Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 22.06.2020 року у справі №461/5170/18

Постанова

Іменем України

28 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 461/5170/18

провадження № 61-8979св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,ОСОБА_5, Львівська міська рада, Виконавчий комітет Львівської міської ради, Галицька районна адміністрація Львівської міської ради,

треті особи: Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м.

Львові, Управління архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради, Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради, Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки",

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Львівського апеляційного суду від 16 квітня 2020 року у складі колегії суддів: Левика Я. А., Струс Л. Б., Шандри М.

М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові (далі - Інспекція ДАБК у м. Львові), у якому просила зобов'язати відповідачів провести демонтаж самочинного будівництва на горищі будинку за адресою: АДРЕСА_1, та привести горище зазначеного багатоквартирного будинку в попередній стан, а також стягнути з відповідачів на користь позивача суму сплаченого судового збору.

Позов обґрунтовано тим, що сусідами, які мешкають в квартирі АДРЕСА_1, проведено будівельні роботи з реконструкції горища, за рахунок надбудови стіни та підняття конструкції даху. Всі дані роботи проведені без згоди мешканців будинку. Позивачем була скерована заява до Інспекції державного архітектурно-будівельного контрою у м. Львові із повідомленням про факт виконання будівельних робіт. На підставі поданої заяви проведено перевірку, в результаті чого складено акт від 04 червня 2018 року № 1/271. Відповідним актом зафіксовано порушення норм чинного законодавства з боку замовника реконструкції ОСОБА_6, а саме: відсутність дозволу на виконання будівельних робіт, проведення реконструкції без отримання згоди співвласників квартир в будинку, 04 червня 2018 року винесено припис про зупинення підготовчих та будівельних робіт та припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил. Провівши реконструкцію горища, відповідачі позбавили можливості позивача ним користуватися.

У судовому засіданні 10 квітня 2019 року судом першої інстанції залучено як співвідповідачів у справі Львівську міську раду, Виконавчий комітет Львівської міської ради, Галицьку районну адміністрацію Львівської міської ради та як третіх осіб - Управління архітектури та містобудування Департаменту містобудування Львівської міської ради, Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради, Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки".

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 12 червня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову через безпідставність позовних вимог, дійшов висновку, що позивачем не представлено, а судом не здобуто жодних переконливих доказів у їх підтвердження, відповідачами здійснено будівельні роботи лише в межах наданих відповідними дозвільними документами прав.

Постановою Львівського апеляційного суду від 16 квітня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Галицького районного суду м. Львова від 12 червня 2019 року скасовано та ухвалено у справі нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов'язано ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 демонтувати самовільно влаштовану надбудову стіни з підняттям конструкцій даху за адресою: АДРЕСА_1, привівши горище зазначеного будинку в попередній стан, що існував до проведеної реконструкції. В частині позову до Львівської міської ради, Виконавчого комітету Львівської міської ради, Галицької районної адміністрації Львівської міської ради відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 в користь ОСОБА_1 по 176,20 грн судового збору за розгляд справи судом першої інстанції та по 263,30 грн за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позов, дійшов висновку, що відповідачами проведено будівельні роботи з надбудови стіни та підняття конструкцій даху в 2018 році самовільно, без дотримання вимог закону та всупереч попередніх проекту та розпоряджень, якими було дозволено здійснення реконструкції їх квартири.

Апеляційним судом також зазначено, що згоду мешканців будинку на здійснення надбудови стіни і підняття конструкції даху, зокрема і позивачем, як власником квартири АДРЕСА_2, надано не було, оскільки згідно із заявою мешканців про надання згоди на реконструкцію горища вказано, що згода надається лише на приєднання до квартири тих приміщень, які розміщені над нею. Приміщення ж, яке реконструйоване, розташоване над загальною сходовою кліткою, а не квартирою АДРЕСА_1. Згоди на проведення реконструкції квартири з розширенням за рахунок вказаного приміщення; з надбудовою стіни; з підняттям конструкції даху мешканцями будинку відповідачам надано не було.

На думку апеляційного суду, самовільна реконструкція стосується всіх мешканців будинку, оскільки такою реконструкцією змінюються приміщення загального користування, а також і опорні конструкції (конструктивні елементи будинку).

Відповідно видозміна таких приміщень та конструкцій, що має місце у даному випадку, впливає на права та інтереси всіх співвласників квартир у будинку, оскільки частково позбавляє їх прав на такі приміщення та конструктивні елементи будинку та створює, зокрема, і для них нові права та обов'язки, несе загрози пошкодження будинку, його руйнування, часткового руйнування, тощо, оскільки будь-яких доказів, що така реконструкція відповідає чинним будівельним нормам та правилам немає.

Реконструкція квартири відповідачів із надбудовою стіни і підняттям конструкції даху повинна була бути здійснена відповідно до закону із складанням нового проекту, який би був погоджений компетентними органами; погоджена з усіма співвласниками квартир у даному багатоквартирному будинку; здійснена відповідно до попередньо складеного проекту та відповідно до чинних будівельних норм та правил. Оскільки цього відповідачами здійснено не було, доводи як позову, так і апеляційної скарги, на переконання апеляційного суду, слід вважати частково обґрунтованими.

Додатково апеляційним судом вказано, що у відзивах як на позов, так і на апеляційну скаргу, відповідачі фактично непрямо визнають здійснення ними реконструкції з відхиленнями від отриманого раніше проекту, вказуючи про те, що знесення самочинного будівництва є крайнім заходом та застосовується в разі істотного відхилення від проекту та істотного порушення будівельних норм і правил.

Колегією суддів апеляційного суду при прийнятті своєї постанови також враховано письмові пояснення по суті спору, акт та приписи Інспекції ДАБК у м. Львові, які відповідачами не виконані та є чинними, із зазначенням, що такі істотні відхилення та порушення однозначно несуть загрозу пошкодження та навіть руйнування будинку.

У свою чергу у задоволенні позову до Львівської міської ради, Виконавчого комітету Львівської міської ради, Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, на думку апеляційного суду, слід відмовити, оскільки ні позивачем не наведено, ні судом не встановлено будь-яких неправомірних дій з боку цих органів, які б порушили права чи інтереси позивача та відповідно не наведено способу відновлення таких.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У червні 2020 року ОСОБА_2 звернувся засобами поштового зв'язку до Верховного Суду з касаційною скаргою (у липні та серпні 2020 року - уточненою касаційною скаргою) на постанову Львівського апеляційного суду від 16 квітня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження постанови Львівського апеляційного суду від 16 квітня 2020 року ОСОБА_2 зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 16 липня 2020 року у справі № 465/3316/16-а.

У своїй уточненій касаційній скарзі заявник також посилається на те, що:

- співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди згідно з частиною 4 статті 357 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) може зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав;

- він не порушував прав ОСОБА_1, самовільно нічого не будував, державні будівельні норми не порушував;

- апеляційний суд дійшов помилкового висновку, що він своїми діями порушив ДБНіП та право ОСОБА_1, пославшись тільки на статті 355, 369, 376, 380, 382, 383 ЦК України, які ніяких заборон на законну реконструкцію будівель не містять;

- посилається на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2019 року у справі № 857/4076/18, якою скасовано рішення судів попередніх інстанцій та постанову ДАБК у м. Львові від 28 червня 2018 року № 006-вих-2097/57 по справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 25
500,00 грн, а ухвалою Верховного Суду від 05 березня 2019 року у відкритті касаційного провадження відмовлено;

- він зробив реконструкцію горища під квартиру виключно в межах горища над їх квартирою, і по периметру, і по висоті, виготовив всю проектну документацію, погодив її з усіма владними службами м. Львова та отримав висновок держекспертизи, від інспекції архбудконтролю у Львівській області отримав дозвіл на проведення будівельних робіт і виконав у 2012-2013 роках всі загально будівельні роботи та здав квартиру в експлуатацію.

Станом на дату розгляду справи Верховним Судом відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 не надходив.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 16 червня 2020 року касаційна скарга ОСОБА_2 передана на розгляд судді-доповідачу ОСОБА_7

Ухвалою Верховного Суду від 25 серпня 2020 року (з урахуванням ухвал Верховного Суду від 19 червня 2020 року та від 30 липня 2020 року про надання строку для усунення недоліків) задоволено клопотання ОСОБА_2 та поновлено строк на касаційне оскарження постанови Львівського апеляційного суду від 16 квітня 2020 року, відкрито касаційне провадження у справі (пункт 1 частини 2 статті 389 ЦПК України), витребувано матеріали справи № 461/5170/18 із Галицького районного суду м. Львова та встановлено учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.

У вересні 2020 року матеріали справи № 461/5170/18 надійшли до Верховного Суду.

Розпорядженням керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 16 січня 2021 року № 73/0/226-21 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи у зв'язку зі звільненням у відставку судді ОСОБА_7.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 16 січня 2021 року касаційна скарга ОСОБА_2 та матеріали справи № 461/5170/18 передані на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І.

Ю.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною 2 статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених Частиною 2 статті 389 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною 1 статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням частиною 1 статті 402 ЦПК України.

За змістом частини 1 статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених частини 1 статті 410 ЦПК Українимежах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова апеляційного суду - без змін, оскільки її ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Апеляційним судомустановлено, що 15 вересня 2008 року мешканці квартири АДРЕСА_1 звернулися із заявою і згодою всіх мешканців будинку до районної адміністрації у Галицькому районі м. Львова про надання дозволу на реконструкцію квартири АДРЕСА_3 з розширенням за рахунок горища з заміною перекриття даху.

01 квітня 2009 року видано розпорядження № 241 Галицької районної організації ЛМР "Про реконструкцію квартири АДРЕСА_3 з розширенням за рахунок площі горища" з дозволом на розроблення робочого проекту на реконструкцію квартири АДРЕСА_3.

У 2010 році ліцензованою проектною фірмою ТзОВ "АБМК", ліцензія АВ №313090, розроблено робочий проект, який погоджено з усіма службами згідно з розпорядженням районної адміністрації та 01 грудня 2010 року затверджено (погоджено) головним архітектором м. Львова.

14 червня 2011 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області на підставі погодженого робочого проекту зареєстровано декларацію про початок виконання будівельних робіт по реконструкції квартири АДРЕСА_1 з розширенням.

Обласною інспекцією архбудконтролю було проведено 2 перевірки реконструкції квартири.

Так, 09 липня 2012 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області складено акт № 131Г, згідно з яким установлено, що розпочато виконання будівельних робіт з реконструкції квартири АДРЕСА_1 з пристосуванням горища в житловому будинку на АДРЕСА_1 на підставі декларації про початок виконання будівельних робіт. Роботи проводяться у відповідності до робочого проекту. Представлено перелік документів, відповідно до яких вносилися дані в декларацію та виконавчу документацію.

17 серпня 2012 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області складено акт № 141Г, згідно з яким установлено, що будівельні умови проводяться відповідно до затвердженої проектної документації.

16 січня 2013 року зареєстровано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації - квартири АДРЕСА_3.

Згідно з проектною документацією за 2010 рік, висновком комплексної державної експертизи проектної документації від 14 грудня 2010 року загальна площа квартири відповідає тій, яка зазначена в проекті, і складає 154,2 кв. м, декларація про початок будівельних робіт від 14 червня 2011 року вказує про те, що загальна площа квартири відповідає проекту та експертизі та складає 154,2 кв. м.

Однак, як убачається з акта від 17 серпня 2012 року № 141Г Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області, в експлуатацію прийнята квартира відповідачів в 2013 році загальною площею 147,9 кв. м, що, зважаючи на відсутність площі холу (7,20 кв. м) та площі балкону (0,6 кв. м) з похибкою, слід вважати допустимими відхиленнями від проекту, зважаючи на відсутність таких приміщень у новоствореному об'єкті.

У 2016 році у відповідачів виникла необхідність в поділі квартири АДРЕСА_1 (реконструйованої в 2013 році) на дві окремі квартири з влаштуванням окремих входів (проектом 2010 року передбачались внутрішні сходи для виходу на мансардний поверх, розташований в рівні горища) та розпорядженням Галицької РА ЛМР від 21 грудня 2016 року "Про розподіл квартири АДРЕСА_4 на дві окремі" дозволено провести розподіл цієї квартири, внаслідок чого в межах приміщень мансардного поверху та антресолі мала утворитись нова квартира АДРЕСА_1, яка складатиметься з двох житлових кімнат, кухні, суміщеного санвузла, коридору, балкону, антресолі.

Таким розпорядженням не було передбачено здійснення додаткових реконструкцій, приєднання певних приміщень, тощо.

Відповідачами, всупереч попередньому проекту за 2010 рік та розпорядження Галицької районної адміністрації ЛМР від 2016 року, захоплено приміщення холу та частину сходової клітки будинку, які не були передбачені першим проектом.

Приміщення холу згідно з проектом за 2010 рік, в якому виявлено самочинне будівництво, за цим документом не було включено в площу квартири АДРЕСА_1.

Необхідність влаштування нового входу до квартири АДРЕСА_1 із загальної сходової клітки призвела до проведення відповідачами в 2018 році самовільних будівельних робіт з надбудови стіни та підняття конструкції даху, чого у першому проекті передбачено не було, як не передбачалось і у розпорядженні 2016 року.

З технічного паспорта від 23 червня 2018 року вбачається, що приміщення холу (передбачене першим проектом) не включено по факту в площу квартири АДРЕСА_1, з боку виходу на сходову клітку в ньому немає дверей, суміжного з ним балкону немає (всупереч проекту за 2010 рік), натомість є вікно, перед дверима з боку решти приміщень квартири АДРЕСА_1 є сходинки (яких на проекті не було).

Цей технічний паспорт у взаємозв'язку з проектом за 2010 року та фото фіксацією об'єкта під час перевірки за висновком апеляційного суду підтверджує, що роботи, передбачені проектом від 2010 року щодо холу не були проведені у відповідності до проекту в 2013 році. Таким чином, відповідачами проведено будівельні роботи з надбудови стіни та підняття конструкцій даху в 2018 році самовільно, без дотримання вимог закону та всупереч попередніх проекту та розпоряджень, якими дозволено здійснення реконструкції їх квартири.

Згоду мешканців будинку на здійснення надбудови стіни і підняття конструкції даху, зокрема і позивачем, як власником квартири АДРЕСА_2, надано не було, оскільки згідно із заявою мешканців про надання згоди на реконструкцію горища вказано, що згода надається лише на приєднання до квартири тих приміщень, які розміщені над нею. Приміщення ж, яке реконструйоване, розташоване над загальною сходовою кліткою, а не квартирою АДРЕСА_1. Згоди на проведення реконструкції квартири з розширенням за рахунок вказаного приміщення; з надбудовою стіни; з підняттям конструкції даху мешканцями будинку відповідачам надано не було.

Матеріали справи містять також видані Інспекцією ДАБК у м. Львові приписи про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, про зупинення підготовчих та будівельних робіт, акт, складений за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб'єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт, та підготовлені третьою особою письмові пояснення по суті спору, на які посилався апеляційний суд при прийнятті оскаржуваної постанови.

Нормативно-правове обґрунтування

Згідно з положеннями статей 386, 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Підставою для задоволення позову власника є встановлення факту порушення прав власника і об'єктивно існуючих перешкод у здійсненні ним цих прав.

Згідно з частиною 3 статті 375 ЦК України право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Відповідно до частини 1 статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані, або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Виходячи зі змісту цієї норми, самочинним є будівництво об'єкта нерухомого майна за наявності будь-якої з умов, зазначених у ній.

Під істотним порушенням будівельних норм і правил необхідно розуміти, зокрема, недодержання архітектурних, санітарних, екологічних, протипожежних та інших вимог і правил, а також зміну окремих конструктивних елементів житлового будинку, будівлі, споруди, що впливає на їх міцність і безпечність.

У розумінні частини 1 статті 376 ЦК України самочинним будівництвом є не тільки новостворений об'єкт, а й об'єкт нерухомості, який виник у результаті реконструкції, перебудови, надбудови вже існуючого об'єкта, здійснених без одержаного дозволу місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, розробленої та затвердженої в установленому порядку проектної документації, дозволу на виконання будівельних робіт, оскільки в результаті таких дій об'єкт втрачає тотожність із тим, на який власником (власниками) отримано право власності.

Поняття реконструкції об'єкта нерухомості міститься у пункті 3 Державних будівельних норм В.3.2-2-2009 Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку і будівництва України від 22 липня 2009 року № 295, відповідно до якого реконструкція - це така перебудова будинку, наслідком якої є зміна кількості приміщень, їх площі, геометричних розмірів та функціонального призначення, заміна окремих конструкцій.

Таким чином, норма частини 1 статті 376 ЦК України підлягає застосуванню й до випадків самочинної реконструкції об'єкта нерухомості, у результаті якої об'єкт набуває нових якісних характеристик (зміна кількості приміщень, створення нових, втручання в несучі конструкції).

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб. Особа, яка здійснила самочинне будівництво, має право на відшкодування витрат на будівництво, якщо право власності на нерухоме майно визнано за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій воно розміщене. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану (частини 2 -7 статті 376 ЦК України).

Згідно зі статтею 382 ЦК України квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання. Власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

Статтею 383 ЦК України передбачено, що власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

Власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Згідно зі статтею 16 Закону України "Про основи містобудування" будівельні норми, державні стандарти, норми і правила встановлюють комплекс якісних та кількісних показників і вимог, які регламентують розробку і реалізацію містобудівної документації, проектів конкретних об'єктів з урахуванням соціальних, природно-кліматичних, гідрогеологічних, екологічних та інших умов і спрямовані на забезпечення формування повноцінного життєвого середовища та якнайкращих умов життєдіяльності людини. Будівельні норми, державні стандарти, норми і правила щодо планування, забудови та іншого використання територій, проектування і будівництва об'єктів містобудування розробляються і затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, іншими центральними органами виконавчої влади в порядку, визначеному законом.

Відповідно до положень Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" будівництво повинно здійснюватися з урахуванням вимог містобудівної документації і дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил та затверджується замовником.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

З урахуванням того, що, як установлено апеляційним судом, відповідачами проведено будівельні роботи з надбудови стіни та підняття конструкцій даху в 2018 році самовільно, без дотримання вимог закону та всупереч попередніх проекту та розпоряджень, якими було дозволено здійснення реконструкції їх квартири; згідно із заявою мешканців про надання згоди на реконструкцію горища ця згода надається лише на приєднання до квартири тих приміщень, які розміщені над нею, а реконструйоване приміщення розташоване над загальною сходовою клітиною, а не квартирою АДРЕСА_1; згоду на проведення реконструкції квартири з розширенням за рахунок вказаного приміщення, з надбудовою стіни, з підняттям конструкції даху мешканцями будинку, у тому числі позивачем, як власником квартири АДРЕСА_2, відповідачам надано не було; здійсненою відповідачами самовільною реконструкцією змінюються приміщення загального користування та опорні конструкції (конструктивні елементи будинку); немає будь-яких доказів, що така реконструкція відповідає чинним будівельним нормам та правилам, колегія суддів погоджується із висновком апеляційного суду про те, що самовільна реконструкція стосується мешканців будинку, впливає на права та інтереси всіх співвласників квартир у будинку, у тому числі ОСОБА_1, зокрема частково позбавляє їх прав на видозмінені приміщення та конструктивні елементи будинку, створює для них нові права та обов'язки, несе загрози пошкодження будинку, його руйнування, часткового руйнування, тощо.

Апеляційним судом ураховано, що знесення самочинного будівництва є крайнім заходом та застосовується в разі істотного відхилення від проекту та істотного порушення будівельних норм і правил, що має місце у даному випадку та підтверджується письмовими поясненнями Інспекції ДАБК у м. Львові у справі.

Реконструкція квартири відповідачів із надбудовою стіни і підняттям конструкції даху повинна була бути здійснена відповідно до закону із складанням нового проекту, який би був погоджений компетентними органами, погоджена з усіма співвласниками квартир у багатоквартирному будинку, де проживають сторони, здійснена відповідно до попередньо складеного проекту та відповідно до чинних будівельних норм та правил.

Оскільки відповідачами цього здійснено не було, разом з тим позивачем не доведено і судом не встановлено будь-яких неправомірних дій з боку відповідачів Львівської міської ради, Виконавчого комітету Львівської міської ради, Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, які б порушили прав та інтереси позивача, як і не наведено способу їх відновлення, то апеляційний суд дійшов правильного висновку про скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового судового рішення про часткове задоволення позову, зобов'язавши ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 демонтувати самовільно влаштовану надбудову стіни з підняттям конструкцій даху за адресою: АДРЕСА_1, привівши горище зазначеного будинку в попередній стан, що існував до проведеної реконструкції, та відмову в частині позову до Львівської міської ради, Виконавчого комітету Львівської міської ради, Галицької районної адміністрації Львівської міської ради.

За умови загрози пошкодження чи руйнування багатоквартирного будинку, в якому проживають сторони, застосування заявленого позивачем крайнього заходу є виправданим.

Отже, посилання заявника на статтю 357 ЦК України в касаційній скарзі, те, що ОСОБА_2 не порушував прав ОСОБА_1, самовільно нічого не будував, державні будівельні норми не порушував, реконструкцію здійснено виключно в межах горища над квартирою відповідачів не знайшло своє підтвердження, спростовується матеріалами справи та установленими апеляційним судом обставинами у справі.

Твердження заявника про протилежне зводиться до переоцінки доказів у справі, що згідно зі статтею 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Доводи касаційної скарги про те, що постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2019 року у справі № 857/4076/18 скасовано постанову державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові від 28 червня 2018 року № 006-вих-2097/57 по справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 25 500,00 грн, не приймаються, оскільки є чинними видані Інспекцією ДАБК у м. Львові приписи про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, про зупинення підготовчих та будівельних робіт, акт, складений за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб'єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт, окрім цього, не притягнення співвідповідача до адміністративної відповідальності не свідчить про те, що спірна реконструкція не порушує права співвласників квартир у багатоквартирному будинку.

Посилання заявника на неврахування апеляційним судом висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 16 липня 2020 року у справі № 465/3316/16-а, відхиляються, оскільки обставини справи у наведеній справі, та у справі, що переглядається в касаційному порядку, різняться. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти лише такі рішення, де аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновку суду апеляційної інстанції про часткове задоволення позову.

Постанова суду апеляційної інстанції прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, підстав для її зміни чи скасування не вбачається.

Доводи касаційної скарги ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права, не можуть бути підставами для скасування постановленого у справі рішення судом апеляційної інстанції та зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Частиною 4 статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини зазначав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).Оскаржувана постанова відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Верховний Суд, застосувавши правило частини 3 статті 401 ЦПК України, вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного суду від 16 квітня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. Ю. Гулейков О. В. Ступак Г. І. Усик