Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 28.05.2018 року у справі №200/9660/15ц

Постанова

Іменем України

25 червня 2020 року

місто Київ

справа № 200/9660/15-ц

провадження № 61-23645св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Стрільчука В.

А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: Приватне акціонерне товариство Страхова компанія "Україна", Товариство з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство 205", Товариство з додатковою відповідальністю "Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11205", Товариство з обмеженою відповідальністю "Авторемонтні майстерні 205",

третя особа - ОСОБА_2,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство 205" на ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 лютого 2018 року у складі судді Ткаченко І. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

У травні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Україна" (далі - ПАТ СК "Україна"), Публічного акціонерного товариства "Автотранспортне підприємство 11205"

(далі - ПАТ "АТП 11205") про відшкодування збитків, завданих ДТП.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 грудня 2015 року позов задоволено, стягнуто з ПАТ СК "Україна" на користь ОСОБА_1 50 000,00
грн страхового відшкодування та судові витрати у розмірі 500,00 грн, з ПАТ "АТП 11205" стягнуто на користь ОСОБА_1 на відшкодування майнових збитків суму у розмірі 134 911,00 грн, витрати на проведення автотоварознавчого дослідження у сумі 500,00 грн та судовий збір у розмірі 1 354,11 грн.

ПАТ "АТП 11205", не погоджуючись із зазначеним рішенням, у лютому 2016 року звернулося до Апеляційного суду Дніпропетровської області з апеляційною скаргою.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 вересня 2016 року залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство 205" (далі - ТОВ "АТП 205), Товариство з додатковою відповідальністю "Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11205" (далі - ТДВ "ДАТП 11205") та Товариство з обмеженою відповідальністю "Авторемонтні майстерні 205" (далі - ТОВ "АРМ 205") як правонаступників відповідача ПАТ "АТП 11205".

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 вересня 2016 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України від 27 вересня 2017 року касаційну скаргу ТДВ "ДАТП 11205" відхилено, рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишено без змін.

ТОВ "АТП 205", не погодившись із судовим рішенням, 28 грудня 2017 року надіслало до суду апеляційну скаргу на рішення Бабушкінського районного суду м.

Дніпропетровська від 28 грудня 2015 року, у якій просило поновити процесуальний строк на апеляційне оскарження цього рішення та відстрочити сплату судового збору.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 січня 2018 року апеляційну скаргу залишено без руху та визначено десятиденний строк з дня отримання копії ухвали для подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції і належно оформленої апеляційної скарги, роз'яснено наслідки невиконання зазначеної ухвали.

Залишаючи апеляційну скаргу без руху, суд апеляційної інстанції встановив, що клопотання про відстрочення сплати судового збору не підлягало задоволенню, оскільки наведені заявником обставини об'єктивно не підтверджені та не надано докази на доведення існування наведених ним обставинам щодо неможливості сплати судового збору. Тому суд констатував, що заявнику необхідно сплатити судовий збір у сумі 2 039,52 грн. Крім того, встановлено, що заявник без поважних на те причин пропустив строк на апеляційне оскарження, тому йому необхідно навести інші поважні причини для поновлення зазначеного строку.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 лютого 2018 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ "АТП 205" на рішення суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду обґрунтовувалася тим, що наведені заявником підстави для розстрочення сплати судового збору Законом України "Про судовий збір" не передбачені. Окрім цього, наведені заявником причини пропуску процесуального строку апеляційний суд визнав неповажними.

Апеляційний суд зробив висновок, що у зв'язку з тим, що вимоги апеляційного суду не виконані, позивач не сплатив судовий збір, подав апеляційну скаргу з пропуском строку і не навів поважних причин його поновлення, необхідно відмовити у відкритті апеляційного провадження.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду засобами поштового зв'язку у травні 2018 року, ТОВ "АТП 205" просить скасувати ухвалу апеляційного суду про відмову у відкритті провадження, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтовується порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права. Заявник вважає, що оскаржувана ухвала апеляційного суду є незаконною та необґрунтованою, оскільки ТОВ "АТП 205" створено у 2010 році, тобто на момент розгляду справи судом першої інстанції заявник вже існував як юридична особа, однак його не було залучено до участі у справі. Заявник також не повідомлявся про розгляд справи Апеляційним судом Дніпропетровської області 13 вересня 2016 року, що доводить поважність причин пропуску строків на подання апеляційної скарги. Суд дійшов необґрунтованого висновку про відсутність підстав для розстрочення сплати судового збору, оскільки на банківському рахунку відсутні грошові кошти, необхідні для його сплати.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У наданому відзиві позивач просив касаційну скаргу залишити без задоволення.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

Ухвалою Верховного Суду від 18 червня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.

Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина 3 статті 3 ЦПК України).

Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX

(далі - ~law28~) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності ~law29~, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності ~law30~.

Враховуючи, що касаційна скарга у справі, що переглядається, подана у травні 2018 року, вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності ~law31~.

За змістом правила частини 1 статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному статті 263 ЦПК України. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд вислухав суддю-доповідача, перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи, за результатами чого зробив висновок, що оскаржуване судове рішення відповідає вимогам законності та обґрунтованості, визначеним у статті 263 ЦПК України, касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Відповідно до статті 72 ЦПК України 2004 року право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

За правилами частини 1 статті 294 ЦПК України 2004 року апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Відповідно до підпункту 13 пункту першого розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Частинами 2 та 3 статті 354 ЦПК України визначено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених Частинами 2 та 3 статті 354 ЦПК України, застосовуються положення Частинами 2 та 3 статті 354 ЦПК України. Апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених Частинами 2 та 3 статті 354 ЦПК України, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до частини 1 статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".

Відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Конструкція зазначеної статті передбачає право суду з урахуванням майнового стану сторони відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк лише за наявності передбачених умов.

Зазначений перелік умов відстрочення, розстрочення сплати судового збору або звільнення від його сплати є вичерпним.

Разом з тим, наведеними правовими нормами Закону України "Про судовий збір" встановлено чіткий і вичерпний перелік умов, а також суб'єктних та предметних критеріїв, за наявності яких, з огляду на майновий стан сторони, суд вправі, зокрема, відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк.

Зазначене правило стосується окремих категорій фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.

Визначений частиною 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" перелік умов, за яких допускається відстрочення сплати судового збору заявнику при зверненні до суду із заявою (скаргою), є вичерпним, тому не допускається його розширення з ініціативи суду лише з урахуванням майнового стану сторони за відсутності умов, передбачених зазначеними положеннями частиною 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір".

Оцінивши доводи, наведені заявником на обґрунтування вимог заявленого ним клопотання про розстрочення сплати судового збору, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для розстрочення його сплати.

Верховний Суд також погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо того, що ТОВ "АТП 205 ", ТДВ "ДАП 11205" та ТОВ "АМ 205" розміщені за однією адресою місцезнаходження та є правонаступниками ПАТ "ДАП 11205", а тому посилання на те, що їм не було відомо про розгляд справи, не можуть бути взяті до уваги.

В оцінці наведених доводів касаційної скарги та висновків суду апеляційної інстанції Верховним Судом враховано, що відповідно до відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівником ТДВ "ДАП 11205" та ПАТ "ДАП 11205" значиться ОСОБА_3. При цьому, одним із засновників (учасників) та кінцевим бенефіціарним власником ТОВ "АТП 205" зазначений ОСОБА_3.

Крім того, як зазначає заявник, директором ТОВ "АТП 205" є ОСОБА_4., якій, за твердженням заявника, не було відомо про наявність оскаржуваного судового рішення. Проте, відповідно до відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань серед засновників ТДВ "ДАП 11205" так само значиться ОСОБА_4., що спростовує зазначені доводи заявника.

Верховним Судом також враховано, що ТДВ "ДАП 11205" подано касаційну скаргу на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 грудня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 вересня 2016 року, яка ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 27 вересня 2017 року відхилена, а судові рішення залишені без змін.

Отже, враховуючи у сукупності наведені обставини, а саме: що усі згадані юридичні особи відповідачів знаходяться за однією і тією ж адресою, усі відповідачі пов'язані спільними засновниками та керівниками, апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції у цій справі подано із пропуском встановленого процесуального строку майже у два роки, рішення судів у цій справі переглянуте у касаційному порядку за скаргою іншого правонаступника ПАТ "ДАП 11205" - ТДВ "ДАП 11205" та судові рішення залишені без змін судом касаційної інстанції, Верховний Суд констатує, що саме у цій справі апеляційний суд, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження за скаргою заявника, дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність заявником поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

Інше розуміння норм права за усіх наведених та встановлених обставин, що мають істотне значення для вирішення вимог заявника, суперечитиме принципу res judicata.

Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов'язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, що беруть участь у спорі. Вимагається, щоб кожній зі сторін була надана розумна можливість представляти свою справу у такий спосіб, що не ставить її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення без доведеності поважності причин не забезпечувало б рівновагу між інтересами сторін та правову визначеність у цивільних правовідносинах, яка є складовою верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України.

Необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження остаточного судового рішення є порушенням принципу res judicata (правової визначеності), про що неодноразово наголошувалося у прецедентній практиці Європейського суду з прав людини.

Так, у параграфі 41 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України" від 03 квітня 2008 року зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, пропущеного на значний термін, є порушенням вимог статті 6 Конвенції щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність.

В оцінці наведених обставин Верховний Суд врахував, що доводи касаційної скарги про безпідставність висновків суду апеляційної інстанції не впливають на законність оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції, окрім цього, фактично зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції стосовно установлення обставин поважності пропуску строку, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх спростував. У силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Наведені обставини справи, що переглядається, переконливо доводять, що формальні міркування не можуть слугувати підставою для задоволення поданої касаційної скарги.

Ураховуючи зазначене, Верховний Суд погоджується з висновками апеляційного суду у цій справі про те, що оскільки ТОВ "АТП 205" не виконало вимоги суду апеляційної інстанції, у суду були обґрунтовані підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження.

Частиною 4 статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України

"Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

ЄСПЛ зауважив, що право на суд, одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою (рішення у справі "Воловік проти України" заява № 15123/03, § § 53,55, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року). Норми, які регулюють строки подання скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення у справі "Перетяка та Шереметьев проти України", заяви № 17160/06 та № 35548/06, § 34, ЄСПЛ, від 21 грудня 2010 року).

Доказів, які б свідчили про добросовісну реалізацію ТОВ "АТП 205" своїх процесуальних прав та належне виконання процесуальних обов'язків, зокрема, вчинення усіх можливих та залежних від нього дій, спрямованих на виконання вимог апеляційного суду, заявник не надав.

Верховний Суд встановив, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги спрямовані на зміну оцінки обставин справи і висновків суду не спростовують.

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство 205" залишити без задоволення.

Ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді С. О. Погрібний

Б. І. Гулько

В. А. Стрільчук