Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 19.04.2018 року у справі №754/12633/17

Постанова

Іменем України

29 травня 2019 року

м. Київ

справа № 754/12633/17

провадження № 61-14948св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В. О.,

суддів: Жданової В. С., Карпенко С. О., Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересована особа - Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації,

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 25 січня 2018 року у складі судді Клочко І. В. та постанову Апеляційного суду міста Києва від 06 березня 2018 рокуу складі колегії суддів: Желепи О. В., Іванченка М. М., Рубан С. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, заінтересована особа - Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - Управління ПСЗН), про встановлення факту, що має юридичне значення, посилаючись на те, що з 13 листопада 1985 року по 03 жовтня 1988 року він працював електромонтером на Чорнобильській атомній електростанції (далі - Чорнобильська АЕС) та брав участь в ліквідації наслідків аварії, яка відбулася 26 квітня 1986 року. Через отримані захворювання йому було встановлено ІІІ групу інвалідності та видано посвідчення учасника ліквідації вказаної аварії. Вважає, що згідно з пунктом 9 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» він також має право на отримання статусу інваліда війни, однак Управління ПСЗН відмовило йому в цьому з підстав відсутності належних доказів на підтвердження його залучення до складу невоєнізованих формувань цивільної оборони. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив встановити факт, що він був залучений до складу Цивільної оборони для виконання робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 25 січня 2018 року в задоволенні заяви відмовлено.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що заявником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту його залучення до виконання робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань цивільної оборони. Інформаційна довідка Департаменту з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи ґрунтується на офіційних, загальних нормативних документах, а не на відомостях, які стосуються конкретної особи.

Постановою Апеляційного суду міста Києва від 06 березня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 25 січня 2018 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.

У березні 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Деснянського районного суду міста Києва від 25 січня 2018 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 06 березня 2018 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву про встановлення факту, що має юридичне значення.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення заяви, оскільки працівники Чорнобильської АЕС залучалися до складу цивільної оборони для виконання робіт з ліквідації наслідків аварії в обов`язковому порядку. Зазначені обставини підтверджуються чинним на той час законодавством та наявними в матеріалах доказами.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали з Деснянського районного суду міста Києва.

15 травня 2018 року справа № 754/12633/17 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 13 травня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що з 13 листопада 1985 року по 03 жовтня 1988 року ОСОБА_1 працював електромонтером з ремонту електронного устаткування на Чорнобильській АЕС.

Заявник є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 та вкладкою до нього НОМЕР_2, виданими 13 листопада 2003 року Державною адміністрацією міста Києва.

Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальної експертної комісії № 069300 від 05 листопада 2003 року ОСОБА_1 встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Інформаційною довідкою Департаменту з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи (про участь у формуваннях цивільної оборони) від 05 вересня 2017 року підтверджується, що формування цивільної оборони, в тому числі і невоєнізовані, створювалися саме з метою виконання робіт з ліквідації наслідків аварій, катастроф і стихійних лих. Громадяни, які виконували роботи з ліквідації Чорнобильської катастрофи (аварії на Чорнобильській АЕС та її наслідків) залучалися до виконання цих робіт саме у складі формувань цивільної оборони.

01 вересня 2017 року ОСОБА_1 звертався до Управління ПСЗН із заявою про встановлення йому статусу інваліда війни та видачу відповідного посвідчення, однак 19 вересня 2017 року отримав відмову, мотивовану тим, що надані ним документи не підтверджують факту його залучення до формувань цивільної оборони для виконання робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Звертаючись до суду з цією заявою, ОСОБА_1 просив встановити факт його залучення до формувань цивільної оборони для виконання робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в окремому провадженні.

Однак при розгляді справи суди попередніх інстанцій не звернули уваги на таке.

Порядок розгляду в окремому провадженні справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, визначений главами 1 та 6 розділу IV Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній на час звернення заявникадо суду(далі - ЦПК України 2004 року). Аналогічні приписи передбачені у главах 1 і 6 розділуIVЦПК України у нині чинній редакції.

Відповідно до частини першої статті 234 ЦПК України 2004 року окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 234 ЦПК України 2004 року суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Визначений у частині першій статті 256 ЦПК України 2004 року перелік фактів, які можуть встановлюватися судом, не є вичерпним, оскільки згідно з частиною другою зазначеної статті у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

При цьому суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право.

Відповідно до частини четвертої статті 256 ЦПК України 2004 року суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду. Аналогічні приписи передбачені у частині шостій статті 294 та частині четвертій статті 315 ЦПК України.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» для встановлення пільг і компенсацій визначаються категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, інваліди з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи (статті 10, 11 і частина третя статті 12), щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, - категорія 1.

Відповідно до пункту 9 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до інвалідів війни належать, зокрема інваліди з числа осіб, залучених до складу формувань цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Правовий статус інваліда війни підтверджується відповідним посвідченням, виданим відповідно до Порядку видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302 (далі - Порядок).

У пункті 10 Порядку зазначено, що посвідчення інваліда війни видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності.

З огляду на документи, які є в матеріалах справи на час касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку, що заявник звернувся до суду з метою отримання доказу, який би підтверджував правомірність його дій, спрямованих на отримання статусу інваліда війни.

Оскільки законодавство передбачає спеціальний порядок встановлення статусу інваліда війни, то в окремому провадженні не може бути встановлений юридичний факт залучення ОСОБА_1 до складу невоєнізованих формувань цивільної оборони для виконання робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який фактично підтвердить його належність до інвалідів війни.

У випадку якщо заінтересована особа отримала від заявника документи, які підтверджують факт його залучення до формувань цивільної оборони для виконання робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, проте надала відмову, яку заявник, маючи документальні підтвердження зазначеного факту, вважає безпідставною, він може оскаржити такі дії заінтересованої особи до адміністративного суду, до повноважень якого належить, зокрема перевірка законності й обґрунтованості відмови заінтересованої особи та оцінка наданих їй заявником документів як доказів його залучення до формувань цивільної оборони для виконання робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 310/8703/17, провадження № 14-98цс19.

Ухвалюючи рішення у цій справі, суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що заявлені ОСОБА_1 вимоги не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, у зв`язку з чим безпідставно вирішили заяву по суті.

Разом з тим заявник не позбавлений можливості оскаржити відмову Управління ПСЗН у встановленні йому статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення до адміністративного суду.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 205 ЦПК України 2004 року, пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно з частиною першою статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

За таких обставин рішення Деснянського районного суду міста Києва від 25 січня 2018 року та постанова Апеляційного суду міста Києва від 06 березня 2018 рокупідлягають скасуванню, а провадження у справі - закриттю.

Керуючись статтями 255, 400, 409, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 25 січня 2018 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 06 березня 2018 року скасувати.

Провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, про встановлення факту, що має юридичне значення, закрити.

Роз`яснити ОСОБА_1 його право на звернення до суду в порядку адміністративного судочинства.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. О. Кузнєцов Судді:В. С. Жданова С. О. Карпенко В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов