Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 06.08.2018 року у справі №328/1014/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2019 року

м. Київ

справа № 328/1014/17

провадження № 61-38332ск18

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Остриківська сільська рада Токмацького району Запорізької області, ОСОБА_2 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Міжрайонне управління у Токмацькому районі та м. Токмаку Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, Токмацька районна державна адміністрація Запорізької області,

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Остриківської сільської ради Токмацького району Запорізької областіна рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 20 грудня 2017 року, ухвалене у складі судді Коваленка П. Л., та постанову апеляційного суду Запорізької області від 15 травня 2018 року, прийняту колегією у складі суддів: Онищенка Е. А., Бєлки В. Ю., Воробйової І. А.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом, уточненим у липні 2017 року, до Остриківської сільської ради Токмацького району Запорізької області, ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: управління Держгеокадастру у Токмацькому районі Запорізької області, Токмацька районна державна адміністрація Запорізької області, про визнання незаконним і скасування рішення про затвердження технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку.

В обґрунтування позову зазначив, що йому на праві власності належить житловий будинок по АДРЕСА_1 . Після набуття у власність цього будинку він звернувся до Остриківської сільської ради Токмацького району Запорізької області із заявами про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки, на якій розташований будинок, орієнтовною площею 0,25 га із цільовим призначенням - для обслуговування будівель та споруд, а також земельної ділянки площею 0,5800 га із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, з метою їх подальшої безоплатної приватизації.

До закінчення розроблення технічної документації, дозвіл на виготовлення якої йому надано рішеннями Остриківської сільської ради Токмацького району Запорізької області за номерами 04 та 08 від 1 лютого 2016 року, його сусід ОСОБА_2 , який проживає по АДРЕСА_1 , самовільно захопив частину земельної ділянки, що перебувала у його користуванні, і знищив межові знаки.

У червні 2016 року закінчено виготовлення технічної документації щодо земельної ділянки із цільовим призначенням - для обслуговування будівель та споруд, на якій розташований належний позивачу будинок; цій земельній ділянці присвоєний кадастровий номер НОМЕР_1 .

Позивач зазначає, що двічі звертався до Остриківської сільської ради Токмацького району Запорізької області щодо затвердження технічної документації зі землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки на місцевості для передачі її у приватну власність, у чому йому відмовлено, зокрема, з підстав наявності спору з сусідом ОСОБА_2 щодо меж земельної ділянки і непогодження ним акта затвердження меж, а також у зв`язку зі здійсненням ним на цій ділянці самочинного будівництва.

Не погоджуючись із останньою відмовою, ОСОБА_1 оскаржив відповідне рішення Остриківської сільської ради Токмацького району Запорізької області від 16 вересня 2016 року до суду; про існування такого позову і відкриття провадження у справі посадові особи сільської ради і ОСОБА_2 були обізнані, оскільки брали участь у судових засіданнях.

Незважаючи на існування такого судового спору ОСОБА_2 виготовив технічну документацію щодо земельної ділянки, яка перебувала у його користуванні, включно із самовільно зайнятою ним частиною земельної ділянки ОСОБА_1 , та без погодження з ним меж подав цю документацію на затвердження до Остриківської сільської ради Токмацького району Запорізької області з метою отримання цієї земельної ділянки у приватну власність.

Рішенням позачергової сесії восьмого скликання Остриківської сільської ради Токмацького району Запорізької області № 04 від 15 березня 2017 року затверджено подану ОСОБА_2 технічну документацію і передано останньому у приватну власність земельну ділянку площею 0,25 га по АДРЕСА_1 , до складу якої входить частина земельної ділянки, яка перебуває у користуванні позивача. Земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1 , яка сформована за зверненням позивача при виготовленні технічної документації для подальшого набуття у власність, та земельна ділянка, яка передана у власність ОСОБА_2 , згідно з даними Державного земельного кадастру частково накладаються одна на одну.

За таких обставин та враховуючи, що Остриківська сільська рада Токмацького району Запорізької області затвердила подану ОСОБА_2 технічну документацію щодо встановлення меж земельної ділянки на місцевості без підписаного позивачем як суміжним землекористувачем акта погодження меж та знаючи про існування між ними судового спору щодо їх встановлення, ОСОБА_1 просив визнати рішення Остриківської сільської ради Токмацького району Запорізької області № 04 від 15 березня 2017 року незаконним і скасувати його, а також скасувати рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 20 грудня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано незаконним та скасовано рішення Остриківської сільської ради Токмацького району Запорізької області від № 04 від 15 березня 2017 року про затвердження технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і передачу у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,2500 га по АДРЕСА_1 .

Скасовано рішення державного реєстратора Токмацької районної державної адміністрації Запорізької області (індексний номер рішення 35093765 від 10 травня 2017 року) про реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності ОСОБА_2 на об`єкт нерухомого майна - земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер НОМЕР_2 , із цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташовану по АДРЕСА_1 . Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що без погодження меж земельної ділянки із суміжним землекористувачем технічна документація щодо встановлення меж земельної ділянки на місцевості є неповною і не може бути затверджена органом місцевого самоврядування, тому рішення Остриківської сільської ради Токмацького району Запорізької області від № 04 від 15 березня 2017 року «Про затвердження технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки» і прийняте на його підставі державним реєстратором рішення про реєстрацію права власності на земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно підлягають скасуванню. Також суд дійшов висновку про накладення земельної ділянки, переданої у приватну власність ОСОБА_2 , на земельну ділянку, яка перебуває у користуванні позивача, що свідчить про незаконність рішення про затвердження поданої ОСОБА_2 технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки на місцевості.

Постановою апеляційного суду Запорізької області від 15 травня 2018 року апеляційні скарги Остриківської сільської ради Токмацького району Запорізької області і ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 20 грудня 2017 року - без змін.

Відхиляючи апеляційні скарги, суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції про неправомірність рішення Остриківської сільської ради Токмацького району Запорізької області щодо затвердження виготовленої ОСОБА_2 технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки на місцевості без доказів погодження її меж суміжним землекористувачем, на земельну ділянку його накладається ця земельна ділянка, оскільки вважав, що до таких висновків суд першої інстанції дійшов на підставі всебічного і повного з`ясування обставин справи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У червні 2018 року Остриківська сільська рада Токмацького району Запорізької області звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 20 грудня 2017 року і постанову апеляційного суду Запорізької області від 15 травня 2018 року скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у позові.

Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення судів першої і апеляційної інстанцій є немотивованими та ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням процесуального права.

Заявник зазначає, що суди безпідставно прийняли до уваги доводи позивача про знищення ОСОБА_2 межових знаків між їх ділянками і самовільне захоплення частини ділянки, так як ці твердження не підтверджені доказами.

На думку заявника, суди допустили порушення цивільного процесуального законодавства, так як вирішили питання про скасування рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, не залучивши державного реєстратора в особі Токмацької районної державної адміністрації Запорізької області до участі у справі як співвідповідача.

ОСОБА_1 має лише право користування земельною ділянкою, на якій розташований його будинок, у той час як ОСОБА_2 , на час розгляду справи, є власником земельної ділянки, тому його зареєстроване у встановленому порядку право власності, на думку заявника, має пріоритет над правом користування.

Позивач не дотримався встановленого законодавством досудового порядку вирішення земельного спору, так як не звертався до земельної комісії із відповідним питанням, тому звернення до суду із цим позовом є неналежним способом захисту.

Суди попередніх інстанцій, на думку заявника, не надали належної оцінки тій обставині, що позивач здійснює на своїй земельній ділянці самочинне будівництво, що і стало приводом відмови у затвердженні поданої ним технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки. Також суди не з`ясували причин накладення земельних ділянок із кадастровими номерами НОМЕР_2 та НОМЕР_3 .

На думку заявника, оскаржувані судові рішення не містять обґрунтувань, які саме норми законодавства порушив заявник при прийнятті оскаржуваного рішення і які порушення процедури допустив ОСОБА_2 при виготовленні технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки на місцевості.

Заявник вказує, що суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи з посиланням на те, що представник заявника не надав докази на підтвердження поважності причин своєї неявки, хоча ЦПК України не вимагає подання таких доказів; відхиливши зазначене клопотання, суд апеляційної інстанції обмежив право заявника на правову допомогу.

Ухвалою Верховного Суду від 5 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі і зупинено дію рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 20 грудня 2017 року, залишеного без змін постановою апеляційного суду Запорізької області від 15 травня 2018 року, до закінчення їх перегляду у касаційному порядку.

Позиції інших учасників справи

У вересні 2018 року ОСОБА_2 подав пояснення щодо касаційної скарги, у яких зазначив, що дану касаційну скаргу вважає обґрунтованою і погоджується із її доводами. Вказує, що позивач має на меті захопити частину належної йому земельної ділянки. Послався на відсутність у ОСОБА_1 права власності чи користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 , що свідчить про відсутність права на цей позов.

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, у якому послався на безпідставність її доводів. Зазначив, що на земельну ділянку, якою він користується і межі якої уже сформовані для подальшого набуття у власність, накладається земельна ділянка, яка пізніше сформована за зверненням ОСОБА_2 . За таких обставин Остриківська сільська рада Токмацького району Запорізької області не мала правових підстав для затвердження поданої ОСОБА_2 технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки на місцевості (в натурі). Також послався на те, що не погоджував із ОСОБА_2 меж земельної ділянки через існування судового спору, тому технічна документація є неповною і не могла бути затверджена.

Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 2 грудня 2015 року є власником житлового будинку по АДРЕСА_1 .

4 грудня 2015 року позивач звернувся до Остриківської сільської ради Токмацького району Запорізької області із заявою про надання йому безоплатно у приватну власність земельної ділянки площею 0,25 га по АДРЕСА_1 із цільовим призначенням - для обслуговування будівель і споруд.

17 грудня 2015 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у присутності сільського голови Остриківської сільської ради Токмацького району Запорізької області та представника проектної організації - Приватного підприємства «Інфотера» -підписали акт погодження на місцевості зовнішніх меж земельної ділянки по АДРЕСА_1 . Межа цієї земельної ділянки із земельною ділянкою ОСОБА_1 визначена по огорожі.

Рішенням Остриківської сільської ради Токмацького району Запорізької області № 4 від 1 лютого 2016 року надано ОСОБА_1 дозвіл на розроблення технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки орієнтовною площею 0,25 га для обслуговування будівель і споруд по АДРЕСА_1 з метою оформлення права власності на землю; рекомендовано замовити розроблення технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в ліцензованій землевпорядні організації.

Рішенням Остриківської сільської ради Токмацького району Запорізької області № 8 від 1 лютого 2016 року надано позивачу дозвіл на розроблення технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки орієнтовною площею 0,58 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 з метою оформлення права власності на землю; рекомендовано замовити розроблення технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в ліцензованій землевпорядні організації.

На виконання зазначених рішень ОСОБА_1 розпочав виготовлення технічної документації на земельну ділянку згідно з фактично існуючими межам та відповідно до акта погодження зовнішніх меж в натурі від 17 грудня 2015 року, яким погоджено межі земельної ділянки ОСОБА_2 .

У червні 2016 року земельна ділянка із цільовим призначенням - для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд сформована відповідно до вимог чинного земельного законодавства, їй присвоєно кадастровий номер НОМЕР_1 і виготовлено відповідну технічну документацію щодо встановлення її меж на місцевості.

З витягу із Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 17 червня 2017 року суди встановили, що земельна ділянка із кадастровим номером НОМЕР_1 розташована по АДРЕСА_1 , має площу 0,25 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та перебуває у комунальній власності.

5 липня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Остриківської сільської ради Токмацького району Запорізької області із заявою про затвердження технічної документації щодо встановлення на місцевості меж земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та передачу її у приватну власність, долучивши до заяви копії технічної документації із землеустрою.

Рішенням Остриківської сільської ради Токмацького району Запорізької області від 8 липня 2016 року № 02 відмовлено ОСОБА_1 у затвердженні технічної документації.

У липні 2016 року позивач повторно звернувся до Остриківської сільської ради Токмацького району Запорізької області із заявою про затвердження технічної документації щодо встановлення на місцевості меж земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 .

Рішенням Остриківської сільської ради Токмацького району Запорізької області від 16 вересня 2016 року № 07 ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі на місцевості.

Відмова мотивована тим, що на теперішній час між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 існує спір щодо межі земельної ділянки, акт погодження меж земельної ділянки ОСОБА_2 не підписав; крім того, ОСОБА_1 здійснює на земельній ділянці самочинне будівництво господарських будівель без відповідної дозвільної документації.

18 жовтня 2016 року ОСОБА_1 оскаржив вказане рішення до суду. 28 жовтня 2016 року відкрито провадження у справі № 328/3731/16-ц за позовом ОСОБА_1 . Остриківська сільська рада Токмацького району Запорізької області є відповідачем у зазначеній справі і про її перебування у провадженні суду була обізнана.

Оцінивши зазначені докази, суди першої і апеляційної інстанцій дійшли висновку, що відповідач Остриківська сільська рада Токмацького району Запорізької області знала про існування станом на 2016 рік спору між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо меж земельної ділянки і саме з таких підстав відмовила ОСОБА_1 у затвердженні технічної документації із землеустрою.

Рішенням Остриківської сільської ради Токмацького району Запорізької області від 15 березня 2017 року № 04 затверджено подану ОСОБА_2 технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки орієнтовною площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 і передано земельну ділянку йому у приватну власність.

Технічна документація, подана ОСОБА_2 , не містить підписаного ОСОБА_1 акта погодження меж. Мотиви, у зв`язку з якими Остриківська сільська рада Токмацького району Запорізької області затвердила подану ОСОБА_2 технічну документацію із землеустрою за відсутності підписаного ОСОБА_1 акта погодження меж, у оскаржуваному рішенні не зазначені; у протоколі засідання ради від 15 березня 2017 року відомості про обговорення цього питання також відсутні.

На підставі рішення Остриківської сільської ради Токмацького району Запорізької області від 15 березня 2017 № 04 право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,25 га по АДРЕСА_1 , кадастровий номер НОМЕР_2 , зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Судами також встановлено, що площа переданої ОСОБА_2 земельної ділянки із кадастровим номером НОМЕР_2 накладається на земельну ділянку із кадастровим номером НОМЕР_1 , яка сформована раніше за зверненням ОСОБА_1 із урахуванням акта від 17 грудня 2015 року, підписаного сторонами. На день формування земельної ділянки № НОМЕР_1 і присвоєння їй кадастрового номера земельна ділянка ОСОБА_2 не була зареєстрована в Національній кадастровій системі і не мала присвоєного кадастрового номера.

Згідно з листом Міжрайонного управління у Токмацькому районі та м. Токмак Головного правління Держгеокадастру у Запорізькій області від 14 серпня 2017 року накладення земельних ділянок з кадастровими номерами НОМЕР_2 та НОМЕР_1 складає 0,0015 га.

Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно зі статтею 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад і передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Частина перша статті 116 ЗК України встановлює, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки шляхом безоплатної приватизації відбувається за правилами та в порядку, визначеними статтею 118 цього Кодексу.

Громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність (стаття 118 ЗК України).

Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) погодженню не підлягає і затверджується органом місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу (частина чотирнадцята статті 186 ЗК України).

Згідно зі статтею 107 ЗК України основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації, яка відповідно до статті 193 ЗК України містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів.

Відповідно до частин першої, другої статті 198 ЗК України кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок. Кадастрова зйомка включає: геодезичне встановлення меж земельної ділянки; погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами; відновлення меж земельної ділянки на місцевості; встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі; виготовлення кадастрового плану.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому ЗК України (частина друга статті 50 Закону України «Про землеустрій»).

Згідно зі статтею 55 цього Закону технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає, зокрема, план меж земельної ділянки, складений за результатами зйомки, на якому відображаються зовнішні межі земельної ділянки із зазначенням власників (користувачів) суміжних земельних ділянок, усі поворотні точки меж земельної ділянки, лінійні проміри між точками на межах земельної ділянки, межі вкраплених земельних ділянок із зазначенням їх власників (користувачів).

Пунктами 4.1-4.4 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376 (далі - Інструкція), встановлено, що відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється при повній (частковій) втраті в натурі (на місцевості) межових знаків, їх пошкодженні, яке унеможливлює використання межових знаків, а також при розгляді земельних спорів між власниками (користувачами) суміжних земельних ділянок. Власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі раніше розробленої та затвердженої відповідно до статті 186 ЗК України документації із землеустрою. У разі відсутності такої документації розробляється технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки встановити неможливо, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки. У разі коли в такий спосіб визначення меж не узгоджується з виявленими обставинами, зокрема зі встановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин.

Пунктом 3.12 Інструкції передбачено, що закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою.

Технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає, зокрема, акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання, який включається до документації із землеустрою після виконання робіт із встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками. Цей акт складається згідно з додатком 2 до Інструкції і підписується власниками/користувачами суміжних земельних ділянок на підтвердження відсутності претензій щодо існуючих меж земельної ділянки.

Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку, що погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками (користувачами) є необхідним при виділенні земельної ділянки у власність і забезпечує уникнення технічних помилок та порушення прав землекористувачів.

Погодження меж земельної ділянки є складовою частиною кадастрового плану, який, у свою чергу, є складовою частиною технічної документації, необхідної для передачі земельних ділянок у власність чи в користування. Встановлення меж земельної ділянки по суті зводиться до вирішення питань, чи не належить земельна ділянка іншому власнику чи правомірному користувачеві та чи не накладаються межі земельної ділянки на суміжні земельні ділянки.

Суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_2 подав до Остриківської сільської ради Токмацького району Запорізької області технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки на місцевості, у якій відсутній акт погодження меж земельної ділянки із суміжним землекористувачем - ОСОБА_1 ; на день подачі технічної документації на затвердження існував спір між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 щодо фактичної межі їх земельних ділянок і ОСОБА_1 у затвердженні поданої ним технічної документації відмовлено саме з цієї підстави. Жодних мотивів, у зв`язку з якими Остриківська сільська рада Токмацького району Запорізької області затвердила подану ОСОБА_2 технічну документацію із землеустрою за відсутності підписаного ОСОБА_1 акта погодження меж, у оскаржуваному рішенні не зазначено, як не зазначено і у протоколі засідання ради.

Також судами встановлено, що земельна ділянка, сформована згідно з поданою ОСОБА_2 технічною документацією, має накладення площею 0,0015 га на земельну ділянку, яка сформована раніше за зверненням ОСОБА_1 .

Встановивши такі обставини та врахувавши, що згідно з Інструкцією підписаний власниками/користувачами суміжних ділянок акт погодження меж земельної ділянки є необхідною складовою технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки на місцевості для запобігання порушенню прав інших землекористувачів, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку про те, що затвердження поданої ОСОБА_2 технічної документації відбулося з порушенням земельного законодавства, що є підставою для скасування відповідного рішення Остриківської сільської ради Токмацького району Запорізької області.

Стаття 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлює, що записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Дійшовши висновку про скасування рішення Остриківської сільської ради Токмацького району Запорізької області від 15 березня 2017 № 04 про затвердження поданої ОСОБА_2 технічної документації і передачі земельної ділянки йому у приватну власність, суди попередніх інстанцій правильно застосували положення Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» і обґрунтовано скасували рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 .

Посилання заявника на те, що ОСОБА_1 не довів знищення ОСОБА_2 межових знаків між їх земельними ділянками і самовільне захоплення частини земельної ділянки, не мають правового значення для правильного вирішення цієї справи, предметом позову у якій є оспорення рішення органу місцевого самоврядування щодо затвердження технічної документації із землеустрою, а не усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Доводи заявника про те, що суди попередніх інстанцій допустили порушення цивільного процесуального законодавства, так як вирішили питання про скасуваннярішення державного реєстратора Токмацької районної державної адміністрації Запорізької області про державну реєстрацію прав, не залучивши його до участі у справі як співвідповідача, касаційний суд вважає помилковими.

Предметом спору у даній справі є правомірність прийняття Остриківською сільською радою Токмацького району Запорізької області рішення від 15 березня 2017 року № 04 про затвердження поданої ОСОБА_2 технічної документації із землеустрою та передачі земельної ділянки йому у приватну власність.

Пункт 47 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, встановлює, що для державної реєстрації права власності та права постійного користування на земельну ділянку, права на яку набуваються шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у постійне користування із земель державної або комунальної власності, подається рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи надання у постійне користування або про затвердження документації із землеустрою щодо формування земельної ділянки та передачу її у власність чи надання у постійне користування.

За наявності такого рішення та на підставі документів, які вимагаються цим Порядком, державний реєстратор вносить відомості до Державного реєстру прав.

Скасування документа, за яким здійснено державну реєстрацію прав, є підставою для внесення до реєстру запису про скасування державної реєстрації прав, проте такий запис не свідчить про допущення порушень при прийнятті державним реєстратором рішення щодо реєстрації прав.

У цій справі вимога щодо скасування рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку є похідною від вимоги про визнання незаконним і скасування рішення Остриківської сільської ради Токмацького району Запорізької області щодо затвердження технічної документації із землеустрою і надання земельної ділянки у власність. Спірні правовідносини виникли у зв`язку із незгодою позивача з наданням ОСОБА_2 у власність земельної ділянки, до якої, за його твердженням, увійшла частина земельної ділянки, право користування якою він має.

Тобто, у цій справі оскаржуються не рішення чи дії державного реєстратора, а правомірність затвердження органом місцевого самоврядування технічної документації із землеустрою і передачі земельної ділянки ОСОБА_2

Державний реєстратор не вважається таким, що порушує права третіх осіб на земельну ділянку, якщо правомірно приймає рішення про державну реєстрацію прав на неї і вносить запис про таку реєстрацію на підставі чинного та не скасованого рішення відповідного суб`єкта.

За таких обставин державний реєстратор Токмацької районної державної адміністрації Запорізької області не є належним відповідачем у даній справі, тому доводи касаційної скарги у цій частині безпідставні.

Твердження заявника про те, що зареєстроване у встановленому законодавством порядку право власності ОСОБА_2 має пріоритет над правами ОСОБА_1 щодо земельної ділянки, касаційний суд відхиляє як такі, що суперечать законодавству.

До ОСОБА_1 , який у порядку спадкування набув у власність житловий будинок по АДРЕСА_1 , відповідно до статті 120 ЗК України перейшло право користування земельною ділянкою, на якій цей будинок розміщений.

Право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом (статті 92, 95 ЗК України).

У статті 152 ЗК України визначені способи захисту прав на земельні ділянки. Згідно з цією статтею власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що закон закріплює рівні умови захисту прав на землю як для власника земельної ділянки, так і для землекористувача.

Крім того, на час прийняття Остриківською сільською радою Токмацького району Запорізької області оскаржуваного рішення щодо затвердження технічної документації із землеустрою і передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_2 , Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не встановлював пріоритет зареєстрованих речових прав щодо нерухомого майна над незареєстрованими. Такий принцип містився у частині сьомій статті 3 цього Закону до його викладення у новій редакції Законом України № 1878-VІ від 11 лютого 2010 року, тобто на час розгляду цієї справи судами попередніх інстанцій дана норма не діяла.

Твердження заявника про те, що позивач не дотримався встановленого статтями 158, 159 ЗК України досудового порядку вирішення земельного спору, касаційний суд відхиляє.

Згідно з частиною третьою статті 158 ЗК України органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства.

У даній справі позивач не заявляє вимог до ОСОБА_2 щодо встановлення меж земельної ділянки, усунення перешкод у користуванні нею чи зобов`язання додержувати правила добросусідства, а просить скасувати рішення Остриківської сільської ради Токмацького району Запорізької області щодо затвердження технічної документації із землеустрою і передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_2 .

Відповідно до статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Частина п`ята статті 158 ЗК України встановлює, що у разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом.

За таких обставин доводи заявника про те, що позивач повинен захищати своє право на земельну ділянку у позасудовому порядку, є помилковими.

Посилання заявника на те, що позивач здійснює на своїй земельній ділянці самочинне будівництво, не має правового значення для вирішення цієї справи, оскільки земельне законодавство не встановлює заборони приватизації земельної ділянки із об`єктами самочинного будівництва і перевірка цієї обставини не відноситься до завдань органу місцевого самоврядування при вирішенні питання щодо надання земельної ділянки у приватну власність.

Твердження заявника про те, що суди не з`ясували причин накладення земельних ділянок із кадастровими номерами НОМЕР_2 та НОМЕР_3 , а саме не перевірили, чи може таке накладення бути результатом помилки організації, яка виконувала роботи із землеустрою, є безпідставними.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З поданих ОСОБА_1 доказів суди попередніх інстанцій встановили, що технічна документація із землеустрою йому виготовлялася раніше і при її виготовленні інженер-землевпорядник ОСОБА_3 враховувала акт погодження меж земельних ділянок від 17 грудня 2015 року, підписаний як ОСОБА_1 , так і ОСОБА_2 , а також документи із технічної документації, яка виготовлялася на замовлення ОСОБА_2 Приватним підприємством «Інфотера». На день присвоєння кадастрового номеру НОМЕР_3 земельній ділянці, яка перебуває у користуванні позивача, ділянка ОСОБА_2 не була сформована і не мала присвоєного кадастрового номера.

Оцінивши вказані докази, суди дійшли висновку, що таке накладення є наслідком неузгодження сторонами межі своїх земельних ділянок.

Остриківська сільська рада Токмацького району Запорізької області, посилаючись на те, що накладення площ даних земельних ділянок відбулося через помилку організації, яка виконувала роботи із землеустрою, а не у зв`язку з існуванням спору щодо їх межі, жодних доказів на підтвердження таких обставин не надала і про витребування від Приватного підприємства «Інфотера» та Міжрайонного управління у Токмацькому районі та м. Токмаку Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області додаткових доказів не клопотала.

За таких обставин доводи заявника щодо нез`ясування судами попередніх інстанцій причин, які призвели до накладення земельних ділянок із кадастровими номерами НОМЕР_2 та НОМЕР_3 , є необґрунтованими.

Твердження заявника про те, що при прийнятті оскаржуваного рішення Остриківська сільська рада Токмацького району Запорізької області виконувала свої повноваження і не допустила порушень земельного законодавства, є помилковими.

Згідно з статтею 198 ЗК України кадастрова зйомка, під якою розуміється комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок, включає погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами. Інструкція про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками відносить до складу технічної документації акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання, яким закріплюються на місцевості межі земельної ділянки і який підписується суміжними землевласниками/землекористувачами.

Відсутність підписаного ОСОБА_1 акта погодження меж земельної ділянки і наявність між ним і ОСОБА_2 спору щодо таких меж унеможливлює затвердження технічної документації із землеустрою, оскільки за таких обставин межі земельної ділянки не можуть вважатися погодженими.

Сама по собі процедура погодження меж полягає у пропозиції суміжному землекористувачу підписати відповідний акт. При відмові від його підписання орган, уповноважений вирішувати питання щодо приватизації (відведення) земельної ділянки, повинен виходити не із самого факту непідписання акта, а із мотивів відмови, та прийняти відповідне рішення про погодження та/або затвердження технічної документації або про відмову у вчиненні таких дій.

Тобто, саме по собі непогодження суміжним землекористувачем меж земельної ділянки, за відсутності спору щодо них, не є підставою для прийняття органом місцевого самоврядування рішення про відмову у затвердженні технічної документації та передачі земельної ділянки у власність.

Проте у разі існування невирішеного спору щодо межі земельної ділянки він підлягає вирішенню відповідним органом місцевого самоврядування згідно з встановленою у статтях 158-161 ЗК України процедурою. У такому разі орган, уповноважений вирішувати питання щодо приватизації (відведення) земельної ділянки, повинен обґрунтувати рішення про затвердження технічної документації із землеустрою без підпису суміжного землекористувача щодо погодження меж.

Остриківська сільська рада Токмацького району Запорізької області, підтвердивши відмову ОСОБА_1 від підписання акта про погодження меж відповідним актом від 15 березня 2017 року, не навела у рішенні про затвердження технічної документації ОСОБА_2 мотивів, виходячи із яких відхилила посилання позивача на порушення межі його земельної ділянки і затвердила технічну документації без погодження із ним таких меж. Відсутнє зазначення цих мотивів і у протоколі засідання ради від 15 березня 2017 року, на якому відповідне питання вирішувалося.

Оскільки затвердження поданої ОСОБА_2 технічної документації відбулося за наявності невирішеного спору щодо межі його земельної ділянки і за відсутності обґрунтувань прийняття такого рішення органом місцевого самоврядування, це рішення суперечить земельному законодавству, так як призводить до порушення прав позивача на земельну ділянку.

Помилковими є посилання заявника на те, що суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи для забезпечення можливості прибути у судове засідання адвокату Паскалу П. М., що обмежило право Остриківської сільської ради Токмацького району Запорізької на правову допомогу.

Згідно зі статтею 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки адвокат Паскал П. М. до поданої ним заяви про відкладення розгляду справи не додав докази зайнятості у іншому судовому процесі, суд апеляційної інстанції обґрунтовано визнав зазначені ним причини неявки неповажними і відмовив у задоволенні клопотання.

Порушень судами попередніх інстанцій цивільного процесуального законодавства, які унеможливили з`ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, касаційним судом не встановлено і заявником не наведено.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України»). Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування судових рішень, оскільки суди першої і апеляційної інстанцій, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалили судові рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій без змін.

Оскільки касаційний суд, провівши попередній розгляд справи, не встановив підстав для призначення її до судового розгляду, подана ОСОБА_1 заява про розгляд справи у судовому засіданні за його особистою участю не підлягає вирішенню.

Щодо судових витрат

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Щодо поновлення виконання рішення апеляційного суду

Згідно з частиною третьою статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його дії.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, касаційний суд відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України поновлює дію рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 20 грудня 2017 року, залишеного без змін постановою апеляційного суду Запорізької області від 15 травня 2018 року.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Остриківської сільської ради Токмацького району Запорізької областізалишити без задоволення.

Рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 20 грудня 2017 року і постанову апеляційного суду Запорізької області від 15 травня 2018 року залишити без змін.

Поновити дію рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 20 грудня 2017 року, залишеного без змін постановою апеляційного суду Запорізької області від 15 травня 2018 року.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: С. О. Карпенко В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов