листів, виданих 01 березня 2018 року Макарівським районним судом Київської області у справі № 370/1226/15-ц про стягнення з ОСОБА_2 на користь ФОП ОСОБА_1 грошових коштів у розмірах 7 980 000,00 грн, 4 192 000,00 грн і 370 189,39 грн - залишено без задоволення.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судом норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Згідно із статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно зі статтею 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Згідно з частинами першою та другою статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України), і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно з частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Цивільно-правовий договір (в тому числі й договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.

Боржник (дарувальник), який відчужує майно на підставі безвідплатного договору на користь іншої особи після виникнення у нього зобов`язання із повернення суми позики діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора, оскільки укладається договір дарування, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

Як наслідок, не виключається визнання недійсним договору, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України).

У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) Велика Палата Верховного Суду у подібних правовідносинах дійшла висновку про те, що фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, вважає, що така протизаконна ціль, як укладення особою договору дарування майна зі своїм родичем з метою приховання цього майна від конфіскації чи звернення стягнення на вказане майно в рахунок погашення боргу, свідчить, що його правова мета є іншою, ніж та, що безпосередньо передбачена правочином (реальне безоплатне передання майна у власність іншій особі), а тому цей правочин є фіктивним і може бути визнаний судом недійсним.

Цивільно-правовий договір (в тому числі й договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (в тому числі, вироку).

Будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину. При цьому та обставина, що правочин, за яким боржник відчужив майно, реально виконаний, не виключає тієї обставини, що він направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника та, відповідно, може бути визнаний недійсним на підставі загальних засад цивільного законодавства.

Наведений правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24 липня 2019 року у справі № 405/1820/17.

Встановивши, що ОСОБА_2 було достеменно відомо про наявність у нього невиконаного зобов`язання з оплати частки у статутному капіталі ТОВ «ТД «Каміла», тому він міг передбачити негативні для себе наслідки у разі задоволення позовних вимог щодо стягнення коштів і мав намір всупереч інтересам кредитора уникнути цих наслідків, апеляційний суд правильно застосував при вирішення справи правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19), та дійшов обґрунтованого висновку про визнання недійсними оспорюваних договорів дарування, оскільки дії відповідача при укладенні цих правочинів направлені на уникнення виконання зобов`язання з повернення боргу.

Крім цього, судовими рішеннями у справах № 757/12646/16, № 754/4985/16, № 757/6306/16 і № 450/3294/16 встановлено, що ОСОБА_2 у період квітень-травень 2015 року вчинив і інші правочини щодо відчуження належного йому майна на користь своєї матері ОСОБА_3 , а саме договір дарування квартири АДРЕСА_2 та 7 договорів дарування земельних ділянок, які рішеннями судів визнані недійсними.

Оскаржувана постанова апеляційного суду в частині, що є предметом касаційного перегляду, містить вичерпні висновки, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи, та обґрунтування доводів сторін по суті позову, що є складовою вимогою частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Висновки апеляційного суду в оскаржуваній частині не суперечатьвисновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 607/15555/17, адже у справі, що є предметом касаційного перегляду з позовом звернулася не сторона оскаржуваних правочинів.

Аргументи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують, зводяться до незгоди з ними та необхідності здійснення переоцінки доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду (стаття 400 ЦПК України).

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови апеляційного суду в частині задоволених позовних вимог - без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу адвоката Грушка Олексія Олександровича як представника ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 23 червня 2022 року в частині задоволених позовних вимог залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

М. Ю. Тітов