Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 12.02.2019 року у справі №726/553/15

Постанова

Іменем України

29 січня 2020 року

м. Київ

справа № 726/553/15-ц

провадження № 61-1724св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах дітей ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

третя особа - Служба у справах дітей Чернівецької міської ради,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» на постанову Чернівецького апеляційного суду від 17 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Половінкіної Н. Ю., Кулянди М. І., Одинака О. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У березні 2015 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк»), правонаступником якого є Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк»), звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах дітей ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа - Служба у справах дітей Чернівецької міської ради, про виселення.

Позовна заява мотивована тим, що 05 червня 2006 року між Закритим акціонерним товариством Комерційним банком «ПриватБанк» (далі - ЗАТ КБ «ПриватБанк»), правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_8 укладений кредитний договір № Е/V06815, відповідно до умов якого останній отримав кредит у вигляді відновлюваної кредитної лінії у розмірі 100 000,00 доларів США строком до 03 червня 2011 року.

На забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором

05 червня 2006 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_8 укладений договір іпотеки № Е/V06815-1, відповідно до якого, ОСОБА_8 передав в іпотеку нерухоме майно - житловий будинок загальною площею 458,1 кв. м, житловою - 145,5 кв. м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Садгірського районного суду м. Чернівці від 07 вересня 2011 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Звернуто стягнення на житловий будинок загальною площею 458,1 кв. м, який розташований за адресою:

АДРЕСА_1 , шляхом продажу вказаного предмета іпотеки ПАТ КБ «ПриватБанк» із укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом із іншою особою-покупцем, із отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також надання «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Виселено ОСОБА_8 , що проживає у будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , із зняттям із реєстраційного обліку у Відділі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України в м. Чернівці.

Рішенням Садгірського районного суду м. Чернівці від 24 лютого 2014 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_8 , третя особа - ПАТ КБ «ПриватБанк», про поділ майна подружжя задоволено. Визнано право власності за ОСОБА_1 на Ѕ ідеальної частки житлового будинку з 6 кімнат із належними до нього надвірними спорудами, житловою площею 145,5 кв. м, загальною - 458,1 кв. м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_8 . Визнано право власності за ОСОБА_1 на Ѕ ідеальної частки земельної ділянки площею 0,1000 га кадастровий номер 7310136900:68:002:0152, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку від 15 лютого 2007 року серія ЯД № 122037, ОСОБА_8 .

Зазначає, що після прийняття рішення про звернення стягнення на житлове приміщення всі мешканці зобов`язані на письмову вимогу іпотекодержателя звільнити житловий будинок протягом одного місяця, проте відповідачі добровільно висилятися відмовляються.

Крім того, вказує на те, що договором іпотеки, укладеним між банком та

ОСОБА_8 передбачено право іпотекодавця на реєстрацію інших осіб у предметі іпотеки лише при умові отримання від іпотекодержателя письмової згоди на такі дії, проте банк такої згоди не надавав, а тому їхня реєстрація є порушенням умов договору, а зняття відповідачів із реєстрації є способом захисту.

Уточнивши позовні вимоги, ПАТ КБ «ПриватБанк» остаточно просило виселити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_9 , які зареєстровані та проживають у житловому будинку АДРЕСА_1 . Виселити

ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , які зареєстровані та проживають у житловому будинку АДРЕСА_3 .

Заочним рішенням Садгірського районного суду м. Чернівці від 28 жовтня 2015 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено. Виселено ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які зареєстровані у житловому будинку за адресою:

АДРЕСА_3 . Виселено ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , які зареєстровані у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення мотивоване тим, що наявність рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки є підставою для виселення всіх мешканців.

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 17 грудня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Заочне рішення Садгірського районного суду

м. Чернівці від 28 жовтня 2015 року скасовано. У задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.

Апеляційний суд мотивував своє рішенням тим, що будинок придбаний не за рахунок кредитних коштів, а тому відсутні підстави для виселення відповідачів із будинку без надання іншого постійного жилого приміщення.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У січні 2019 року АТ КБ «ПриватБанк» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Чернівецького апеляційного суду від 17 грудня 2018 року, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідно до частини другої статті 109

ЖК Української РСР постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду, а надання жилих приміщень у будинках житлового фонду місцевої ради віднесено до компетенції виконавчого комітету міської ради, проте суд апеляційної інстанції поклав зобов`язання надати інше жиле приміщення на позивача.

Станом на час розгляду вказаної справи у Верховному Суді від інших учасників справи не надходило відзивів на касаційну скаргуАТ КБ «ПриватБанк».

Позиція Верховного Суду

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Встановлені судами обставини

05 червня 2006 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_8 укладений кредитний договір № Е/V06815, який забезпечений укладеним між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_8 договором іпотеки від 05 червня 2006 року № Е/V 06815-1.

Рішенням Садгірського районного суду м. Чернівці від 07 вересня 2011 року, яке змінено рішенням Апеляційного суду Чернівецької області від 19 грудня 2013 року, звернуто стягнення на житловий будинок загальною площею 458,1 кв. м, який розташований на АДРЕСА_1 , з метою погашення заборгованості ОСОБА_8 перед ПАТ КБ «ПриватБанк» у сумі 160 646,81 доларів США, шляхом надання права ПАТ КБ «ПриватБанк» продажу вказаного предмета іпотеки із застосуванням процедури продажу, встановленої статтею 38 Закону України «Про іпотеку».

Рішенням Садгірського районного суду м. Чернівці від 24 лютого 2014 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_8 , третя особа - ПАТ КБ «ПриватБанк», про поділ майна подружжя задоволено. Визнано право власності за ОСОБА_1 на Ѕ ідеальної частки житлового будинку на АДРЕСА_1 . Визначено право власності ОСОБА_8 на квартиру АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_3 .

У квартирі АДРЕСА_1 , зареєстровані: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , у квартирі

АДРЕСА_3 , зареєстровані: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

У пункті 7 договору іпотеки № Е/V 06815-1, укладеного між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_8 , посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Балацьким О. О. 05 червня 2006 року, зазначено, що предметом іпотеки є житловий будинок АДРЕСА_1 , належний на праві власності ОСОБА_8 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Виконавчим комітетом Чернівецької міської ради 21 квітня 2006 року на підставі рішення

від 11 квітня 2006 року № 231/6, зареєстрованого у Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно 26 квітня 2006 року за реєстраційним № 14558625, відповідно до свідоцтва про реєстрацію права власності на нерухоме майно

від 26 квітня 2006 року № 10493010, виданого Чернівецьким комунальним обласним бюро технічної інвентаризації.

Нормативно-правове обґрунтування

Згідно з частиною третьою статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до частин першої, другої статті 39 цього Закону в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Частиною першою статті 40 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Нормою, яка встановлює порядок виселення із займаного житлового приміщення, є стаття 109 ЖК Української РСР, у частині першій якої передбачені підстави виселення.

Частина третя статті 109 ЖК Української РСР регулює порядок виселення громадян.

Відповідно до частини другої статті 109 ЖК Української РСР громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинне бути зазначене в рішенні суду.

Таким чином, частина друга статті 109 ЖК Української РСР встановлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого постійного жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого постійного жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.

Аналіз зазначених правових норм свідчить про те, що під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців на підставі частини другої статті 39 Закону України «Про іпотеку» підлягають застосуванню як положення статті 40 цього Закону, так і норма статті 109 ЖК Української РСР.

Отже, за змістом цих норм особам, які виселяються із жилого будинку (жилого приміщення) - предмета іпотеки у зв`язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, надається інше постійне житло, якщо іпотечне житло було придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За таких обставин та з підстав, передбачених вказаними вище нормами матеріального права, правильним та обґрунтованим є висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для виселення відповідачів із спірного будинку, оскільки виселення відповідачів із іпотечного майна, придбаного не за рахунок кредиту та забезпеченого іпотекою цього житла,не можливе без надання іншого постійного жилого приміщення, яке відповідно до вимог статті 109

ЖК Української РСР має бути надане особам одночасно з їхнім виселенням.

Доводи касаційної скарги про те, що відповідно до частини другої статті 109

ЖК Української РСР постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду, а надання жилих приміщень у будинках житлового фонду місцевої ради віднесено до компетенції виконавчого комітету міської ради, проте суд апеляційної інстанції поклав обов`язок надати інше жиле приміщення на позивача, не заслуговує на увагу з огляду на таке. Оскільки вимога про виселення заявлена позивачем, відповідно позивач повинен довести наявність умов, за яких закон передбачає можливість виселення осіб із іпотечного майна, що в свою чергу не є тотожним і з покладенням обов`язку на позивача по забезпеченню відповідачів житлом.

Оскаржене судове рішення апеляційного суду відповідає критерію обґрунтованості.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів

Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» залишити без задоволення.

Постанову Чернівецького апеляційного суду від 17 грудня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Ступак

І. Ю. Гулейков

Г. І. Усик