Історія справи

Постанова КЦС ВП від 26.04.2018 року у справі №2-1142/10

Постанова

Іменем України

28 березня 2018 року

м. Київ

справа № 2-1142/10

провадження № 61-7953св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Мартєва С. Ю., Пророка В. В., Фаловської І. М., Штелик С. П. (суддя-доповідач)

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

відповідач - Цюрупинська міська рада Херсонської області,

особа, яка подала апеляційну та касаційну скаргу - ОСОБА_3,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на заочне рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 14 квітня 2016 року в складі судді Заславець Н. В. та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 29 вересня 2016 року вскладі суддів: Ігнатенко П. Я., Воронцової Л. П., Стародубця М. П.,

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У вересні 2010 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Цюрупинської міської ради Херсонської області про виділ частки із майна, що було у спільній сумісній власності подружжя ОСОБА_4 та їх батька ОСОБА_5, про визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/8 частину житлового будинку в порядку спадкування за законом, та про визнання за ОСОБА_2 права власності на 2/8 частин житлового будинку в порядку спадкування за законом.

У ході судового розгляду позивачі уточнили позовні вимоги та просили: визначити частку їх батька ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року, у спільному сумісному майні, набутому у шлюбі із ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року, - на 1/2 частину житлового будинку з господарчими та побутовими будівлями та спорудами, розташованому в АДРЕСА_1; визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на 1/8 частину; визнати за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом на 2/8 частини житлового будинку з господарчими та побутовими будівлями й спорудами, розташованого в АДРЕСА_1, після смерті їх батька ОСОБА_5

У позовній заяві позивачами зазначено, що їх батько ОСОБА_5 та їх мачуха ОСОБА_4 з 21 січня 1975 року перебували у шлюбі до смерті батька ІНФОРМАЦІЯ_1 року. За час перебування у зареєстрованому шлюбі батько та мачуха спільно збудували житловий будинок АДРЕСА_1, який зареєстрували на ім'я мачухи ОСОБА_4 Після смерті батька спадщину за законом шляхом подачі заяв до нотаріальної контори прийняли вони, як діти позивача, а мати батька - їх бабуся ОСОБА_6, відмовилася від спадщини на користь ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла ОСОБА_4

У серпні 2010 року вони звернулися до нотаріальної контори з проханням видати їм свідоцтва про право власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом після смерті їх батька, але державним нотаріусом в усному порядку їм було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв'язку з тим, що частка майна, належна їх померлому батьку на праві спільної сумісної власності подружжя, не була виділена. Крім того, у них не було оригіналу правовстановлюючого документа на житловий будинок на ім'я ОСОБА_4 Дружина померлого ОСОБА_4 проживала у житловому будинку по АДРЕСА_1, однак про місце її реєстрації їм невідомо, оскільки остання також була власником житлового будинку по АДРЕСА_1. Після повторного звернення до державного нотаріуса 06 травня 2015 року їм було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом з підстав відсутності правовстановлюючого документа, яким було би підтверджено право спадкодавця ОСОБА_5 на спадкове майно.

Справа слухалася судами неодноразово.

Заочним рішенням Цюрупинського районного суду Херсонської області від 14 квітня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено. Визначено частку ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року, у спільному сумісному майні, набутому у шлюбі із ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року, на 1/2 ( одну другу) частину житлового будинку з господарчими та побутовими будівлями та спорудами, розташованому в АДРЕСА_1. Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті її батька ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року, на 1/8 частину житлового будинку з господарчими та побутовими будівлями й спорудами, розташованого в АДРЕСА_1. Визнано за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом після смерті її батька ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року, на 2/8 частини житлового будинку з господарчими та побутовими будівлями й спорудами, розташованого в АДРЕСА_1. Судові витрати у справі віднесено на позивачів.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що батьку позивачів - ОСОБА_5, за життя належала 1/2 частина будинку з господарчими та побутовими будівлями й спорудами, розташованого в АДРЕСА_1. Спадкоємцями останнього були: ОСОБА_1 (донька), ОСОБА_2 (донька), ОСОБА_6 (мати) та ОСОБА_4 (дружина), кожна із яких мала право на спадкування 1/4 частини майна померлого. Оскільки померлому належала половина будинку за указаною адресою - кожна з указаних спадкоємець мала право на спадкування зокрема 1/8 частини спірного будинку. Судом указано, що спадкоємець ОСОБА_6 відмовилась від своєї частини спадщини на користь онуки - ОСОБА_2 У зв'язку із зазначеним, суд першої інстанції вказав, що після смерті ОСОБА_5, ОСОБА_1 було успадковано 1/8 частина будинку з господарчими та побутовими будівлями й спорудами, розташованого в АДРЕСА_1, а ОСОБА_2 - 2/8 частин указаного будинку, які підлягають визнанню за позивачами у зв'язку із відсутністю в останніх правовстановлюючих документів на спірний будинок, що створює їм перешкоди в оформленні їх спадкових прав у нотаріальному порядку.

Ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 29 вересня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційної скарги не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують висновків суду першої інстанції.

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2016 рокудо Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Касаційна скарга ОСОБА_3 мотивована тим, що вона має у власності інші 5/8 частин спірного будинку, які належали після смерті батька позивачів ОСОБА_4 Указано, що питання щодо спадкування позивачами спірних частин будинку вперше було вирішено рішенням Цюрупинського районного суду Херсонської області від 30 листопада 2010 року визнано в порядку спадкування за ОСОБА_1 право власності на 1/8 частину спірного будинку та за ОСОБА_2 - 2/8 частин цього будинку. Після набрання цим рішенням законної сили ОСОБА_2 подарувала свої 2/8 частини будинку ОСОБА_1 В подальшому, рішенням апеляційного суду Херсонської області від 16 березня 2015 року задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_3, рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 30 листопада 2010 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 листопада 2015 року скасовано рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 30 листопада 2010 року та рішення апеляційного суду Херсонської області від 16 березня 2015 року, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції. За наслідками нового розгляду справи ухвалені оскаржені скаржником судові рішення, якими за ОСОБА_2 повторно визнано 2/8 частин спірного будинку. Однак, судами попередніх інстанцій залишено поза увагою, що ОСОБА_2 вже розпорядилася своїми 2/8 частинами спадкового майна, подарувавши їх сестрі - ОСОБА_1, за договором дарування від 24 вересня 2014 року за № 849, який є дійсним та не скасований, що, на думку скаржника, є підставою для відмови у позові ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у даній справі.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 березня 2017 рокусправу призначено до судового розгляду.06 лютого 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

У разі відкриття спадщини до 01 січня 2004 року, до вирішення спірних правовідносин, пов'язаних зі спадкуванням такої спадщини застосовується законодавство чинне на час відкриття спадщини, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР, у тому числі щодо обсягу спадкової маси та кола спадкоємців за законом.

Відповідно до статті 527 ЦК УРСР спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця.

Згідно з частиною першою статті 529 ЦКУРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.

Для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини (стаття 548 ЦК УРСР).

Частиною першою статті 549 ЦК УРСР визначено дії, що свідчать про прийняття спадщини, а саме визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Судами встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_5

З 21 січня 1975 року по день своєї смерті ОСОБА_5 перебував у шлюбі з ОСОБА_4

На підставі свідоцтва про право власності на житловий будинок від 14 травня 1993 року за ОСОБА_4 було зареєстровано право власності на житловий будинок № АДРЕСА_1. Зазначене свідоцтво про право власності видано взамін свідоцтва про право власності від 15 жовтня 1987 року.

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

Згідно з положеннями статті 22 Кодексу про шлюб та сім'ю майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Установлено, що житловий будинок № АДРЕСА_1 належав ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності і кожен із них мав право на 1/2 частину указаного будинку.

Спадкоємцями ОСОБА_5, які у передбачений законом спосіб прийняли спадщину, були: ОСОБА_1 (донька), ОСОБА_2 (донька), ОСОБА_6 (мати) та ОСОБА_4 (дружина), кожна із яких мала право на спадкування 1/4 частини майна померлого, зокрема на 1/8 частини спірного будинку кожна.

ОСОБА_6 відмовилась від своєї частини спадщини на користь онуки - ОСОБА_2

ОСОБА_1, яка прийняла спадщину після ОСОБА_5, має право на спадкування 1/8 частини житлового будинок № АДРЕСА_1.

ОСОБА_2, яка прийняла спадщину після ОСОБА_5, має право на спадкування 2/8 частини житлового будинок № АДРЕСА_1.

Постановою державного нотаріуса від 06 травня 2015 року спадкоємцям відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_5 на частину житлового будинку по АДРЕСА_1 з підстав відсутності правовстановлюючого документа на ім'я спадкодавця, оскільки ОСОБА_5 за життя не виділив свою частку у спільному майні подружжя з ОСОБА_7

Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину і в порядку, установленому чинним на момент такої нотаріальної дії законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину та можливості подальшого оформлення своїх спадкових прав у порядку, передбаченому законом, вимоги про визнання права на спадщину в судовому порядку задоволенню не підлягають, у зв'язку із відсутністю порушених прав спадкоємців, щодо захисту яких вони звернулися до суду. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за захистом своїх спадкових прав за правилами позовного провадження.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв'язку, установивши, що 1/2 частина спірного будинку належала ОСОБА_5, а позивачі є спадкоємцями частини майна останнього, які у передбаченому законом порядку прийняли спадщину, а також врахувавши, що ОСОБА_1 має право на спадкування 1/8 частини спірного будинку, а ОСОБА_2 - на 2/8 частини цього будинок, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про задоволення позовних вимог останніх про визнання права власності в порядку спадкування за законом.

Доводи касаційної скарги про те, що за наслідками розгляду даної справи ухвалені судові рішення, якими за ОСОБА_2 повторно визнано 2/8 частин спірного будинку, якими вона розпорядилася у 2014 році, подарувавши їх сестрі - ОСОБА_1, не містять підстав для скасування оскаржених судових рішень з огляду на наступне.

Згідно данних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, які досліджувалися судами попередніх інстанцій, станом на 17 червня 2016 року право власності на житловий будинок № АДРЕСА_1 зареєстровано в наступних частинах: 1/8 частина будинку зареєстровано за ОСОБА_8 на підставі рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області; 2/8 частини будинку зареєстровані за ОСОБА_8 на підставі договору дарування частки житлового будинку з відповідною часткою надвірних будівель і споруд від 24 вересня 2014 року; 5/8 частин будинку зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі договору дарування від 10 липня 2014 року.

Однак, спір у даній справі виник щодо захисту спадкових прав позивачів та з метою визнання за ними права власності на спадщину за законом після померлого батька. Встановивши необхідні обставини справи, суди попередніх інстанцій ухвалили висновки щодо указаного предмета спору та в межах позовних вимог, дотримавшись при цьому вимог чинного процесуального законодавства.

До предмета даного спору не входить питання щодо правомірності відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо спірного будинку або законності договору дарування, укладеного учасниками справи на підставі рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 30 листопада 2010 року, яке було згодом скасовано.

Судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що зводяться до припущень доводи скаржника про те, що повторне визнання за ОСОБА_2 2/8 частин спірного будинку призвело до порушення прав ОСОБА_3 Крім того, у разі порушення її прав скаржник, як співвласник спірного будинку, не позбавлена можливості звернутись до суду за захистом відповідних прав, які вона вважає порушеними, у спосіб, що передбачений законом.

Доводи касаційної скарги в їх сукупності зводяться до переоцінки доказів, незгоди із висновками судів попередніх інстанцій та невірного розуміння скаржником вимог чинного законодавства. Такі доводи оцінені судом апеляційної інстанції та не знайшли свого підтвердження.

Згідно вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного та керуючись статтями 141, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Заочне рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 14 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 29 вересня 2016 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді: С. Ю. Мартєв

В.В. Пророк

І. М. Фаловська

С. П. Штелик