Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 03.01.2019 року у справі №302/773/17

Постанова

Іменем України

20 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 302/773/17-ц

провадження № 61-48436св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Усика Г. І., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: ОСОБА_2, секретар Колочавської сільської ради Дербак Тетяна Михайлівна, Міжгірська державна нотаріальна контора,

треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 24 січня 2018 року у складі судді Цімбота В. І. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 31 жовтня 2018 року у складі колегії суддів: Кожух О. А., Куштана Б. П., Джуги С. Д.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, секретаря Колочавської сільської ради Дербак Т. М., Міжгірської державної нотаріальної контори, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання недійсним та скасування заповіту.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_6. При зверненні в Міжгірську державну нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини за померлим батьком, йому стало відомо про те, що 02 березня 2017 року ОСОБА_6 склав заповіт, посвідчений секретарем Колочавської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області Дербак Т. М., за яким все своє майно, яке складається із житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, та присадибну ділянку площею 0,36 га, батько заповів його сестрі - ОСОБА_2. Вважає, що заповіт є недійсним, оскільки, зважаючи на важкий фізичний стан, заповіт батько не підписував; зміст його не відповідає внутрішній волі спадкодавця. Заповіт складений 02 березня 2017 року, а 04 березня 2017 року 04 год 00 хв батька госпіталізували до Міжгірської ЦРЛ і цього ж дня він помер. Зазначений заповіт складався не зі слів батька, а зі слів сестри, у її присутності. Крім того, вказаний заповіт складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, оскільки у заповіті відсутній запис про місце і час його складення, відсутня частина рукописного тексту заповідача, що "заповіт прочитано мною вголос".

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив визнати недійсним та скасувати заповіт ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя АДРЕСА_1, складений 02 березня 2017 року, посвідчений секретарем Колочавської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області Дербак Т. М.

Рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 24 січня 2018 року, у яке додатковим рішенням від 06 квітня 2018 року внесено доповнення щодо складу осіб, які брали участь у справі, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що заповіт підписано, нотаріальну дію посвідчено секретарем Колочавської сільської ради Дербак Т. М., внесено у реєстр 02 березня 2017 року за № 24 о 13 год 24 хв.

Висновком експерта від 08 грудня 2017 року № 4І314 підтверджено, що підпис на заповіті складено від імені ОСОБА_6 02 березня 2017 року і виконано самим ОСОБА_6. Форма і зміст заповіту відповідає вимогам статті 39 Закону України "Про нотаріат" та Порядку вчинення нотаріальних дій, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5. Раптова смерть ОСОБА_6, що мала місце ІНФОРМАЦІЯ_1, не може піддавати сумніву правомірність волевиявлення ОСОБА_6 під час підписання заповіту.

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 31 жовтня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції виходив із того, що форма та зміст заповіту відповідає вимогам Закону України "Про нотаріат ", "Порядку вчинення нотаріальних дій" та "Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування".

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги

У грудні 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Судукасаційну скаргу на рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 24 січня 2018 рокута постанову Закарпатського апеляційного суду від 31 жовтня 2018 року, в якій просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вказує на те, що судами не перевірено та взагалі не досліджено обсяг повноважень секретаря сільської ради на вчинення заповіту, оскільки відсутнє посилання на рішення Колочавської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області, яким секретаря наділено повноваженнями на вчинення нотаріальних дій. З оспорюваного заповіту не вбачається, що ОСОБА_2 передано саме житловий будинок АДРЕСА_1 та присадибну земельну ділянку площею 0,36 га, оскільки у заповіті міститься лише загальне посилання про те, що ОСОБА_6 передає все своє майно ОСОБА_2. У зв'язку з тим, що розмір земельної ділянки заповітом не встановлений, а судом не досліджувалося питання щодо необхідного розміру земельної ділянки, на яку він має право, суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог. Судом порушено норму пункту 1.4 розділу III Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими органами місцевого самоврядування, а саме: свідками не можуть бути посадова особа органу місцевого самоврядування, яка посвідчує заповіт, спадкоємці за заповітом, члени сім'ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом, особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт, у контексті того, що голову сільської ради (якому підпорядковується секретар сільської ради) допитано як свідка в судовому засіданні. Такі показання сільського голови є конфліктом інтересів у розумінні Закону України "Про запобігання корупції" (поняття пряме підпорядкування, потенційний конфлікт інтересів, реальний конфлікт інтересів, приватний інтерес тощо). Для правильного вирішення спору необхідним є саме призначення судово-психіатричної експертизи (у тому числі посмертно) для визнання саме психічного стану його батька в момент складання заповіту, для визначення того, чи міг він усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними під час вчинення заповіту, а не почеркознавчої експертизи, як це зроблено судом першої інстанції.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 26 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Згідно із частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За змістом частини 1 статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Позиція Верховного Суду

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій відповідають вимогам статей ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_6, що підтверджується копією свідоцтва про смерть від 12 липня 2017 року серії НОМЕР_1.

02 березня 2017 року ОСОБА_6 склав заповіт, за яким все своє майно заповів ОСОБА_2.Заповіт посвідчений секретарем Колочавської сільської ради Дербак Т. М. та зареєстрований у реєстрі за № 24. У оспорюваному заповіті зазначено місце складення заповіту - село Колочава Міжгірського району Закарпатської області. На зворотній стороні заповіту вказано про час його підписання - 13 год 24 хв. Також на зворотній стороні заповіту зазначено, що він до підписання прочитаний уголос заповідачем.

Відповідно до висновку експерта від 08 грудня 2017 року № 41314 підпис на заповіті складено від імені ОСОБА_6-02 березня 2017 року і виконано ОСОБА_6.

Нормативно-правове обґрунтування

У статті 1233 ЦК України зазначено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Вимоги до форми заповіту та порядку його посвідчення встановлені статтею 1247 ЦК України, згідно якої загальними вимогами до форми заповіту є складання заповіту в письмовій формі із зазначенням місця та часу його складання, заповіт повинен бути особисто підписаний заповідачем.

Стаття 1257 ЦК України передбачає вичерпний перелік підстав для визнання заповіту недійсним, в якій передбачено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Таке ж положення міститься і у частині 3 статті 203 ЦК України.

Отже, заповіт, як односторонній правочин підпорядковується загальним правилам ЦК України щодо недійсності правочинів. Недійсними є заповіти: 1) в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі; 2) складені особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту); 3) складені з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником, відсутність у тексті заповіту дати, місця його складання тощо).

Із змісту наведених норм вбачається, що дійсним, тобто таким, що відповідає вимогам закону є заповіт, який посвідчений уповноваженою особою, яка мала на це право в силу закону, відсутні порушення його форми та посвідчення, волевиявлення заповідача було вільним і відповідало його волі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суди, дослідивши докази у справі й давши їм належну оцінку, дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав вважати заповіт таким, що не відповідає вимогам закону. Позивач не надав доказів того, що ОСОБА_6 особисто не підписував заповіт, що свідчило б про відсутність волі спадкодавця на його укладення. При цьому судами встановлено, що при посвідченні заповіту дотримані вимоги щодо його форми - заповіт складений у письмовій формі із зазначенням місця і часу його складання та посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Отже, установивши, що позивач як на підставу своїх вимог щодо визнання недійсним заповіту не надав суду жодного належного та допустимого доказу про те, що підпис ОСОБА_6 здійснено не ним, а іншою особою, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову.

Твердження заявника про те, що судами не перевірено та взагалі не досліджено обсяг повноважень секретаря сільської ради на вчинення заповіту, є безпідставними, оскільки такі доводи не були предметом дослідження судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 в обґрунтування своїх позовних вимог посилався на зовсім інші обставини. При цьому, питання щодо спадкової маси не є предметом цього позову.

Доводи заявника про те, що з оспорюваного заповіту не вбачається, що ОСОБА_2 передано саме житловий будинок АДРЕСА_1 та присадибну земельну ділянку площею 0,36 га, оскільки у заповіті міститься лише загальне посилання про те, що ОСОБА_6 передає все своє майно ОСОБА_2, безпідставні, так як ОСОБА_6 заповідав все його майно, де б воно не було і з чого би воно не складалося, і взагалі все те, що на день його смерті буде йому належати і на що він за законом матиме право.

Необґрунтованими та безпідставними є твердження заявника про те, що показання сільського голови у судовому засіданні є конфліктом інтересів у розумінні Закону України "Про запобігання корупції" (поняття пряме підпорядкування, потенційний конфлікт інтересів, реальний конфлікт інтересів, приватний інтерес тощо) у зв'язку із посвідченням секретарем сільської ради оспорюваного заповіту, оскільки такі твердження зводяться до власного тлумачення положення Закону України "Про запобігання корупції".

Аргументи касаційної скарги є ідентичними аргументам, що були викладені заявником у його апеляційній скарзі, та є такими, що не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками судів щодо їх оцінки, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Верховний Суд розглянув справу в межах доводів, наведених заявником у касаційній скарзі; враховуючи правомірний правовий результат вирішення спору судами першої та апеляційної інстанцій, підстав вийти за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено.

Суди першої й апеляційної інстанцій забезпечили повний та всебічний розгляд справи на основі наданих сторонами доказів, оскаржувані рішення відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, арішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 400, 401, 402, 409, 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 24 січня 2018 рокута постанову Закарпатського апеляційного суду від 31 жовтня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Ступак

Г. І. Усик

В. В. Яремко