Постанова

Іменем України

28 травня 2020 року

м. Київ

справа № 608/1732/17-ц

провадження № 61-3029св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Штелик С. П. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Сімоненко В. М.,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - на рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 19 вересня 2018 року у складі судді Парфенюка В. І. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 27 грудня 2018 року у складі суддів: Дикун С. І., Парандюк Т. С., Сташківа Б. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3 ,

відповідачі: Чортківська міська рада Тернопільської області, ОСОБА_4 , ОСОБА_1 ,

треті особи: приватний нотаріус Чортківського районного нотаріального округу Левкович Сергій Михайлович, Головне територіальне управління юстиції у Тернопільській області,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до Чортківської міської ради Тернопільської області, ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про визнання недійсними: рішення Чортківської міської ради № 216 від 30 травня 2013 року; рішення Чортківської міської ради № 87 від 28 березня 2014 року; свідоцтва про право власності на нерухоме майно; скасування державної реєстрації земельної ділянки; визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 19 липня 2014 року та скасування його державної реєстрації.

Обгрунтовувала позов тим, що вона є співвласником двоквартирного житлового будинку АДРЕСА_1 і їй на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 . Інша частина житлового будинку перебуває у власності її сусідів - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , яким на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_2 даного житлового будинку в рівних частках. Квартира АДРЕСА_3 даного будинку, власниками якої є ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 року виділена в окреме будинковолодіння за АДРЕСА_4 житловим будинком АДРЕСА_1 була закріплена (перебувала в користуванні) присадибна земельна ділянка із фактичним розміром 620 кв. м. Вказану присадибну земельну ділянку для обслуговування житлового будинку мають право приватизувати його співвласники, зокрема, й вона. У серпні 2017 року вона звернулася до Чортківської міської ради з наміром скористатись своїм правом на безкоштовну приватизацію земельної ділянки, однак, її повідомлено листом № Ш-1089/020 від 04 серпня 2017 року про те, що земельна ділянка для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), яка розташована по АДРЕСА_1 , приватизована. Частина спірної земельної ділянки передана органом місцевого самоврядування у власність ОСОБА_4 , який не є співвласником житлового будинку АДРЕСА_1 , а тому така приватизація земельної ділянки є незаконною та її порушує права та інтереси як власника квартири АДРЕСА_4 вказаного житлового будинку. Крім того, відповідач ОСОБА_4 , отримавши правовстановлюючий документ на земельну ділянку, відчужив її ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 19 липня 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Чортківського районного нотаріального округу Левковичем С. М.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Чортківського районного суду Тернопільської області від 19 вересня 2018 року позов задоволено. Визнано недійсним рішення Чортківської міської ради від 30 травня 2013 року № 216 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність відповідачу ОСОБА_4 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 .

Визнано недійсним рішення Чортківської міської ради від 28 березня 2014 року № 87 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність відповідачу ОСОБА_4 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 .

Визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно - земельну ділянку, кадастровий номер 6125510100:01:001:2351, площею 0,015 га, цільове призначення якої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), власник відповідач ОСОБА_4 , видане реєстраційною службою Чортківського районного управління юстиції Тернопільської області.

Скасовано рішення державного реєстратора Чортківського міськрайонного управління юстиції Тернопільської області Кельби Г.М., індексний номер 13543379 від 04 червня 2014 року, про державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності на земельну ділянку площею 0,015 га, кадастровий номер 6125510100:01:001:2351, що розташована по АДРЕСА_1 , за відповідачем ОСОБА_4 .

Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 19 липня 2014 року, кадастровий номер 6125510100:01:001:2351, площею 0, 0150 га, що розташована по АДРЕСА_1 , укладений між відповідачами ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .

Скасовано рішення приватного нотаріуса Чортківського районного нотаріального округу Левковича С. М. про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку кадастровий номер 6125510100:01:001:2351, площею 0, 0150 га, що розташована по АДРЕСА_1 (номер запису про право власності 6390441, індексний номер 14558260 від 19 липня 2014 року) за ОСОБА_1 . Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду мотивовано тим, що рішення Чортківської міської ради від 30 травня 2013 року № 216 та від 28 березня 2014 року № 87 прийняті з порушенням вимог чинного законодавства України та порушують права позивача, оскільки частина спірної ділянки накладається на земельну ділянку під квартирою АДРЕСА_5 , власником якої є ОСОБА_3 відповідно до правоустановлюючих документів; відповідач ОСОБА_4 не користувався спірною земельною ділянкою і не міг одержати її у власність, так як вона не була вільна від забудови, а перебувала у користуванні співвласників житлового будинку ОСОБА_9 , 2 для його обслуговування. Оскільки рішення сесії Чортківської міської ради ради від 30 травня 2013 року № 216 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_4 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1» та від 28 березня 2014 року № 87 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_4 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд по ОСОБА_9 в м.Чорткові» є незаконними, необхідно визнати недійсними свідоцтва про право власності на нерухоме майно та правовстановлюючий документ на цю ж земельну ділянку ОСОБА_1 - договір купівлі-продажу земельної ділянки від 19 липня 2014 року.У зв`язку з тим, що суд прийшов до висновку про наявність підстав для визнання недійсними свідоцтва про право власності на нерухоме майно та договору купівлі-продажу земельної ділянки від 19 липня 2014 року, є підстави для скасування державної реєстрації права власності на спірну земельну ділянку за відповідачами ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 27 грудня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що спірна земельна ділянка у виділених межах частково накладається на земельну ділянку, на якій згідно із правовстановлюючими документами розташована квартира позивача, що вбачається із схеми розташування земельної ділянки із кадастровим номером 6125510100 :01 :001:2351 , виконаної сертифікованим інженером-землевпорядником Кресінським В. О. Аргументи апеляційної скарги, які зводяться до неможливості встановити фактичне надання відповідачу ОСОБА_4 у власність земельної ділянки саме за рахунок земельної ділянки по АДРЕСА_1 через відсутність належних доказів накладення спірної земельної ділянки із земельною ділянкою, де могла би теоретично знаходитись квартира позивачки, є необгрунтованими та надуманими, оскільки з кадастрової зйомки встановлено, що приватизована відповідачем ОСОБА_4 земельна ділянка площею 0,015 га, кадастровий номер 6125510100:01:001:2351, частково знаходиться під квартирою АДРЕСА_5 , власником якої є позивач ОСОБА_3 . Дане твердження скаржниці також спростовується рішенням державного реєстратора Чортківського міськрайонного управління юстиції Тернопільської області Кельби Г. М. про державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, індексний номер 13543379 від 04 червня 2014 року, зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0,015 га, кадастровий номер 6125510100:01:001:2351, що розташована по АДРЕСА_1 саме за ОСОБА_4 (номер запису про право власності 5895338).Неприйнятними є доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_4 правомірно отримав спірну земельну ділянку в порядку безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадян шляхом одержання земельної ділянки із земель комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації в порядку відведення, з огляду на те, що спірна земельна ділянка не була і не є вільною від забудови, перебувала у користуванні співвласників житлового будинку АДРЕСА_1 для його обслуговування, безпосередньо на частині даної земельної ділянки розташована квартира, яка згідно із правоустановлюючими документами належить ОСОБА_3 . Посилання апеляційної скарги на пропуск позивачем позовної давності не заслуговують на увагу апеляційного суду, оскільки із матеріалів справи вбачається, що про приватизацію відповідачем ОСОБА_4 земельної ділянки позивач дізналася в серпні 2017 року після звернення з відповідною заявою в Чортківську міську раду, а тому саме з серпня 2017 року починається перебіг строку позовної давності в спірних правовідносинах і з цього часу в позивачки виникло право на позов. Відтак, звернувшись із позовом до суду у жовтні 2017 року, строку позовної давності ОСОБА_3 не пропустила.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи касаційної скарги

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - просить скасувати судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав, у тому числі предметом захситу у суді, з моменту її формування та державної реєстрації права власності на неї. У матеріалах справи відсутні докази формування земельної ділянки, необхідної для обслуговування квартири позивача, із зазначенням лінійних промірів, координат просторового розташування, відповідної площі з присвоєннням кадастрового номера та державної реєстрації прав на цю земельну ділянку за ОСОБА_3 . Обставини щодо накладення земельної ділянки можливо підтвердити лише висновком експертизи, яка у справі не проводилась. ОСОБА_4 земельна ділянка виділена за рахунок земель запасу ради, тобто спірна земля вільна від забудови. Поклавши на відповідачів обов`язок щодо повернення позивачу судового збору у рівних частинах, суд не вказав, у чому полягає порушення прав позивача ОСОБА_4 та ОСОБА_1

(2) Позиція Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області

У поясненнях на касаційну скаргу Головне територіальне управління юстиції у Тернопільській області зазначає, що юридичну особу - Чортківське міськрайонне управління юстиції - припинено, уповноваженим органом на здійснення повноважень щодо скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації/їх державні реєстратори в межах області. Таким чином, Головне територіальне управління юстиції у Тернопільській області не є уповноваженим на вчинення реєстраційних дій щодо скасування рішення державного реєстратора Чортківського міськрайонного управління юстиції Тернопільської області Кельби Г. М., індексний номер 13543379 від 04 червня 2014 року, про державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності на земельну ділянку площею 0,015 га, кадастровий номер 6125510100:01:001:2351, що розташована по АДРЕСА_1 , за відповідачем ОСОБА_4 та рішення приватного нотаріуса Чортківського районного нотаріального округу Левковича С. М. про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку кадастровий номер 6125510100:01:001:2351, площею 0, 0150 га, що розташована по АДРЕСА_1 (номер запису про право власності 6390441, індексний номер 14558260 від 19 липня 2014 року) за ОСОБА_1 .

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів

Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

08 лютого 2020 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-ІХ (далі - Закон від 15 січня 2020 року № 460-ІХ).

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чйнності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди установили, що ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_5 загальною площею 57,2 кв. м, житловою площею 36,7 кв. м. Право власності на квартиру позивачем набуто на підставі договору купівлі-продажу від 03 вересня 2004 року, за яким ОСОБА_10 продала, а ОСОБА_3 придбала вказану квартиру з підвалом.

Рішенням виконавчого комітету Чортківської міської ради № 510 від 23 вересня 2005 року позивачу надано дозвіл на розширення жилого будинку по АДРЕСА_5 .

ОСОБА_3 розпочала реалізацію даного рішення міської ради, про що свідчить виготовлена нею дозвільна документація: комплексний висновок № 20 щодо відповідності розширення містобудівній документації, державним будівельним нормам, місцевим правилам забудови; архітектурно-будівельний проект розширення жилого будинку по АДРЕСА_5 ; технічні умови № 9 з пожежної безпеки; технічні умови на водопостачання та водовідведення; висновок № 60 від 20 лютого 2007 року № 60 щодо вибору (відведення) земельної ділянки під забудову; акт обстеження технічного стану будівлі (споруди) від 27 грудня 2006 року. Позивачем розпочато будівельні роботи щодо розширення будинку із знесенням стін квартири. Внаслідок проведення позивачем, а також власниками сусідніх квартир, будівельних робіт квартира позивачки була зруйнована.

За багатоквартирним житловим будинком АДРЕСА_1 закріплена присадибна земельна ділянка із фактичним розміром 620 кв. м, що підтверджується викопіровкою з плану забудованого кварталу АДРЕСА_10 від 01 жовтня 1975 року (а. с.12).

Із повідомлення Чортківського обласного комунального міжрайонного бюро технічної інвентаризації від 16 серпня 2017 року № 63 вбачається, що житловий будинок по АДРЕСА_1 станом на 01 січня 2013 року складався з двох квартир, так як квартиру АДРЕСА_8 , власниками якої є ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , згідно зі свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, виданим Чортківською міською радою 19 грудня 2011 року, виділено в окреме будинковолодіння по АДРЕСА_1 . Власниками квартир станом на 01 січня 2013 року в житловому будинку по АДРЕСА_1 були: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 - квартира АДРЕСА_2 , ОСОБА_3 - квартира АДРЕСА_4 . ОСОБА_4 не є і не був власником квартири будинку по АДРЕСА_1 .

08 травня 2013 року ОСОБА_4 звернувся до Чортківської міської ради із заявою надання дозволу на розробку проекту детального плану території для будівництва і обслуговування по АДРЕСА_1 орієнтовною площею 0,015 га.

Відповідно до рішення тридцять другої сесії шостого скликання Чортківської міської ради Тернопільської області від 30 травня 2013 року № 216 міська рада вирішила надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_4 орієнтовною площею 150 кв. м по АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за рахунок земель Чортківської міської ради (землі запасу/не надані у власність або постійне користування в межах населеного пункту/забудовані землі громадського призначення).

Згідно з рішенням сорок третьої сесії шостого скликання Чортківської міської ради від 28 березня 2014 року № 87 міська рада вирішила затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_4 по АДРЕСА_1 площею 0,0150 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) за рахунок земель Чортківської міської ради (землі громадської та житлової забудови, не надані у власність або постійне користування в межах населеного пункту/ забудовані землі: громадського призначення). Передано безоплатно у власність земельну ділянку по АДРЕСА_1 загальною площею 0,0150 га ОСОБА_4 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за кадастровим номером 6125510100:01:001:2351.

04 червня 2014 року ОСОБА_4 отримав свідоцтво про право власності на земельну ділянка для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) площею 0,015 га, яка розташована по АДРЕСА_9 , кадастровий номер 6125510100:01:001:2351.

Рішенням державного реєстратора Чортківського міськрайонного управління юстиції Тернопільської області Кельби Г. М. про державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, індексний номер 13543379 від 04 червня 2014 року, зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0,015 га, кадастровий номер 6125510100:01:001:2351, що розташована по АДРЕСА_9 , за відповідачем ОСОБА_4

19 липня 2014 року ОСОБА_11 , з однієї сторони, яка діяла від імені ОСОБА_4 (продавець) та з другої сторони - ОСОБА_7 , яка діяла від імені ОСОБА_1 , (покупець) уклали договір купівлі-продажу, згідно з яким: продавець від імені ОСОБА_4 продав та передав покупцю, а покупець від імені ОСОБА_1 купив та прийняв від продавця земельну ділянку площею 0,015 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_9 , кадастровий номер 6125510100:01:001:2351, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка). Договір посвідчено приватним нотаріусом Чортківського районного нотаріального округу Левковичем С. М.

Рішенням приватного нотаріуса Чортківського районного нотаріального округу Левковича С. М. проведено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку кадастровий номер 6125510100:01:001:2351, площею 0,0150 га, що розташована по АДРЕСА_9 (номер запису про право власності 6390441, індексний номер 14558260 від 19 липня 2014 року) за ОСОБА_1 .

Відповідно до статті 41 Конституції України, статті 321 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до змісту статті 89 ЗК України та глави 26 розділу І книги третьої ЦК України, спільною сумісною власністю є спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності.

У спільній сумісній власності може перебувати земельна ділянка співвласників жилого будинку та співвласників багатоквартирного будинку, які мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частини.

Частина третя статті 89 ЗК України визначає, що володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою спільної сумісної власності здійснюється за договором або за законом.

Згідно із частиною четвертою, п`ятою статті 89 ЗК України співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки, крім випадків, установлених законом.

Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.

Згідно із статтею 42 ЗК України (у редакції, чинній на момент набуття ОСОБА_3 квартири у багатоквартирному будинку) земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками. У разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об`єднанню власників. Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками. Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі проектів розподілу території кварталу, мікрорайону та відповідної землевпорядної документації.

Із аналізу цільового призначення земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, та норм статті 42 ЗК України вбачається, що земельна ділянка належить співвласникам жилого будинку на праві спільної сумісної власності, яка разом із загальним майном і допоміжними приміщеннями є майном співвласників, які визначають порядок його використання.

У зв`язку з наведеним, право на користування земельною ділянкою, на якій розташований багатоквартирний жилий будинок, виникає у співвласника багатоквартирного жилого будинку із набуттям права власності на квартиру та/або нежитлові приміщення у багатоквартирному будинку і підлягає захисту в силу змісту статті 42 ЗК України.

Нормами земельного законодавства не передбачено можливості передачі у власність чи користування окремим співвласникам багатоквартирних будинків земельної ділянки, на якій розташований багатоквартирний жилий будинок, або її частини, а тому доводи касаційної скарги про те, що земельна ділянка, необхідна для обслуговування квартири позивача, не сформована та право власності на неї не зареєстровано за ОСОБА_3 , є безпідставними та не спростовують висновків суду про порушення права позивача оспорюваними нею рішеннями міської ради.

На підставі положень статті 152 ЗК України землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

У разі знищення (руйнування) багатоквартирного будинку майнові права на земельну ділянку, на якій розташовано такий будинок, а також належні до нього будівлі, споруди та прибудинкова територія, зберігаються за співвласниками багатоквартирного будинку (частина п`ята статті 42 ЗК України).

Встановивши із доказів у справі, які оцінено на предмет належності, достатності та допустимості, зокрема дослідивши схему розташування земельної ділянки із кадастровим номером 6125510100 :01: 001 :2351 та кадастрову зйомку, що приватизована відповідачем ОСОБА_4 земельна ділянка площею 0,015 га, кадастровий номер 6125510100:01:001:2351, частково знаходиться під квартирою АДРЕСА_5 , власником якої є позивач ОСОБА_3 та здійснює будівництво щодо розширення цієї квартири на підставі дозвільних документів, суди дійшли обґрунтованого висновку про захист прав позивача на користування земельною ділянкою співвласників багатоквартирного будинку.

Посилання у касаційній скарзі на те, що обставини про накладення земельної ділянки можливо підтвердити лише висновком експертизи, яка у справі не проводилась, а ОСОБА_4 виділено земельну ділянку, вільну від забудови, не становлять підставу скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина перша статті 81 ЦПК України).

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Відповідачі не спростовували доказами обставини накладення спірних земельних ділянок, у тому числі шляхом звернення до суду із заявою щодо проведення земельно-технічної експертизи, доводи касаційної скарги в цій частині зводяться до переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначених статтею 400 ЦПК України.

У касаційній скарзі заявник також посилається на те, що суд, поклавши на відповідачів обов`язок щодо повернення позивачу судового збору у рівних частинах, не вказав, у чому полягає порушення прав позивача ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .

Такі доводи є безпідставними, оскільки за змістом частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Обов`язок відповідати за цим позовом виник у всіх відповідачів: Чортківської міської ради Тернопільської області, ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , оскільки визнано недійсними рішення Чортківської міської ради, свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане ОСОБА_4 , визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 19 липня 2014 року, укладений між відповідачами ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .

Таким чином, позовні вимоги задоволені щодо кожного відповідача, а тому й судовий збір за подання позовної заяви судом покладено на відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, питання щодо розподілу судових витрат вирішено судом першої інстанції із дотриманням вимог процесуального закону.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині рішень.

Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Ргопіпа V. ІІкгаіпе») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23).

Щодо пояснень Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, необхідно зазначити, що зміна уповноваженого органу на здійснення повноважень щодо скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень не впливає на виконання рішення судів у цій справі в частині скасування рішення державного реєстратора Чортківського міськрайонного управління юстиції Тернопільської області Кельби Г. М., індексний номер 13543379 від 04 червня 2014 року, про державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності на земельну ділянку за ОСОБА_4 та рішення приватного нотаріуса Чортківського районного нотаріального округу Левковича С. М. про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за ОСОБА_1 , оскільки на конкретну особі такі обов`язки рішенням суду не покладені, а тому стягувач у виконавчому провадженні не позбавлений можливості звернутися до уповноваженого органу на здійснення повноважень щодо скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 19 вересня 2018 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 27 грудня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. П. Штелик

А. А. Калараш

В. М. Сімоненко