Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 02.04.2019 року у справі №750/7344/18

Постанова

Іменем України

23 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 750/7344/18

провадження № 61-5354св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

представник позивача - ОСОБА_2,

відповідач - публічне акціонерне товариство "Українська інноваційна компанія",

третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 на постанову Чернігівського апеляційного суду від 08 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Лакізи Г. П., Бечка Є. М., Шарапової О. Л.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" (далі - ПАТ "Українська інноваційна компанія"), за участю третьої особи - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, про стягнення заборгованості.

Позовна заява мотивована тим, що 17 вересня 2015 року ОСОБА_1 уклала зпублічним акціонерним товариством "Український інноваційний банк" (далі - ПАТ "Український інноваційний банк") в особі Чернігівського центрального відділення банку договір про розміщення строкового банківського вкладу № 10-1384926 на суму 9 000,00 дол. США під 10 відсотків річних, на строк з 17 вересня до 19 жовтня 2015 року без можливості повернення депозиту в період дії договору, з умовою його автопролонгації, яка передбачає автоматичне продовження дії договору на строк, що дорівнює попередньому строку, якщо вкладник не вимагає повернення вкладу в день його закінчення.

На виконання умов договору банківського вкладу № 10-1384926 позивач перерахувала 17 вересня 2015 року на рахунок ПАТ "Український інноваційний банк" вклад у розмірі 9 000,00 дол. США.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 24 грудня 2015 року № 934 Фондом гарантування вкладів фізичних осіб 24 грудня 2015 року прийнято рішення № 239, яким у ПАТ "Український інноваційний банк" запроваджено тимчасову адміністрацію і розпочато процедуру виведення його з ринку.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб 11 березня 2016 року виплатив позивачу 200 000,00 грн заборгованості за договором банківського вкладу № 10-1384926.

Позивач просила суд стягнути з відповідача на її користь 1 639,77 дол. США заборгованості за договором банківського вкладу, яка складається з 1 162,76 дол. США заборгованості за депозитом та 477,01 дол. США заборгованості за процентами.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 04 грудня 2018 року позов задоволено.

Стягнуто з ПАТ "Українська інноваційна компанія" на користь ОСОБА_1 1 639,77 дол. США заборгованості за договором банківського вкладу від 17 вересня 2015 року № 10-1384926, яка складається з 1 162,76 дол. США заборгованості за депозитом та 477,01 дол. США заборгованості за відсотками.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що у зв'язку з припиненням 14 квітня 2016 року за рішенням суду процедури ліквідації ПАТ "Український інноваційний банк" та поновленням діяльності банку 13 липня 2016 року, ПАТ "Український інноваційний банк" змінило назву на ПАТ "Українська інноваційна компанія", а позбавлення чи відмова від банківської ліцензії та інших дозволів позбавляє банк можливості здійснювати ліцензійні види діяльності в подальшому, але не припиняє дію договорів та зобов'язання з їх виконання, зокрема в частині повернення отриманої позики (вкладу) та відсотків за її користування згідно із загальними правилами, передбаченими статтями 1046 1047 1048 1049 1050 ЦК України для договору позики.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 08 лютого 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у позові.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що за установлених судами обставин про здійснення дій щодо реєстрації нової редакції статуту ПАТ "Український інноваційний банк", зміни назви на публічне акціонерне товариство "Укрінком" (далі - ПАТ "Укрінком"), а в подальшому на ПАТ "Українська інноваційна компанія", зміни місцезнаходження товариства та видалення певних видів діяльності товариства на підставі рішень позачергових загальних зборів акціонерів, виключення установою зі своєї назви слова "банк" та із переліку видів своєї діяльності банківської діяльності, без дотримання відповідної процедури, передбаченої, зокрема, статтями 2, 16, 26, 28, 46, 78 Закону України "Про банки і банківську діяльність", відсутні підстави для висновку про правонаступництво ПАТ "Укрінком" і ПАТ "Українська інноваційна компанія" кредитної установи (банку) - ПАТ "Український інноваційний банк".

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у березні 2019 року, ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 просить, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Справа є малозначною, з огляду на пункт 1 частини 6 статті 19 ЦПК України, проте наведені у касаційній скарзі доводи дають підстави вважати, що розгляд справи у касаційному порядку має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Ухвалою Верховного Суду від 25 березня 2019 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції.

У квітні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 09 грудня 2020 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження в складі п'яти суддів за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що ПАТ "Українська інноваційна компанія" є правонаступником ПАТ "Український інноваційний банк", в тому числі і за договорами банківського вкладу; відомостей про те, що ПАТ "Українська інноваційна компанія" перебуває в стані припинення немає, а тому ПАТ "Українська інноваційна компанія" повинно виконувати зобов'язання.

У серпні 2018 року до суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому ПАТ "Українська інноваційна компанія" просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без змін, посилаючись на те, що до товариства не перейшли обов'язки ПАТ "Український інноваційний банк" щодо повернення вкладів та виплати процентів за укладеними банком депозитними договорами та є неналежним відповідачем у справі.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що 17 вересня 2015 року ОСОБА_1 уклала з ПАТ "Український інноваційний банк" в особі Чернігівського центрального відділення банку договір про розміщення строкового банківського вкладу № 10-1384926 на суму 9 000,00 дол. США під 10 відсотків річних, на строк з 17 вересня до 19 жовтня 2015 року без можливості повернення депозиту в період дії договору, з умовою його автопролонгації, яка передбачає автоматичне продовження дії договору на строк, що дорівнює попередньому строку, якщо вкладник не вимагає повернення вкладу в день його закінчення.

На виконання умов договору банківського вкладу № 10-1384926 позивач перерахувала 17 вересня 2015 року на рахунок ПАТ "Український інноваційний банк" вклад у розмірі 9 000,00 дол. США (меморіальний ордер від 17 вересня 2015 року № 11326455, а. с. 7).

Правління Національного банку України 24 грудня 2015 року прийняло постанову № 934 "Про віднесення ПАТ "Український інноваційний банк" до категорії неплатоспроможних". На підставі зазначеної постанови виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 24 грудня 2015 року № 239 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Український інноваційний банк" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку", яким розпочато процедуру виведення ПАТ "Український інноваційний банк" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації; призначено уповноваженою особою Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ "Український інноваційний банк" Білій І. В.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб 11 березня 2016 року виплатив позивачу 200 000,00 грн заборгованості за договором банківського вкладу № 10-1384926.

Акціонером ПАТ "Український інноваційний банк" було оскаржено до суду постанову Правління Національного банку України від 24 грудня 2015 року № 934 "Про віднесення ПАТ "Український інноваційний банк" до категорії неплатоспроможних" та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24 грудня 2015 року № 239 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Український інноваційний банк" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2016 року у справі № 826/1162/16, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31 серпня 2016 року, визнано незаконною та скасовано постанову Правління Національного банку України від 24 грудня 2015 року № 934 "Про віднесення ПАТ "Український інноваційний банк" до категорії неплатоспроможних", визнано незаконним та скасовано рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24 грудня 2015 року № 239 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Український інноваційний банк" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку". Зобов'язано Національний банк України надати термін у 95 днів для відновлення платоспроможності ПАТ "Український інноваційний банк".

Проте постановою Верховного Суду України від 24 жовтня 2017 року у справі № 826/1162/16 заяву Національного банку України про перегляд рішення суду касаційної інстанції з підстави неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень задоволено частково, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2016 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 31 серпня 2016 року скасовано і ухвалено нове рішення про відмову в позові.

Правлінням Національного банку України відповідно до пункту 2 частини 1 статті 77 Закону України "Про банки та банківську діяльність" на підставі відповідного звернення Фонду 22 березня 2016 року винесена постанова про відкликання ліцензії та ліквідацію банку № 180. Цього ж дня виконавчою дирекцією Фонду прийняте рішення Фонду про ліквідацію банку, згідно з яким розпочата процедура ліквідації ПАТ "Український інноваційний банк", призначена уповноважена особа Фонду та делеговані всі повноваження ліквідатора цього банку.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2016 року у справі № 826/5325/16, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2016 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 листопада 2016 року, визнано протиправною та скасовано постанову Правління Національного банку України від 22 березня 2016 року № 180 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Український інноваційний банк" з моменту її прийняття, визнано протиправним та скасовано рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22 березня 2016 року № 385 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Український інноваційний банк" та делегування повноважень ліквідатора банку" з моменту його прийняття. Зобов'язано Національний банк України вчинити всі необхідні дії щодо відновлення функціонування ПАТ "Український інноваційний банк" як банківської установи в обсязі та стані, який існував до прийняття постанови Правління Національного банку України від 22 березня 2016 року № 180.

Ухвалою Верховного Суду України від 13 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 826/5325/16 за заявою Національного банку України про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 23 листопада 2016 року.

Наглядовою радою ПАТ "Український інноваційний банк" 13 липня 2016 року ініційовано проведення позачергових загальних зборів акціонерів, на яких прийнято рішення про перейменування ПАТ "Український інноваційний банк" на ПАТ "Укрінком", змінене місцезнаходження акціонерного товариства, затверджено нову редакцію його статуту, змінені види діяльності товариства за Класифікацією видів економічної діяльності (виключено "діяльність комерційних банків", КВЕД: 64.19) та призначені голова правління і члени правління. Державна реєстрація відповідних змін до установчих документів банку була проведена цього ж дня приватним нотаріусом (реєстраційна дія № 10741050132038947). Відповідно до пункту 1.1 статуту акціонерного товариства у редакції від 13 липня 2016 року ПАТ "Укрінком" продовжує свою діяльність на підставі цього статуту шляхом зміни найменування з ПАТ "Український інноваційний банк" на ПАТ "Укрінком", яке є правонаступником всіх прав та обов'язків ПАТ "Український інноваційний банк".

Рішенням позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ "Укрінком" від 28 березня 2017 року знову змінена назва акціонерного товариства на ПАТ "Українська інноваційна компанія", реєстрація здійснена 03 квітня 2017 року (реєстраційна дія № 10701200000007396). Відповідно до пункту 1.1 статуту акціонерного товариства у редакції від 18 березня 2017 року ПАТ "Українська інноваційна компанія" продовжує свою діяльність на підставі цього статуту шляхом зміни найменування з ПАТ "Укрінком" на ПАТ "Українська інноваційна компанія", яке є набувачем всіх прав та обов'язків ПАТ "Укрінком" та ПАТ "Український інноваційний банк".

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II "Перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною 3 статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

З огляду на частини 1 і 2 статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, зокрема, таку складову як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

У пунктах 1, 3 частини 1 статті 15 ЦПК України 2004 року передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

У статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге - суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

У січні 2013 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у редакції Закону України N 4212-VI (зі змінами, внесеними ~law44~).

Частиною 4 статті 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; про сплату податків, зборів (обов'язкових платежів); стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, а також визнання недійсними рішень державних органів, пов'язаних з майновими вимогами до боржника.

Таким чином ГПК України з 19 січня 2013 року встановив для господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, підвідомчість усіх майнових спорів.

Так, ухвалою Господарського суду Луганської області від 15 травня 2020 року відкрито провадження у справі № 913/266/20 про банкрутство ПАТ "Українська інноваційна компанія". Введено процедуру розпорядження майном строком на сто сімдесят календарних днів до 01 листопада 2020 року. Розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Дашко І. В.

На офіційному веб-сайті Господарського суду Луганської області в мережі Інтернет 15 травня 2020 року оприлюднено оголошення про порушення справи про банкрутство ПАТ "Українська інноваційна компанія".

Про офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство розпорядник майна повідомляє суд, який розглядає позовні вимоги конкурсних кредиторів до боржника. Суд (суди) після офіційного оприлюднення відповідного оголошення має зупинити позовне провадження та роз'яснити позивачу зміст Частиною 4 статті 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", зазначивши про це в ухвалі або в протоколі судового засідання (частина 2 статті 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").

Умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів на час розгляду справи в судах першої й апеляційної інстанцій передбачені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Справи у відповідних спорах відносяться до виключної підсудності того господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (частина 9 статті 16 ГПК України). Такі майнові спори розглядаються та вирішуються господарським судом за правилами позовного провадження, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у межах провадження у справі про банкрутство без порушення нових справ.

Такого висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 456/20/16.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з 26 травня 2020 року ПАТ "Українська інноваційна компанія" перебуває в стані припинення за судовим рішенням про банкрутство (постанова Господарського суду Луганської області від 15 травня 2020 року у справі № 913/266/20 про порушення провадження у справі про банкрутство юридичної особи).

Визначення юрисдикційності усіх майнових спорів господарському суду, який порушив справу про банкрутство, має на меті як усунення правової невизначеності, так і захист прав кредитора, який може, за умови своєчасного звернення, реалізувати свої права і отримати задоволення своїх вимог та дотримання прав боржника щодо визначення обсягу кредиторської заборгованості та черговості її погашення.

ЦПК України передбачає ситуації, коли таке провадження не могло бути закінчене у цивільному порядку.

Відповідно до частини 1 статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Суд першої інстанції правильно відкрив провадження у справі в порядку цивільного судочинства, оскільки на час відкриття провадження у справі не було порушено провадження у справі про банкрутство ПАТ "Українська інноваційна компанія".

Проте, після ухвалення судових рішень у справі законодавство було змінено, зокрема 21 жовтня 2019 року набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства від 18 жовтня 2018 року № 2597-VIII (далі - Кодекс № 2597-VIII).

У пункті 4 Прикінцевих та перехідних положень частини 1 статті 255 ЦПК України встановлено, що з дня введення в дію частини 1 статті 255 ЦПК України подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень частини 1 статті 255 ЦПК України незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію частини 1 статті 255 ЦПК України перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону про банкрутство.

Відповідно до статті 7 Кодексу № 2597-VIII спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею (частина перша).

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення. У разі якщо відповідачем у такому спорі є суб'єкт владних повноважень, суд керується принципом офіційного з'ясування всіх обставин у справі та вживає визначених законом заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів, з власної ініціативи (частина друга зазначеної статті).

Матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи (частина третя статті 7).

Згідно з частинами 1 -3 статті 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України Конституції України, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Тобто законодавець указав, що у Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" містяться процесуальні норми, які передбачають особливості розгляду справ указаної категорії.

Наведене дає підстави дійти висновку, що зазначений Кодекс № 2597-VIII передбачає також особливості розгляду справ про банкрутство, що і підтверджено у Конституції України.

Оскільки суд має застосовувати відповідно до частини 3 статті 3 ГПК України норму, чинну на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду (перегляду) справи у тому числі й у суді касаційної інстанції, Верховний Суд застосовує норми Кодексу № 2597-VIII, які є чинними на час такого перегляду.

Зі змісту зазначених норм убачається, що законодавець захищає не лише права банкрута, а й права інших осіб, які мають вимоги до банкрута.

Захист прав таких осіб полягає у тому, що інші суди, незалежно від юрисдикції, які розглядали справи за позовами до відповідача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство після відкриття провадження в інших справах, не закривають таке провадження, а передають справу до належного суду для розгляду по суті. При цьому таким належним судом є виключно суд господарської юрисдикції, який відкрив справу про банкрутство відповідача.

Урегулювання процедури розгляду спорів до відповідача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, встановлює зрозумілу і справедливу процедуру закінчення розгляду справи належним судом, дотримання принципу визначення юрисдикції справи та підсудності спорів одному господарському суду, який акумулює усі вимоги до відповідача, щодо якого порушено процедуру банкрутства.

Як вбачається зі справи, предметом спору є майнові вимоги до боржника, щодо якого ухвалою Господарського суду Луганської області від 15 травня 2020 року порушено провадження у справі № 913/266/20 про банкрутство.

Таким чином, з огляду на положення законодавства України, чинного на момент розгляду справи Верховним Судом, законодавець підкреслив, що розгляд всіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи.

Зазначені висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 607/6254/15-ц (провадження № 14-404цс19).

Отже, виходячи зі змісту та підстав позову, характеру спірних правовідносин, ураховуючи наведені положення чинного законодавства, спір у цій справі між сторонами виник з правовідносин, що стосуються укладеного між позивачем та відповідачем договору банківського вкладу, що відповідає ознакам спору, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, згідно з наведеними вище приписами ГПК України.

Таким чином, судові рішення підлягають скасуванню, а справу необхідно передати до господарського суду, на розгляді якого перебуває справа про банкрутство відповідача у цій справі ПАТ "Українська інноваційна компанія".

Аналогічних висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постановах від 19 лютого 2020 року у справі № 200/12041/17 (провадження № 61-12507св19), від 19 лютого 2020 року у справі № 334/1939/16-ц (провадження № 61-47237св18), від 26 лютого 2020 року у справі № 199/6577/16-ц (провадження № 61-13297св18), від 18 березня 2020 року у справі № 200/10257/14-ц (провадження № 61-9721св18), від 20 травня 2020 року у справі № 161/18582/17 (провадження № 61-26625св18), від 10 червня 2020 року у справі № 640/20224/15-ц (провадження № 61-6920св18).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 3 статті 400 ЦПК України).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Згідно з частиною 2 статті 414 ЦПК України порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених частиною 2 статті 414 ЦПК України, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

Отже, спір у цій справі не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а належить до господарської юрисдикції. За встановлених обставин справу необхідно передати справу до Господарського суду Луганської області, на розгляді якого перебуває справа № 913/266/20 про банкрутство ПАТ "Українська інноваційна компанія".

Керуючись статтями 400 402 414 416 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 04 грудня 2018 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 08 лютого 2019 року скасувати.

Матеріали справи № 750/7344/18 за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія", за участю третьої особи - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, про стягнення заборгованості за договором банківського вкладу передати до Господарського суду Луганської області, на розгляді якого перебуває справа № 913/266/20 про банкрутство публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія".

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. М. Фаловська Судді: В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко С. Ю. Мартєв В.

А. Стрільчук