Постанова

Іменем України

29 січня 2024року

м. Київ

справа № 720/144/21

провадження № 61-7832св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивачі за первісним позовом: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідачі за первісним позовом: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

позивач за об`єднаним позовом: ОСОБА_3 , яка діє у власних інтересах та в інтересах дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

відповідачі за об`єднаним позовом: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 ,

третя особа - Сектор служби у справах дітей виконавчого комітету Новоселицької міської ради Чернівецького району,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Чернівецького апеляційного суду від 19 квітня 2023 рокуу складі колегії суддів: Перепелюк І. Б., Височанської Н. К., Лисака І. Н.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа - Сектор служби у справах дітей виконавчого комітету Новоселицької міської ради Чернівецького району, про визначення порядку користування будинком.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 24 лютого 2009 року ОСОБА_1 на праві власності належить житловий будинок літ. «А», літня кухня літ. «Б», навіс літ. «В», огорожа № 1-6, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_2 є чоловіком ОСОБА_1 .

У період з 13 червня 2004 року по 28 липня 2020 року ії син ОСОБА_6 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , від якого у них народилось двоє дітей - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2.

Після розірвання шлюбу колишня невістка ОСОБА_3 разом з дітьми ОСОБА_4 та ОСОБА_5 продовжують проживати у цьому житловому будинку та створюють перешкоди позивачам у користуванні своєю власністю.

Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили встановити порядок користування житловим будинком по АДРЕСА_1 та виділити їм у користування на першому поверсі житлову кімнату - вітальню, площею 18,80 кв.м, лоджію - 2,70 кв.м, на другому поверсі комору - 1,90 кв.м, гардеробну - 11,20 кв.м; у користуванні відповідачів залишити на другому поверсі житлову кімнату, площею - 15,10 кв.м, житлову кімнату площею - 20,70 кв.м, лоджію - 2,60 кв.м, лоджію - 1 кв.м та лоджію - 1,30 кв.м; в загальному користуванні залишити на першому поверсі кухню - 15,70 кв.м, санвузол - 7,50 кв.м, коридор - 1,80 кв.м, сходову - 12,20 кв.м, на другому поверсі сходову - 22,00 кв.м, вбиральню - 1,80 кв.м.

У січні 2021 року ОСОБА_3 , діючи у своїх інтересах та інтересах своїх неповнолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , подала позов до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 про визначення порядку користування житловим будинком по АДРЕСА_1 та стягнення компенсації за участь у будівництві житлового будинку.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 13 квітня 2004 року вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_6 , від якого мають двох дітей - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2.

Після реєстрації шлюбу вона разом із чоловіком стала проживати у житловому будинку по АДРЕСА_1 .

Указаний житловий будинок належить ОСОБА_1 (яка є матір`ю її колишнього чоловіка - ОСОБА_6 ) на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 18 лютого 2009 року, а земельна ділянка, на якій зведено спірний житловий будинок, належить ОСОБА_1 на підставі Державного акту про право власності серії ЧВ № 061558 від 12 січня 2004 року, виданого Новоселицькою міською радою Чернівецької області.

На той час на земельній ділянці, окрім цього будинку, інших будівель та споруд не було, огорожа та ворота також були відсутні.

Станом на червень 2004 року у будинку була готова тільки одна кімната на другому поверсі та приміщення кухні, усі інші приміщення будинку позивачка з колишнім чоловіком добудовували поступово.

Під час спільного проживання з ОСОБА_6 , позивачкапродала належний їй на праві власності житловий будинок, розташований по АДРЕСА_2 та земельну ділянку, а виручені кошти в сумі 30 000 доларів США нею було вкладено в завершення ремонту у кімнатах житлового будинку літ. «А», побудувано літню кухню літ. «Б», навіс літ. «В», зробленозамощення, укладено у дворі тротуарну плитку, зроблено двір, встановлено ворота та огорожу.

ОСОБА_1 не заперечувала проти будівництва підсобних господарських будівель на свої земельній ділянці.

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 жодних коштів на доведення будівництва до кінця не надавали, у спірному будинку ніколи не проживали, особистих речей у ньому не мають.

У 2018 році за її з чоловіком спільні кошти були проведені роботи по енергозбереженню - всі зовнішні стіни утеплені та оздоблені по-новому.

Рішенням Новоселицького районного суду Чернівецької області від28 липня 2020 року шлюб між позивачкою та ОСОБА_6 розірвано.

Після розірвання шлюбу діти залишились на її вихованні і матеріальному утриманні та проживають разом з нею у вищевказаному житловому будинку.

Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_3 просила суд:

- стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на її користь у відшкодування її участі в будівництві літньої кухні літ. «Б», навісу літ. «В», альтанки літ. «б», замощення, оздоблення двору, вартістьогорожі в житловому будинку, розташованому по АДРЕСА_1 472 702,05 грн;

- стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на її користь вартість будівельних матеріалів та робіт по енергозбереженню житла в житловому будинку по АДРЕСА_1 в сумі 164 942,55 грн;

- встановити порядок користування в житловому будинку по АДРЕСА_1 наступним чином: виділити їй та її дітям у користування кімнату 1-10, площею 15,10 кв.м, лоджію УII, кімнату 1-11 площею 20,7 кв.м, лоджію УIII, приміщення комори 1-7, площею 1,9 кв.м, вбиральні 1-8, площею 1,8 кв.м, гардеробну 1-9, площею 11,2 кв.м на другому поверсі; виділити відповідачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 житлову кімнату 1-5, площею 18,8 кв.м на першому поверсі; залишити в загальному користуванні в житловому будинку літ. «А» вхід в підвал І, підвал II, підвал III, коридор 1-1 площею 1,8 кв.м, сходову 1-2 площею 12,2 кв.м., кухню 1-3 площею 15,7 кв.м, вбиральню 1-4 площею 7,5 кв.м; лоджії ІУ та У на першому поверсі житлового будинку; залишити в загальному користуванні літню кухню літ. «Б», навіс літ. «В», альтанку літ. «б», огорожу.

Ухвалою Новоселицького районного суду Чернівецької області від 02 березня 2021 року об`єднано в одному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 з цивільною справою за позовом ОСОБА_3 , яка діє у власних інтересах та в інтересах дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , присвоєно єдиний номер справи № 720/144/21 (провадження № 2/720/262/21).

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Новоселицького районного суду Чернівецької області від 09 січня 2023 року позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено.

Встановлено порядок користування будинком АДРЕСА_1 та виділено у користування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на першому поверсі житлову кімнату - вітальню площею - 18,80 кв.м, лоджію - 2,70 кв.м, на другому поверсі комору - 1,90 кв.м, гардеробну - 11,20 кв.м.

У користування ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 виділено на другому поверсі житлову кімнату площею - 15,10 кв.м, житлову кімнату площею - 20,70 кв.м, лоджію - 2,60 кв.м, лоджію - 1 кв.м та лоджію - 1,30 кв.м.

В загальному користуванні залишено на першому поверсі кухню - 15,70 кв.м, санвузол - 7,50 кв.м, коридор - 1,80 кв.м, сходову - 12,20 кв.м, на другому поверсі сходову - 22,0 кв.м, вбиральню - 1,80 кв.м.

Зобов`язано ОСОБА_3 не чинити перешкоди ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у користуванні будинковолодінням АДРЕСА_1 .

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судові витрати в сумі 1 816 грн.

Позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 частину вартості використаних будівельних матеріалів, виробів конструкцій та проведених робіт по спорудженню літньої кухні літ. «Б», навісу літ. «В», альтанки літ. «б», а також огорож з воротами та хвірткою і замощення двору, та 1/4 частину вартості використаних будівельних матеріалів, виробів, конструкцій та проведених робіт по енергозбереженню житлового будинку літ. «А» у будинковолодінні по АДРЕСА_1 в загальній сумі 476 085,83 грн

У задоволені інших позовних вимог відмовлено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судові витрати в загальній сумі 19 297 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірний житловий будинок по АДРЕСА_1 побудований подружям ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . На підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 18 лютого 2009 року, право власності на вказаний будинок зареєстровано за ОСОБА_1 .

Однак, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не надали доказів на підтвердження їх безпосереденьої участі у будівництві та фінансування будівництва літньої кухні літ. «Б», навісу літ. «В», альтанки літ «б», огорожі з воротами та хвірткою, замощення двору у будинковолодінні та при проведенні робіт по енергозбереженню будинку.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 також не спростовано факт їх проживання за адресою: АДРЕСА_4, а також те, що облаштуванням господарства по АДРЕСА_1 займався ОСОБА_6 (чоловік ОСОБА_3 ).

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що ОСОБА_6 та ОСОБА_3 , які перебували у безпосередніх родинних зв`язках з власником будинку ОСОБА_1 , спільно проживали, вели спільне господарство, мали спільні витрати, здійснювали купівлю майна для спільного користування, приймали участь у витратах на утримання житла та його ремонт, тому позовні вимоги ОСОБА_3 про відшкодування власником будинку понесених нею витрат за час спільного проживання у шлюбі з ОСОБА_6 є обґрунтованими.

Разом із тим, визначаючи розмір такого відшкодування, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_3 не надала суду належні та допустимі докази того, що саме вона та її колишній чоловік ОСОБА_6 у повній мірі фінансували будівництво літньої кухні літ. «Б», навісу літ. «В», альтанки літ. «б», огорожі з воротами та хвірткою і замощення двору у спірному будинковолодінні та робіт по енергозбереженню у житловому будинку літ. «А», однак, зважаючи напринцип розумності, справедливості та допустимості, вважав, що ОСОБА_3 має право на отримання компенсації від власників в розмірі частини вартості проведених робіт.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням в частині стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 476 085,83 грн, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 оскаржили його в цій частині до суду апеляційної інстанції.

В частині вирішення позовних вимог про визначення порядку користування будинкомрішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 09 січня 2023 року в апеляційному порядку не оскаржувалось і апеляційним судом в цій частині не переглядалось.

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 19 квітня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено.

Рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 09 січня 2023 року в частині стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 частини вартості використаних будівельних матеріалів, виробів, конструкцій та проведених робіт по спорудженню літньої кухні літ. «Б», навісу літ. «В», альтанки літ. «б», а також огорож з воротами та хвірткою і замощення двору, та 1/4 частини вартості використаних будівельних матеріалів, виробів, конструкцій та проведених робіт по енергозбереженню житлового будинку літ. «А» будинковолодінні по АДРЕСА_1 в загальній сумі 476 085,83 грн та судових витрат у сумі 19 297 грн скасовано.

У задоволенні цих вимогвідмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ОСОБА_3 не надано належних та допустимих доказів на підтвердження її витрат.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

23 травня 2023 року ОСОБА_3 засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Чернівецького апеляційного суду від 19 квітня 2023 року.

У касаційній скарзі заявниця просить скасувати постанову Чернівецького апеляційного суду від 19 квітня 2023 року та залишити в силірішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 09 січня 2023 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції оскаржуване судове рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Доводи інших учасників справи

29 червня 2023 року від ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому останні просять касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін, посилаючись на її законність та обґрунтованість.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 07 червня 2023 року відкрито провадження у справі, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

27 червня 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Фактичні обставини

Встановлено, що житловий будинок літ. «А», літня кухня літ. «Б», навіс літ. «В» по АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_1 , свідоцтво видано на підставі рішення виконавчого комітету міської ради м. Новоселиця від 18 лютого 2009 року.

Земельна ділянка, на якій зведено домогосподарство, належить ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку Серії ЧВ № 061558 від 12 січня 2004 року - для індивідуального житлового будівництва, розміром 0,10 га ( АДРЕСА_1 ).

ОСОБА_2 є чоловіком ОСОБА_1 , ОСОБА_6 є її сином.

З 13 червня 2004 року ОСОБА_6 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Новоселицького районного суду Чернівецької області від 28 липня 2020 року. Від шлюбу у ОСОБА_6 та ОСОБА_3 народилось двоє дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2.

З Довідки КП «Тепломережа» № 2479 від 24 грудня 2020 року вбачається, що у житловому будинку по АДРЕСА_1 зареєстровані наступні особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Відповідно до висновку експерта № 65 від 02-28 червня 2022 року вартість використаних будівельних матеріалів, виробів і конструкцій та проведених робіт по спорудженню літньої кухні літ. «Б», навісу літ. «В», альтанки літер «б» огорожі з воротами та хвірткою і замощення двору у будинковолодінні за адресою: АДРЕСА_1 становить 1 574 458,20 грн. Вартість використаних будівельних матеріалів, виробів і конструкцій та проведених робіт по енергозбереженню в житловому будинку літ. «А» за адресою: АДРЕСА_1 становить 329 885,10 грн.

Відповідно до технічного паспорта насадибний (індивідуальний) житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 значиться, що літня кухня літ. «Б», навіс літ. «В» побудовані в 2005 році, а альтанка літ. «б» - в 2006 році.

З Довідки приватного нотаріуса Новоселицького нотаріального округу № 606/01-16 від 02 листопада 2020 року вбачається, що 21 грудня 2006 року ОСОБА_3 продала належну їй на праві власності квартиру по АДРЕСА_3 та подарувала земельну ділянку за цією ж адресою.

Згідно з договором купівлі-продажу квартири від 21 грудня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Новоселицького районного нотаріального округу Чернівецької області Бежан Д. С. (реєстраційний номер 7890), ОСОБА_3 продала належну їй на праві власності квартиру по АДРЕСА_3 ОСОБА_7 за ціною 16 267,00 грн.

17 квітня 2008 року між Чернівецькою філією ТОВ «Український автомобільний холдинг» та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого ОСОБА_3 придбачла легковий автомобіль, марки Hyundai Gets, 2008 року виробництва, за ціною 80 900,00 грн.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова апеляційного суду відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.

Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Згідно із частиною першою статті 383 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб.

У справі, яка переглядається, встановлено, що житловий будинок літ. «А», літня кухня літ. «Б», навіс літ. «В» по АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_1 на підставісвідоцтва, виданого рішенням виконавчого комітету Новоселицької міської ради від 18 лютого 2009 року.

Земельна ділянка, на якій зведено вказане домогосподарство, належить ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку Серії ЧВ № 061558 від 12 січня 2004 року - для індивідуального житлового будівництва, розміром 0,10 га ( АДРЕСА_1 ).

Звертаючись до суду із позовними вимогами про стягнення компенсації за участь у будівництві житлового будинку, ОСОБА_3 зазначала, що під час спільного проживання з ОСОБА_6 вона продала належну їй на праві власності квартиру по АДРЕСА_2 та земельну ділянку, а вилучені кошти в сумі 150 000 грн (30 000 доларів США) вклала в завершення ремонту у кімнатах житлового будинку літ. «А», побудували літню кухню літ. «Б», навіс літ. «В», фінансування робіт щодо здійснення замощення, укладення у дворі тротуарної плитки, двору, встановлення воріт та огорожі.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування

не може ґрунтуватися на припущеннях.

У справі, яка переглядається, апеляційним судом встановлено, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, що саме за особисті кошти ОСОБА_3 були здійснені указані ремонтно-будівельні роботи.

При цьому посилання ОСОБА_3 на здійснення ремонтно-будівельних робіт за рахунок грошей у розмірі 150 000 грн (30 000 доларів США), отриманих за продажу належної їй квартири по АДРЕСА_2 та земельної ділянки, спростовуються наявними у справі доказами, відповідно до яких 21 грудня 2006 року ОСОБА_3 продала належну їй на праві власності квартиру по АДРЕСА_3 за ціною 16 267,00 грн, а земельну ділянку за цією ж адресою взагалі подарувала.

При цьому доказів того, що отримані при продажі квартири 16 267,00 грн були витрачені на проведення ремонтно-будівельних робіт, суду не надані.

Разом із тим, встановлено, що 17 квітня 2008 року між Чернівецькою філією ТОВ «Український автомобільний холдинг» та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого ОСОБА_3 придбала легковий автомобіль марки Hyundai Gets, 2008 року виробництва, за ціною 80 900,00 грн.

При цьому апеляційний суд обґрунтовано прийняв до уваги, щовідповідно до технічного паспорта на садибний (індивідуальний) житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 значиться, що літня кухня літ. «Б», навіс літ. «В» побудовані в 2005 році, а альтанка літ. «б» в 2006 році.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволені позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на її користь вартості використаних будівельних матеріалів, виробів конструкцій та проведених робіт по спорудженню літньої кухні літ. «Б», навісу літ. «В», альтанки літ. «б», огорож з воротами та хвірткою і замощення двору, а також вартості використаних будівельних матеріалів, виробів, конструкцій та проведених робіт по енергозбереженню у спірному будинковолодінні по АДРЕСА_1 .

Доводи касаційної скарги про неврахування апеляційним судом висновків про застосування норм права у подібних спірних правовідносинах, які викладені у наведених постановах Верховного Суду є необгрунтованими, оскільки висновки у цих справах і у справі, яка переглядається, та встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржуване судове рішення ухвалене без додержання норм процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Верховний Суд враховує, що, як неодноразово відзначав ЄСПЛ, рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії», заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії», заява № 49684/99).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення - без змін.

Керуючись статтями 400 401 402 403 410 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Постанову Чернівецького апеляційного суду від 19 квітня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Коротенко

А. Ю. Зайцев

М. Ю. Тітов