Головна Сервіси для юристів ... База рішень" Протокол " Ухвала КЦС ВП від 05.11.2018 року у справі №272/365/18 Ухвала КЦС ВП від 05.11.2018 року у справі №272/36...
print
Друк
search Пошук
comment
КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Державний герб України

Постанова

Іменем України

29 травня 2020 року

місто Київ

справа № 272/365/18

провадження № 61-46452св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Хлібороб»,

відповідачі: ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Жива Нива»,

третя особа - Житомирська обласна філія Комунального підприємства «Центр державної реєстрації»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Жива Нива» на ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 18 жовтня 2018 року у складі судді Микитюк О. Ю. та касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібороб» на постанову Житомирського апеляційного суду від 26 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Галацевич О. М., Борисюка Р. М., Григорусь Н. Й.,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Хлібороб» (далі - СТОВ «Хлібороб») у березні 2018 року звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Жива Нива»

(далі - ТОВ «Жива Нива») про визнання недійсними договорів оренди землі та визнання поновленим договору оренди.

Позивач обґрунтовував заявлені вимоги тим, що 15 червня 2007 року між СТОВ «Хлібороб» та ОСОБА_1 укладено договір оренди двох земельних ділянок, загальною площею 2, 5125 га та 2, 5125 га, що розташовані на території Степківської сільської ради Андрушівського району Житомирської області (кадастрові номери 1820388600:05:000:0130, 1820388600:05:000:0131), строком на десять років, який зареєстрований 10 жовтня 2007 року.

СТОВ «Хлібороб» 06 вересня 2017 року направило ОСОБА_1 листи-повідомлення із пропозицією продовжити дію договору до 10 жовтня 2027 року разом з проектами додаткових угод від 06 вересня 2017 року до нього.

Після отримання зазначених листів-повідомлень та проектів додаткових угод ОСОБА_1 повідомила про своє бажання припинити дію договору та 22 листопада 2017 року уклала договори оренди спірних земельних ділянок з ТОВ «Жива Нива», які зареєстровано згідно з рішеннями про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28 листопада 2017 року за номерами 38390281 та 38390425 .

Посилаючись на порушення орендодавцем умов договору оренди землі та переважного права орендаря на його поновлення, позивач просив:

- визнати недійсними договори оренди земельних ділянок, укладені 22 листопада 2017 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Жива Нива», площами по 2, 5125 га, що розташовані на території Степківської сільської ради Андрушівського району Житомирської області, кадастрові номери 1820388600:05:000:0130 та 1820388600:05:000:0131, зареєстровані згідно з рішеннями про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28 листопада 2017 року за номерами 38390281 та 38390425;

- скасувати зазначені рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень;

- визнати поновленим договір оренди землі від 15 червня 2007 року, укладений між СТОВ «Хлібороб» та ОСОБА_1 щодо спірних земельних ділянок;

- визнати укладеними додаткові угоди від 06 вересня 2017 року до договору, за умовами яких строк дії договору продовжено до 10 жовтня 2027 року та збільшено розмір орендної плати до 10 % від нормативної грошової оцінки, що становить 11 106, 64 грн (по кожній додатковій угоді).

Стислий виклад заперечень відповідачів

ТОВ «Жива Нива» проти задоволення позову заперечувало, вважаючи його необґрунтованим та безпідставним.

Від ОСОБА_1 відзив на позов не надходив.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Андрушівського районного суду Житомирської області від 05 вересня 2018 року позов задоволено.

Визнано недійсним договір оренди землі, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Жива Нива» 22 листопада 2017 року, загальною площею 2, 5125 га, що розташована на території Степківської сільської ради Андрушівського району Житомирської області, кадастровий номер земельної ділянки 1820388600:05:000:0130, та зареєстровано згідно з рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28 листопада 2017 року, номер 38390281.

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28 листопада 2017 року номер 38390281, прийняте державним реєстратором Житомирської обласної філії Комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Богушем Олександром Васильовичем.

Визнано недійсним договір оренди землі, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Жива Нива» 22 листопада 2017 року, загальною площею 2, 5125 га, що розташована на території Степківської сільської ради Андрушівського району Житомирської області, кадастровий номер земельної ділянки 1820388600:05:000:0131, та зареєстровано згідно з рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28 листопада 2017 року, номер 38390425.

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28 листопада 2017 року номер 38390425, прийняте державним реєстратором Житомирської обласної філії Комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Богушем Олександром Васильовичем.

Визнано поновленим договір оренди землі, укладений 15 червня 2007 року між СТОВ «Хлібороб» та ОСОБА_1 щодо земельних ділянок, загальною площею 2, 5125 га та 2, 5125 га, що розташовані на території Степківської сільської ради Андрушівського району Житомирської області, кадастрові номери земельних ділянок 1820388600:05:000:0130 та 1820388600:05:000:0131, зареєстрованого в державному реєстрі земель 10 жовтня 2007 року за № 040720200039.

Визнано укладеною додаткову угоду від 06 вересня 2017 року до договору оренди землі від 15 червня 2007 року між СТОВ «Хлібороб» та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки, загальною площею 2, 5125 га, що розташована на території Степківської сільської ради Андрушівського району Житомирської області, кадастровий номер земельної ділянки 1820388600:05:000:0130, за умовами якої строк дії договору продовжено до 10 жовтня 2027 року та збільшено розмір орендної плати до 10 % відсотків від нормативної грошової оцінки, що становить 11 106, 64 грн.

Визнано укладеною додаткову угоду від 06 вересня 2017 року до договору оренди землі від 15 червня 2007 року між СТОВ «Хлібороб» та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки, загальною площею 2, 5125 га, що розташована на території Степківської сільської ради Андрушівського району Житомирської області, кадастровий номер земельної ділянки 1820388600:05:000:0131, за умовами якої строк дії договору продовжено до 10 жовтня 2027 року та збільшено розмір орендної плати до 10 % відсотків від нормативної грошової оцінки, що становить 11 106, 64 грн.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовувалося тим, що позивачем здійснені усі, передбачені пунктом 8 договору оренди землі, статтею 33 Закону України «Про оренду землі», а також іншими приписами законодавства дії, що спрямовані на пролонгацію договору оренди з використанням свого переважного права.

Суд відхилив доводи ТОВ «Жива Нива» щодо достатності простої відмови у розумінні статті 33 Закону України «Про оренду землі» для законної відмови від поновлення договору оренди землі, посилаючись при цьому на листи ОСОБА_1 від 25 вересня 2017 року, оскільки цей лист не є відповіддю на пропозицію позивача щодо пролонгації дії договору оренди та укладення додаткової угоди в розумінні статті 33 Закону України «Про оренду землі», як спеціальної норми матеріального права.

За висновками суду першої інстанції, позивач належно виконує свої обов`язки за договором, що підтверджується платіжними документами; орендодавець не подавав позивачеві письмового повідомлення про відмову в поновленні договору оренди або заяви про бажання використовувати належну йому земельну ділянку. Земельна ділянка не повернута ОСОБА_1 за актом приймання-передачі; позивач дотримався порядку та строків повідомлення орендодавця про наміри продовжити договір оренди землі.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ТОВ «Жива Нива» у вересні 2018 року звернулося до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою.

Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 18 жовтня 2018 року апеляційну скаргу ТОВ «Жива Нива» на рішення Андрушівського районного суду Житомирської області від 05 вересня 2018 року повернуто особі, яка її подала.

Повертаючи апеляційну скаргу заявнику, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга від імені ТОВ «Жива Нива» подана особою, яка не має право на подання та підписання апеляційної скарги, оскільки представник заявника не має статусу адвоката.

ТОВ «Жива Нива» у жовтні 2018 року повторно звернулося до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 26 грудня 2018 року апеляційну скаргу ТОВ «Жива Нива» задоволено. Рішення Андрушівського районного суду Житомирської області від 05 вересня 2018 року скасовано, ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення, апеляційний суд дійшов висновків, що оскільки орендодавець письмово повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди, необхідного юридичного складу для поновлення такого договору не було. Крім того, Законом України «Про оренду землі» не передбачена форма волевиявлення орендодавця щодо відмови у поновленні договору.

Ухвалюючи нове рішення у справі, апеляційний суд керувався висновками щодо застосування відповідних норм права, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі №594/376/17-ц, а також положеннями статті 627 ЦК України.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги ТОВ «Жива Нива»

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду засобами поштового зв`язку у жовтні 2018 року, ТОВ «Жива Нива» просить скасувати ухвалу Житомирського апеляційного суду від 18 жовтня 2018 року, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, ТОВ «Жива Нива»

Касаційна скарга обґрунтовується порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права. Заявник зазначає, що апеляційний суд не врахував, що справа є малозначною в силу закону, оскільки ціна позову відповідно до пункту 8 частини першої статті 176 ЦПК України становить 61 429, 92 грн, що не перевищує станом на 01 січня 2018 року ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (176 200, 00 грн), а тому апеляційна скарга могла бути подана представником, який не має статусу адвоката.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Відзиви на касаційну скаргу ТОВ «Жива Нива» не надходили.

Короткий зміст вимог касаційної скарги СТОВ «Хлібороб»

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду засобами поштового зв`язку у січні 2019 року, ТОВ «Хлібороб» просить скасувати постанову Житомирського апеляційного суду від 26 грудня 2018 року, залишити без змін рішення Андрушівського районного суду Житомирської області від 05 вересня 2018 року.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, СТОВ «Хлібороб»

Касаційна скарга обґрунтовується порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Заявник зазначає, що апеляційний суд неправильно застосував до спірних правовідносин за встановлених фактичних обставин правила статті 33 Закону України «Про оренду землі», частину першу статті 627 ЦК України. Заявник зауважує, що відмова орендодавця у продовженні дії договору оренди землі не була вмотивованою, що суперечить правовим висновкам Верховного Суду України, викладеним у постанові від 25 лютого 2015 року у справі

№ 6-219цс14, а також Верховного Суду, викладеним у постанові від 18 січня 2018 року у справі № 910/12017/17, та висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 18 грудня 2018 року у справі № 924/1122/17. Крім того, звернув увагу на порушення апеляційним судом норм процесуального права, посилаючись на те, що суд допустив до участі у розгляді справи представника ТОВ «Жива Нива» Орєхова Р. В., який не є адвокатом.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Відзиви на касаційну скаргу СТОВ «Хлібороб» не надходили.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ

Ухвалами Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року та від 30 січня 2020 року відкрито касаційні провадження у справі.

Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).

Відповідно до пункту 2 розділу II «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX

(далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Враховуючи, що касаційні скарги у справі, що переглядається, подані у 2018 та 2019 роках, вони підлягають розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-IX.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, за якими судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив висновок, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 15 червня 2007 року між СТОВ «Хлібороб» та ОСОБА_1 укладено договір оренди належних останній на праві власності земельних ділянок, загальною площею 2, 5125 га та 2, 5125 га, що розташовані на території Степківської сільської ради Андрушівського району Житомирської області, кадастрові номери 1820388600:05:000:0130 та 1820388600:05:000:0131. Договір укладено строком на десять років, зі сплатою орендної плати у сумі 1 010, 00 грн, обчислення якої здійснюється з урахуванням індексації (пункти 8-10 договору). Державна реєстрація договору здійснена 10 жовтня 2007 року Андрушівським районним відділом Житомирської регіональної філії «Центр державного земельного кадастру» за № 040720200039.

Пунктом 8 цього договору передбачено, що після закінчення строку договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Згідно з пунктом 37 договору його дія припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Листом від 06 вересня 2017 року СТОВ «Хлібороб» повідомило ОСОБА_1 про намір скористатися своїм переважним правом оренди та продовжити дію договору оренди землі. Такий лист направлено 07 вересня 2017 року, а отримано орендодавцем 15 вересня 2017 року. До листа додані проекти додаткових угод від 06 вересня 2017 року до договору оренди землі від 15 червня 2007 року, в яких запропоновано ОСОБА_1 продовжити дію договору оренди землі до 10 жовтня 2027 року на тих самих умовах, що передбачені договором та цими додатковими угодами, якщо інше не передбачено законодавством України. Додатковими угодами збільшено орендну плату до розміру 10 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 11 106, 64 грн за кожну земельну ділянку. Пунктами 4 зазначених додаткових угод передбачалося, що орендар протягом трьох банківських днів з моменту державної реєстрації додаткової угоди до договору оренди землі передає орендодавцю разовий платіж в розмірі 3 000, 00 грн як винагорода орендодавцю за підписання цієї додаткової угоди.

Заявами від 25 вересня 2017 року, які отримані СТОВ «Хлібороб» 03 жовтня 2017 року, ОСОБА_1 повідомила про своє бажання припинити дію договору оренди на належні їй земельні ділянки після закінчення строку, на який його було укладено.

22 листопада 2017 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Жива Нива» укладені два договори оренди спірних земельних ділянок строком на 7 років, з орендною платою 10 % державної оцінки земельної ділянки (10 238, 32 грн), яка обчислюється з урахуванням індексації та підлягає перегляду один раз на рік (пункти 3.1, 4.2, 4.3, 4.6 договорів). Державну реєстрацію цих договорів проведено 28 листопада 2017 року.

Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі СТОВ «Хлібороб»

Частиною четвертою статті 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму регулюються актами земельного законодавства - ЗК України, Законом України «Про оренду землі».

Законом України «Про оренду землі» визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У частині першій статті 777 ЦК України закріплено переважне право наймача, який належно виконує свої обов`язки за договором, на укладення договору на новий строк та передбачив певну процедуру здійснення цього права.

Крім того, статтею 764 ЦК України передбачено такий спеціальний спосіб захисту порушеного цивільного права та інтересу у спірних правовідносинах, як поновлення договору найму, яка зводиться по суті до продовження попередніх договірних відносин на той самий строк без укладення нового договору за умови, по-перше, що наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку дії договору найму та, по-друге, відсутні заперечення наймодавця протягом одного місяця.

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначені статтею 33 Закону України «Про оренду землі», яка фактично передбачає два способи пролонгації договору оренди землі.

Відповідно до частин першої-п`ятої статті 33 цього Закону по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до спливу строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частинами восьмою та одинадцятою статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено, додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді.

Тобто реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України «Про оренду землі», можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури поновлення договору оренди землі.

Ці положення узгоджуються із загальною нормою частини першої статті 777 ЦК України.

Частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі, зокрема, у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦПК України, буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору.

Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову, враховуючи, що до закінчення строку дії договору оренди землі від 15 червня 2007 року, ОСОБА_1 повідомила СТОВ «Хлібороб» про відсутність у неї наміру продовжувати дію зазначеного договору оренди землі.

Доводи касаційної скарги про те, що СТОВ «Хлібороб» як орендар виконав приписи частини першої статті 33 Закону України «Про оренду землі»: у встановлений строк повідомив належним чином власника землі про намір продовжити договір оренди, при цьому ОСОБА_1 у передбачений законом строк не надала відповіді на отримане повідомлення є необґрунтованими, оскільки відповідно до положень частин восьмої, одинадцятої статті 33 Закону України «Про оренду землі» він мав можливість оскаржити у суді наявне зволікання орендодавця в укладенні додаткової угоди, проте не скористався таким правом.

За наявності встановлених фактичних обставин, відсутності згоди орендодавця із запропонованими СТОВ «Хлібороб» новими умовами договору оренди землі, висновки суду апеляційної інстанції про безпідставність позовних вимог є обґрунтованими.

Висновки апеляційного суду відповідають правовим висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц (провадження № 14-65цс18), а також у постанові від 21 листопада 2018 року в справі № 530/212/17 (провадження

№ 14-330цс18).

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції, і на законність судового рішення суду апеляційної інстанції не впливають. Повноваження суду касаційної інстанції стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (§ 42 рішення Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України», заява № 3236/03).

Доводи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та Конституції України, а саме щодо допущення до участі у справі представника ТОВ «Жива Нива» Орєхова Р. В., який діяв на підставі довіреності та не має свідоцтва на право зайняття адвокатської діяльності, відхилені Верховним Судом, оскільки у судовому засіданні у апеляційному суді також брав участь представник ТОВ «Жива Нива» Дорофєєв Д. О., який є адвокатом.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги СТОВ «Хлібороб»

Таким чином, доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги ТОВ «Хлібороб», не можуть бути підставами для скасування постанови апеляційного суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді апеляційної інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Верховний Суд встановив, що суд апеляційної інстанції забезпечив повний та всебічний розгляд справи на основі наданих сторонами доказів, оскаржуване рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга СТОВ «Хлібороб» підлягає залишенню без задоволення, а постанова апеляційного суду - залишенню без змін із підстав, передбачених статтею 401 ЦПК України.

Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі ТОВ «Жива Нива»

Верховний Суд в оцінці оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції врахував, що, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ТОВ «Жива Нива», реалізуючи право на апеляційне оскарження, звернулося через свого представника Орєхова Р . В . , який діяв на підставі довіреності, із апеляційною скаргою на зазначене судове рішення.

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», відповідно до якого Конституцію України доповнено статтями 131-1 та 131-2 щодо здійснення представництва у судах. Відповідно до пункту третього частини першої статті 131-1 та

статті 131-2 Конституції України представництво виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 01 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 01 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 01 січня 2019 року (підпункт 11).

Одночасно відповідно до частини другої статті 60 ЦПК України під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу.

Як встановлено апеляційним судом, Орєхов Р. В. не має статусу адвоката, що не заперечувалося заявником.

В оцінці доводів касаційної скарги про те, що справа є малозначною у силу закону, а тому не обов`язкова участь адвоката як представника заявника Верховний Суд врахував таке.

За правилом пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з частиною дев`ятою наведеної статті для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» установлено у 2018 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2018 року - 1 762, 00 грн.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи, що положення статті 19 ЦПК України в структурі законодавчого акту розташовані серед Загальних положень цього Кодексу, суд вправі відносити справу до категорії малозначних на будь-якій стадії її розгляду. При цьому, за змістом правил пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України справи, зазначені в ньому, є малозначними в силу властивостей, притаманних такій справі, виходячи з ціни пред`явленого позову та його предмета, без необхідності ухвалення окремого судового рішення щодо віднесення зазначеної справи до відповідної категорії.

Вважаючи справу малозначною в силу закону, заявник застосував правила пункту 8 частини першої статті 176 ЦПК України щодо визначення ціни позову, відповідно до якого у позовах про розірвання договору найму (оренди) або договору найму (оренди) житла ціна позову визначається сукупністю платежів за користування майном або житлом протягом строку, що залишається до кінця дії договору, але не більше ніж за три роки.

Предметом позову у цій справі є визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, укладених 22 листопада 2017 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Жива Нива», загальною площею по 2, 5125 га, що розташовані на території Степківської сільської ради Андрушівського району Житомирської області, кадастрові номери 1820388600:05:000:0130 та 1820388600:05:000:0131, зареєстровані згідно з рішеннями про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28 листопада 2017 року за номерами 38390281 та 38390425; скасування зазначених рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень; визнання поновленим договору оренди землі від 15 червня 2007 року, укладеного між СТОВ «Хлібороб» та ОСОБА_1 щодо спірних земельних ділянок; визнання укладеними додаткових угод від 06 вересня 2017 року до договору, за умовами яких строк дії договору продовжено до 10 жовтня 2027 року та збільшено розмір орендної плати до 10 % від нормативної грошової оцінки, що становить 11 106, 64 грн (по кожній додатковій угоді).

Таким чином, з урахуванням предмету позову, ця справа не є малозначною в силу закону, оскільки в цій справі пред`явлені позовні вимоги немайнового характеру, за якими в порядку пункту 8 частини першої статті 176 ЦПК України не визначається ціна позову, а тому така справа може бути визнана малозначною лише за умови постановленням ухвали суду про віднесення її до категорії малозначних.

Суди першої та апеляційної інстанцій не встановили наявність підстав для віднесення справи, яка переглядається, до категорії малозначних. Наведене дає підстави для висновків про обґрунтованість повернення апеляційної скарги як такої, що подана не адвокатом.

Наведене узгоджується із висновками Верховного Суду щодо умов віднесення справи до малозначних за подібного предмета позову, що викладені у постанові від 11 липня 2019 року у справі № 583/783/18 (провадження

№ 61-10656св19), у постанові від 23 грудня 2019 року у справі № 152/1500/17 (провадження № 61-41434св18)

Доводи касаційної скарги ТОВ «Жива Нива» висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на правильність прийнятого судового рішення не впливають, а отже, касаційна скарга ТОВ «Жива Нива» підлягає залишенню без задоволення, а ухвала апеляційного суду - залишенню без змін із підстав, передбачених статтею 401 ЦПК України.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Жива Нива» залишити без задоволення.

Ухвалу Житомирського апеляційного суду від 18 жовтня 2018 року залишити без змін.

Касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібороб» залишити без задоволення.

Постанову Житомирського апеляційного суду від 26 грудня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді С. О. Погрібний

А. С. Олійник

В. В. Яремко

logo

Юридичні застереження

Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.

Повний текст