Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 04.02.2018 року у справі №489/2478/17

Постанова

Іменем України

28 березня 2018 року

м. Київ

справа № 489/2478/17-ц

провадження № 61-4123 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), ГулькаБ. І., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

представники позивача: ОСОБА_5, ОСОБА_6,

відповідач - ОСОБА_7,

представник відповідача - ОСОБА_8,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_7 - ОСОБА_8 на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 17 жовтня 2017 року у складі судді Тихонової Н. С. та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 06 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Локтіонової О. В., Колосовського С. Ю., Царюк Л. М.,

В С Т А Н О В И В :

У червні 2017 року ОСОБА_4 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_7 про виселення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що їй на підставі договору дарування від 23 червня 1999 року, укладеного між нею та її батьком - ОСОБА_9, на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1

ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_1

У вказаній квартирі за її згодою проживали батько та його співмешканка - ОСОБА_7

У зв'язку із тим, що вона проживає за кордоном, має намір продати належну їй квартиру, проте, немає можливості, оскільки у квартирі проживає колишня співмешканка її батька - ОСОБА_7, яка чинить перешкоди у користуванні квартирою та відмовляється її звільнити

Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_4 просила виселити ОСОБА_7 із вказаної квартири без надання іншого жилого приміщення.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 17 жовтня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_7 про виселення задоволено.

Виселено ОСОБА_7 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.

Вирішено питання щодо судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_7 не є членом сім'ї позивача та перешкоджає ОСОБА_4 у розпорядженні її майном, її власністю.

Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 06 грудня 2017 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 - ОСОБА_8 відхилено.

Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 17 жовтня 2017 року залишено без змін.

Погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. При цьому зазначив, що захисту підлягає право власності позивача, а відповідач не є членом її сім'ї.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_7 - ОСОБА_8, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_7 понад 30 років проживала у цивільному шлюбі з батьком позивача - ОСОБА_9, а отже, зазначає, що вселилась у спірну квартиру як член сім'ї (дружина) власника квартири. Вказує, що припинення сімейних відносин з власником квартири не позбавляє її права користуватися займаним приміщенням.

Також посилається на порушення Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» в частині визначення суми витрат понесених позивачем на правову допомогу.

У березні 2018 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5, в якому просила залишити оскаржувані судові рішення без змін, оскільки такі прийняті при всебічному та повному з'ясуванні обставин справи.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення суду першої інстанції та апеляційного суду ухвалені з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно з частиною четвертою статті 156 ЖК України до членів сім'ї власника відносяться особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки. Членами сім'ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Положенням статті 391 ЦК України визначено, що власник вправі вимагати будь яких усунень свого порушеного права від будь яких осіб будь яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Суди дійшли до правильного висновку про те, що ОСОБА_4, як власник квартири, має право вимагати від осіб, які не є членами її сім'ї, усунення порушень її права власності на вказану квартиру шляхом виселення.

Задовольняючи позов та виселяючи ОСОБА_10 із квартири ОСОБА_4 без надання іншого житлового приміщення, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку, що відповідач не є членом сім'ї позивача, перешкоджає останній у здійсненні нею права користування та розпорядження належним їй майном.

Доводи касаційної скарги стосовно того, що ОСОБА_10 проживала у цивільному шлюбі разом із батьком позивача, який був власником квартири, а, отже, вселилась у квартиру як член сім'ї власника, є необґрунтованими, оскільки виникнення у членів сім'ї власника жилого будинку права на користування цим будинком є похідним від виникнення у власника права власності на будинок, а відтак - припинення права власності особи на будинок, припиняє право членів його сім'ї на користування жилим будинком.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 05 листопада 2014 року у справі 6-158цс14.

Отже, право користування вказаною квартирою припинилось у ОСОБА_11 з моменту реєстрації укладеного договору дарування від 23 червня 1999 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_4

Посилання у касаційній скарзі щодо того, що їй не було відомо про укладення вищевказаного договору дарування, є безпідставними, оскільки незнання ОСОБА_11 про вказаний факт не свідчить про його недійсність.

Також необґрунтованими є посилання касаційної скарги про порушення судом першої інстанції Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» під час визначення суми витрат понесених позивачем, які підлягають відшкодуванню, оскільки з договору про надання правової допомоги, розрахунку витрат на правову допомогу, здійсненої адвокатом, вбачається, що адвокат ОСОБА_12 надала правову допомогу ОСОБА_4 на суму 3 800 грн і саме цю суму просила стягнути позивач з відповідача.

Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу представника ОСОБА_7 - ОСОБА_8 залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 17 жовтня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 06 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

Б. І.Гулько

Ю. В.Черняк