Історія справи

Постанова

Іменем України

29 липня 2019 року

м. Київ

справа № 753/4254/17

провадження № 61-26348св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - ОСОБА_2 ,

відповідач - ОСОБА_3 ,

представник відповідача - ОСОБА_4 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 26 червня 2017 року у складі судді Комаревцевої Л. В. та рішення Апеляційного суду міста Києва від 06 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Шахової О. В., Головачова Я. В., Поливач Л. Д.

Короткий зміст позовних вимог

У 2011 році ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення коштів та процентів за їх користування, який обґрунтовував тим, що 23 жовтня 2008 року між ним та відповідачем ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого відповідач зобов`язався передати йому у власність корпоративні права на частку в статутному капіталі приватного підприємства "Тісса Буд".

Посилаючись на те, що відповідач не виконав умови договору, не надав документів, перелік яких визначений пунктом 5.1.1 договору, що унеможливило подальше виконання ним своїх обов`язків за договором, а саме, проведення аудиту фінансового стану підприємства та проведення юридичного аудиту, позивач після уточнення позовних вимог остаточно просив розірвати договір купівлі-продажу корпоративних прав, укладений 23 жовтня 2008 року між ним та ОСОБА_3 з 09 лютого 2009 року, стягнути з ОСОБА_3 35 000 дол. США, сплачених в якості завдатку, що підлягає сплаті за порушення зобов`язань кредитором, а також проценти за користування коштами в сумі 35 000 дол. США та судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 26 червня 2017 року задоволена заява ОСОБА_1 та відновлено втрачене судове провадження в цивільній справі № 02/2-1572/12 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 про стягнення коштів та процентів, встановлено, що під час розгляду справи № 02/2-1572/12 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 про стягнення коштів та процентів 12 квітня 2013 року ухвалено рішення (його вступний та резолютивний текст) наступного змісту: "В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення коштів та процентів - відмовити".

Рішення суду першої інстанції мотивовано необхідністю відновлення втраченого провадження.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 06 грудня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником ОСОБА_2 , задоволено частково. Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 12 квітня 2013 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено ОСОБА_1 в задоволені позову.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають до задоволення, оскільки позивачем на підтвердження своїх доводів щодо наявності підстав для розірвання договору та повернення коштів належних та допустимих доказів не надано, а підстави для застосування позовної давності відсутні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить скасувати рішення Дарницького районного суду міста Києва від 26 червня 2017 року та рішення Апеляційного суду міста Києва від 06 грудня 2017 року і направити справи на розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди дійшли неправильного висновку про недоведеність позовних вимог. Заявник вважає, що суд апеляційної інстанції не врахував і не захистив його право на відшкодування збитків, завданих розірванням договору, дійшов необґрунтованого висновку про порушення позивачем умов договору від 23 жовтня 2008 року, оскільки умови договору не були виконані відповідачем.

Короткий зміст відзиву (заперечень) на касаційну скаргу

У відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.

У відповіді на відзив представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 вказує, що матеріалами справи не доведено факт належного виконання відповідачем свого зобов`язання за договором.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

05 червня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.

28 червня 2018 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

23 жовтня 2008 року між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу, згідно умов якого відповідач зобов`язався передати у власність позивача корпоративні права на частку у статутному капіталі приватного підприємства «Тісса Буд» в розмірі 100%, а позивач зобов`язався сплатити за передані корпоративні права 350 000 дол. США у строк до 25 листопада 2008 року.

У відповідності до статті 5 договору передача та державна реєстрація передачі прав здійснюється після вчинення сторонами попередніх дій.

Пунктом 5.1 договору встановлено, що після укладення договору і до сплати першого платежу, відповідно до пункту 3.2 договору, продавець надає покупцеві:

· нотаріально посвідчену копію договору оренди земельної ділянки, кадастровий номер земельної ділянки: НОМЕР_1 , а також усі документи, які стосуються договору оренди, з одночасним представленням оригіналу договору для ознайомлення та звіряння з копією;

· засвідчені печаткою та підписом керівника копії документів, які засвідчують виконання підприємством обов`язків, що випливають з договору оренди на земельну ділянку, з одночасним представленням оригіналів таких документів для ознайомлення та звіряння з копією;

· оригінал витягу з єдиного державного реєстру щодо підприємства.

Факт того, що позивач в декілька етапів здійснив платіж у якості завдатку на користь відповідача на загальну суму 35 000 дол. США свідчить власноручно написана відповідачем розписка від 01 листопада 2011 року. Факт отримання грошових коштів не заперечується самим відповідачем.

Пунктом 8.3.1 договору передбачено, що якщо порушення договору з боку продавця призвело до втрати чинності договором оренди або втрати покупцем можливості користування земельною ділянкою з іншої причини або якщо в результаті такого порушення покупець не в змозі використовувати земельну ділянку за її призначенням, а також якщо в результаті такого попущення покупець втратив або не отримав з будь-якої причини права в повному обсязі або в частині, - продавець зобов`язаний повернути покупцю усі кошти, отримані за цим договором, протягом 45 календарних днів з моменту направлення покупцем відповідної вимоги.

09 січня 2009 року позивачем направлено відповідачу лист з письмовим повідомленням про відмову від укладеного договору в односторонньому порядку у відповідності до пункту 8.4 договору. В повідомленні пред`явлена вимога про повернення сплачених коштів у сумі 35 000 дол. США до 23 лютого 2019 року.

04 лютого 2009 року у відповідь на вимогу позивача відповідач направив позивачу повідомлення, в якому він відмовився від розірвання договору, вказавши про порушення позивачем його зобов`язань, оскільки вважав, що позивач як покупець не здійснив оплату вартості товару в повному обсязі за договором купівлі-продажу від 23 жовтня 2008 року.

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (частина перша статті 656 ЦК України).

Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару (стаття 658 ЦК України).

Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною другою статті 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частиною першою статті 571 ЦК України визначено, що у випадку порушення зобов`язання з вини боржника, завдаток залишається у кредитора. Якщо порушення зобов`язання сталося з вини кредитора, він зобов`язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПКУкраїни кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Суд апеляційної інстанції, встановивши, що позивач належними і допустимими доказами не довів, що відповідач істотно порушив свої зобов`язання за договором купівлі-продажу корпоративних прав від 23 жовтня 2008 року, які, зокрема, призвели до втрати можливості користування земельною ділянкою, а сам позивач сплатив на користь відповідача лише перший платіж в рахунок оплати вартості товару, який згідно розписки від 01 листопада 2011 року сторони визнали завдатком, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для розірвання укладеного сторонами договору і стягнення у зв`язку із цим грошових коштів на користь позивача, а отже і відсутність підстав для задоволення заявлених позовних вимог.

Доводи касаційної скарги, які зводяться до необхідності переоцінки доказів у справі, що знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції, не свідчать про неправильне застосування судом апеляційної інстанції, який правильно вирішив спір, норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

З урахуванням наведеного, рішення Апеляційного суду міста Києва від 06 грудня 2017 року є такими, що винесено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підстави для його скасування відсутні.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду міста Києва від 06 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович