Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 23.10.2018 року у справі №645/4796/17

Постанова

Іменем України

22 травня 2019 року

м. Київ

справа № 645/4796/17

провадження № 61-45965св18

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Олійник А. С. (суддя-доповідач), Кузнєцова В. О., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк",

відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2

позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2,

відповідач за зустрічним позовом - Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_1,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 24 вересня 2018 року у складі судді Сащенко І. С.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2017 року Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення солідарно заборгованість 47 422,29 дол. США, а саме: суму заборгованості за кредитом 31 885,89 доларів США, суму заборгованості за відсотками 15 536,40
доларів США.

ОСОБА_2 звернулася до суду з зустрічним позовом до ПАТ "Укрсоцбанк", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_1., про визнання договору поруки від 02 серпня 2007 року №851/11/27-11/7-070 припиненим.

Ухвалою суду від 4 травня 2018 року позовні заяви об'єднано в одне провадження.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Фрунзенського районного суду міста Харкова від 04 травня 2018 року позов ПАТ "Укрсоцбанк" задоволено, у зустрічному позові ОСОБА_2 відмовлено.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 23 червня 2018 року в задоволенні клопотання ОСОБА_2 про зменшення розміру судового збору- відмовлено.

Апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків скарги, а саме запропоновано доплатити судовий збір у розмірі 27 253,89 грн.

Апеляційний суд, залишаючи скаргу без руху та відмовляючи ОСОБА_2 у зменшенні розміру судового збору, виходив із того, що згідно із податковою декларацією обсяг її доходу за 2017 рік становив 92 000,00грн. Підстав для зменшення розміру судового збору судом апеляційної інстанції не встановлено.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 24 вересня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 визнано неподаною та повернуто.

Визнаючи апеляційну скаргу неподаною, суд апеляційної інстанції виходив із того, що ОСОБА_2 у встановлений судом строк не усунула її недоліки та не сплатила судовий збір.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

13 лютого 2019 року ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 24 вересня 2018 року у якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить її скасувати та справу передати до суду апеляційної інстанції для подальшого розгляду.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 05 березня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_2

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційну скаргу мотивовано тим, що вона подала апеляційну скаргу, просила зменшити розмір судового збору, подала квитанцію про його сплату у розмірі 1057,20 грн. Проте апеляційний суд дійшов висновку, що надані нею докази на підтвердження майнового стану є недостатніми, а зазначені підстави - неповажними, не навів мотиви відмови у клопотанні про зменшення розміру судового збору, незважаючи на те, що частково судовий збір ним було сплачено.

Обгрунтовуючи вимогу про зменшення розміру судового збору, який підлягав сплаті за подання апеляційної скарги вона вказував про неможливість оплати його у повному розмірі, оскільки на ії утриманні перебуває дочка ОСОБА_8 13 років та син 7 років, у неї невеликий розмір заробітку, якого ледь вистачає на сплату комунальних послуг.

Відсутність можливості реалізувати право на апеляційне оскарження судового рішення через несплату судового збору є перешкодою доступу до правосуддя.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно із частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваної судової ухвали, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з огляду на таке.

Встановлені обставини щодо усунення недоліків апеляційної скарги

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 23 червня 2018 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зменшення розміру судового збору, апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків (а. с. 164).

У матеріалах справи є супровідні листи про неодноразове направлення ОСОБА_1 копії ухвали Апеляційного суду Харківської області від 23 червня 2018 року (а. с.162,164,165,167) та повернення конвертів на її ім'я з відміткою "адресат вибув" (а. с. 163,166,168).

Згідно із рекомендованим повідомленням ухвалу про усунення недоліків апеляційної скарги отримав представник ОСОБА_1 - ОСОБА_13 (а. с. 169).

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Однією з основних гарантій права сторони на судовий захист є право оскарження судових рішень (стаття 129 Конституції України). Реалізація цього права здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій.

Пунктом 3 частини 4 статті 356 ЦПК України встановлено, що до апеляційної скарги додаються, зокрема, документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до частини 2 статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених частини 2 статті 357 ЦПК України, застосовуються положення статті 185 ЦПК України.

За змістом прецедентної практики щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, наведеній, зокрема, у рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Гергел і Георгета Стоїческу проти Румунії", "Креуз проти Польщі", сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином, щоб завдати шкоди самій суті цього права. Судовий збір має бути розумним, таким, що з урахуванням фінансового положення заявника може бути ним сплачений. Великий розмір судових витрат, який не враховує фінансове положення заявників, може бути розглянутий як такий, що непропорційно обмежує право на доступ до правосуддя.

Згідно з частинами 1 , 3 статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, повязаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Відповідно до пункту 1, підпунктів б), в), г) частини 1 статті 8 Закону України від 08 липня 2011 року "Про судовий збір" (із змінами, внесеними згідно із Законами від 22 травня 2015 № 484-VIII, від 16 липня 2015 року № 629-VIII) (далі - Закон)), враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті (частина друга статті 8 Закону.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилалася на скрутний майновий стан, а саме на її утриманні перебуває двоє малолітніх дітей, невеликий розмір заробітку.

Обґрунтування обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на заінтересовану сторону.

Оцінивши надані докази на підтвердження зменшення розміру судового збору із врахуванням вказаних підстав, апеляційний суд не встановив такі для його зменшення.

Доводи касаційної скарги про те, що суд не виклав мотиви відхилення клопотання про зменшення судового збору є необгрунтованими, оскільки такі мотиви викладено в ухвалі від 23 червня 2018 року (а. с. 161).

Установивши відсутність підстав для зменшення розміру судового збору за подання апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без руху та надання строку для усунення її недоліків, що відповідає вимогам цивільного процесуального закону.

З урахуванням того, що ОСОБА_1 не виконала вимоги ухвали про сплату судового збору, суд апеляційної інстанції дійшов обгрунтованого висновку про визнання апеляційної скарги неподаною та її повернення.

Безпідставними є доводи касаційної скарг про те, що судом апеляційної інстанції порушено право на доступ до правосуддя, оскільки ОСОБА_1 не усунула недоліки апеляційної скарги, додатково клопотання з належними доказами про зменшення розміру судового збору суду апеляційної інстанції не подала.

За таких обставин, Верховний Суд вважає, що особа, яка подала апеляційну скаргу, не скористалась усіма передбаченими ЦПК України правами вирішити питання щодо стягнення судового збору у передбачений законом спосіб, що свідчить про відсутність порушення її права на доступ до правосуддя, яке передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди із судовим рішенням.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Згідно із частиною 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що вони є необґрунтованими, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 24 вересня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

В. О. Кузнєцов

Г. І. Усик