Постанова

Іменем України

29 січня 2020 року

м. Київ

справа № 686/18159/18

провадження № 61-11996св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - Департамент патрульної поліції Управління патрульної поліції в Хмельницькій області,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Хмельницькій області на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області, у складі судді Продана Б. Г., від 03 грудня 2018 року та постанову Хмельницького апеляційного суду, у складі колегії суддів: Купельського А. В., Янчук Т. О., Ярмолюка О. І., від 16 травня 2019 року.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2018 року Департамент патрульної поліції Управління патрульної поліції в Хмельницькій області (далі - Департамент патрульної поліції) звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою (далі - ДТП).

Позовна заява мотивована тим, що 08 червня 2017 року інспектор роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції у м. Хмельницькому Департаменту патрульної поліції лейтенант поліції ОСОБА_1 , патрулюючи у складі екіпажу «ЗЕВС-0102» на службовому автомобілі «TOYOTA Prius» реєстраційний номер НОМЕР_5 , не врахувавши дорожню обстановку та не вибравши безпечної швидкості, здійснив наїзд на металево-бетонну опору за адресою: проспект Миру 101а у м. Хмельницькому, внаслідок чого транспортний засіб отримав механічні ушкодження.

07 липня 2017 року постановою Хмельницького міськрайонного суду, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП України та накладено на нього стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 6 місяців.

14 серпня 2017 року постановою Апеляційного суду Хмельницької області, постанову суду змінено, накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн.

Відповідно до рахунку, наданого ТОВ «Гранд Мотор», сума завданих збитків становить 763 857,00 грн.

Посилаючись на зазначені обставини, Департамент патрульної поліції просив суд стягнути з ОСОБА_1 майнову шкоду, завдану внаслідок ДТП, у розмірі 763 857,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 грудня 2018 року частково задоволено позовні вимоги Департаменту патрульної поліції. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Департаменту патрульної поліції майнову шкоду, завдану внаслідок ДТП, у розмірі 24 670, 05 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що положення Кодексу законів про працю (далі - КЗпП України) на працівників поліції не поширюються, оскільки їхня діяльність регулюється Законом України «Про Національну поліцію». До спірних правовідносин підлягає до застосування Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затверджене постановою Верховної Ради України 25 червня 1995 року за № 243/95-ВР. Доказів того, що автомобіль відповідач пошкодив умисно, вчинив ДТП в стані сп`яніння або скоїв діяння, яке має ознаки злочину, у справі немає.

Відповідно до висновку Хмельницького обласного наркологічного диспансеру від 08 червня 2017 року за № 2443 лейтенант поліції ОСОБА_1 був тверезий. Таким чином, на відповідача, з вини якого позивачу була заподіяна дійсна майнова шкода внаслідок пошкодження автомобіля, що спричинило додаткові витрати для його відновлення, за наявності причинного зв`язку між його протиправною поведінкою і настанням шкоди може бути покладена лише обмежена відповідальність, а саме у розмірі тримісячного грошового забезпечення - 24 670,05 грн, яке згідно з даними розрахункових листів за один місяць складає 8 223,35 грн.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 16 травня 2019 року скасовано рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 грудня 2018 року та ухвалено нове рішення, яким частково задоволено позовні вимоги Департаменту патрульної поліції управління патрульної поліції в Хмельницькій області. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Департаменту патрульної поліції у рахунок відшкодування майнової шкоди 8 223, 35 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Апеляційний суд, ухвалюючи нове рішення у справі, дійшов висновку про те, що місцевий суд не правильно встановив правовідносини, які виникли у даній справі, оскільки положення КЗпП України у даному спорі не підлягають застосуванню.

Основним нормативно-правовим актом, який регулює діяльність національної поліції, є Закон України «Про Національну поліцію». Згідно зі статтею 19 цього Закону у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом. Держава відповідно до закону відшкодовує шкоду, завдану фізичній або юридичній особі рішеннями, дією чи бездіяльністю органу або підрозділу поліції, поліцейським під час здійснення ними своїх повноважень.

За загальним правилом під час вирішення справ такої категорії пріоритетними є норми спеціальних законів. Трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірні правовідносини, або коли про це йдеться у спеціальному законі. У Законі України «Про Національну поліцію» відсутня норма щодо матеріальної відповідальності поліцейських, відшкодування матеріальної шкоди заподіяної поліцейським, а тому колегія суддів дійшла до висновку, що на поліцейського як на працівника поширюється трудове право, отже при вирішенні даного спору слід керуватись КЗпП України.

Відсутня норма щодо матеріальної відповідальності і в Положенні «Про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ» затвердженої постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року № 114.

Встановивши факт доведеності розміру спричиненої роботодавцю прямої дійсної шкоди винними необережними діями відповідача у розмірі 763 857,00 грн, що підтверджується рахунком, наданим ТОВ «Гранд Мотор», заподіяної внаслідок порушення покладених на працівника трудових обов`язків, враховуючи відсутність підстав для покладення на відповідача повної матеріальної відповідальності, апеляційний суду вказав на необхідність застосування до спірних правовідносин положень статті 132 КЗпП України та стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача шкоди у розмірі його середнього місячного заробітку, який складає 8 223,35 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У липні 2019 року Департаментом патрульної поліції Управління патрульної поліції в Хмельницькій області, в якій заявник просить скасувати рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 грудня 2018 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 16 травня 2019 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити заявлені позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Доводи касаційної скарги обґрунтовано тим, що місцевим та апеляційним судом повно і всебічно не з`ясовано обставини справи. Висновок апеляційного суду про застосування до спірних правовідносин КЗпП України є неправильним. У даному спорі слід керуватись положеннями Закону України «Про Національну поліцію» та положеннями ЦК України про відшкодування майнової шкоди.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

02 серпня 2019 року ухвалою Верховного Суду Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Хмельницькій області поновлено строк на касаційне оскарження рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 грудня 2018 року, постанови Хмельницького апеляційного суду від 16 травня 2019 року та відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.

На підставі ухвали Верховного Суду від 13 січня 2020 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Доводи відзиву на касаційну скаргу

ОСОБА_1 у відзиві на касаційну скаргу вказує на правильність висновків суду апеляційної інстанції, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 у період з грудня 2015 року по теперішній час проходить службу на посаді інспектора роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції у м. Хмельницькому (а. с. 25).

Згідно із копією розстановки сил та засобів станом на 7-8 червня 2017 року, за ОСОБА_1 рахувався екіпаж 102, реєстраційний номер НОМЕР_5 (а. с. 26 - 39).

08 червня 2017 року інспектор роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції у м. Хмельницькому ДПП лейтенант поліції ОСОБА_1, патрулюючи у складі екіпажу «ЗЕВС-0102» на службовому автомобілі марки «TOYOTA Prius», реєстраційний номер НОМЕР_5 , не врахувавши дорожню обстановку та не вибравши безпечної швидкості, здійснив наїзд на металево-бетонну опору за адресою: проспект Миру, 101а у м. Хмельницькому, внаслідок чого транспортний засіб отримав механічні ушкодження.

Постановою Хмельницького міськрайонного суду від 07 липня 2017 року, зміненою постановою Апеляційного суду Хмельницької області ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу (а.с. 13-20).

Зі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 вбачається, що власником автомобіля марки «TOYOTA Prius», реєстраційний номер НОМЕР_5 , 2013 року випуску, є Департамент патрульної поліції (а.с. 37).

Факт пошкодження автомобіля «TOYOTA Prius», реєстраційний номер НОМЕР_5 , за наведених обставин відповідачем під час виконання ним службового обов`язку, підтверджується також висновком службового розслідування за фактом пошкодження службового автомобіля інспектором Управління патрульної поліції в місті Хмельницькому Департаменту патрульної поліції від 08 серпня 2017 року (а.с. 39).

Згідно з рахунком № СГМ-К-С01157 від 21 листопада 2017 року ТОВ «Гранд Мотор» обраховано суму ремонту за фактом завданих збитків автомобілю марки «TOYOTA Prius», реєстраційний номер НОМЕР_5 , номер кузова НОМЕР_4 , у розмірі 763 857 грн (а.с. 21).

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20 липня 2006 року вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Zand v. Austria» (заява № 7360/76, доповідь Європейської комісії з прав людини від 12 жовтня 1978 року), висловлено думку, що термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з [...] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів [...]».

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Згідно з пунктами 1 та 2 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженого постановою Верховної Ради України від 23 червня 1995 року № 243/95-ВР, це Положення визначає підстави і порядок притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців і призваних на збори військовозобов`язаних, винних у заподіянні шкоди державі під час виконання ними службових обов`язків, передбачених актами законодавства, військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами. Дія цього Положення поширюється також на осіб рядового та начальницького складу Міністерства внутрішніх справ України.

За вказаним Положенням відшкодуванню підлягає пряма дійсна шкода, завдана розкраданням, пошкодженням, втратою чи незаконним використанням військового майна, погіршенням або зниженням його цінності, що спричинило додаткові витрати для військових частин, установ, організацій, підприємств та військово-навчальних закладів (далі - військові частини) для відновлення, придбання майна чи інших матеріальних цінностей або надлишкові виплати.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Правилами статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. До суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право. Суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Пунктами 1, 2 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження; спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Пунктами 1, 2, 8 частини першої статті 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. Позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Статтею 17 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про Національну поліцію» служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Стаття 60 Закону України «Про Національну поліцію» визначає, що проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

За пунктом 17 частини першої статті 4 КАС України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Таким чином відповідач, перебуваючи на посаді, що відноситься до публічної служби, завдав шкоду державі в особі Департаменту патрульної поліції шляхом пошкодження майна у період здійснення ним повноважень, пов`язаних із виконанням його службових обов`язків.

Вказаний висновок узгоджується із правовою позицією, висловленою у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 818/1688/16 (провадження № 11-892апп18).

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Виходячи з положень вищезазначених норм права, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, розглянувши справу у порядку цивільного судочинства, діяв не як суд, встановлений законом.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про можливість вирішення даного спору у порядку цивільного судочинства.Спір, який виник між сторонами, віднесено до юрисдикції адміністративного суду, і такий спір підлягає розгляду в порядку, передбаченому КАС України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За правилами частини третьої статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень частин першої, другої статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

Пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України встановлено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Оскільки суди першої та апеляційної інстанції не встановили природу правовідносин, які виникли між сторонами, неправильно застосували норми процесуального права, судові рішення підлягають скасуванню, а провадження у справі - закриттю.

Керуючись статтями 255, 400, 402, 409, 414 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Департаменту патрульної поліції управління патрульної поліції в Хмельницькій області задовольнити частково.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 грудня 2018 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 16 травня 2019 року скасувати.

Провадження у справі за позовом Департаменту патрульної поліції управління патрульної поліції в Хмельницькій області до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою - закрити.

Повідомити Департамент патрульної поліції Управління патрульної поліції в Хмельницькій області, що розгляд справ такої категорії віднесено до юрисдикції адміністративного суду.

З моменту прийняття постанови рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 грудня 2018 року та постанова Хмельницького апеляційного суду від 16 травня 2019 року втрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. С. Висоцька СуддіА. І. Грушицький І. В. Литвиненко В. В. Сердюк І. М. Фаловська