Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 31.10.2018 року у справі №243/9539/2017

Постанова

Іменем України

28 березня 2019 року

м. Київ

справа № 243/9539/17

провадження № 61-46409св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

представник позивача - Галій СергійАнатолійович,

відповідач - акціонерне товариство «ДТЕК Донецькобленерго»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 та її представника - Галія Сергія Анатолійовича на ухвалу апеляційного суду Донецької області

від 19 вересня 2018 року у складі колегії суддів: Дундар І. О., Будулуци М. С. Мірути О. А.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ:

Короткий зміст позовних вимог:

У жовтні 2017 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електромережі», зараз акціонерне товариство «ДТЕК Донецькі електромережі», (далі - АТ «ДТЕК Донецькі електромережі»), про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час вимушеного прогулу за затримку видачі трудової книжки, скасування наказу про звільнення та зобов'язання видати новий наказ про звільнення, здійснення утримання податків з заробітної плати та інших обов'язкових платежів.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 24 липня 2018 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції,

представник ОСОБА_4 - Галій С. А оскаржив його в апеляційному порядку.

Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 30 серпня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4, від імені якої діє адвокат Галій С. А., на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 24 липня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_4 до АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час вимушеного прогулу за затримку видачі трудової книжки, скасування наказу про звільнення та зобов'язання видати новий наказ, залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків апеляційної скарги десять днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала мотивована тим, що заявниками не сплачено судовий збір та не надано довіреності або іншого документа, що посвідчує повноваження представника. При цьому суд дійшов висновку про те, що у справах про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за затримку видачі трудової книжки , скасування наказу про звільнення та зобов'язання видати новий наказ про звільнення з урахуванням дати фактичної видачі трудової книжки позивачі від сплати судового збору не звільняються.

На виконання вимог ухвали суду, представник ОСОБА_4 - Галій С. А. надав апеляційному суду пояснення, в якому вказає, що ОСОБА_4 звільнена від сплати судового збору за подання апеляційної скарги в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за затримку видачі трудової книжки, оскільки ця оплата входить до основного фонду оплати праці відповідно до пункту 2.1.1. Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2014 року № 114/8713. До пояснень заявником також додано ордер серії ДН № 045956.

Доказів щодо сплати судового збору заявником не надано.

Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 19 вересня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4, в інтересах якої діє адвокат Галій С. А., в частині оскарження рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 24 липня 2018 року про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення з АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» середнього заробітку за час вимушеного прогулу за затримку видачі трудової книжки у розмірі

58 237,92 грн та скасування наказу про звільнення та зобов'язання видати новий наказ повернуто позивачу.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що заявником станом на

19 вересня 2018 року вимоги ухвали суду апеляційної інстанції про залишення апеляційної скарги без руху не усунуто, судовий збір заявником не сплачено. Суд дійшов висновку про те, що апеляційну скаргу слід визнати неподаною та повернути заявнику в частині позовних вимог ОСОБА_4 про стягнення з АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» середнього заробітку за час вимушеного прогулу за затримку видачі трудової книжки у розмірі 58 237,92 грн та скасування наказу про звільнення та зобов'язання видати новий наказу у зв'язку з невиконанням вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:

17 жовтня 2018 року ОСОБА_4 та її представник - адвокат Галій С. А. через засоби поштового зв?язку подали до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просять скасувати ухвалу апеляційного суду Донецької області

від 19 вересня 2018 року, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що середній заробіток за час вимушеного прогулу за затримку видачі трудової книжки є заробітною платою (винагородою), яка виплачується працівнику за період, протягом якого працівник з вини роботодавця був позбавлений можливості працювати. Таким чином ця оплата входить до основного фонду оплати праці відповідно до пункту 2.1.1. Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2014 року № 114/8713. А тому ОСОБА_4 звільнена від сплати судового збору за подання апеляційної скарги в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за затримку видачі трудової книжки.

Доводи інших учасників справи:

18 січня 2019 року АТ «ДТЕК Донецькобленерго» через засоби поштового зв'язку подало до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду Донецької області від 19 вересня 2018 року залишити без змін.

Рух касаційної скарги:

Ухвалою Верховного Суду від 26 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Слов'янського міськрайонного суду Донецької області.

19 березня 2019 року матеріали цивільної справи № 243/9539/17 надійшли до Верховного Суду.

20 березня 2019 року матеріали цивільної справи № 243/9539/17 передано судді-доповідачу.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Оцінка аргументів учасників справи й висновків суду апеляційної інстанції:

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».

Відповідно до статті 1 цього Закону судовим збором є збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Водночас статтею 5 Закону України «Про судовий збір» установлено пільги щодо сплати судового збору, згідно з пунктом 1 частини першої якої від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України (відповідно до преамбули цього Кодексу).

Згідно із частиною першою статті 3 та статтею 4 Кодексу законів про працю України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю, яке складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Так, відповідно до частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України, приписи якої кореспондуються із частиною першою статті 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Водночас згідно зі статтею 1 Конвенції «Про захист заробітної плати» № 95, ухваленої генеральною конференцією Міжнародної організації праці та ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін «заробітна плата» означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.

Таким чином, заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець (власник або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації) виплачує працівникові за виконану ним роботу (усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Відповідальність за затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові встановлено частиною п'ятою статті 235 КЗпП України, згідно з приписами якої у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Отже, стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк трудової книжки.

Водночас структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону України «Про оплату праці», за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

З наведених норм чинного законодавства вбачається, що середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.

З огляду на викладене пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові

від 30 січня 2019 року за наслідками розгляду справи № 910/4518/16.

Висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду за результатом розгляду касаційної скарги:

За таких обставин, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що позивачі у справах про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за затримку видачі трудової книжки не звільненні від сплати судового збору.

Крім того, обґрунтованим є висновок суду апеляційної інстанції щодо справляння судового збору за вимоги про скасування наказу про звільнення та зобов'язання видати новий наказ, оскільки відповідно до правил пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», такі вимоги не є такими, за які судовий збір не справляється.

Пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за затримку видачі трудової книжки, скасування наказу про звільнення та зобов'язання видати новий наказ під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

Згідно з частиною третьою статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду Донецької області від 19 вересня 2018 року - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують і підстав для скасування оскаржуваної ухвали немає.

Щодо судових витрат:

За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

З огляду на висновок колегії суддів про залишення касаційної скарги

ОСОБА_4 та її представника Галія С. А. без задоволення, судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладаються на заявника.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» встановлено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня

2018 року становить 1 762,00 грн.

За подання касаційної скарги на ухвалу суду фізичною особою встановлено ставку судового збору, що становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 9 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір»).

Згідно із частиною першою статті 9 Закону України «Про судовий збір» судовий збір зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

З касаційного провадження вбачається, що звернувшись у жовтні 2018 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу апеляційного суду Донецької області від 19 вересня 2018 року, ОСОБА_4 не було сплачено судовий збір за подачу касаційної скарги, а отже, із заявника підлягає стягненню до Державного бюджету України судовий збір розміром 352,40 грн за подання відповідної касаційної скарги.

Керуючись статтями 141, 400, 401, 406, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4та її представника адвоката - Галія Сергія Анатолійовича залишити без задоволення.

Ухвалу апеляційного суду Донецької області від 19 вересня 2018 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України 352,40 грн (триста п'ятдесят дві гривні сорок копійок) судового збору за подання касаційної скарги.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. П. Курило

В. М.Коротун

М. Є. Червинська