Історія справи

Постанова КЦС ВП від 29.05.2023 року у справі №760/15619/20
Постанова КЦС ВП від 29.05.2023 року у справі №760/15619/20

Постанова

Іменем України

29 травня 2023 року

м. Київ

справа № 760/15619/20

провадження № 61-10274св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Техімпекс»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Техімпекс» на постанову Київського апеляційного суду від 07 вересня 2022 року, прийняту у складі колегії суддів: Суханової Є. М., Сушко Л. П., Олійника В. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовної заяви

У липні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Техімпекс» (далі - ТОВ «НВК «Техімпекс», товариство) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих авансу на відрядження та заробітної плати.

Позовну заяву ТОВ «НВК «Техімпекс» мотивувало тим, що 03 вересня 2019 року товариство з метою врегулювання господарських відносин з компаніями «Wtorplast S.A.» та «Pal.Van., s.r.o», з якими укладено контракти на поставку товару, відряджено до Республіки Польща консультанта з маркетингу - ОСОБА_1 .

Під час відрядження ОСОБА_1 затримано органами Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерполу (далі - Інтерпол) у Республіці Польща на підставі рішення Белгородського районного суду Белгородської області російської федерації від 29 листопада 2018 року. Однак, відповідач зазначені обставини приховав, та покладене на нього службове доручення на час відрядження не виконав.

Позивач стверджував, що у період відрядження відповідач отримав аванс на відрядження та заробітну плату, яка нараховувалась відповідно до чинного законодавства.

Позивач вважав, що отримані суми авансу на відрядження та заробітної плати відповідачем набуті недобросовісно та без правових підстав, виходячи з наступного.

Згідно з технічним завданням, затвердженим Генеральним директором ТОВ «НВК «Техімпекс» та викладеними у наказі від 03 червня 2019 року № 74/1-ВД, відповідача відряджено до Республіка Польща, для виконання своїх посадових обов`язків щодо вирішення питань, які стосуються фінансування цих контрактів, здійснення контролю за підготовкою до відвантаження та прийняття безпосередньої участі відповідача у здійснені робіт з приймання-передачі та відвантаження товару за контрактами.

Очікуваним результатом цього відрядження було відвантаження товару за контрактами та отримання прибутку товариством.

Тобто, метою поїздки відповідача до Республіки Польща було виконання ним службового доручення, а саме врегулювання фінансових питань щодо оплати товару і здійснення приймання-передачі та відвантаження товару.

Відповідач за час службового відрядження для підтвердження своїх поточних витрат надсилав до ТОВ «НВК «Техімпекс» оригінали документів (квитанції, чеки, платіжні доручення) для їх відшкодування. У зв`язку із чим, на підставі статті 121 КЗпП України та пунктів 3.3, 3.5 Положення товариства, ОСОБА_2 забезпечено коштами для здійснення поточних витрат під час відрядження (авансом) у розмірі 663 442,00 грн.

Крім того, на підставі наказу ТОВ «НВК «Техімпекс» від 01 квітня 2011 року № 10/04.11-К, згідно з положеннями КЗпП України, Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року, відповідачу під час відрядження нараховувалась та виплачувалась заробітна плата, яка за період з червня 2019 року по січень 2020 року становила 298 880,40 грн.

Перебуваючи у відрядженні, відповідач підтримував з керівництвом товариства зв`язок у телефонному режимі, звітував та надавав інформації про хід виконання службового відрядження.

Так, за ініціативи відповідача та на підставі наданих ним даних для прискорення відвантаження продукції, за вищезазначеними контрактами були здійснені оплати з поставки товару, а саме:

- за контрактом з компанією «Wtorplast S.A.» від 27 червня 2018 року № 01/04/DOS/2018 на постачання 50 шт корпусів БМП-1: 28 червня 2019 року № DEX/003/06/2019/ ZOS-TOW - 30 000,00 доларів США; 24 липня 2019 року № DEX/001/07/2019/ ZOS-TOW - 50 000,00 доларів США; 07 серпня 2019 року № DEX/001/07/2019/ ZOS-TOW - 800,00 доларів США, що підтверджується платіжними дорученнями;

- за контрактом з компанією «Wtorplast S.A.» від 25 квітня 2018 року № 02/04/ DOS/2018 на постачання 50 шт. башт до БМП-1: 08 серпня 2019 року № DEX/002/08/2019/ ZOS-TOW - 39 200 доларів США, що підтверджується платіжним дорученням;

- за контрактом з компанією «Pal.Van., s.r.o» від 09 квітня 2019 року № 18/2019 на постачання корпусу (шасі) мостоукладача МТ-55А в зборі з відвалом В71.69.1z-5: 27 листопада 2019 року № ТЕ-0000625 - 45000 Євро; 27 грудня 2019 року № ТЕ-0009090 - 140 000,00 Євро, що підтверджується платіжними дорученими дорученнями.

Вказані оплати проведено з метою виконання вищезазначених контрактів для організації поставки товару, що також входить до переліку покладених на відповідача завдань, передбачених технічними умовами.

Проте, у передбачені строки поставка товарів не відбулася.

Строком закінчення відрядження було 03 грудня 2019 року. Однак відповідач з відрядження не повернувся. У телефонному режимі повідомив про вимушену затримку у відрядженні з незалежних від нього причин.

27 березня 2020 року на електронну адресу ТОВ «Техімпекс» надійшов лист, у якому відповідач повідомляв, що його як особу, яка знаходилася в міжнародному розшуку у кримінальній справі, затримано органами Інтерполу. Тому з червня 2019 року за рішенням польського суду, він перебуває на території Польщі з обмеженням права виїзду з території Республіки Польща.

Позивач врахував інформацію, яка містилася у цьому листі та дійшов висновку про те, що відповідач з червня 2019 року не міг виконувати свої посадові обов`язки та затверджене технічне завдання, яке було метою відрядження, оскільки весь період відрядження знаходився під слідством у Республіці Польща.

Для подальшого звітування перед засновниками, Генеральним директором ТОВ «НВК «Техімпекс» було прийнято рішення надати доручення уповноваженому працівнику скласти доповідну записку щодо стану виконання контрактів укладених з компанією «Wtorplast S.A.» від 27 червня 2018 року № 01/04/DOS/2018 на постачання 50 шт корпусів БМП-1, від 25 квітня 2018 року № 02/04/ DOS/2018 на постачання 50 шт башт до БМП-1 та компанією «Pal.Van., s.r.o» від 09 червня 2019 року № 18/2019 на постачання корпусу (шасі) мостоукладача МТ-55А у зборі з відвалом В71.69.1z-5, від 24 квітня 2019 року на постачання Модуль пожежний №7100934 зі складу гусеничної пожежної машини SPOT-55.

Згідно з наданої доповідної записки від 30 травня 2020 року, вказані контракти не виконано, оплачений ТОВ «НВК «Техімпекс» товар не отримано.

Отже, весь період відрядження відповідач не виконував жодних покладених на нього обов`язків та приховав факт неможливості їх виконання у зв`язку із своїм становищем.

Передбачені технічні завдання, затверджені Генеральним директором ТОВ «НВК «Техімпекс», не виконано, очікуваний результат не отримано.

Позивач стверджував, що така бездіяльність відповідача призвела до ряду негативних наслідків для підприємства, а саме: зірвано виконання контрактів; контрагентами утримано обігові кошти товариства на суму 185 000 Євро та 80 800 доларів США; товариством не отримано товар, внаслідок чого товариство втратило можливість отримання прибутку від подальшої його реалізації; порушені строки виконання операції стали причиною нарахування пені під час здійснення валютного контролю Державною податковою службою України.

ТОВ «НВК «Техімпекс» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь 663 442,00 грн авансу на відрядження, 298 880,40 грн заробітної плати, 281 305,16 грн інфляційних витрат та 130 741,80 грн за послуги оренди автомобіля у Республіці Польща.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 01 вересня 2021 року позов ТОВ «НВК «Техімпекс» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «НВК «Техімпекс» аванс на відрядження у сумі 663 442,00 грн, виплачену заробітну плату у сумі 298 880,40 грн, відсотки у сумі 281 305,16 грн та 4 200,00 євро за послуги оренди автомобіля, що згідно офіційного курсу Національного Банку України (далі - НБУ) - 130 741,80 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «НВК «Техімпекс» судовий збір за подання позову до суду у сумі 20 620,00 грн та 1 051,00 грн судового збору за подання заяви про забезпечення доказів.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції встановив, що відповідач у відрядженні не виконував покладених на нього обов`язків (завдань) та усвідомлював неможливість їх виконання. Проте увесь час приховував дані обставини та продовжував отримувати грошові кошти у вигляді авансу на відрядження та заробітну плату, у зв`язку з чим на підставі статті 1212 ЦК України виплачені йому кошти підлягають поверненню.

Крім того, з урахуванням положень статей 8 1048 ЦК України, наданого позивачем розрахунку процентів, станом на 17 липня 2020 року, суд вважав такими, що підлягають задоволенню вимоги про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами за період з 04 червня 2019 року по 17 липня 2020 року.

Пославшись на умови контракту про оренду товариством автомобіля у Республіці Польща, який наказом генерального директора закріплено за відповідачем на час його перебування у відрядженні, суд вважав такими, що підлягають задоволенню вимоги про стягнення вартості оренди автомобіля, оскільки це є частиною витрат підприємства, пов`язаних з відрядженням відповідача.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 07 вересня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 01 вересня 2021 року скасовано та ухвалено нове рішення.

У задоволенні позову ТОВ «НВК «Техімпекс» до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих авансу на відрядження та заробітної плати відмовлено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції встановив, що відповідача відряджено до Республіка Польща з метою врегулювання відносин з компаніями, з якими у ТОВ «НВК «Техімпекс» були укладені контракти на постачання техніки та її складових. Згідно з технічним завданням, затвердженим та викладеними у наказі від 03 червня 2019 року № 74/1-ВД, відповідача відряджено для виконання своїх посадових обов`язків щодо вирішення питань які стосуються фінансування контрактів, здійснення контролю за підготовкою до відвантаження та прийняття безпосередньої участі у здійснені робіт з приймання-передачі та відвантаження товару за контрактами. При цьому суд апеляційної інстанції встановив, що наказ від 03 червня 2019 року № 74/1-ВД підпису ОСОБА_1 не містить, тому дійшов висновку про те, що його із наказом ознайомлено не було.

Суд апеляційної інстанції врахував пояснення відповідача, надані у судовому засіданні, про те, що на момент його відрядження, наказу № 74/1-ВД у письмовому вигляді не було. Наказ повинен був бути окремо підготовлений для належного документування поїздки і подальшого звітування перед податковою. Текст наказу, поданого до суду першої інстанції, відрізняється від того, що був усно погоджений між учасниками товариства та керівником товариства. Наказ від 03 червня 2019 року № 74/1-ВД підготовлений товариством набагато пізніше, ніж розпочалося саме відрядження і текст було видозмінено після того, як розпочалися незаконні дії щодо виведення ОСОБА_1 зі складу учасників товариства. Технічне завдання у відрядженні ОСОБА_1 практично самостійно визначив, оскільки був учасником товариства, що володів часткою у розмірі 50 % у статутному капіталі товариства.

Пославшись на положення статті 121 КЗпП України, пункту 1.13 Положення про відрядження товариства, Закон України «Про оплату праці», суд апеляційної інстанції вказав, що не зважаючи на те, що 05 червня 2019 року ОСОБА_1 було затримано органами Інтерполу (затримання тривало 48 годин) в аеропорту Республіки Польщі, це не завадило відповідачу виконувати свої завдання у відрядженні, оскільки він міг вільно пересуватися територією Польщі.

Проаналізувавши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважав, що позивач вводить суд в оману, посилаючись у своїй позовній заяві на ту обставину, що йому не було відомо про затримання ОСОБА_1 органами Інтерполу у Республіці Польща на підставі рішення Белгородського районного суду Белгородської області російської федерації від 29 листопада 2018 року, оскільки у матеріалах справи міститься лист товариства від 16 грудня 2019 року, адресований Генеральному прокурору України з прохання втрутитись у ситуацію з метою правової допомоги та захисту державою Україна ОСОБА_1 та його повернення на територію України. Таким чином, керівництву товариства було відомо про наявність рішення Польського суду від 28 листопада 2019 року, яким ОСОБА_1 заборонено залишати територію Польщі. Як зазначив позивач у позовній заяві, перебуваючи у відрядженні, ОСОБА_1 підтримував з керівництвом товариства зв`язок у телефонному режимі, звітував та надавав інформації про хід виконання службового відрядження.

Суд апеляційної інстанції встановив, що з ініціативи відповідача та на підставі наданих ним даних для прискорення відвантаження продукції, за вищезазначеними контрактами були здійснені оплати з поставки товару, обумовленого в контракті. Ці оплати було проведено з метою виконання контрактів для організації поставки товару, що також входить до переліку покладених на відповідача завдань передбачених технічними умовами. Окрім того, ОСОБА_1 спілкувався і проводив зустрічі з представниками компанії «Wtorplast S.A.» та представниками компанії «Pal.Van., s.r.o», контролював процес відвантаження товару зі складу компанії «Wtorplast S.A.» за раніше оплаченими заявками товариства за контрактами. У вересні 2019 року разом зі своїми колегами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 і двома конструкторами приймав участь у щорічній оборонній виставці (MSPO) у м. Кєльце (Польща). Налагоджував контакти з іншими партнерами і постачальниками (проводив переговори), постійно був на зв`язку з товариством та звітував про виконану ним роботу. При цьому суд апеляційної інстанції врахував лист відповідача від 05 серпня 2020 року, в якому він повідомив керівнику ТОВ «НВК «Техімпекс» ОСОБА_9 про те, що після повернення з відрядження до України 11 липня 2020 року він невідкладно прибув до місця постійної роботи та приступив до виконання посадових обов`язків (в офісному приміщенні та інших об`єктах товариства), а також про те, що ним були подані товариству всі документи стосовно його витрат у відрядженні та виконання завдань у відрядженні, а також про те, що він поніс значно більше витрат із-за тривалого перебування у відрядженні.

Надавши оцінку зібраним матеріалам справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 належним чином виконував свої зобов`язання у відрядженні та з незалежних від нього причин строк перебування його у відрядженні був збільшений.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтні 2022 року ТОВ «НВК «Техімпекс» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 07 вересня 2022 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржуване судове рішення, залишити в силі рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 01 вересня 2021 року.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

20 жовтня 2022 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали із Солом`янського районного суду міста Києва та надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У листопаді 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норми процесуального права, які призвели до скасування законного рішення суду першої інстанції, зокрема:

- порушив вимоги статей 13 356 374 ЦПК України, оскільки вийшов за межі своїх повноважень та задовольнив апеляційну скаргу;

- не обґрунтовував свої висновки, не навів перелік усіх доказів та доводів, висновки не підтверджені матеріалами справи;

- висновки не відповідають дійсним обставинам справи та доказам, наявним у матеріалах справи;

- порушення судом апеляційної інстанції положень частини другої статті 43 ЦПК України, оскільки представнику позивача не було надано на ознайомлення всі наявні матеріали справи до початку судового засідання, у судовому засіданні суд посилався на докази, які були відсутні у матеріалах справи до його початку, а після закінчення апеляційного перегляду, справа збільшилась на два томи, що засвідчено на титульному листі справи;

- взято до уваги письмові пояснення відповідача, подані перед судовим засіданням 07 вересня 2022 року, які не були надані для ознайомлення стороні позивача.

Вважає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права, а саме статті 1212 ЦК України, з урахуванням особливостей, визначених статтею 1215 ЦК України та інших норм права, правильно застосованих судом першої інстанції, при цьому суд у своєму рішенні послався лише на положення абзацу другого, 4 статті 121 КЗпП України. Крім того, до правовідносин підлягає застосуванню положення підпункту 170.9.2 пункту 170.9 статті 170 ПК України, пункту 11 розділу ІІ Інструкції про службове відрядження у межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 року № 59, оскільки працівник отримав аванс на відрядження, однак дане відрядження не відбулося з будь-яких причин, то він повинен повідомити керівника про такі обставини та протягом трьох банківських днів повернути до каси підприємства кошти.

Суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішеннях застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 501/2500/15-ц (провадження № 61-4504св18), від 06 травня 2020 року у справі № 711/3248/18 (провадження № 61-17614св19).

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У листопаді 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Кудиба З. І. подав до Верховного Суду відзив, в якому просив касаційну скаргу залишити без розгляду, а постанову Київського апеляційного суду від 07 вересня 2022 року - без змін.

Звертає увагу на те, що кошти, які є предметом спору, відповідач отримав на підставі статті 121 КЗпП України, і на момент їх виплати правова підстава їх виплати існувала. Зі сторони роботодавця відсутня рахункова помилка, зі сторони одержувача цих коштів, заявником не доведена недобросовісна поведінка.

Крім того, до правовідносин, що склалися, не може бути застосовано Інструкцію про службове відрядження у межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 року № 59, оскільки вона регулює порядок службових відряджень працівників бюджетної сфери, а відповідач не належить до категорії таких осіб.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

01 квітня 2011 року ОСОБА_1 призначено на посаду консультанта з маркетингу, з посадовим окладом згідно зі штатним розкладом, відповідно до наказу ТОВ «НВК «Техімпекс»» від 01 квітня 2011 року № 10/04.11-К.

Наказом генерального директора ТОВ «НВК «Техімпекс» від 03 червня 2019 року № 74/1-ВД відповідача, з метою вирішення організаційних питань, направлено у відрядження на шість місяців з 03 червня 2019 року до Республіка Польща.

Згідно з технічним завданням, затвердженим Генеральним директором ТОВ «НВК «Техімпекс» та викладеними у наказі від 03 червня 2019 року № 74/1-ВД, ОСОБА_1 відряджено до Республіка Польща, з метою врегулювання відносин з компанією «Wtorplast S.A.», з якою у ТОВ «НВК «Техімпекс» були укладені контракти від 27 червня 2018 року № 01/04/DOS/2018 на постачання 50 шт корпусів БМП-1, від 25 квітня 2018 року № 02/04/DOS/2018 на постачання 50 шт башт до БМП-1 та компанією «Pal.Van., s.r.o» з якою у ТОВ «НВК «Техімпекс» укладено контракти від 09 квітня 2019 року № 18/2019 на постачання корпусу (шасі) мостоукладача МТ-55А в зборі з відвалом В71.69.1z-5, та від 24 квітня 2019 року № 21/2019 на постачання Модуль пожежний № 7100934 зі складу гусеничної пожежної машини SPOT-55.

Головному бухгалтеру наказано видати аванс на відрядження згідно попереднього розрахунку витрат.

Також наказано ОСОБА_1 після повернення з відрядження звітувати про виконання завдання та здійснити розрахунок використаних коштів у порядку та строки, передбачені розділом 3 «Положення про відрядження», яке затверджено Генеральним директором ТОВ «НВК «Техімпекс» від 18 квітня 2017 року.

На період відрядження та з метою виконання покладених на ОСОБА_1 службових обов`язків, цим наказом за ним закріплено автомобіль Audi Q7 3.0 TDI, 2013 року випуску, VIN: НОМЕР_1 , номерний знак: НОМЕР_2 , який ТОВ «НВК «Техімпекс» орендує у VAKERT EU s.r.o. на підставі контракту від 27 жовтня 2017 року № 113/2017.

Наказ від 03 червня 2019 року № 74/1-ВД не містить підпису ОСОБА_1 .

Із пояснень відповідача, наданих у суді апеляційної інстанції, встановлено, що на момент його відрядження наказу від 03 червня 2019 року № 74/1-ВД у письмовому вигляді не було. Наказ повинен був бути окремо підготовлений для належного документування поїздки і подальшого звітування перед податковою. Текст наказу, поданого до суду першої інстанції, відрізняється від того, що був усно погоджений між учасниками товариства та керівником товариства. Наказ від 03 червня 2019 року № 74/1-ВД підготовлений товариством набагато пізніше, ніж розпочалося саме відрядження і текст було видозмінено після того, як розпочалися незаконні дії щодо виведення ОСОБА_1 зі складу учасників товариства.

Встановлено, що технічне завдання у відрядженні ОСОБА_1 визначив практично самостійно, оскільки був учасником товариства, що володів часткою у розмірі 50 % у статутному капіталі товариства.

Правила та порядок відрядження працівників ТОВ «НВК «Техімпекс» регламентується «Положенням про відрядження», яке затверджено Генеральним директором ТОВ «НВК «Техімпекс» від 18 квітня 2017 року (далі - Положення).

Відповідно до пункту 1.1 Положення відрядженням вважається поїздка працівника, а також члена керівного органу підприємства (співвласника, власника) за розпорядженням керівника підприємства на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи.

Така поїздка вважається відрядженням за наявності документів, що підтверджують її зв`язок з господарською діяльністю підприємства. Документами, що підтверджують зв`язок відрядження з діяльністю підприємства, є зокрема (але не виключно): запрошення сторони, що приймає і діяльність якої збігається з діяльністю підприємства, що направляє працівника у відрядження; укладений договір чи контракт; інші документи, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документи, що засвідчують участь відправленої особи в переговорах, конференціях або симпозіумах, інших заходах, які проводяться з тематики, що збігається з діяльністю підприємства, яке відряджає працівника.

Згідно з пунктом 3.1 Положення відрядження за кордон здійснюється відповідно до наказу (розпорядження) керівника підприємства після затвердження технічного завдання, в якому визначено мету виїзду, завдання та очікуванні результати відрядження, строк, умови перебування за кордоном (у разі поїздки за запрошенням надається його копія з перекладом) і кошторис витрат. Строк відрядження визначається керівником.

Встановлено, що ОСОБА_1 під час службового відрядження для підтвердження своїх поточних витрат надсилав до ТОВ «НВК «Техімпекс» оригінали документів (квитанції, чеки, платіжні доручення) для їх відшкодування. У зв`язку із чим, на підставі статті 121 КЗпП України та пункту 3.3, пункту 3.5 Положення, ОСОБА_1 забезпечено коштами для здійснення поточних витрат під час відрядження (авансом) у розмірі 663 442,00 грн, що підтверджується: платіжним дорученням від 04 червня 2019 року № 348 на суму 20 000,00 грн; платіжним дорученням від 20 червня 2019 року № 407 на суму 20 000,00 грн; платіжним дорученням від 09 липня 2019 р № 446 на суму 20000,00 грн; платіжним дорученням від 22 липня 2019 року № 585 на суму 30 000,00 грн; платіжним дорученням від 02 серпня 2019 року № 639 на суму 123 422,00 грн; платіжним дорученням від 30 серпня 2019 року №1779 на суму 50 000,00 грн; платіжним дорученням від 17 вересня 2019 року № 1955 на суму 30 000,00 грн; платіжним дорученням від 01 жовтня 2019 року №790 на суму 50 000,00 грн; платіжним дорученням від 31 жовтня 2019 року № 2393 на суму 20 000,00 грн; платіжним дорученням від 07 листопада 2019 року № 866 на суму 300 000,00 грн.

Встановлено, що за період з червня 2019 року по січень 2020 року включно, ТОВ «НВК «Техімпекс» виплатило ОСОБА_1 заробітну плату у розмірі 298 880,40 грн, із яких: за червень 2019 року - 37 360,05 грн; за липень 2019 року - 37 360,05 грн; за серпень 2019 року - 37 360,05 грн; за вересень 2019 року - 37 360,05 грн; за жовтень 2019 року - 37 360,05 грн; за листопад 2019 року - 37 360,05 грн; за грудень 2019 року - 37 360,05 грн; за січень 2020 року - 37 360,05 грн, що підтверджено платіжними дорученнями: від 10 липня 2019 року № 458, від 02 серпня 2019 року № 610, від 05 вересня 2019 року № 739, від 07 листопада 2019 року № 867, від 18 листопада 2019 року № 923, від 27 грудня 2019 року № 1039, від 27 грудня 2019 року № 1047, від 10 січня 2020 року № 17, від 21 лютого 2020 року № 126, від 06 березня 2020 року № 171, від 23 березня 2020 року № 202, від 30 березня 2020 року № 225, від 14 квітня 2020 року № 3889.

Позивач вказував, що перебуваючи у відрядженні, ОСОБА_1 підтримував з керівництвом товариства зв`язок у телефонному режимі, звітував та надавав інформації про хід виконання службового відрядження.

Встановлено, що з ініціативи відповідача та на підставі наданих ним даних для прискорення відвантаження продукції, за контрактами були здійснені оплати з поставки товару, а саме:

- за контрактом з компанією «Wtorplast S.A.» від 27 червня 2018 року № 01/04/DOS/2018 на постачання 50 шт корпусів БМП-1: 28 червня 2019 року № DEX/003/06/2019/ZOS-TOW - 30 000,00 доларів США, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті або банківських металах від 27 червня 2019 року № 24; 24 липня 2019 року № DEX/001/07/2019/ ZOS-TOW - 50 000,00 доларів США, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті або банківських металах від 23 липня 2019 року № 25; 07 серпня 2019 року № DEX/001/07/2019/ ZOS-TOW - 800,00 доларів США, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті або банківських металах від 08 серпня 2019 року № 26;

- за контрактом з компанією «Wtorplast S.A.» від 25 квітня 2018 року № 02/04/ DOS/2018 на постачання 50 шт башт до БМП-1: 08 серпня 2019 року № DEX/002/08/2019/ ZOS-TOW - 39 200 доларів США, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті або банківських металах від 08 серпня 2019 року № 27;

- за контрактом з компанією «Pal.Van., s.r.o» від 09 квітня 2019 року № 18/2019 на постачання корпусу (шасі) мостоукладача МТ-55А у зборі з відвалом В71.69.1z-5: 27 листопада 2019 року № ТЕ-0000625 - 45 000 Євро, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті або банківських металах від 27 листопада 2019 року № 42; 27 грудня 2019 року №ТЕ-0009090 - 140 000,00 Євро, що підтверджується платіжним дорученим дорученням № 45.

Ці оплати проведено з метою виконання вищезазначених контрактів для організації поставки товару, що також входить до переліку покладених на відповідача завдань, передбачених технічними умовами.

Крім того, позивач у позовній заяві зазначав, що після закінчення відрядження 03 грудня 2019 року, відповідач з відрядження не повернувся, у телефонному режимі повідомив про вимушену затримку у відрядженні з незалежних від нього причин. При цьому, зазначив, що документи на підтвердження поважності такої затримки, ним буде надано після повернення з відрядження.

27 березня 2020 року, на електронну адресу ТОВ «Техімпекс» надійшов лист, в якому ОСОБА_1 повідомив, що його, як особу, яка знаходилася в міжнародному розшуку у кримінальній справі, затримано органами Інтерполу. Тому, з червня 2019 року за рішенням Польського суду, він перебуває на території Польщі з обмеженням права виїзду з території Республіки Польща.

Для подальшого обліку робочого часу та встановлення факту виконання службових обов`язків покладених на відповідача на час відрядження, 30 березня 2020 року начальником юридичного відділу ТОВ «НВК «Техімпекс» Гутою Т. В. складено службову записку щодо врахування листа ОСОБА_1 від 27 березня 2020 року у роботі. Оскільки станом на дату отримання листа ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ТОВ «НВК «Техімпекс», то згідно з положенням КЗпП України та Закону України «Про оплату праці» йому нараховувалася заробітна плата.

Метою службової записки була необхідність у встановленні точного місця знаходження ОСОБА_1 з червня 2019 року, кількість фактично відпрацьованих ним годин протягом вказаного періоду та встановлення обставин перебування відповідача у Республіці Польща.

Наказом генерального директора ТОВ «НВК «Техімпекс» від 31 березня 2020 року № 43-ОД «Про табелювання працівників» наказано у табелі робочого часу працівника ТОВ «НАК «Техімпекс» ОСОБА_1, що займає посаду консультанта з маркетингу, проставляти як «інші причини неявок» з буквеним кодом - І та цифровим кодом - 30. Враховуючи вищенаведене, позивач призупинив нарахування заробітної плати відповідачу.

Із доповідної записки, складеної на вимогу генерального директора ТОВ «НВК «Техімпекс» 30 березня 2020 року, встановлено, що контракти, укладені з компанією «Wtorplast S.A.», від 27 червня 2018 року № 01/04/DOS/2018 на постачання 50 шт корпусів БМП-1, від 25 квітня 2018 року № 02/04/DOS/2018 на постачання 50 шт башт до БМП-1 та контракти, укладені з компанією «Pal.Van., s.r.o» від 09 квітня 2019 року № 18/2019 на постачання корпусу (шасі) мостоукладача МТ-55А в зборі з відвалом В71.69.1z-5, від 24 квітня 2019 року на постачання Модуль пожежний № 7100934 зі складу гусеничної пожежної машини SPOT-55 не виконані, оплачений ТОВ «НВК «Техімпекс» товар не отримано.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2020 року витребувано у Генерального консульства України в Кракові відомості (інформацію) щодо точної дати затримання громадянина України ОСОБА_1 органами Інтерполу у Республіці Польща на підставі документів Белгородського районного суду Белгородської області російської федерації від 29 листопада 2018 року, у червні 2019 року, а також інформацію про обставини його затримання та час перебування під слідством/вартою на території Республіки Польща.

З інформації, наданої 17 листопада 2020 року Генеральним консульством України в Кракові встановлено, що громадянин ОСОБА_1 був затриманий о 16:00 год 05 червня 2019 року в Міжнародному аеропорту Краків-Баліце імені Івана Павла ІІ на території Республіки Польща співробітниками Прикордонної варти РП, як особа, що перебувала в розшуку на підставі відомостей внесених в інформаційну базу Інтерполу, за поданням російської федерації на підставі ухвали Белгородського районного суду Белгородської області російської федерації від 29 листопада 2018 року. 05 червня 2019 року о 21:30 год польські прикордонники передали ОСОБА_6 співробітникам повітової комендатури у місті Кракові.

Затримання ОСОБА_1 тривало у період з 05 по 07 червня 2019 року.

З 07 червня 2019 року, на підставі рішень органів суду та прокуратури Республіки Польща, прийнятих у межах екстрадиційної процедури, порушеної за ініціативою прокуратури російської федерації, ОСОБА_1 було звільнено з- під варти під майнове зобов`язання, а також встановлено обов`язок проживати за визначеною судом адресою із забороною виїжджати з території Республіки Польщі. У нього було вилучено закордонний паспорт і встановлено нагляд поліції (з обов`язком особисто відмічатися у відділенні поліції за місцем проживання: у період з 07 червня 2019 року по 08 жовтня 2019 року - тричі на тиждень, у період 08 жовтня 2019 року по 07 липня 2020 року - один раз на місяць). При цьому обмеження щодо пересування по території Польщі на ОСОБА_1 не накладалися.

Під час судового засідання, що проходило 07 липня 2020 року у ІІІ кримінальному відділенні Краківського окружного суду, за участі прокурора Краківської окружної прокуратури Люцини Чеховіч, рішенням судді було закрито екстрадиційну справу та визнано ОСОБА_1 невинуватим у вчиненні злочинів.

Відповідач, заперечуючи проти вимог позивача, у своєму відзиві зазначив, що після затримання у Польщі він був обмежений лише у праві залишати територію цієї держави. Обмежень щодо пересування по території Польщі та виконання своїх службових обов`язків як представника ТОВ «НВК «Техімпекс» він не мав, а тому починаючи з 07 червня 2019 року він продовжував виконувати службові завдання.

Окрім того, ОСОБА_1 спілкувався і проводив зустрічі з представниками Польської компанії «Wtorplast S.A.» та представниками словацької компанії «Pal.Van., s.r.o», контролював процес відвантаження товару зі складу польської компанії «Wtorplast S.A.» за раніше оплаченими заявками Товариства за контрактами. У вересні 2019 року разом зі своїми колегами ОСОБА_7 та ОСОБА_8 і двома конструкторами приймав участь у щорічній оборонній виставці (MSPO) в м. Кєльце (Польща). Налагоджував контакти з іншими партнерами і постачальниками (проводив переговори), постійно був на зв`язку з товариством та звітував про виконану ним роботу.

З листа ОСОБА_1 від 05 серпня 2020 року, адресованого керівнику ТОВ «НВК «Техімпекс» ОСОБА_9, встановлено, що після повернення з відрядження до України 11 липня 2020 року він невідкладно прибув до місця постійної роботи та приступив до виконання посадових обов`язків (в офісному приміщенні та інших об`єктах товариства), а також про те, що ним були подані товариству всі документи стосовно його витрат у відрядженні та виконання завдань у відрядженні, а також про те, що він поніс значно більше витрат із-за тривалого перебування у відрядженні.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:

- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права

у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);

- судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України, зокрема, суди належним чином не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга ТОВ «НВК «Техімпекс» не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції відповідає, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно з частиною першою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Тобто зобов`язання з повернення безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна.

Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

Разом з тим у статті 1215 ЦК України передбачено загальне правило, коли набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню.

Згідно з частиною першою зазначеної статті не підлягає поверненню заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

У статті 1215 ЦК України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Вказаний висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі № 6-91цс14 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц (провадження № 14-445цс18).

За правилами статей 12 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 76 77 79 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують, і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач перебував у трудових відносинах з ТОВ «НВК «Техімпекс», наказом позивача від 03 червня 2019 року відряджений строком на шість місяців до Республіки Польща, як консультант з маркетингу із технічним завданням, зокрема, врегулювання відносин з компаніями, з якими укладені контракти на поставку товарів, вирішення питань їх фінансування, здійснення контролю за підготовкою до відвантаження та прийняття безпосередньої участі у здійсненні робіт з приймання-передачі та відвантаження товару.

Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, встановив, що відповідач, перебуваючи у відрядженні, належним чином виконував обов`язки, покладені на нього трудовим договором, а після повернення з відрядження, строк якого було збільшено з незалежних від нього причин, дійшов обґрунтованого висновку, що ТОВ «НВК «Техімпекс» не довело недобросовісності набувача - ОСОБА_1 в отриманні грошових сум, виданих йому за час його відрядження, що є його процесуальним обов`язком у силу вимог статті 12 ЦПК України.

Крім того, доказів про набуття ОСОБА_1 авансу на відрядження - 663 442,00 грн, виплаченої заробітної плати - 281 305,16 грн, оренди автомобіля - 130 741,80 грн у результаті рахункової помилки позивача, матеріали справи не містять, на такі обставини сторони не посилаються.

Таким чином, скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги про необхідність застосування до спірних правовідносин положень Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 року № 59, оскільки норми КЗпП України, Закону України «Про оплату праці» свідчать про те, що витрати на відрядження носять компенсаційний характер, вони не належать до фонду оплати праці, обмеження, встановлені статтею 22 Закону України «Про оплату праці», до них не застосовуються, положення Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 року № 59, поширюються на органи державної влади, підприємства, установи та організації, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів.

Такі висновки містить постанова Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 320/9665/18 (провадження № 61-16727св19).

Доказів того, що ТОВ «НВК «Техімпекс» на час виникнення спірних правовідносин було товариством, яке повністю або частково утримувалося (фінансувалося) за рахунок бюджетних коштів, матеріали справи не містять, а тому положення вищевказаної Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон не застосовуються до спірних правовідносин.

Висновки суду апеляційної інстанції не суперечать висновкам Верховного Суду, висловленим у постановах від 20 червня 2018 року у справі № 501/2500/15-ц (провадження № 61-4504св18), від 06 травня 2020 року у справі № 711/3248/18 (провадження № 61-17614св19), на які посилалася заявник у касаційній скарзі, а фактичні обставини цієї справи не є тотожними обставинам, встановленим у зазначених справах.

Посилання заявника на порушення судом апеляційної інстанції вимог статті 43 ЦПК України, оскільки представник позивача не був ознайомлений з матеріалами справи у повному об`ємі (лише з двома томами) у суді апеляційної інстанції, не знайшло свого підтвердження під час касаційного перегляду справи.

Як вбачається із клопотання представника позивача - адвоката Назаренка Є. О. від 25 серпня 2022 року (том 4, а.с. 120), представник 02 вересня 2022 року ознайомився з матеріалами справи у суді апеляційної інстанції, про що зазначив у цьому клопотанні, будь-яких зауважень не висловив, не зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції та апеляційна скарга на це рішення містяться у томі 3 на а.с. 136-142, 175-178.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, у значній мірі зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, (провадження № 14-446цс18)).

Порушень порядку надання та отримання доказів не встановлено, судом апеляційної інстанцій зроблена належна правова оцінка доказів.

Отже, суд апеляційної інстанцій виконав вимоги статті 89 ЦПК України щодо оцінки доказів і статті 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості рішення суду, повно і всебічно дослідив і оцінив докази та встановив обставини у справі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Техімпекс» залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 07 вересня 2022 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. В. Коломієць Б. І. Гулько Д. Д. Луспеник