Постанова

Іменем України

29 серпня 2018 року

м. Київ

справа № 552/137/15-ц

провадження № 61-24817св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),

Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_2,

представники позивача: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,

відповідачі: ОСОБА_6, територіальна громада в особі Полтавської міської ради,

представник Полтавської міської ради -ОСОБА_7,

представники ОСОБА_6: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10,

третя особа - Перша полтавська державна нотаріальна контора,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Апеляційного суду Полтавської області від 11 травня 2017 року у складі колегії суддів: Бондаревської С. М., Кривчун Т. О., Пилипчук Л .І.,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6, територіальної громади в особі Полтавської міської ради про встановлення факту проживання однією сім'єю зі спадкодавцем.

Позовна заява мотивована тим, що встановлення даного факту їй потрібно для оформлення спадщини після померлого ОСОБА_11, як спадкоємиці четвертої черги.

З урахуванням викладеного, ОСОБА_2 просила суд встановити факт її проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, починаючи з січня 2007 року, з ОСОБА_11, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року та визнати її спадкоємцем четвертої черги.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 03 березня 2015 року до участі у справі як співвідповідача залучено ОСОБА_6

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 30 вересня 2015 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 02 грудня 2015 року рішення Київського районного суду м. Полтави від 30 вересня 2015 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_2 задоволено.

Встановлено факт спільного проживання ОСОБА_11 з ОСОБА_2 з січня 2007 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 року як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу.

Визнано ОСОБА_2 спадкоємцем четвертої черги за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_11

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 11 квітня 2016 року рішення Апеляційного суду Полтавської області від 02 грудня 2015 року залишено без змін.

У січні 2017 року ОСОБА_6 звернулась до Апеляційного суду Полтавської області із заявою про перегляд рішення Апеляційного суду Полтавської області від 02 грудня 2015 року за нововиявленими обставинами.

Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 11 травня 2017 року заяву ОСОБА_6 про перегляд рішення Апеляційного суду Полтавської області від 02 грудня 2015 року за нововиявленими обставинами задоволено.

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 30 вересня 2015 року та рішення Апеляційного суду Полтавської області від 02 грудня 2015 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Задовольняючи заяву ОСОБА_6 про перегляд рішення апеляційного суду Полтавської області від 02 грудня 2015 року у зв'язку із нововиявленими обставинами, скасувавши це рішення та ухваливши нове рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що надані ОСОБА_6: відповідь Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради від 12 січня 2017 року, лист-відповідь ПАТ «Полтавагаз» від 10 січня 2017 року, інформація, наявна в амбулаторній медичній картці ОСОБА_11, та рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 11 листопада 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням її, позивача, сина - ОСОБА_12, є нововиявленими обставинами. Крім того, вказаним рішенням, яке набрало законної сили, встановлено, що ОСОБА_2 зареєстрована та проживає АДРЕСА_1, що згідно зі статтею 61 ЦПК України 2004 року є безперечним доказом про постійне проживання позивача у власному будинку за вищевказаною адресою та не потребує додаткових доказів.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що позивачем не надано переконливих доказів на підтвердження обґрунтованості її позовних вимог, зокрема не доведено належними та допустимими доказами факт її проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, починаючи з січня 2007 року, з

ОСОБА_11, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

У червні 2017 року ОСОБА_2 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення суду апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_6 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами відмовити.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд при розгляді заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами не з'ясував того, чи могли бути вони відомі заявнику при розгляді справи за позовом ОСОБА_2 та не дослідив докази по справі, що мають значення для справи.

У серпні 2017 року ОСОБА_6 подала заперечення на касаційну скаргу, вказуючи на те, що рішення суду апеляційної інстанції є законними і обґрунтованими.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України ця справа передана до Касаційного цивільного суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_11 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1, виданим Центральним відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Полтавського міського управління юстиції Полтавської області. За життя ОСОБА_11 заповіту не залишив.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 14 липня 2015 року встановлено факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_6 є племінницею ОСОБА_11, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року, тобто спадкоємицею за правом представлення.

Встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_6 своєчасно звернулись до нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини.

Звертаючись до апеляційного суду із заявою про перегляд рішення цього ж суду від 02 грудня 2015 року у зв'язку із нововиявленими обставинами, ОСОБА_6 посилалася на: відповідь Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради від 12 січня 2017 року, лист-відповідь ПАТ «Полтавагаз» від 10 січня 2017 року, інформація, наявна в амбулаторній медичній картці ОСОБА_11, рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 11 листопада 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням її, позивача, сина - ОСОБА_12

Згідно зі статтею 361 ЦПК України 2004 року (аналогічні положення закріплено у статті 423 ЦПК України 2017 року) підставами перегляду рішення або ухвали суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдиві показання свідка, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення; встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду; встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

При цьому неподання стороною або особою, яка бере участь у справі, доказу, про який їй було відомо та який підтверджує відповідні обставини, а також відмова суду у прийнятті доказів не є підставами для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктами 1, 2 частини другої статті 361 ЦПК України 2004 року (аналогічні положення закріплено у статті 423 ЦПК України), є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі.

Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Судове рішення не може переглядатись у зв'язку з нововиявленими обставинами у разі якщо обставини, передбачені частиною другою статті 361 ЦПК України, відсутні, а є підстави для перегляду судового рішення в апеляційному чи касаційному порядку або Верховним Судом України, а також якщо обставини, визначені частиною другою статті 361 ЦПК України 2004 року, були або могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.

При вирішенні питання про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами суд має виходити з визначених частиною другою статті 361 ЦПК України 2004 року підстав, перелік яких є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, та дотримання заявником умов, що містяться в статтях 362, 364 ЦПК України 2004 року.

Необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами. Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку.

Відповідь Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради від 12 січня 2017 року, лист-відповідь ПАТ «Полтавагаз» від 10 січня 2017 року, інформація, наявна в амбулаторній медичній картці ОСОБА_11, на які заявник посилалась як на нововиявлені обставини є новими доказами, а не доказами, які підтверджують нововиявлені обставини.

Задовольняючи заяву ОСОБА_6 та скасовуючи рішення апеляційного суду від 02 грудня 2015 року та рішення Київського районного суду м. Полтави від 30 вересня 2015 року, апеляційний суд наведених вимог закону не врахував; приймаючи на підтвердження існування нововиявлених обставин рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 11 листопада 2011 року, не врахував, що зазначена заявником обставина, а саме - вищевказане рішення суду у розумінні положень ЦПК України не є нововиявленою, а тому вплинути на висновки суду при постановленні рішення не могла.

Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення апеляційного суду за наслідками задоволення заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами постановлене з порушенням норм процесуального права й підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Європейський суд з прав людини зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 40, ЄСПЛ, 3 квітня 2008 року).

Процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (PRAVEDNAYA v. RUSSIA, № 69529/01, § 27, 28, ЄСПЛ, 18 листопада 2004 року).

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково, а справу - передати до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Керуючись статтями 389, 400, 406, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палатиКасаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Апеляційного суду Полтавської області від 11 травня 2017 року скасувати, справу передати на розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: Н. О. Антоненко

В.І. Журавель

В. М. Коротун

В. П. Курило