Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 05.04.2018 року у справі №456/2853/17

Постанова

Іменем України

28 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 456/2853/17-ц

провадження № 61-15123св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В. (суддя-доповідач),

суддів: Карпенко С. О., Кузнєцова В. О.,

ПогрібногоС. О., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3,

відповідач - Публічне акціонерне товариство «Львівгаз»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 04 січня 2018 року у складі судді Цяцяк Р. П.,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Львівгаз» (далі - ПАТ «Львівгаз») про визнання недійсним акта.

Позовна заява мотивована тим, що згідно з пунктом 1 глави 5 розділу ХІ Кодексу газорозподільних систем (далі - КГРС), у редакції станом на 29 серпня 2017 року, у разі виявлення у споживача або несанкціонованого споживача порушень, визначених у главі 2 цього розділу, на місці їх виявлення працівником оператора ГРМ складається акт про порушення за формою, наведеною в додатку до цього Кодексу. У главі 2 розділу ХІ КГРС зазначений вичерпний перелік порушень, у разі виявлення яких складається акт про порушення за формою, наведеною в додатку до цього Кодексу, серед якого не передбачено такого порушення як «відмова від встановлення індивідуального вузла».

Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_3 просив визнати недійсним акт про порушення від 29 серпня 2017 року б/н.

Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 14 листопада

2017 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 11 грудня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме: сплатити судовий збір у розмірі 704,00 грн та надати оригінал квитанції.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 04 січня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 визнано неподаною та повернуто особі, яка її подала.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що недоліки апеляційної скарги, встановлені ухвалою апеляційного суду, усунуті не були, тому згідно зі статтею 185 ЦПК України апеляційна скарга підлягає поверненню.

У лютому 2018 року ОСОБА_3подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 04 січня 2018 року, в якій просить скасувати ухвалу апеляційного суду, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що він є споживачем, тому згідно із статтею 22 Закону України «Про захист прав споживачів» звільнений від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням його прав, проте апеляційний суд повернув його апеляційну скаргу з мотивів невиконання ним ухвали від 11 грудня 2017 року щодо сплати судового збору, при цьому суд не вирішив його клопотання про відкриття апеляційного провадження без сплати судового збору за подання апеляційної скарги та у резолютивній частині ухвали не зазначив висновки про задоволення чи відмову у задоволенні цього клопотання, що є порушенням завдань та основних засад цивільного судочинства (статті 2, 13, 18, 360 ЦПК України).

Ухвалою Верховного Суду від 04 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

У травні 2018 року від ПАТ «Львівгаз» надійшов відзив на касаційну скаргу

ОСОБА_3, у яких заявник просить залишити без задоволення касаційну скаргу та залишити без змін ухвалу суду апеляційної інстанції, посилаючись на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не відповідають встановленим обставинам справи.

Ухвалою Верховного Суду від 08 листопада 2018 року вказану справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Із матеріалів справи вбачається, що у листопаді 2017 року ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 14 листопада 2017 року.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 11 грудня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без руху та надано п'ятиденний строк із моменту отримання копії ухвали для усунення виявлених недоліків, а саме сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 704,00 грн.

На виконання ухвали суду ОСОБА_3 подав заяву/клопотання, в якій зазначив, що згідно із статтею 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, пов'язаними з порушенням їхніх прав.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 04 січня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 14 листопада 2017 року визнано неподаною та повернуто апелянту.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду.

Апеляційний суд, визнаючи неподаною та повертаючи апеляційну скаргу, виходив із того, що у заяві/клопотанні ОСОБА_3 не наведено мотивів, які б спростовували правову позицію, викладену Верховним Судом України у постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-185цс17, на яку міститься посилання в ухвалі судді Апеляційного суду Львівської області від 11 грудня 2017 року, якою апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області

від 14 листопада 2017 року залишено без руху.

Відповідно до частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

У статті 5 Закону України «Про судовий збір» визначено перелік пільг щодо сплати судового збору, проте системний і комплексний аналіз зазначеного Закону і статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» дає правові підстави зробити висновок, що сама по собі відсутність такої категорії осіб у переліку осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, не може безумовно означати те, що споживачі такої пільги не мають, оскільки така пільга встановлена спеціальним законом, який гарантує реалізацію та захист прав споживачів.

За основу приймається те, що стаття 5 Закону України «Про судовий збір» не містить вичерпного переліку осіб, яким надано пільги щодо сплати судового збору, як і не містить позиції про те, що пільги надаються лише за пред'явлення позову. Спеціальний закон, звільнивши споживачів від сплати судового збору за подання позову, зазначив, що вони звільняються з метою захисту своїх порушених прав (стаття 22 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судовий збір» у частині третій статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» слова «державного мита» замінені словами «судового збору».

Отже, при прийнятті Закону України «Про судовий збір» законодавець передбачив можливість застосування Закону України «Про захист прав споживачів» при визначенні пільг певних категорій осіб щодо сплати судового збору.

Таким чином, порушені права можуть захищатись як у суді першої інстанції (при пред'явленні позову), так і на наступних стадіях цивільного процесу, а саме при апеляційному перегляді. Ці стадії судового захисту є єдиним цивільним процесом, завданням якого є справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушеного права.

Такий висновок відповідає правовому висновку, висловленому у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 14-57цс18.

Апеляційний суд наведеного не врахував та безпідставно поклав на позивача, який звернувся до суду за захистом прав споживача, обов'язок зі сплати судового збору та передчасно визнав його апеляційну скаргу неподаною і повернув її заявнику.

Частинами третьою та четвертою статті 406 ЦПК Українивизначено, що касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а постановлена у справі ухвала суду апеляційної інстанції - скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Під час нового розгляду апеляційному суду належить вирішити питання щодо відкриття апеляційного провадження.

Керуючись статтями 406, 409, 411 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 04 січня 2018 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: С. О. Карпенко

В.О. Кузнєцов

С.О. Погрібний

Г.І. Усик